Охарактеризовано звукові й інтонаційні явища англійської мови. Розкрито основні відмінності між фонетичною будовою української й англійської мов. Розглянуто класифікацію англійських голосних і приголосних, мелодику складнопідрядних речень, інтонаційне оформлення альтернативних запитань і слів автора. Запропоновано систему вправ на постановку, розвиток і закріплення артикуляційних, інтонаційних і орфоепічних навичок студентів.

Охарактеризованы звуковые и интонационные явления английского языка. Раскрыты отличия между фонетическим строеним украинского и английского языков. Рассмотрены классификация английских гласных и согласных, мелодика сложноподчиненных предложений, интонационное оформление альтернативных вопросов и слов автора. Предложена система упражнений на постановку, развитие и закрепление артикуляционных, интонационных и орфоэпических навыков студентов.

Дисертацію присвячено аналізу англійських темпоральних іменників, її виконано в руслі синтагматичних та парадигматичних досліджень лексичних одиниць. Встановлено семантичну структуру іменників minute, hour, day, week, month, year, time, визначено особливості їх граматичної та лексичної сполучуваності в текстах художньої прози. Доведено, що ці темпоральні іменники характеризуються певним ступенем функціональної близькості, який визначається не системними характеристиками іменників, а особливостями їх функціонування, такими як частота, поширеність, граматична й лексична сполучуваність.

Вивчено особливості емоційної сфери творчих осіб. Обгрунтовано формально-динамічну структуру емоційності, виділено стійкі індивідуально-типові симптомокомплекси (типи) емоційності, здійснено їх психологічний аналіз. Розкрито емоційні особливості представників творчих професій у сфері мистецтва: художників і музикантів. Установлено, що емоційні характеристики особистості більшою мірою пов'язані з її творчим потенціалом, рівнем вираженості творчої обдарованості (креативності), ніж зі спеціальними здібностями та сферою професійної творчої реалізації. Виявлено особливості взаємозв'язку між креативністю та її окремими параметрами, а також якісними і динамічними характеристиками емоційності. Досліджено емоційні профілі осіб з різним рівнем креативності, вивчено специфіку їх актуальних та стійких емоційних переживань. Описано психологічну своєрідність виділених формально-динамічних типів (індивідуально-типових симптомокомплексів) емоційності творчих осіб, створено їх психологічні "портрети" у контексті досліджуваних емоційних характеристик.

Описано основи синтаксичної будови англійської мови, зокрема, синтаксис простого та складного речень, запропоновано схему аналізу простого та складного речень, подано систему вправ і текстів з ключами.

Висвітлено питання основних розділів курсів лексикології сучасної англійської мови, зокрема: словотвір, морфологічна та семантична будова англійського слова, етимологічні основи англійської лексики, стилістичний і фразеологічний склад сучасної англійської лексичної системи, варіанти та діалекти англійської мови, історія англійської лексикографії. Наведено вправи з усіх цих розділів.

Наведено теоретичні відомості про звукові та інтонаційні явища англійської мови (АМ), систему вправ на постановку, розвиток і закріплення артикуляційних, інтонаційних та орфоепічних навичок студентів. Висвітлено основні закономірності граматичної будови АМ, граматичні форми і звороти для здійснення комунікації АМ на початковому етапі її вивчення.

Даны теоретические сведения о звуковых и интонационных явлениях английского языка (АЯ), системе упражнений на постановку, развитие и закрепление артикуляционных, интонационных и орфоэпических навыков студентов. Освещены основные закономерности грамматической структуры АЯ, грамматические формы и обороты для осуществления коммуникации АЯ на начальном этапе её изучения.

Розглянуто питання психологічного забезпечення впровадження організаційних інновацій, проаналізовано основні дослідження в цій галузі, обгрунтовано важливість дослідження інноваційного клімату організації, запропоновано методику його діагностики.

Рассмотрены вопросы психологического обеспечения внедрения организационных инноваций, проанализированы основные исследования в этой области, обоснована важность изучения инновационного климата организации, предложена методика его диагностики.

The problems of psychological providing of organizational innovations introduction are discussed; basic researches in this sphere are analyzed; the importance of prganizational innovational climate research is motivated; and methods of its diagnosis is proposed.

Досліджено атрибутивний стиль студентів коледжів та курсантів військових інститутів. Відмічено, що в навчальних закладах переважає думка, що успіх є результатом поєднання таланту і бажання. Розглянуто причину невдачі – недостатність таланту, бажання, або того та другого більш ніж достатньо, проте не вистачає оптимізму. Доведено, що студентів з песимістичним атрибутивним стилем поведінки більше схильні до виникнення депресивних станів. Висвітлено методику „Тест на оптимізм” для діагностики особливостей атрибутивного стилю, результати якої наведено у таблиці. Доведно, що у студентів із домінуванням песимістичного атрибутивного стилю поведінки з екстернальним рівнем суб’єктивного контролю у мотивації навчальної діяльності переважають зовнішні прагматичні мотиви. І навпаки, досліджувані з оптимістичним атрибутивним стилем та інтернальним локусом контролю орієнтовані на одержання знань і опанування професією.

