Розглянуто питання перенесення столиці Німеччини з Бонна у Берлін, історію столичного статусу Берліна та Бонна, новий етап розвитку Берліна. Зазначено, що Бонн був "ненав'язливою" столицею, містом, де діяли федеральні структури. Висловлено припущення, що Берлін як столиця нової Німеччини поступово створить інший політичний клас, еліту іншого складу.

Проаналізовано хід, результати та наслідки виборчої кампанії у Бундестаг 1998 р., а також причини поразки на виборах блоку ХДС/ХСС та перемоги СДПН. Оцінено роль канцлера ФРН Г.Коля в німецькій історії.

Розглянуто співпрацю Ради Європи з неурядовими організаціями, що отримали статус спеціальних спостерігачів у різних експертних комітетах, у сферах діяльності яких вони мають особливі повноваження. Проаналізовано роль неурядових організацій в діяльності Ради Європи, яка залучає неурядові організації до участі в міжурядовій діяльності та сприяє діалогові між парламентарями та членами громадських об'єднань.

Розглянуто українсько-німецькі відносини у 90-х роках ХХ ст., етапи їх розвитку, угоди, укладені між країнами. Особливу увагу приділено проблемам, що виникають у процесі взаємовідносин Німеччини й України. Проаналізовано стан і форми взаємовідносин у різних сферах суспільного життя. Підкреслено, що Німеччина сьогодні є провідним партнером України серед країн Європейського Союзу.

Теоретично узагальнено сучасні наукові концепції системи міжнародних відносин, визначено місце у ній міжнародного співробітництва та його структуру як сукупність соціальних інститутів. З'ясовано, що місце ФРН у постбіполярній Європі визначено тим, що вона одержала засоби структурного впливу на політичну та економічну ситуацію на європейському континенті. Виявлено, що специфіка німецької зовнішньої політики полягає у збільшенні власного зовнішньополітичного потенціалу у межах діяльності у регіональних об'єднаннях і військових союзах, виключивши самостійні політичні стратегії та відмовившись від посилення автономності своїх дій у міжнародній системі (так званий мультилатералізм). Простежено, що особливістю концептуальних засад зовнішньої політики Німеччини на сучасному етапі, попри нові елементи у військовій доктрині країни, залишається використання переважно несилових засобів для реалізації політичних цілей. Доведено, що мультилатералізм як політична стратегія Німеччини відповідає не лише її державним інтересам, а і інтересам інших держав міжнародної системи, зокрема України.

Подано країнознавчу характеристику країн СНД, Європи, Північної й Південної Азії, Африки, Австралії й Океанії на основі аналізу комплексу історичних, дипломатичних, політико-правових, економіко-статистичних, природно-географічних, демографічних, культурологічних матеріалів.

На основі узагальнення значного комплексу історичних, дипломатичних, політико-правових, економіко-статистичних, природознавчих, географічних, демографічних, культурологічних матеріалів подано всебічну країнознавчу характеристику держав пострадянського простору, Європи, Північної та Південної Америки, Азії, Африки, Австралії, Океанії. Надано інформацію про основні етапи історії, географічне розташування, природно-ресурсний потенціал та сучасний державний устрій таких країн, як Україна, Росія, США, Литва, Грузія, Киргизстан, Іспанія, Мальта, Фінляндія, Сінгапур, Туреччина, Нігерія, Ямайка, Аргентина, Колумбія, Парагвай.

На основі історичних, дипломатичних, політико-правових, економіко-статичних, природно-географічних, демографічних, культурологічних матеріалів подано комплексну країнознавчу характеристику держав пострадянського простору, Європи та Північної Америки. Інформацію про кожну з країн макрорегіонів подано з застосуванням сучасних типологічних схем країн світу: за формою державного устрою, державного правління та політичного режиму, за ступенем розвитку людського суспільства, способом ведення господарства, рівнем соціально-економічного розвитку тощо.

На основі аналізу широкого комплексу історичних, дипломатичних, політико-правових, економіко-статистичних, природно-географічних, демографічних і культурологічних матеріалів подано комплексну країнознавчу характеристику країн Балтійсько-Чорноморського простору. Вміщено інформацію про 22 країни зазначеного регіону, зокрема про Німеччину та Росію як полюси геополітичного впливу регіону, країни Північної Європи, Балтії, Центрально-Східної Європи, Східної Європи, Південного Кавказу, а також причорноморські країни Балто-Чорноморської дуги. Увагу приділено географічному розташуванню, адміністративно-територіальному поділу, основним етапам історичного розвитку, особливостям соціально-економічного розвитку, геополітичному середовищу та зовнішній політиці держав.

Розкрито основні аспекти вироблення та реалізації зовнішньополітичних доктрин і стратегій, що формують квінтесенцію зовнішньої політики. Подано теоретико-методологічні засади зовнішньополітичних доктрин, показано їхню роль у реалізації зовнішньої політики. Охарактеризовано стратегічну культуру та стратегічне мислення та їхнє методологічне і світоглядне значення у формуванні зовнішньополітичних стратегій і доктрин. Висвітлено роль зовнішньополітичних стратегій і доктрин у реалізації зовнішньої політики. Проаналізовано концептуальні засади зовнішньополітичних доктрин і стратегій США, Великої Британії, Німеччини, Франції, Російської Федерації, Туреччини, Казахстану й Узбекистану, Індії та Китаю. Зовнішня політика будь-якої держави належить до однієї з найскладніших сфер її діяльності. Водночас ефективність зовнішньої політики найбільше залежить від її реалістичності, цілеспрямованості та послідовності. Усі ці характеристики у значній мірі закладають у процес формування та формулювання зовнішньополітичних доктрин, стратегій і концепцій. На зазначеному етапі відбувається не тільки усвідомлення, але й артикуляція національних інтересів країни в міжнародному середовищі. Однією з найбільших вад зовнішньої політики України є відсутність стратегування у процесі її формування та реалізації.