Розкрито характер засвоєння ідей новоєвропейської філософії в рабиністичній літературі Східної Європи у XVIII ст. Аналіз ставлення до філософії та способу цитування філософських текстів в творах "передвісників Гаскали" та хасидських авторів дозволяє розглянути специфіку побутування в ній філософії взагалі - як середньовічної єврейської, так і популярних ідей європейської філософії Нового часу. Цю специфіку обумовлює негативне ставлення до філософії як такої, що покладена у руслі середньовічної антираціоналістичної традиції; конфронтація між потужними містичними рухами Східної Європи (зокрема, хасидизмом) та єврейським Просвітництвом. На прикладі енциклопедичного трактату Пінхаса Гурвіца "Сефер га-бріт" досліджено процес трансляції ідей європейської філософії Нового часу (зокрема, І. Канта) в єврейське традиційне середовище. Розкрито, яким чином наукові та філософські відкриття Нового часу взаємодіють з кабалістичним, зокрема луріанським, світоглядом, притаманним "передвісникам Просвітницва". В результаті дослідження розроблено методологічну базу для історико-філософського аналізу рабиністичних текстів Східної Європи, що відкриває шлях для подальших досліджень в цій галузі.

Дослідження присвячено теоретичному осмисленню "орієнталістської парадигми" як етапу у вивченні східних філософій, що, своєю чергою, сприятиме глибшому розумінню соціокультурних процесів у країнах Сходу. Автори звертаються до історіографії вивчення різних інтелектуальних традицій Сходу, від індійської філософії до хасидизму.