Применение тамоксифена при раке молочной железы улучшает результаты лечения, но отмечены случаи развития рака печени и эндометрия. При использовании фарестона подобных случаев не наблюдалось. Для установления причины такого различия и возможности использования фарестона при лечении дисгормональных гиперплазий изучали влияние тамоксифена и фарестона на гормональный гомеостаз (определяли уровни эстрадиола, прогестерона, пролактина, фолликостимулирующего гормона) у больных раком молочной железы и при дисгормональных гиперплазиях. Выявлено, что использование тамоксифена вызывает более неблагоприятные изменения уровней гормонов по сравнению с фарестероном. Это позволяет рекомендовать использование фарестона (в отличие от тамоксифена) для лечения не только больных раком молочной железы, но и пациенток с дисгормональными гиперплазиями молочной железы.

Обследовано 303 больных с заболеваниями органов пищеварения, подвергшихся воздействию неблагоприятных факторов вследствие аварии на ЧАЭС. У 124-х (40,9 %) больных обнаружен дисбактериоз толстой кишки II - III степени тяжести, развитию которого способствуют нарушения в иммунной системе, холесекреции и желчевыделения, а также снижение ферментовыделительной функции поджелудочной железы.

Подтверждена практическая важность диагностического применения иммуногистохимического метода и использования моноклональных антител для определения экспрессии рецепторов эстрогена, прогестерона и онкобелка c-erbВ-2 (Her2/neu) в биопсийном и операционном материале, что в дальнейшем определяет тактику терапии больных раком молочной железы.

Представлены данные о применении противоопухолевой аутовакцины (ПАВ) в комплексном лечении больных раком молочной железы. Изучены показатели гемопоэза, иммунного статуса, а также гормонального гомеостаза. Установлено, что проведение аутовакцинотерапии в сочетании с основными методами противоопухолевой терапии способствует уменьшению блокирующих факторов в сыворотке крови, усилению реакции бласттрансформации лимфоцитов в присутствии фитогемагглютинина и ПАВ, формированию реакции гиперчувствительности замедленного типа при постановке кожной пробы с ПАВ; нормализации эндокринного баланса в организме.

Під час проведення внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії і внутрішньовенної хіміотерапії раку молочної залози (РМЗ) додаткове використання природного протипухлинного метаболіту - глюконату кальцію підсилює антибластомний хіміотерапевтичний вплив на РМЗ, сприяючи субтотальній девіталізації завдяки метаболічному пошкодженню ракових клітин за типом кальцієвої дегенерації (кальцинозу).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.133.1-522

Рубрики:

Пухлини молочних (грудних) залоз

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Подано огляд літератури щодо ролі неоад'ювантної хіміотерапії у лікуванні хворих на місцево поширений рак молочної залози (РМЗ). На теперішній час за наявності великої кількості методів та методик неоад'ювантного лікування місцево поширеного РМЗ жоден з них не має високої ефективності, а віддалені результати комплексного лікування залишаються невтішними. Результати терапії напряму залежать від методики та застосованих хіміопрепаратів, які впливають на медичну та економічну ефективність комплексного лікування хворих із місцево поширеними формами РМЗ. Викладено теоретичні та експериментальні дані щодо застосування препаратів кальцію як модифікатора цитотоксичної дії хіміотерапії.

Запропоновано новий метод комплексного лікування хворих на місцево поширений рак молочної залози (МПРМЗ) з використанням неоад'ювантної системно-селективної поліхіміотерапії (ССПХТ) у поєднанні з хіміомодифікатором кальцію глюконат (КГ). Вивчено цитотоксичну дію КГ у культурі клітин РМЗ людини in vitro. Доведено високу ефективність препарату КГ як хіміомодифікатора у разі проведення неоад'ювантної ССПХТ в лікуванні хворих на МПРМЗ. Його використання дозволило значно підвищити кількість органозберігальних хірургічних втручань. Досліджено особливості морфологічних змін у карциномі молочної залози у разі застосування КГ в неоад'ювантній терапії хворих на МПРМЗ за розробленим методом. Одержано віддалені результати комплексного лікування таких хворих, що дозволяють вважати перспективним напрямком використання хіміомодифікатора КГ як посилюючого агента антибластомної дії неоад'ювантної поліхіміотерапії.

  Скачати повний текст

Хірургічна тактика при набряковому раку грудної залози має базуватися на принципах онкологічного радикалізму та естетичної доцільності. Методом вибору оперативної техніки є радикальна мастектомія. Краї рани мають бути досліджені на чистоту. Органозберігаючі втручання та підшкірні ендопротезування при цій формі не виправдані. Реконструктивно-відновні операції мають бути відтерміновані і проведені після закінчення адіювантного лікування та повного загоєння післяопераційної рани.

Розроблено методику комплексного лікування хворих на місцево поширений рак грудної залози (МП РГЗ) із використанням магнітотермії (МТ), що передбачає комбінацію системно-селективного введення хіміопрепаратів і МТ. Експериментально доведено ефективність і перспективність запропонованого комплексу лікувальних заходів. Зазначено, що його застосування сприяє покращенню безпосередніх результатів лікування, поліпшенню якості завдяки збільшенню частки виконання органозберігаючих операцй (ОЗО) у хворих на МП РГЗ, а також подовженню життя онкологічного хворого за рахунок створення умов для виконання радикальних операцій.

