Висвітлено предмет загальної психології з позицій системно-діяльнісного аналізу, складниками якого є: матеріалістичний погляд на психіку (як ідеальне, похідне від матеріального, єдність суб'єктивного й об'єктивного); діяльнісний підхід до психіки (як явища, що існує в процесах діяльності живої істоти); порівневий аналіз психіки (як осередку життя, що функціонує на різних етапах останнього). Проаналізовано основні функції психіки - пізнавальну, регулятивну, інструментальну.

Проведено аналіз етапів становлення психології як науки (міфологічний етап, філософський етап, науковий етап). Розглядаються основні принципи психології і методи психологічного дослідження. Висвітлюється предмет загальної психології з позицій системно-діяльнісного аналізу, складниками якого є: матеріалістичний погляд на психіку (як ідеальне, похідне від матеріального, єдність суб'єктивного і об'єктивного); діяльнісний підхід до психіки як явища, що існує в процесах діяльності живої істоти; аналіз психіки як осередку життя, що функціонує на різних рівнях останнього. Визначено основні функції психології - пізнавальну, регулятивну та інструментальну.

Висвітлено предмет загальної психології на засадах системно-діяльнісного аналізу, що розглядає психіку як ідеальне явище, яке поєднує суб'єктивне й об'єктивне та існує у процесах діяльності живої істоти, а також є осередком життя, що функціонує на різних рівнях. Розглянуто етапи історичного поступу психології, зокрема: міфологічний, філософський та науковий. Описано методологічні принципи психології. Розкрито специфіку психіки, стадії її розвитку. Акцентовано увагу на пізнавальній, регулятивній та інструментальній функціях психіки.

Розкрито засади загальної психології у контексті системно-діяльнісного аналізу, складниками якого є матеріалістичний погляд на психіку. Визначено характерні риси наукового етапу історії психології. Висвітлено проблеми періодизації психічного розвитку, а також психологічного аналізу сновидінь. Наведено психологічну характеристику молодшого шкільного віку. Описано пізнавальну, регулятивну та інструментальну функції психіки.

Раскрыты основы общей психологии в контексте системно-деятельного анализа, составляющими которого является материалистический взгляд на психику. Определены характерные черты научного этапа истории психологии. Освещены проблемы периодизации психического развития, а также психологического анализа сновидений. Приведена психологическая характеристика младшего школьного возраста. Описаны познавательная, регулятивная и инструментальная функции психики.

Conception, structure and contents of psychological knowledge in the form of training and methodical complex of textbook and book of problems have been under consideration.

Висвітлено історію розвитку та теоретичні засади психології. Розглянут особливості функціонування, будову та феноменологію психічних явищ. Охарактеризовано історичні рівні становлення психологічних знань. Висвітлено здобутки психологічної науки. Наведено інформацію про таких відомих психологів, як Р. А. Шпіц, С. Л. Рубінштейн, О. Р. Лурія, Н. П. Бехтерєва. Увагу приділено будові мозку, природі та межам психічної ненормативності, аналізу процесів діяльності та творчості, психології спільнот, будові, закономірностям і психологічним ефектам спілкування.

Освещена история развития и теоретические основы психологии. Рассмотрены особенности функционирования, строение и феноменология психических явлений. Охарактеризованы исторические уровни становления психологических знаний. Освещены достижения психологической науки. Дана информация о таких известных психологах, как Р. А. Шпиц, С. Л. Рубинштейн, А. Р. Лурия, Н. П. Бехтерева. Уделено внимание строению мозга, природе и пределам психической ненормативности, анализу процессов деятельности и творчества, психологии сообществ, строению, закономерностям и психологическим эффектам общения.

Обосновывается необходимость создания теоретической схемы, которая позволила бы систематизировать достижения психологии развития.

Розкрито трактування академіком В.А. Роменцем поняття "вчинок". Акцентовано увагу на розрізненні вченим структурно-генетичного та функціонально-генетичного визначення вчинку. Досліджено внесок, зроблений В.А. Роменцем у моністичну концепцію розв'язання основного питання психології - відношення "людина - світ" ідеєю вчинку. Підкреслено, що проведений вченим аналіз даного відношення має ознаки принципово нової - постнекласичної - теорії психічного розвитку людини.

Раскрыто трактование академиком В.А. Роменцом понятия "поступок". Акцентировано внимание на различении ученым структурно-генетического и структурно-функционального определения поступка. Исследован вклад, сделанный ученым в монистическую концепцию разрешения основного вопроса психологии - отношения "человек - мир". Подчеркнуто, что проведенный ученым анализ данного отношения имеет признаки принципиально новой - постнеклассической - теории психического развития человека.

Reading the texts of Academician .V. Romenets based at functional and genetic content of an act category is analyzed in the article. The author defines the criteria for the analyses of the developmental theories based on the interpretation of the relations as "a human being - world" - category frameworks of the main problem of the psychology and gnoseological concepts - modes of its solving.

Представлена попытка снять противопоставление детерминистических и индетерминистических теорий (схем) в психологии развития на основе понятия дополнительности и анализа соотношения абстрактного и конкретного в ходе психологического объяснения развития.

