Комплексно досліджено болгарські народні найменування рослин у структурному, мотиваційному та лінгвоетнокультурному аспектах. Розглянуто теоретичні та методологічні засади аналізу слов'янських ботанічних назв, визначено критерії виділення болгарських народних флорономенів у словниковому складі мови. Встановлено шляхи формування і розвитку народних назв рослин, джерела їх походження. Висвітлено проблеми семантичної мотивації та мотивувальних основ болгарських народних флоронайменувань з урахуванням специфіки взаємозв'язку рослин із іншими об'єктами дійсності. Досліджено лінгвокультурний та етномовний потенціал болгарської народної флоронімії, проаналізовано найвиразніші опозиції: "свій - чужий", "справжній - несправжній", "людський - тваринний". Встановлено роль народних назв рослин у формуванні болгарської мовної картини світу.

Розглянуто болгарські найменування флори в етимологічному, семантичному та лінгвокультурному аспекті. Викладено історію й окреслено сучасний стан дослідження болгарських назв рослин у слов'янському мовознавстві. Розкрито методику дослідження слов'янської ботанічної лексики. Увагу приділено принципам мотивації рослинних найменувань, болгарським назвам рослин із погляду походження, семантичним характеристикам болгарських назв рослин, полісемії в болгарській ботанічній лексиці, лінгвокультурним параметрам болгарських найменувань рослин.

Розглянуто питання походження найменувань рослин у болгарській мові, їхніх семантичних характеристик на загальнослов'янському тлі, а також досліджено роль флорономінації в болгарській мовній картині світу й розкрито лінгвокультурну символіку флори в XIX - XXI ст. Представлено дослідження, яке спирається на болгарські та інші слов'янські праці лексикографічного, приро¬дознавчого, етнологічного спрямування, а також літературні, фольклорні, публіцистичні тексти, в яких функціонують назви рослин. Найменування флоро- об'єктів постають у трьох вимірах: як об'єкт історії болгарської мови, як лінгвістичний результат когнітивного осягнення дійсності та як культурний код болгарського етносу у взаємозв'язку з іншими слов'янськими та неслов'янськими культурними кодами. Рекомендовано фахівцям-славістам, зокрема болгаристам, а також усім, хто прагне поглибити знання з болгарської мови, культури, відкрити для себе нові, часом несподівані грані буття та світогляду слов'ян.

Розглянуті офіційні та неофіційні антропоніми, що функціонують у класичній і сучасній українській прозовій творчості. На прикладах імен персонажів І. Нечуя-Левицького, Марка Вовчка, Панаса Мирного, М. Куліша, Г. Тарасюк, С. Процюка, М. Гримич, М. Кідрука та ін. показано, як у художній літературі імена слугують засобами мовного увиразнення, розкривають мисленнєво-емоційний світ персонажа, його особистісну, національну, релігійну тожсамість. Об'єкт дослідження - антропоніми (офіційні, гіпокористики, прізвиська, псевдоніми), вживані в українських класичних та сучасних текстах. Предмет розвідки - функціонально-стилістичні можливості антропонімів у художній літературі, лінгвофілософський і лінгвопсихологічний вимір власних імен. До обраного матеріалу - антропонімікону українських літературних текстів, - застосовано описовий метод та метод контекстуального аналізу. Мета дослідження - функціональностилістичний та мовно-філософський аналіз офіційної й неофіційної антропонімії відповідно до проблематики, яку автори порушують у своїх творах. Поcтавлено питання про те, яким чином співвідносяться ім'я та ставлення автора до персонажа-носія, ім'я та сприйняття його носія іншими персонажами, як взаємодіють ім'я та життєпис, ім'я та самоусвідомлення. Також наголошено на емоційній близькості як чинникові вживання неофіційних варіантів імен. Знайдено варіанти, що символізують дорослішання, здитиніння, зречення минулого або, навпаки, намагання його зберегти. Розкрито причини називання одного персонажа в літературному творі багатьма іменами, а двох персонажів - одним. Показано, як на грунті імен розгортаються ідеологічні конфлікти, чому офіційне ім'я для персонажа необов'язкове і яку роль відіграє варіант імені в ритуалі залицяння. Також приділено увагу гумористичній складовій, коли неофіційні антропоніми використані з карнавальною метою.