Исследован атрибутивный стиль студентов колледжей и курсантов военных институтов. Отмечено, что в учебных заведениях преобладает мнение, что успех является результатом сочетания таланта и желания. Рассмотрены причину неудачи – недостаток таланта, желания, или того и другого предостаточно, однако не хватает оптимизма. Доказано, что студенты с пессимистическим атрибутивным стилем поведения более склонны к возникновению депрессивных состояний. Освещена методика "Тест на оптимизм" для диагностики особенностей атрибутивного стиля, результаты которой приведены в таблице. Доказано, что у студентов с доминированием пессимистического атрибутивного стиля поведения с экстернальным уровнем субъективного контроля в мотивации учебной деятельности преобладают внешние прагматические мотивы. И наоборот, исследуемые с оптимистическим атрибутивным стилем и интернальным локусом контроля ориентированы на получение знаний и овладение профессией.

Investigated attributional of their college students and military institutions. It is noted that in schools the prevailing view that success is a result of a combination of talent and desire. Considered the cause of failure - or lacked the talent or desire, or both, was enough, but not enough optimism. Proved that students with a pessimistic attributional style of behavior are more prone to the emergence of depression. Covered procedure "test optimism" for the diagnosis of the features attributional style, the results of which are located in the following table. The study concluded that students with a pessimistic attributional style dominance behavior externality level of subjective control in the motivation of learning activities predominate external pragmatic motives. Conversely, studied with an optimistic attributional style, and internal locus of control aimed at providing knowledge and skills development.

Розглянуто поняття особистісної безпорадності, описано її прояви на когнітивному, емоційному та поведінковому рівнях. Проаналізовано результати емпіричного дослідження щодо зв'язку показників емоційного дефіциту безпорадності з такими мотиваційними характеристиками особистості студента, як локус контролю, мотивація досягнення успіху й пізнавальна активність у навчальній діяльності.

Розкрито теоретико-методологічні основи дослідження психологічних особливостей розвитку організаційних цінностей у сфері державного управління. Розглянуто сутність поняття "цінність", узагальнено наукові дослідження щодо впливу індивідуальних і групових аксіосистем на загальну ефективність спільної професійної діяльності. Запропоновано структурно-процесуальну модель розвитку організаційних цінностей сукупності суб'єктивного, об'єктивного, інтерсуб'єктивного та інтероб'єктивного компонентів. Розкрито зміст процесуально-динамічних, структурно-змістових і поведінкових прикладних характеристик організаційних цінностей. Емпірично виявлено й обгрунтовано основні детермінанти виникнення ціннісних дисгармоній у аксіосистемах місцевих органів виконавчої влади. Наведено зміст і структуру психологічного семінару-тренінгу "Гармонізація організаційних цінностей у сфері державної служби" та результати його впровадження у Волинському обласному центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій.

Висвітлено результати теоретичного й емпіричного аналізу психологічного феномену безпорадності, відстежено історію її досліджень у зарубіжній і вітчизняній психології. Описано процес формування й психологічну структуру особистісної безпорадності в сукупності когнітивного, мотиваційного та емоційного компонентів, показано її зв'язок із провідною діяльністю індивіда. Обгрунтовано діагностичні критерії сформованості особистісної безпорадності, охарактеризовано її вияви в поведінці й навчанні студентів.

Здійснено психологічний аналіз змісту та особливостей мотивації професійної діяльності державних службовців місцевих органів виконавчої влади, зокрема, розкрито концептуальні основи вивчення проблеми мотивації в психології, запропоновано структурно-динамічну модель мотивації професійної діяльності, визначено й обгрунтовано структурно-змістові та процесуально-динамічні характеристики професійної мотивації державних службовців, проаналізовано динаміку сили та стійкості їхніх професійних мотивів на різних етапах професійної діяльності. Надано рекомендації щодо оптимізації механізму мотивації професійної діяльності державних службовців місцевих органів виконавчої влади.

