Охарактеризовано сучасну позицію видавців щодо випуску перекладної літератури, обгрунтовано потребу редакторського вдосконалення перекладів художніх творів. Зазначено умови адекватності похідного тексту оригінальному, які допомагають правильно обрати шляхи поліпшення перекладу. Приклади порушення цих умов систематизовано за групами найпоширеніших перекладацьких помилок.

Встановлено потребу розроблення термінологічного підгрунтя для подальшого розвитку наукової думки щодо редагування перекладної літератури. На підставі зіставлення різних підходів перекладознавців до визначення понять "переклад", "адекватність", "еквівалентність", які є концептуальними для вивчення особливостей редакторського опрацювання творів перекладу, виокремлено такі їх тлумачення, які відображають різні аспекти роботи редактора. Із залученням теорії соціальних комунікацій запропоновано та потрактовано категорії "дискурс, інтерпретація і прагматика редагування перекладної літератури", а також "редагування перекладної літератури як знак".

Простежено становлення теоретичної думки стосовно редагування перекладної літератури. Питання досліджено в контексті двох самостійних наук - перекладознавства та теорії видавничої справи та редагування - з акцентом на потребі поєднання здобутків названих галузей знань. Проаналізовано наукові праці щодо засад редагування перекладів, і охарактеризовано власний концептуальний підхід до вивчення проблеми редагування перекладної літератури.