Відображено матеріали статистичного дослідження 1525 історій хвороб пацієнтів з непухлинними захворюваннями слинних залоз, які перебували на стаціонарному лікуванні в спеціалізованих клініках Київської та Харківської академій післядипломної освіти, протягом 10 років. Отримані результати вказують на визначену залежність характеру та частоти захворювань, переважне ураження ними певних залоз залежно від віку та статі пацієнтів.

Досліджено лексичні засоби формування темпорального плану висловлень з текстів офіційно-ділового стилю французької мови. Проаналізовано роль лексичних одиниць темпоральної семантики в нейтралізації основних сем дієслівних часів, реалізації їх вторинних значень і створенні модального звучання висловлення в цілому.

This article discribes lexical means with the temporal features of utterance picked up from French official business texts. A number of samples support the analysis of the role of lexical units of temporal semantics in neutralizing the basic meanings of finite verb tense forms, realizing their secondary meanings and constructing the modality of an utterance in general.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.25-4

Рубрики:

Хвороби слюнних залоз

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Охарактеризовано темпоральний план речення та тексту, який в цілому створюється синтезом граматичних, лексичних засобів та екстралінгвістичних чинників. Останніми у даному стилі виступають комунікативна сфера, прагматична настанова та функції тексту. Розглянуто граматичні часи дієслова у їх первинних і вторинних функціях, як центральну ланку часового плану висловлення. Визначено типи текстів і мовленнєві ситуації, у яких домінують значення актуальної, позачасової, гіпотетичної або реальної дії. Часовий план речення вивчено як результат взаємодії дієслівних часів з лексичними одниницями темпоральної та нетемпоральної семантики, з урахуванням їх синтаксичної організації.

Вперше визначено вплив персистуючих вірусів мумпус і цитомегалії, як етіологічних чинників первинно-хронічних запальних захворювань слинних залоз (ЗЗСЗ). Встановлено залежність клініко-імунологічних змін у хворих на хронічні ЗЗСЗ від вірусного критерію та визначено ступінь його впливу на імунопатогенез даних захворювань. Запропоновано робочу схему розподілу хворих з ЗЗСЗ, яка грунтується на клініко-імунологічних і сіалосонографічних даних, враховує головні ланки патогенезу, спрощена за структурою, адаптована до міжнародної термінології та передбачає розподіл на хронічні сіалоаденіти за поширенням захворювання ізольовано або у поєднанні з ураженням інших органів і систем, із переважним характером структурних ектазійних чи склерозуючих змін; наявністю сіалолітіазу у слинних залозах. Визначено особливості характеру, частоти перенесеної та супутньої патології у пацієнтів із різними хронічними ЗЗСЗ. Вперше застосовано та доведено доцільність використання малоінвазивних досліджень одномоментно усіх слинних залоз, незалежно від клінічних проявів захворювання в одній з них. На основі природних складових розроблено рецептуру препарату "Ліковір" для лікування персистуючої вірусної інфекції у залозистих тканинах, теоретично та експериментально об'єктивізована його фармакодинаміка як адаптогена імуномодулювальної дії. Запропоновано комплекс лікувально-профілактичних заходів для пацієнтів з хронічними ЗЗСЗ, заснований на етіотропних, патогенетичних та симптоматичних принципах дії.

Досліджено показники неспецифічного імунітету хворих на хронічні запальні захворювання слинних залоз (СЗ). Виявлено дефіцитні зміни з боку фагоцитарного ланцюга імунітету і лізоциму та збільшення концентрації лактоферину. Одержані дані відкривають можливість використання показників місцевого імунітету ротової порожнини як діагностичні та прогностичні тести, які б дозволили сформувати групи "ризику" розвитку патології СЗ.

Досліджено 72-х хворих, які страждали на хронічні сіалоаденіти на фоні персистувальної вірусної інфекції. У ході психологічного тестування серед досліджених виділено групи хворих з різними рівнями реактивної та особистої тривожності, на що мали вплив структурні зміни в слинних залозах, визначено тенденції до формування типів особи та вплив на них виду персистувального вірусу.