Наведено матеріали 18-ти, уроків спрямованих на постановку артикуляційних інтонаційних та орфоепічних навичок студентів. Висвітлено основні закономірності граматичної будови та мінімуму лексичних одиниць англійської мови, необхідних для здійснення комунікації англійською мовою на першому етапі її вивчення. Розглянуто артикуляцію конкретних фонем англійської мови, фонетичні явища (наголос, асиміляція приголосних звуків, редукція голосних тощо) та інтонаційні явища (загальне поняття про інтонацію, типи ядерних тонів, мелодика речень різних комунікативних типів). Розкрито такі граматичні явища, як поняття про артикль, множину іменників, присвійний відмінок іменників, ступені порівняння прикметників і прислівників, загальне поняття про систему часових форм дієслова, теперішній, минулий і майбутній час неозначених, тривалих, доконаних і доконано-тривалих часів.

Видання презентує комплексну програму психолого-педагогічного подолання проявів безпорадності студентів у навчальній діяльності, яка поєднує зовнішні (створення оптимального навчально-виховоного середовища з конструктивними стратегіями педагогічного впливу) і внутрішні (розвиток відповідних особистісних якостей та ефективних стратегій поведінкової активності студентів) чинники. Подано комплекс методик для діагностики безпорадності як складного інтегрального особистісного утворення.

Висвітлено питання основних розділів курсу лексикології сучасної англійської мови, зокрема словотвір, морфологічну та саментичну будову англійського слова. Розглянуто етимологічні основи англійської лексики, стилістичний і фразеологічний склад сучасної англійської лексичної системи. Викладено деякі варіанти й діалекти англійської мови, історію англійської лексикографії.

Розглянуто проблему професійної мотивації державних службовців місцевих органів виконавчої влади. Проаналізовано професійні мотиви із позицій їх особистісної значущості для працівника й доступності (задоволеності) в професійній діяльності. На основі теоретичного узагальнення різних типів співвідношення цих характеристик мотивів виділено зони потенційного мотиваційного дискомфорту та напруги, які можуть провокувати розвиток внутрішнього конфлікту або внутрішнього вакууму в працівників державної служби і проявлятися на поведінковому рівні в різних формах пасивного або активного опору. За допомогою методики "Мотиваційний профіль" Ш. Річі та П. Мартіна виявлено ієрархію основних професійних мотивів держслужбовців органів виконавчої влади, проаналізовано їх за типами співвідношень між бажаним і реальним станом мотивів: "значущі-задоволені", "значущі-незадоволені", "незначущі-задоволені", "незначущі-незадоволені". За допомогою методів математичної статистики виявлено і проаналізовано відмінності між важливістю та задоволеністю всіх професійних мотивів у працівників із різним стажем професійної діяльності. Показано, що найбільш реалізованими є мотиви, що стосуються специфіки діяльності державного службовця і характеризують процесуально-виконавчу мотивацію (зміст роботи, дотримання адміністративних вимог і посадових інструкцій). Визначено групу мотивів, які зберігають високий рівень особистісної значущості та залишаються незадоволеними в процесі професійної діяльності: заробітна плата, умови праці, визнання, самовдосконалення, творчість. Обгрунтовано, що різне співвідношення особистісної значущості й задоволеності професійних мотивів визначає їх ієрархію, силу та стійкість на різних етапах професійної діяльності й здійснює детермінуючий вплив на її ефективність.

Обгрунтовано значення компетентнісного підходу в управлінській діяльності органів державної влади. Зазначено, що рівень компетентності держслужбовців багато в чому визначає рівень довіри населення до владних інститутів й до держави загалом. Показано, що державне управління із соціально-психологічного погляду є різновидом соціального управління, у межах якого й обгрунтовуються вимоги до управлінської компетентності державного службовця. Проаналізовано поняття "компетентності" та "компетенції", визначено їх зміст та особливості тлумачення в наукових джерелах. Запропоновано узагальнене визначення управлінської компетентності як інтегрального особистісного утворення, яке проявляється на рівні особистості керівника (структурно-особистісний компонент), стилю його управлінської діяльності (діяльнісно-функціональний компонент) і взаємодії у системах "керівник-колектив", "керівник-підлеглий" з урахуванням конкретної організаційної ситуації (інтерактивно-ситуаційний компонент). Проаналізовано результати факторного аналізу емпіричних даних, які отримані внаслідок дослідження структурних компонентів управлінської компетентності керівників місцевих органів виконавчої влади. Інтерпретовано виокремлені фактори управлінської компетентності: чітке розуміння функціонально-посадових обов'язків; соціально-психологічні якості та комунікативний потенціал керівника; спрямованість на забезпечення психологічного комфорту в колективі; інноваційність та демократичність управлінської діяльності; авторитет керівника та уміння використовувати владу; самоствердження в управлінській діяльності; організаторсько-дослідницька позиція в колективі; авторитарний одноосібний стиль керівництва. Показано, що найбільше факторне навантаження припадає на два основні складники: діяльнісно-функціональний та структурно-особистісний; найменший відсоток диперсії характеризує схильність керівника до авторитарно-одноосібного стилю управління.

