Наведено обгрунтування методології та методики визначення резистентності до чинників середовища, а також життєздатності населення на основі використання закону виживання популяцій.

Мета роботи - обгрунтування основних заходів профілактики АГ та покращання ЯЖ шляхом вивчення медичними сестрами медико-соціальних та соціальних чинників якості життя хворих на АГ. В опитуванні (шляхом анкетування) взяли участь 120 хворих на АГ КНП "Поліклініка № 1" м. Чернівці, з них: чоловіків - 43,3 %, жінок - 56,7 % (віком від 23 до 79 років). За допомогою опитувальників вивчено медико-соціальні, соціологічні фактори впливу, загальне самопочуття та рівень якості життя. Серед обстежених переважала АГ I та II ступеня, обтяжену спадковість встановлено у 62,5 % (75 осіб). Виявлено недостатню кількість овочів, фруктів і риби в раціоні та вживання солі більше 5 г за добу (60 %). Дослідження соціального статусу: працівників було 71,62 %, більшість яких працювали повний день. За результатами опитування, 22,09 % осіб зазначили відмінні умови роботи, 38,37 % - добрі, 25,58 % - задовільні та 13,96 % - погані умови праці. Установлено відсоток хворих (60,47 %), серед яких переважає відсоток респондентів із задовільними та поганими умовами праці (39,53 %). Більшість респондентів (53,49 %) вказали на задовільні та погані психологічні умови праці, що перевищує в незначній кількості працівників з відмінними та добрими умовами роботи (46,51 %). Виявлено перевагу оцінки відмінних і добрих матеріально-технічних умов праці перед відмінними і добрими психологічними умовами (60,47 проти 46,51 %). Матеріальний стан більшість опитаних оцінили як середній (42,5 %). Рівень ЯЖ коливався від дуже високого до вкрай низького. Чинники, які впливали на зниження рівня ЯЖ: показник "здоров'я" (1,44) "соціальний статус" (1,48), "задоволення від роботи, діяльності" (1,59), "соціальна активність" (1,62). Такі соціальні фактори впливу, як матеріальні труднощі, додаткова робота для збільшення доходу, було визначено як негативні впродовж останніх 6 міс кожним другим пацієнтом; погіршення взаєморозуміння, погіршення стосунків: чоловік/дружина, діти, батьки, друзі, загроза безробіття для близьких і рідних і кожним третім респондентом. Висновки: у 120 пацієнтів з АГ виявлено обтяжену спадковість (62,5 %), недостатнє вживання рекомендованої кількості овочів і фруктів (25,83 %), риби у раціоні (12,5 %) та надмірне вживання солі (60 %), перевагу осіб із середньою спеціальною освітою та працівників (71,62 %), з відмінними та добрими санітарно-технічними (60,47 %) та задовільними і поганими психологічними (39,53 %) умовами праці, із середнім матеріальним станом (42,5 %) та коливанням рівня якості життя від дуже високого до надто низького; АГ погіршує якість життя пацієнтів, що характеризується зниженням показників як фізичного, так і психологічного станів; здатність адекватного сприйняття пацієнтами свого захворювання і формування відношення до питань лікування і профілактики залежить від рівня освіти; вчасна, рання діагностика АГ, соціальна підтримка та навчання є значущими предикторами прихильності до профілактики та лікування; навчання хворих на АГ здоровому способу життя через медичних сестер, сприяння зменшенню патогенного впливу негативних соціальних чинників, постійна пропаганда медичних знань сприятиме формуванню відповідального ставлення до збереження власного здоров'я, запобігатиме ускладненням, надасть змогу покращити якість життя і соціальну адаптацію.

Мета роботи - розробити модель і програму розвитку професійно-особистісних компетенцій медичної сестри для профілактики артеріальної гіпертензії та дослідити її ефективність. Методи. Аналіз джерел наукової інформації, тест "Комунікабельність" за В. Ф. Ряховським; методика "Діагностика рівня розвитку комунікативної культури" за С. В. Знаменською; методика "Діагностика емоційних бар'єрів в міжособистісному спілкуванні", "Діагностика рівня емпатійних здібностей" за В. В. Бойко. Статистична обробка за допомогою непараметричного критерію Вілкоксона. Результати. Розроблена модель факторів професійно-особистісної компетентності медичної сестри. Впроваджений в навчання Тренінг комунікативної компетентності медичної сестри, був ефективний відносно таких елементів професійно-особистісної компетентності медсестер як комунікабельність, комунікативна культура, емпатійні здібності, емоційні бар'єри у спілкуванні, насамперед невміння управляти емоціями, ставлення до себе як до професіонала у сенсі самоповаги, саморозуміння. Висновки: теоретико-методологічний аналіз та результати нашого дослідження дозволив розробити модель розвитку професійно-особистісних компетенцій медичної сестри, визначити основні підходи до побудови програми комунікативної підготовки медичних сестер.