Проаналізовано досвід надання спеціалізованої допомоги тяжкотравмованим пацієнтам з множинною та поєднаною травмою (політравмою), зокрема, з пошкодженнями органів і кісток тазової ділянки. У контексті сучасних вимог до стандартизації основних діагностично-лікувальних заходів розглянуто анатомічні особливості, класифікацію, клінічні прояви, діагностику й алгоритм хірургічного лікування пошкоджень скелетних структур тазу, сечоводів, сечового міхура, уретри, прямої кишки, зовнішніх і внутрішніх статевих органів.

Проанализирован авторский опыт оказания специализированной помощи тяжелотравмированным пациентам с множественной и сочетанной травмой (политравмой), в частности с повреждениями органов и костей тазового участка. В контексте современных требований повреждений к стандартизации основных диагностически-лечебных мероприятий рассмотрены анатомические особенности, классификация, клинические проявления, диагностика и алгоритмы хирургического лечения повреждений скелетных структур таза, мочевода, мочевого пузыря, уретры, прямой кишки, внешних и внутренних половых органов.

Представлен анализ клинического течения травматической болезни у 2 500 пострадавших с политравмой. Определены закономерности клинических признаков травматической болезни по ее периодам. Установлено, что клиническая картина травматической болезни является синтезом клинических проявлений нарушения функции пострадавших и заинтересованных органов и систем.

Наведено дані про досвід роботи Українського мобільного шпиталю з ліквідації наслідків землетрусу 17 серпня 1999 р. в Туреччині та 26 січня 2001 р. в Індії. Проаналізовано роботу структурних підрозділів шпиталю та визначено проблеми організації медичної допомоги постраждалим в осередках потужних землетрусів.

Мета роботи - вивчення поширеності контрактури Дюпюїтрена у постраждалих та ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, як соціально значущої патології, яка вражає найбільш працездатну частину населення. На базі клініки наукового центру радіаційної медицини НАМН України проведено обстеження 6632 (4652 жінок та 1980 чоловіків) постраждалих та ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. Контрактуру Дюпюїтрена діагностовано у 424 пацієнтів (з них 384 - ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС) віком від 45 до 75 років. З них 40 (9,4 %) жінок і 384 (90,6 %) чоловіки. 254 (59,9 %) пацієнти не скаржилися на цю патологію (її наявність виявлено за даними опитування під час комплексного обстеження). Висновки: вивчення поширеності контрактури Дюпюїтрена показало, що цю патологію мають 6,4 % обстежених пацієнтів віком від 45 до 75 років. Більшість пацієнтів з контрактурою Дюпюїтрена (90,6 %) - це ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС з ураженням обох кистей (79,9 %) та початком переродження долонного апоневрозу на правій кисті (64,9 %). Вивчення ступеня виразності контрактури Дюпюїтрена показало, що I ступінь мають 46,2 %, II ступінь - 36,8 % та III ступінь - 17,0 % пацієнтів. Дослідження інших змін, притаманних зазначеній патології, у цієї категорії хворих показало відсутність кореляційного зв'язку між ними і ступенем вираженості контрактури Дюпюїтрена.

Наведено результати морфологічного дослідження тканин долоні хворих при контрактурі Дюпюїтрена, у яких діагностований хронічний гепатит. Залежно від вираженості фіброзу печінки хворі розподілені на 3 групи. Виявлення у хворих на фіброз печінки І ступеня тривалістю до 5 років морфологічних змін у різних стадіях свідчить про можливість рецидивування контрактури Дюпюїтрена і збільшення її тяжкості. Відзначено необхідність проведення морфологічних досліджень з метою визначення ступеня фіброзу печінки під час планування хірургічного втручання з приводу контрактури Дюпюїтрена.