Розглянуто психологічні аспекти оцінювання персоналу в системі державної служби. Виокремлено основні причини неефективності такого оцінювання: формальність і суб'єктивність, відсутність зворотного зв'язку, неузгодженість самооцінки працівника з оцінками експертів, неадекватне сприйняття державними службовцями сутності оцінювання. Наголошено на специфіці професійної діяльності в системі державного управління: публічності, соціальній орієнтованості, спрямованості на задоволення потреб громадян. Зазначено, що "оцінка" є основним елементом поняття ефективність державного управління, оскільки відображає рівень розвитку суспільства і рівень функціонування державної служби. Акцентовано увагу на соціально-психологічній сутності оцінювання, недостатній розробленості й визначеності вимог (соціальних норм) до особистості та діяльності державних службовців, необхідності розроблення адекватних методів та процедур оцінки. Узагальнено результати емпіричного дослідження, у ході якого виявлено професійно важливі якості державних службовців, виокремлено й обгрунтовано критерії та показники оцінки рівня їх професіоналізму, здійснено порівняння ефективності різних діагностичних методик оцінювання персоналу в системі державної служби. За допомогою методів прямої оцінки й вимушеного вибору визначено рівень необхідності та рівень сформованості в державних службовців професійно важливих якостей, які відображені в оцінному листі оцінки персоналу в системі державної служби. Виокремлено критерії аналізу професійної ефективності державних службовців (професіоналізм; трудова та виконавча дисципліна; особистісні (професійно важливі) якості; взаємодія з керівництвом, колегами, клієнтами; професійна мотивація; потреба у навчанні; обсяг роботи, що виконується), запропоновано якісні та кількісні показники для аналізу кожного з критеріїв. Здійснено процедуру експертної оцінки важливості виокремлених критеріїв та їх відповідності посадовим обов'язкам працівника. Обгрунтовано важливість поєднання цих методів для отримання об'єктивнішої та повнішої інформації, мінімізації ефекту соціальної бажаності в оцінюванні персоналу в системі державної служби.

Розглянуто професійну самореалізацію як важливий чинник збереження психічного здоров'я персоналу державної служби. Указано на зниження престижності професійної самореалізації в цій сфері внаслідок падіння довіри громадян до владних інституцій, а також високих вимог до рівня професіоналізму й особистісних якостей фахівців: чесності, моральності, відповідальності, емоційної врівноваженості та готовності служити державі і її громадянам. Описано психологічні особливості професійної діяльності в системі державної служби, зокрема її підвищену стресогенність, що вимагає від держслужбовців постійних резервів самовладання й саморегуляції. Визначено характеристики професійної самореалізації та психічного здоров'я особистості. Окреслено особливості взаємозв'язку якісних характеристик професійної самореалізації, особистісної самоактуалізації й суб'єктивного благополуччя досліджуваних, на основі чого описано загальні критеріальні ознаки психічного здоров'я працівника в системі державної служби. Визначено, що професійна самореалізація для досліджуваних є значущою та проявляється в тому, щоб досягти вершин професійного розвитку, стати професіоналом своєї справи, мати високий соціальний статус, досягти поставленої мети й завдань, отримати визнання своїх заслуг, займатись улюбленою справою. Зазначено, що система заходів з охорони психологічного здоров'я працівника на робочому місці має включати як комплекс прямих психологічних інтервенцій (допомога в подоланні особистісних проблем, активізація особистісного зростання та самовдосконалення тощо), так і психологічний супровід організаційних змін зі створення умов для професійної самореалізації працівників задля профілактики й збереження їх психічного здоров'я.

Викладено результати теоретичних та емпіричних досліджень, що стосуються вивчення соціально-психологічної компетентності персоналу у сфері публічного управління. Здійснено теоретичний аналіз концептуалізації понять "компетентність" і "компетенція" у психологічній літературі. Запропоновано структурно-функціональну модель соціально-психологічної компетентності публічних службовців, яка дає можливість виокремити інтегральні компетенції на психологічному та соціальному рівнях, потрібні для успішного виконання професійних обов'язків. Обґрунтовано основні критерії та методики дослідження психологічної складової компетентності, зокрема шляхом вивчення аксіологічних аспектів діяльності публічних службовців, їх акмеологічної орієнтації та ресурсного потенціалу. Представлено результати емпіричного вивчення командних ролей як предиктора професійної успішності особистості, показників ефективної комунікації та копінг-стратегії у міжособовій взаємодії представників публічної служби. Додатково наведено методичний інструментарій, застосований у дослідженні соціально-психологічної компетентності публічних службовців, а також апробовані тренінгові програми для підвищення рівня сформованості вищеозначених компетенцій.