Досліджено теоретичні та практичні питання стратегічного управління на підприємствах за умов посилення турбулентності навколишнього оточення та поглиблення конкуренції. Висвітлено сучасні парадигми стратегічного управління підприємницькою діяльністю, проведено аналіз соціально-економічного розвитку регіону як квінтесенції стратегічних дій як регіонального менеджменту, так і корпоративних суб'єктів Закарпатської області, здійснено оцінку ефективності діяльності провідних підприємств з виробництва одягу. Обгрунтовано пропозиції з вдосконалення організаційних і методичних підходів до стратегічного управління. Розроблено модель управління ефективністю стратегічного управління на підприємствах з виробництва одягу.

Викладено теоретичні основи формування та використання стратегічного потенціалу економічної системи. Розглянуто сучасні концепти стратегічного управління інноваційним потенціалом національної економіки. Проаналізовано стан і тенденції розвитку стратегічного потенціалу України. Охарактеризовано механізми активізації стратегічного потенціалу національної економіки. Описано механізм формування інноваційних кластерів як джерела розвитку інноваційного потенціалу.

Вміщено матеріал, що підготовлено міжнародним колективом науковців, сформованим на базі Ужгородського національного університету. Охоплено теоретичні та практичні аспекти підприємницької діяльності: сучасні підходи до її сутності, людський потенціал підприємництва, управління людськими ресурсами, інтелектуальна власність та персонал, фінансове забезпечення формування та підвищення якості людського потенціалу підприємництва та ін. Розкрито інтелектуальний капітал підприємницької діяльності, розвиток людського потенціалу як умову успішної підприємницької діяльності. Оцінено мотивацію в умовах підприємницької діяльності.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню теоретичних засад стратегічного управління інноваційним потенціалом національної економіки та обгрунтуванню пропозицій прикладного характеру, спрямованих на його активізацію. Досліджено категоріальне наповнення поняття інновації, обгрунтовано її вдосконалення з позицій системного підходу. Інноваційний потенціал визначено як систему з синергетичними' закономірностями функціонування; розроблена його структурна композиція, складові якої у взаємодії формують інноваційні можливості економіки, знаходять прояв у таких формах, як національна інноваційна система, кластери, приватно-публічні партнерства, і активізуються під впливом ринкових, адміністративних, техніко-технологічних, культурних та інших факторів. Монографічний аналіз дозволив визначити основні імперативи, які забезпечують успішність стратегічного управління інноваційним потенціалом: системної взаємодії, цільового позиціювання, системного розвитку, цілісності, конвергенції конкурентних переваг, економічності та синергізму. Проведений аналіз тенденцій інноваційного потенціалу свідчить про динаміку, що не відповідає викликам світового середовища. Оцінка рівня стратегічного управління інноваційним потенціалом проведена на основі запропонованого в роботі показника девіантності, розрахунок рівня якого доводить недостатню увагу держави до розвитку інноваційного потенціалу країни. У дисертаційній роботі запропонована поліваріантна модель формування національної інноваційної системи на основі детермінант, які визначаються в залежності від стратегії розвитку потенціалу. Обгрунтовано алгоритм формування інноваційних кластерів та коло принципів, які забезпечують ефективне функціонування кластерних об’єднань. Розроблена експлікативна модель стратегічного управління інноваційним потенціалом національної економіки.