Розглянуто сутність, природу і складники педагогічної майстерності, розкрито шляхи опанування її секретами. Охарактеризовано систему особистісно зорієнтованого навчання майбутнього вчителя, що становить оригінальну технологію формування готовності майбутнього педагога до професійного самовдосконалення й саморозвитку, а через нього - до продуктивної педагогічної діяльності.

Рассмотрены сущность, природа и составные части педагогического мастерства, раскрыты пути овладения его секретами. Охарактеризована система личностно ориентированного обучения будущего учителя, что представляет оригинальную технологию формирования готовности будущего педагога к профессиональному самоусовершенствованию и саморазвитию, а через него - к продуктивной педагогической деятельности.

Визначено сутність і природу педагогічної майстерності вчителя, охарактеризовано її складові та запропоновано засоби формування й удосконалення. Розкрито функції мовлення вчителя у взаємодії з учнями, обгрунтовано умови підвищення ефективності його впливу. Проаналізовано педагогічні, психологічні й естетичні аспекти театрального мистецтва, розкрито можливості його творчого використання у навчально-виховному процесі. Виявлено спільні та відмінні риси педагогічної та акторської дії. Розглянуто особливості, функції та види педагогічного спілкування, описано різні способи комунікативного впливу (переконування, навіювання). Проаналізовано типові конфліктні ситуації у педагогічній взаємодії та запропоновано способи їх вирішення. Розглянуто структуру, стилі, перцептивні аспекти педагогічного спілкування. Розроблено технології організації педагогічної взаємодії у процесах індивідуальної бесіди та навчання.

Определены сущность и природа педагогического мастерства учителя, охарактеризованы ее составляющие и разработаны средства формирования и совершенствования. Раскрыты функции речи учителя во взаимодействии с учениками, обоснованы условия повышения эффективности его влияния. Проанализированы педагогические, психологические и эстетические аспекты театрального искусства, раскрыты возможности его творческого использования в учебно-воспитательном процессе. Выявлены общие и отличительные черты педагогического и актерского действия. Рассмотрены особенности, функции и виды педагогического общения, описаны различные способы коммуникативного влияния (убеждение, внушение). Проанализированы типичные конфликтные ситуации в педагогическом взаимодействии и даны способы их решения. Описаны структура, стили, перцептивные аспекты педагогического общения. Разработаны технологии организации педагогического взаимодействия в процессах индивидуальной беседы и обучения.

Висвітлено об'єктивну картину діяльності Харківської трудової колонії ім. М. Горького як спадкоємиці Полтавської колонії. Наведено матеріали, що характеризують діяльність А. Макаренка як керівника трудової колонії Харківського округу, яку він поєднував із завідуванням колонією в Куряжі. Охарактеризовано аспекти розвитку педагогічних ідей А. Макаренка в становленні гуманістично орієнтованої системи виховання.

Освещена объективная картина деятельности Харьковской трудовой колонии им. М. Горького как наследницы Полтавской колонии. Приведены материалы, характеризующие деятельность А. Макаренка как руководителя трудовой колонии Харьковского округа, которую он совмещал с заведованием колонией в Куряже. Охарактеризованы аспекты развития педагогических идей А. Макаренка в становлении гуманистически ориентированной системы воспитания.

Розглянуто проблему використання психологічною наукою джерел інформації ненаукового походження, серед яких одне з чільних місць має посісти художня література. Обгрунтовано ідею розгляду різних суб'єктів процесу пізнання національного характеру в єдиному просторово-часовому континуумі. Запропоновано модель їх функцій та інтеракцій. Показано, за яких умов художній твір може слугувати джерелом достовірних психологічних знань.

Продовжено розгляд проблем, пов'язаних з формуванням етнопсихологічних стереотипів.

Проведено теоретичне й емпіричне дослідження проблеми реконструювання психологічної структури національного характеру у контексті гуманітарної парадигми. З'ясовано, що одним з перспективних шляхів розв'язання даної проблеми є звернення до ненаукового етнопсихологічного знання, що міститься у класичних зразках художньої літератури. Показано можливість трансформації такого знання у наукове на основі ідеї просторово-часового континууму етнопсихологічного дослідження, побудовано відповідну модель дослідницького процесу. Вперше з застосуванням коректних методичних прийомів реконструйовано психологічну структуру українського національного характеру, який реалізується у двох версіях - чоловічій і жіночій. Визначено основні типологічні принципи відтворення надперсональної психологічної структури національного характеру на особистісному рівні.

