Досліджено особливості ремоделювання та функціонального стану серця у хворих на гіпотиреоз (ГТ) та артеріальну гіпертензію (АГ). Виявлено, що у разі АГ, яка розвинулась раніше ніж ГТ, переважає ексцентрична гіпертрофія лівого шлуночка (ЛШ) і порушення функції діастолічного розслаблення міокарда. У хворих з АГ, яка розвинулась на тлі ГТ, частіше виявляється концентрична гіпертрофія та концентричне ремоделювання лівого шлуночка, що поєднується зі зниженою скорочувальною функцією міокарда. ГТ без АГ у 43 % випадків призводить до концентричного ремоделювання ЛШ.

Метою роботи було вивчення впливу замісної терапії тиреоїдними гормонами на зміни геометрії лівого шлуночка та показників кардіогемодинаміки у хворих на гіпотиреоз та артеріальну гіпертензію. Обстежено 52 хворих на первинний гіпотиреоз за допомогою ехокардіографії, добового моніторування артеріального тиску. Артеріальну гіпертензію спостерігали у 34 % хворих. Замісна терапія тироксином у хворих на гіпотиреоз та артеріальну гіпертензію сприяла стабілізації артеріального тиску, зменшенню загального периферичного опору судин, регресу гіпертрофії лівого шлуночка. Зміни геометрії лівого шлуночка після замісної терапії залежали від тривалості хвороби та були більш виражені у хворих з уперше виявленим та незначним за тривалістю гіпотиреозом.

Вивчено ефективність поетапного застосування агоністів гонадотропних релізинг-гормонів препарату "Бусерин" та внутрішньоматкової гормональної системи "Мірена" у жінок із поєднанням гіперпластичних процесів ендометрія та дисгормональних захворювань молочної залози. Встановлено, що 3-місячне лікування Бусерином забезпечує клінічний ефект і відновлення гормонального гоместазу. Відсутність підтримувальної терапії не дає тривалого гормонального ефекту. Поетапне застосування Бусерину та Мірени дозволяє стабілізувати гормональні процеси та купірувати клініко-гормональні прояви захворювання.

Вперше вивчено особливості гемодинамічних змін у серцево-судинній системі хворих на артеріальну гіпертензію та гіпотиреоз. Надано оцінку стану артеріального тиску залежно від тривалості, ступеня тяжкості та компенсації гіпотиреозу. Проаналізовано стан ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у хворих на артеріальну гіпертензію та гіпотиреоз. Розглянуто основні типи ремоделювання лівого шлуночка у разі поєднання артеріальної гіпертензії та гіпотиреозу, а також у хворих на гіпотиреоз без артеріальної гіпертензії. Обгрунтовано питання вибору препаратів для лікування артеріальної гіпертензії у хворих на гіпотиреоз залежно від рівня активності реніну плазми крові, особливості показників добового моніторування артеріального тиску. Доведено, що препаратами вибору лікування артеріальної гіпертензії у хворих на гіпотиреоз є "Амлодипін" і "Лізиноприл".

Внедрена и валидирована методика определения азитромицина методом высокоэффективной жидкостной хроматографии (ВЭЖХ). Проведено сравнение результатов анализа серии капсулированного лекарственного средства, содержащего азитромицин, полученных в соответствии с внедренной методикой ВЭЖХ и предварительно разработанной СФ-методикой по реакции с 2-нитробензальдегидом с помощью F-критерия. Обе рассмотренные методики позволяют получать результаты, которые статистически не различаются.

Проведена фармацевтическая разработка и внедрение в производство лекарственного средства "Азитромицин", капсулы по 500 мг. Указанный препарат является эквивалентным референтному препарату, который зарегистрирован в Украине в соответствии с требованиями к исследованию биодоступности и биоэквивалентности.

Подано інформацію про обстеження хворих на хронічний ларингіт (ХЛ). Описано клінічне обстеження гортані та інших органів і систем хворого. Наведено результати обстеження імунного статусу у хворих на ХЛ. Розглянуто антимікробну терапію та лікування персистувальної герпесвірусної інфекції. Визначено місцевий вплив на слизову оболонку гортані.

Наведено клініку гострого епіглотиту, діагностику, серед якої важливе місце посідають ультрасонографія і біохімічні дослідження. Вони допомагають, поряд з клінічними даними, своєчасно діагностувати абсцедування надгортанника і провести хірургічне втручання.

Робота присвячена зв'язку творчості Т. Шевченка (1814 - 1861) з українською літературною традицією ХVІІ - ХVІІІ століть, зокрема з такими пам'ятками, як "Книга житій святих" Д. Ростовського, "Мир з Богом чоловіку" І. Гізеля, "Ключ розуміння" І. Галятовського, "Богогласник", літописи Г. Граб'янки, С. Величка, "Історія Русів" та ін. Узагальнено та систематизовано наукову інформацію щодо теми, а також з'ясовано низку невисвітлених чи недостатньо висвітлених на сьогодні питань, таких як: традиції української духовної лірики у творчості Т. Шевченка, місце та роль у ній української барокової агіографії, барокова символіка в поетичному доробку письменника, зв'язок Шевченкового вірша з бароковою версифікацією тощо. Об'єкт дослідження - весь корпус поетичних, прозових і драматичних творів Т. Шевченка.