Наведено експериментальні дані про розробку методики виготовлення композиційного матеріалу з високими антифрикційними властивостями.

Викладено основи технології виробництва та переробки полімерів, наведено характеристику технологічних методів і устаткування, що застосовується для їх переробки. Проаналізовано загальні закономірності реакцій полімеризації та поліконденсації, описано способи їх проведення, властивості поліетилену, поліпропілену, поліакрилатів і поліметакрилатів, поліакрилонітрила, новолаків, резольних олігомерів і полімерів, полімідів, поліорганосилоксанів, іонітів, колоксиліну. Наведено класифікацію біодеградуючих полімерів.

Изложены основы технологии производства и перероботки полимеров, представлена характеристика технологических методов и оборудования, применяемого для их переработки. Проанализированы общие закономерности реакций полимеризации и поликонденсации, описаны способы их проведения, свойства полиэтилена, полипропилена, полиакрилатов и полиметакрилатов, полиакрилонитрила, новолаков, резольных олигомеров и полимеров, полимидов, полиорганосилоксанов, ионитов, колоксилина. Приведена классификация биодеградирующих полимеров.

Розглянуто актуальну для України проблему розробки системи поводження з відходами. Переробка відходів перетворюється в актуальну промислову галузь і передбачає рециклінг, сміттєспалювання, полігонне поховання. Перспективним напрямком у галузі поводження з відходами є розробка та впровадження біотехнологій.

Розглянуто стан, проблеми та перспективи хімічного рециклінгу відходів поліетилентерефталату (ПЕТФ). Досліджено кінетику процесу алкоголізу відходів ПЕТФ під дією гліцерину, встановлено вплив технологічних факторів, за допомогою яких можна керувати процесом, складу реакційної суміші на властивості синтезованих продуктів - рециклатів. Запропоновано механізм реакції гліцеролізу відходів ПЕТФ. Одержані рециклати можна в подальшому використовувати для розробки клеїв-розплавів, поліуретанових композицій, ненасичених поліестерних смол.

Розглянуто проблемні питання, пов'язані з накопиченням відходів, і шляхи їх вирішення. Описано особливості кожного з розроблених способів рециклінгу з урахуванням специфіки властивостей та класу полімерів.

Розглянуто особливості здійснення технологічних процесів з хімічного рециклінгу відходів полімерних матеріалів. Показано шляхи подальшого використання одержаних рециклатів як вихідних речовин, модифікаторів з розробки нових композиційних матеріалів.

Досліджено процес синтезу клеїв-розплавів на основі відходів поліетилентерефталату та їх використання під час виготовлення взуття. Досліджено вплив молекулярної маси, в'язкості, температури розм'якшення адгезиву та природи субстрату на міцність клейового шва.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г713.61

Шифр НБУВ: Ж14738 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено й удосконалено технології рециклінгу полімерних відходів і переробку їх у матеріали та деталі для легкої промисловості. Наведено механізм і розроблено технологічні процеси здійснення хімічного рециклінгу відходів поліетилентерефталату (ПЕТФ), матеріального рециклінгу відходів поліолефінів (ПО), полівінілхлориду (ПВХ). Встановлено залежність швидкості процесу від технологічних і рецептурних факторів. Виявлено залежність адгезивних властивостей клеїв-розплавів, одержаних з відходів ПЕТФ, від їх молекулярної маси, температури розм'якшення, часу відкритої витримки, технологічних і конструктивних особливостей формування клейових швів. Розроблено програмне забезпечення розрахунку оптимальної в'язкості розплаву рециклату за необхідної температури. Досліджено використання синтезованих рециклатів, як складової поліуретанових захисних покриттів, дублюючого плівкового шару, стабілізуючого форму деталей швейних виробів, модифікатору ПО. На основі рециклатів ПО розроблено матеріали для виготовлення устілки, задника взуття. Удосконалено технологічний процес виготовлення спеціального взуття з розроблених матеріалів. Розраховано показники екологічних індикаторів, що визначають ступінь екологічної безпечності розроблених матеріалів і на основі полімерних відходів.

Наведено результати досліджень впливу пластифікаторів і наповнювачів на напружений стан епоксидних композитів під час твердіння та термоударів. Вивчено вплив пластифікаторів на основі трикризилфосфату, дибутилфталату, триетаноламіну, полінафтилметану, мінеральної та рицинової олив, моногліцидилових етерів оксидіарилметану, аддуктів на їх основі та поліетилеполіаміну і мідного комплексу цього аддукту та наповнювачів: кварцового піску, дисульфіду молібдену, бентоніту та слюди на деформацію та напружений стан епоксидної смоли. Мінімальні деформації і напружений стан мають епоксидні композити з пластифікаторами на основі моногліцидилових етерів оксидіарилметану, аддуктів на їх основі та поліетилеполіаміну і мідного комплексу цього аддукту та наповнювачів - дисульфіду молібдену та бентоніту.

Здійснено порівняльний аналіз визначення напруженого стану епоксидних компаундів гідростатичною усадкою та тензометричною деформацією. Наведено результати коефіцієнта усадки залежно від обраної розрахункової формули.

Особливістю мармеладних виробів, як і всієї групи цукристих кондитерських виробів, є великий вміст цукру. Враховуючи сучасні вимоги науки про харчування, спрямування технологічних схем продукції на зниження вмісту цукру або створення виробів без нього є одним з пріоритетних напрямків галузі. Проаналізовано сучасний стан виробництва низькокалорійного мармеладу та доведено актуальність розроблення мармеладу желейного зі зниженою цукромісткістю та покращеною харчовою цінністю. Наведено дані оптимізації рецептурного складу желейного мармеладу з пониженим вмістом сахарози, глюкози, фруктози на агарових полісахаридах і пектинах. Рішення передбачають зменшення рецептурної кількості цукрів до меж, за якими забезпечується солодкий смак виробів; введення полідекстрози як інертного наповнювача для регулювання вмісту сухих речовин і структурно-механічних властивостей мармеладу в кількості, рівноцінній кількості цукру, що виключено із рецептури; внесення фруктово-овочевих пюре в кількості від 15 до 25 %, для забезпечення натурального насиченого кольору, приємного смаку та аромату готової продукції. Згідно з одержаними даними всі оптимальні співвідношення рецептурних компонентів для різновидів мармеладу нададуть змогу одержувати готову продукцію з міцністю, що не поступається виробам, виготовленим за традиційними рецептурами. При цьому енергетична цінність для всіх зразків у середньому зменшується на 25 %. Розроблені рецептури затверджені в установленому порядку галузевою Дегустаційною комісією, нові види мармеладу желейного були відзначені на дегустаційних конкурсах.