Подано результати досліджень клініко-мікробіологічної ефективності застосування киснево-озонової суміші (КОС) для інстиляції протоків великих слинних залоз у комплексному лікуванні хворих на хронічний сіалоаденіт (ХСА) на підставі визначення концентрації озону. Одержані результати вказують на те, що озонотерапія з КОС у комплексному лікуванні хворих на ХСА має виразні протизапальні і бактерицидні властивості. Не маючи токсичної, імуносупресивної дії, озонотерапія є альтернативою антибіотикотерапії. Зазначено, що використання медичного озону в комплексному лікуванні хворих на ХСА заслуговує подальшого вивчення й широкого застосування.

Висвітлено методику постійного навчання лікарів стоматологічного профілю з дентальної імплантації та мотивоване їх залучення до проходження навчання на профільних кафедрах ВНЗ післядипломної освіти. Розглянуто актуальні питання проведення поглибленого циклу тематичного вдосконалення лікарів комунальних стоматологічних установ у сучасному напрямку стоматології - дентальній імплантації.

Мета дослідження - оптимізація раннього виявлення раку щелепно-лицевої ділянки за рахунок активізації онконастороги з виявленням груп ризику та вдосконалення алгоритмів профілактичних онкологічних оглядів на підставі ретроспективного аналізу з визначенням особливостей виникнення захворювань. Матеріалами для даного дослідження були медичні карти диспансерного обліку онкологічних хворих зі злоякісними новоутвореннями щелепно-лицевої ділянки за 10-річний строк. Статистичним методом визначено показники частоти виникнення раку за локалізацією, стадією, запущеністю випадків захворювань з урахуванням віку і статі пацієнтів. Упродовж десяти років на диспансерному обліку знаходилися 93 (100 %) особи зі злоякісними захворюваннями щелепно-лицевої ділянки, серед яких 76,34 % - чоловіки та 23,66 % - жінки переважно середнього, похилого та старечого віку. Отримані дані свідчили про стабільне зростання кількості злоякісних новоутворень щелепно-лицевої ділянки, частота занедбаних форм яких збільшилась у два рази починаючи із 2006 р. Зареєстровано з I стадією раку 22,58 %, із II стадією - 33,33 %, із IIІ стадією - 17,20 та 26,88 % хворих з IV стадією. Локалізація пухлин у певній стадії залежала від доступності анатомічної зони для огляду. Рак I та II стадії у 55,91 % хворих з ураженням переважно локалізувався в легкодоступних для огляду зонах. Рак III та IV стадії в 44,1 % пацієнтів локалізувався у важкодоступних для огляду зонах. Рання діагностика онкологічної патології залежала від якості лікарського огляду. На підставі постулатів онконастороги та результатів дослідження особливості частоти, стадії та локалізації раку сформульовано сучасні алгоритми онкологічного огляду для стоматологів. Висновки: результати численних досліджень указують на зростання в Україні кількості хворих на злоякісні пухлини обличчя та щелеп, обумовлене рядом соціальних та екологічних факторів. Одними з аспектів проблеми є відсутність планових профілактичних оглядів і низький рівень онконастороги в діяльності стоматологів. На підставі ретроспективного аналізу канцерогенезу щелепно-лицевої ділянки виявлено вікові та гендерні особливості, які необхідно враховувати при формуванні груп ризику та деталізації етапів огляду. Визначено залежність прогресу стадій раку від локалізації анатомічної зони ураження та її доступності для огляду, що спонукає до вдосконалення візуально-мануальних прийомів онкологічного огляду пацієнта з наступним ортопантомографічним обстеженням щелеп. Посилення онконастороги в діяльності лікарів-стоматологів і дієве впровадження алгоритмів онкологічного огляду можливі через розробку відповідних протоколів та їх затвердження МОЗ України.