В останні роки в усьому світі великого значення надають індивідуалізації хірургічного втручання на шляхах лімфовідтоку та ідентифікації стану сторожових лімфатичних вузлів (СЛВ) при раку грудної залози (РГЗ). Мета роботи - оцінка можливості застосування інтраопераційної детекції СЛВ після неоад'ювантної поліхіміотерапії (НПТ) у хворих на РГЗ. Проведено порівняльний аналіз стану СЛВ у 98 жінок з РГЗ при радикальному хірургічному втручанні та застосуванні НПТ. Використані методики лімфосцінтиграфії та інтраопераційної детекції СЛВ за допомогою гамма-лічильника та хромолімфографії з використанням 1 % водного розчину метиленового синього. Проведено обов'язкові клінічні, рентгенологічні (мамографія, рентгеноскопія та рентгенографія легень, рентгенографія кісток), ультрасонографічні, радіоізотопні (сцинтиграфія) дослідження, комп'ютерну, магнітно-резонансну томографію, цитологічні та гістологічні дослідження післяопераційного матеріалу. Встановлено, що використання НПТ не впливало на детекцію СЛВ у жінок дослідної групи порівняно з групою контролю. Висновки: цей результат може покращити контроль стану регіонарного метастазування, підвищити точність стадіювання онкологічного процесу та досягти максимальної радикальності лікування хворих на РГЗ.

Використання неоад'ювантної ендокринної терапії в комплексному лікуванні раку грудної залози у пацієнток в період пременопаузи залишається дискутабельним. Проведено дослідження з вивчення ефективності проведення неоад'ювантної ендокринної терапії у жінок пременопаузального віку з місцево-поширеним раком грудної залози. Загальну клінічну відповідь на лікування отримано у всіх пацієнток. Часткова регресія пухлини була зафіксована у 91,89 % випадків, стабілізація - у 8,11 %. У результаті проведеної терапії всі пацієнтки підлягали виконанню радикальних оперативних втручань, у тому числі органозберігаючі операції було виконано 66 хворим (89,19 %).

Онкоасоційовані тромбози (ОАТ) - це актуальна міждисциплінарна проблема в кардіології та онкології. Активний рак є одним із найбільш значущих чинників ризику венозних тромбоемболій (ВТЕ). Із загальної кількості випадків ВТЕ 20 % припадає на ОАТ. При цьому ВТЕ є другою причиною смерті при раку, поступаючись тільки прогресуванню онкозахворювання. ВТЕ у пацієнтів з онкопатологією мають деякі особливості, як з патофізіологічної точки зору, так і з врахуванням факторів ризику, і особливо протипухлинного лікування. Експертами робочої групи з кардіоонкології було розроблено практичні настанови з ведення пацієнтів з ОАТ з метою профілактики ВТЕ, персоніфікованого вибору антикоагулянтної терапії для лікування ВТЕ. В основу проєкту клінічних рекомендацій закладено мультидисциплінарний принцип співпраці кардіологів та онкологів, з урахуванням наукових даних і практичних рекомендацій. Фахівці різних спеціальностей, які будуть користуватися цими рекомендаціями, зможуть визначити найбільш відповідний алгоритм ведення пацієнтів з ОАТ, з урахуванням ризику кровотечі, залежно від типу онкологічного захворювання, характеру протипухлинного лікування і взаємодії лікарських засобів.

За останні десятиліття виживання хворих на рак грудної залози (РГЗ) значно поліпшилося завдяки прогресу медикаментозного лікування та вдосконаленню радіаційних технологій. Класична хіміотерапія, яка базується переважно на антрациклінах, а також таргетна терапія та імунотерапія підвищили шанси на виживання в пацієнтів із РГЗ. Однак як відомі хіміотерапевтичні засоби, так і деякі нові молекули можуть викликати серцево-судинні побічні ефекти, які потенційно погіршують прогноз. Механізми серцево-судинних ускладнень дуже варіюють залежно від виду сполук, і можуть супроводжуватися тимчасовою дисфункцією кардіоміоцитів або індукувати незворотне пошкодження міокарда. Хворі на РГЗ є потенційно пацієнтами високого ризику кардіотоксичності, оскільки вони отримують комбіноване протипухлинне лікування, тому потребують ретельного кардіомоніторингу, особливо пацієнти з наявними серцево-судинними захворюваннями чи численними факторами ризику. З практичної точки зору це можливо внаслідок тісної співпраці кардіологів і онкологів. Стратифікація ризику серцево-судинних ускладнень до початку протипухлинного лікування, індивідуалізований підбір терапії, моніторинг функції серця для раннього виявлення ускладнень, а також вчасне застосування кардіопротекторної терапії, з метою як профілактики, так і лікування ускладнень, сприятимуть поліпшенню виживання та якості життя у хворих на РГЗ.