Розроблено крос-кореляційний метод детектування і вимірювання енергетичних спектрів реакторних антинейтрино. Метод дає змогу вимірювати енергії антинейтрино в разі їх детектування. Розроблений метод актуальний для розв'язування низки важливих фундаментальних та прикладних задач. Зокрема, його можна поєднати з розробленими алгоритмами опрацювання сигналів крос-кореляційної системи пасивної локації нейтринних джерел.

The cross-correlation method of detecting and measurement of reactor antineutrino power spectrums are developed. The method allows carrying out measurement of antineutrino energy at their detecting. The developed method is actual, as it is necessary for the decision of some the important problems both fundamental, and applied character. In particular it can be harmoniously combined with the developed signal processing algorithms of cross-correlation system of a passive location antineutrino sources.

На підставі використання адекватної геофізичної моделі здійснено розрахунок потоку та спектра антинейтринного випромінювання внутрішніх областей Землі. Визначено роль радіогенного та реакторного компонентів у сумарному потоці антинейтринного випромінювання й обгрунтовано принципову можливість визначення параметрів геореактора на підставі експериментально визначених антинейтринних спектрів. Розраховано параметри антинейтринного випромінювання Землі з урахуванням особливостей часової еволюції потужності її повного радіогенного тепловиділення та процесів диференціації мантії і збільшення земної кори. Створено каталог рівноважних антинейтринних спектрів суміші продуктів поділу для 60-ти різних актиноїдів і типів поділу. Визначено імовірну частку антинейтринного випромінювання геореактора, який працює за типом Феоктистова, у сумарному антинейтринному випромінюванні Землі. Показано відмінність спектрального складу антинейтринного випромінювання геореакторів, працюючих за типом Феоктистова і Херндона, з'ясовано можливості та обмеження їх експериментального визначення на підставі розв'язання оберненої задачі нейтринної спектрометрії.

Визначено вплив різного ступеня інтенсивності агрохімічного навантаження на продуктивність та токсикологічний стан агрофітоценозу з використанням гороху як тест-культури в зерно-просапаній сівозміні на темно-сірому опідзоленому грунті. Установлено закономірності змін основних показників родючості даних грунтів залежно від ступеня інтенсивності агрохімічного навантаження зерно-просапаної сівозміни північного Лісостепу. Досліджено вплив добрив і пестицидів на стан мікробного ценозу, розкрито роль поверхнево активних речовин у формуванні поживного режиму, виявлено особливості перерозподілу біогенних елементів у зоні аерації темно-сірого опідзоленого грунту. Установлено продуктивність агроценозу та зміни агрохімічних показників родючості дослідженого грунту за умов заорювання побічної продукції рослинництва.

Уперше одержано нові мономери - продукти взаємодії фурфурилгліцидного етеру (ЕФУ) з насиченими та ненасиченими моно- та дикарбоновими кислотами. Досліджено особливості каталізу цих реакцій за присутності комплексних онієвих каталізаторів. Уперше встановлено, що похідні ЕФУ з насиченими та ненасиченими монокарбоновими кислотами здатні до фотополімеризації за їх ультрафіолетового опромінювання. Уперше на підставі кінетичних і фізико-хімічних методів аналізу вивчено кінетику та встановлено механізм полімеризації ЕФУ і його похідних, який відбувається за радикальної полімеризації з утворенням проміжних сполук - пероксидів. Визначено кінетичний маршрут перебігу реакції полімеризації ЕФУ з встановленням окремих стадій повільного та швидкого процесів.

Висвітлено особливості розміщення озимих культур у сівозміні, питання удобрення, основного обробітку озимого клину, підбору сортів і технологію проведення сівби. Увагу приділено питанням захисту пшениці озимої (ПО) від шкідників і хвороб у допосівний період та період осінньої вегетації. Визначено спектр дії (СД) протруйників насіння зернових колосових культур, норми витрат та СД інсектицидів у період вегетації ПО, наведено характеристику ріпаку озимого.

Індекс рубрикатора НБУВ: П040.11

Рубрики:

Система удобрення у сівозмінах

Шифр НБУВ: Ж23660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено теоретичне узагальнення та надано нове вирішення наукової проблеми з теоретичного обгрунтування агробіологічних основ підвищення ефективності короткоротаційних сівозмін та родючості грунту в Лівобережному Лісостепу України. Встановлено закономірності трансформації та міграції в агроекосистемах матеріальноенергетичних речовин та їх вплив на грунтововідновлювальні процеси й оптимізації умов росту зернових, круп'яних, технічних культур залежно від сівозмінного чинника та технологічних заходів їх вирощування. Виявлено вплив ведення короткоротаційних сівозмін та застосування добрив на особливості водного та поживного режимів грунту, балансу гумусу та біогенних елементів, активність мікробіологічних процесів, зменшення забур'яненості посівів сільськогосподарських культур та зниження токсичності грунту. Обгрунтовано значення надходження й якості рослинних решток як джерела відшкодування втрат гумусу та біогенних елементів живлення. Установлено залежність продуктивності, економічної та енергетичної ефективності короткоротаційних сівозмін від різного насичення, співвідношення та розміщення сільськогосподарських культур та системи удобрення.

Синтезовано фурфурилоксипропілциклокарбонат (ФОПЦК) із фурфурилгліцидилового етеру та вуглекислого газу. Реакцію карбонізації проведено як під тиском, так і за атмосферних умов за присутності амонієвих і фосфонієвих солей. Досліджено кінетичні закономірності синтезу та визначено фізико-хімічні константи ФОПЦК.