Наведено результати лікування контрактури Дюпюітрена у хворих на хронічний гепатит за деформації кисті II та III ступеня, постраждалих та ліквідаторів наслідків катастрофи на ЧАЕС, проведеного у 2000 - 2010 рр. Починаючи з 3-го тижня від появи активних рухів, хворим проводили місцеве лікування, зокрема, призначали лідазу та розчин, що включав димексид, ізотонічний розчин натрію хлориду та фуразолідон.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.08 + Р11(4УКР)284.5

Рубрики:

Пошкодження органів черевної порожнини

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати ретроспективного аналізу лікування вогнепальних поранень кінцівок у 488 постраждалих. Вогнепальні переломи довгих кісток склали понад 35 %, поранення магістральних судин - 9 %, периферичних нервів - 12 %. Первинну хірургічну обробку (ПХО) ран виконано в 65 % випадків. Доведено необхідність дотримання під час ПХО певних класичних принципів, таких як: обережне ставлення до шкірної рани; уникнення прямолінійних розтинів, які б співпадали з віссю кінцівки та впродовж м'язових масивів; більш часте застосування косопоперечних доступів з використанням конфігурації самої вогнепальної рани, а також способом "конвертування" з плавними переходами, що забезпечує вільний доступ до глибоких відділів рани; висічення м'язової тканини ріжучими інструментами за можливості впродовж волокон; декомпресивна фасціотомія; радикалізм у видаленні підшкірної та міжфасціональної клітковини; реконструктивно-відновлювальні операції під час пошкодження магістральних судин, нервових стовбурів; різні види металоостеосинтезу у випадку переломів кісток на завершальних етапах хірургічної обробки.

Проаналізовано функціонування системи екстреної медичної допомоги в Республіці Польща. Вивчено її складові елементи: персонал системи екстреної медичної допомоги, фінансове забезпечення, санітарна авіація, відділення невідкладної медичної допомоги. Ввзаємодію всіх вищевказаних компонентів розглянуто на прикладі Малопольського воєводства. Інформація щодо функціонування служби екстреної медичної допомоги є надзвичайно цінною для ознайомлення, оскільки в Україні відбуваються аналогічні процеси реформування служби.

Описано досвід роботи мобільного госпіталю під час ліквідації наслідків землетрусу. Описано особливості надання допомоги постраждалим, а також шляхи покращання надання медичної допомоги у надзвичайних ситуаціях.

Зазначено, що у системі екстреної медичної допомоги (ЕМД) тяжкотравмованим пацієнтам чи не найголовнішим є своєчасне і в належному обсягу надання медичної допомоги. Про те, якою повинна бути ця система, точаться дискусії на сторінках періодичної медичної преси, провідних форумах організаторів охорони здоров'я, хірургів, травматологів. У розвинених країнах світу за останнє десятиліття досягнуто прогресу в лікуванні тяжкої поєднаної травми, що пов'язано в першу чергу з істотними заходами в системі безпеки на виробництві, у будівництві, спорті та інших галузях господарчої діяльності людини. Суттєвих змін зазнала і галузь охорони здоров'я, зокрема система надання медичної допомоги тяжко травмованим пацієнтам. За останні роки в Україні проводяться важливі реформи в галузі охорони здоров'я. Так, Закон України "Про екстрену медичну допомогу" від 05 липня 2012 р., який набув чинності 01 січня 2013 р., наказ МОЗ України "Про внесення змін до Довідника кваліфікаційних характеристик професійних працівників. Випуск 78 "Охорона здоров'я" від 19 лютого 2013 р. N 133 радикально реформують систему ЕМД в цілому і зокрема ЕМД тяжкотравмованим пацієнтам.

Надано роз'яснення до основних положень наказу Міністерства охорони здоров'я України від 19.02.2013 р. N 133 "Про внесення змін до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 "Охорона здоров'я". Згідно з пунктом 1 розділу 70 зазначеного наказу, кваліфікаційні характеристики професій працівників в галузі лікувальної справи викладено в нижченаведеній редакції.