Висвітлено методологічні аспекти дослідження структурних елементів національного характеру та визначено місце національного характеру серед інших етнопсихологічних понять. Охарактеризовано різні концептуально-теоретичні позиції дослідження національного характеру та наведено авторське визначення цього поняття. Зазначено, що термін "національний характер" є вужчим від психічного складу нації та стоїть поряд з такими поняттями як національний темперамент, ментальність, національна свідомість та відповідає за емоційно-вольову сферу.

Освещены методологические аспекты исследования структурных элементов национального характера и определено место национального характера среди других этнопсихологических понятий. Охарактеризованы разные концептуально-теоретические позиции исследования национального характера и приведено авторское определение этого понятия. Отмечено, что термин "национальный характер" является уже, чем психический состав нации, и находится в одном ряду с такими понятиями как национальный темперамент, ментальность, национальное сознание и отвечает за эмоционально-волевую сферу.

The article is dedicated to the problem of determining national character in the system of ethnopsychological notions such as mental structure of nation, mentality, mentality characteristics, national temperament.

Автор рассматривает составляющие мастерства А.Макаренко-воспитателя через призму противоречий в ее оценке отечественными и зарубежными авторами, вклад выдающегося педагога в разработку педагогической логики. На материале педагогических ситуаций в опыте жизнедеятельности колонии им. М. Горького рассматриваются свойства личности.

Определяется место А. Макаренко на мировом педагогическом олимпе, показано, как новаторские педагогические идеи выдающегося украинского ученого изучаются и находят применение в школах Германии, Франции, США.

Розглянуто етнографічні, психологічні та релігійні фактори, що, на думку М. Костомарова (праця "Две русские народности"), визначали типологічні риси українського та російського народів у XIX ст. Зазначено, що важливою заслугою вченого була спроба визначити поняття "психічний склад нації".

Рассмотрены этнографические, психологические и религиозные факторы, которые, по мнению Н. Костомарова (работа "Две русские народности"), определяли типологические черты украинского и русского народов в XIX ст. Подчеркнуто, что важнейшей заслугой ученого была попытка определить понятие "психический состав нации".

The article deals with the ethnographic, psychological and religious factors, in opinion of Nikolay Kostomarova (work " Two Russian nationalities "), determined typological features of Ukrainian and Russian of peoples in XIX century. It is underlined,that the major merit of the scientist was attempt to determine concept " mental structure of the nation ".

Рассмотрен вопрос определения национального характера среди других этнопсихологических понятий, в частности, психический состав нации, ментальность, менталитет, национальный темперамент.

Завдання побудови оцінок невідомих параметрів за результатами неповних вимірів привертають постійну увагу дослідників. І хоча предмет теорії спостереження та фільтрації відомий досить добре та багато положень цієї теорії набули характеру класичних результатів, інтерес до такого роду завдань не слабшає завдяки їх широкому застосуванню, зокрема, в економіці, військовій справі та теорії автоматичного керування. З розвитком теорії гарантованого спостереження для лінійних систем з'явилася можливість вивчення задач оптимізації вимірів чи планування експерименту. Зв'язок мінімаксних і класичних стохастичних оцінок надає змогу застосувати в межах гарантованого підходу як стандартні методи теорії планування експерименту, так і деякі інші результати, пов'язані з оптимізацією процесу спостереження. Мета роботи - дослідження оптимізації процесу спостереження, досягнення необхідних умов оптимальності та побудова оптимальних динамічних вимірників із нульовими та ненульовими початковими умовами. Основу математичного дослідження складають методи опуклого та функціонального аналізів, а також результати теорії оптимального керування та теорії мінімаксних спостережень лінійних динамічних систем. Сформульовано завдання побудови оптимальних динамічних вимірників і задач оптимізації процесу спостережень з відмінними критеріями. Доведено теорему про існування розв'язків цих завдань.