Дана критика попыток перенесения принципа дополнительности из физики в психологию. На примере психологии развития доказывается, что психологическое знание движется взаимодополняющим образом: в русле перехода от одного типа научной рациональности к другому; в виде способов решения психогенетической проблемы; в пределах "круга самопознания", заданного в психологии тождеством субъекта и объекта.

Охарактеризовано классическое, неклассическое и постнеклассическое понимание практики в психологии. Разграничены понятия "практика психологии", "психологическая практика", "практика психолога". Обосновано представление о психологии как о неклассической дисциплине. Показана неадекватность теоретических предпосылок, положенных в основу практической психологии системы образования Украины, реальному состоянию психологического знания, закономерностям психологического познания, а также педагогической реальности.

Охарактеризована логика опосредствований, применяемая академиком В. А. Роменцом в ходе разворачивания "клеточки" его теоретизации - поступка. Систематизация психологических знаний становится теоретической системой, историческое обнаруживает единство с логическим, психологическое - с культурно-историческим, внутреннее - с внешним. В несовпадении ноумена и феномена, фиксируемом В. А. Роменцом, видится неиссякаемый источник психологического познания.

Охарактеризовано творчість великого психолога-мислителя, академіка В. А. Роменця, який застосував культурологічний підхід у тлумаченні історії психології. У контексті розвитку процесу психологічного пізнання розкрито сутність теорії вчинку як принципу дослідження всесвітньої історії психології в напрямку від історичної (психології народів) до канонічної (психології синтезу індивідуального та загального) психології, у поетапному русі якої складаються ситуативний, мотиваційний, дійовий та рефлексивний рівні становлення психологічних знань. Підкреслено, що предметом досліджень психології як науки є людина, яка здійснює своє буття у світі та відповідає на його виклики своїми вчинками глибокого психічного змісту. Наголошено, що творчість вченого постає екстатичним осягненням, унікальною індивідуальністю сенсу людського існування.

Охарактеризовано творчество великого психолога-мыслителя, академика В. А. Роменца, который применил культурологический подход в толковании истории психологии. В контексте развития процесса психологического познания раскрыта сущность теории поступка как принципа исследования всемирной истории психологии в направлении от исторической (психологии народов) к канонической (психологии синтеза индивидуального и всеобщего) психологии, в поэтапном движении которой складываются ситуативный, мотивационный, действенный и рефлексивный уровни становления психологических знаний. Подчеркнуто, что предметом исследований психологии как науки является человек, совершающий свое бытие в мире и отвечающий на его вызовы своими поступками глубокого психического содержания. Отмечено, что творчество ученого предстает экстатическим постижением, уникальной индивидуальностью смысла человеческого существования.

Historical, logical and psychological aspects of Academician V. A. Romenets' creative activities have been examined. The line of creative work has been described which started from the idea of act, ran through the theory of historical psychology and got its logical completion in the idea of canonical psychology. The author's creativity has been presented as an ecstatic comprehension of the sense of universal human existence by the unique individuality.

Досліджено творчість С. Л. Рубінштейна, проаналізовано теми творчого діалогу, що веде з цим ученим В. А. Роменець. Зазначено, що предметом діалогу, є основна проблема психології, а граничною межею останньої - відношення "зовнішнє - внутрішнє"; діалог відображає становлення постнекласичної психології та ілюструє принцип взаємної доповнюваності в становленні психологічних знань.

Исследовано творчество С. Л. Рубинштейна, проанализированы темы творческого диалога, который ведет с этим ученым В. А. Роменец. Отмечено, что предметом диалога является основная проблема психологии, а граничной рамкой последней - отношение "внешнее - внутрение"; диалог отражает становление постнеклассической психологии и иллюстрирует принцип взаимной дополнительности в становлении психологических знаний.

Studied creativity SL Rubinstein, analyzed the topic of creative dialogue that leads to these scientists V. A. Romenets. Alleged: the subject of dialogue, is the main problem of psychology, and the last frame of the boundary - the ratio of "vneshnenee - internally; dialogue reflects the maturation of Postnonclassical psychology, and illustrates the principle of mutual complementarity in the development of psychological knowledge.

Зазначено, що творчий діалог - складова історичного поступу психологічних знань і теоретизування у психології. Акцентовано увагу на об'єктивному та суб'єктивному в діалозі; теоретизуванні як діалозі.

Викладено знання про пізнавальну (відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, уява), регулятивну (увага, емоції, воля) та інструментальну (темперамент, здібність, характер і особистість) функції психіки. Здійснено спробу збагнути, охопити та відтворити психологію людини в цілому, та мета залишається недосяжною, бо багатство конкретного, яке демонструє психічна преальність, чинить опір набагато біднішому абстрактному, якою є теорія. Реальність залишається невичерпною, а психологічне пізнання триває безкінечно, тому психологія людини залишається таємницею. Та поступ відбувається: психічне знаходить адекватне - за нормами та у формі теорії - вираження. Триває живий, продуктивний, представленийрепрезентований ідеями конкретних людей рух психологічної думки. Увагу приділено відображенню цієї обставини.