Мета роботи - розробка нового підходу для підвищення точності теплових розрахунків шляхом поєднання польового і схемного моделювання при визначенні ефективних теплових провідностей деталей і вузлів асинхронного двигуна. Застосовано методи теорії теплопровідності, теплопередачі, теплових схем заміщення, теплових потенціалів, польового моделювання, кінцевих елементів. Розроблено інтегральний метод для перетворення даних польового моделювання в параметри теплової схемної моделі, який істотно зменшує вплив кількості вузлів теплової схеми на точність визначення її параметрів завдяки інваріантності матриці геометричних провідностей до температурних змін значень теплопровідності конструкційних і активних матеріалів асинхронного двигуна. За даним методом для дискретизації просторової моделі асинхронного двигуна на окремі складові можна заздалегідь визначати компоненти матриці провідностей та запобігати виродженню цієї матриці у схемній моделі. Таким чином забезпечується істотне підвищення точності визначення вузлових температур і перевищень температур у теплових розрахунках асинхронних двигунів у сталих та змінних режимах навантаження. Розроблено новий метод перетворення схемної моделі із застосуванням інтегрального теплового потенціалу, який дозволяє перейти від температурних опорів, як параметрів теплової схеми заміщення, до геометричних провідностей даної схеми. Доведено, що шляхом оброблення масивів даних польового моделювання для визначення геометричних провідностей теплової схеми заміщення можна запобігти виродженню матриці провідностей для стаціонарного теплового режиму асинхронного двигуна у режимі короткого замикання, забезпечивши зменшення кількості вузлів схеми та підвищення обчислювальної ефективності та точності. Інтегральний метод перетворення даних польового моделювання асинхронного двигуна у параметри теплової моделі дозволяє при збільшенні числа вузлів теплової схеми від одного до десяти зменшити середньозважене значення відносної похибки від 9,2 % до 2,42 %, що повністю задовольняє вимогам при проектуванні асинхронних двигунів і для імітаційного моделювання динаміки теплових процесів у змінних режимах роботи.

Розглянуто питання підвищення ефективності побудови та впровадження у виробництво високоефективних короткоротаційних сівозмін, що нині за широкого створення господарств із вузькою спеціалізацією виробництва сільськогосподарської продукції призводить до значних господарських та екологічних збитків. Значну увагу приділено питанню деталізації ряду аспектів формування агрофізичного, фітосанітарного і поживного стану та, зокрема, кругообігу основних біофільних елементів у системі "грунт - рослина" в розрізі короткоротаційних сівозмін як однієї з найважливіших складових трансформаційних і міграційних потоків матеріально енергетичних речовин агроекосистеми, формування в ній оптимальних умов росту рослин, спрямованості й інтенсивності грунтовідновлюваних процесів, визначення науково обгрунтованої кількості повернення поживних речовин із добривами для збалансування зазначених потоків та одержання високих урожаїв за умови відтворення родючості грунтів і збереження екологічного стану довкілля.

Державна кластерна політика в основному спрямована на підтримку перспективних промислово розвинених кластерів, але в її фокус має входити в тому числі та підтримка малого та середнього бізнесу, особливо потенційно перспективного для активного впровадження інновацій, а також розвитку сільського господарства та загалом сфери агропромислового комплексу. Розвиток кластерів стає способом підвищення конкурентоспроможності регіонів. На можливість формування кластеру впливає географія регіону, секторальні переваги його економіки, а також вигодонабувачі державної або регіональної фінансової підтримки (учасники кластера) за умови їх внутрішньої співпраці. У сформованій структурі сільськогосподарського виробництва криється не лише низька конкурентоспроможність багатьох видів сільськогосподарських товарів, а також можливості ефективної кооперації сільськогосподарських організацій, селянських (фермерських) господарств та господарств населення. Кластерний підхід до організації сільськогосподарського виробництва слід розглядати як сучасний спосіб підвищення конкурентоспроможності підприємств різної організаційної форми, що забезпечує соціально-економічний розвиток територій. Саме конкуренцію слід вважати базисом у структурі механізму формування кластера, тому що її недооцінена роль гальмуватиме сам процес кластероутворення. Всі елементи механізму формування кластеру взаємопов'язані, між ними простежується тісний зв'язок та проглядається значний вплив один на одного. Простежено загальну цільову спрямованість усіх взаємопов'язаних елементів у механізмі формування кластера - реалізація економічних інтересів усіх учасників кластера, а також вичерпання кластерного потенціалу території. Особливу увагу в кластері має бути приділено виробництву продукції, потенційно конкурентоспроможної на місцевому, регіональному, а також національному та глобальному ринках.

Узагальнено літературну інформацію та результати власних досліджень авторів, що стосуються різних аспектів споживання рослинами сполук марганцю, його колообіг. Розглянуто особливості надходження у рослини цього елемента та його розташування в органах, тканинах і клітинах, накопичення та акумуляцію. Представлено результати досліджень про вплив марганцю на основні фізіологічні процеси. Значну увагу приділено клітинно-генетичним механізмам стійкості рослин проти цього небезпечного токсичного елемента. Зазнчено сполуки марганцю у ґрунті, воді і флорі. Наведено способи поглинання марганцю вищими рослинами Визнасено біологічну функцію марганцю. Досліджено взаємодію марганцю із гуміновими речовинами. Визначено ґрунтову токсичність елемента і механізми адаптації до неї у рослин. Зазначено антиоксидантну активність марганцю і його сполук. Розглянуто клітинні та генетичні механізми стійкості рослин за дії важких металів. Доведено ефективність впливу марганцю і його сполук на продуктивність сільськогосподарських культур. Зазначено метаболізм марганцю в ґрунтах і рослинах та вплив на біохімічні процеси. Обґрунтовано ефективність дії нанокомпозитів марганцю на ріст і розвиток агробіоценозів. Виділено питання регуляції метаболічних процесів за дії марганцю. Увагу приділено індикації та фіторемедіації забруднених іонами марганцю ґрунтів.