Раскрыты исторические аспекты озоно-кислородной терапии. Рассмотрены физико-химические свойства озона, механизмы биологического действия, влияние на течение воспалительного процесса. Освещены особенности применения озона при одонтогенных верхнечелюстных синуситах, в косметологии и эстетической хирургии лица, а также профилактике и лечении кариеса зубов, пародонта, слизистой полости рта, остеомиелитов челюстей, травматических переломов нижней челюсти.

Наведено дані про характер впливу озону на стан системи імунітету у хворих з переломами нижньої щелепи. Показано, що у даної категорії хворих в ранні строки після травми виникає пригнічення імунної системи та місцевих факторів захисту. Доведено, що застосування озону дозволяє ефективно коригувати показники місцевого, а також певною мірою Т-клітинного імунітетів, досягти нормалізації вмісту циркулюючих імунних комплексів, що створює сприятливі умови для нормального перебігу посттравматичного періоду.

Запропоновано експертну систему для диференційованої діагностики хірургічних захворювань, яка передбачає створення математичних моделей, заповнення таблиць значення ознак всіх можливих діагностичних гіпотез з наступним поетапним виключенням найменш адекватних. Запропоновану експертну діагностичну систему можна застосовувати в клінічній практиці та педагогічному процесі для навчання студентів.

На підставі ретроспективного аналізу 829-и історій хвороби постраждалих з відкритими переломами нижньої щелепи вивчено частоту, структуру та причини виникнення посттравматичних ускладнень, а також фактори ризику, що сприяли їх розвитку. З використанням дисперсійного факторного аналізу встановлено, що основними факторами ризику посттравматичних ускладнень відкритих переломів нижньої щелепи є пізня госпіталізація, старший вік, наявність супутньої патології, локалізація перелому в ділянці кута. Із факторів, пов'язаних з лікувальною тактикою, найбільш ефективними виявились антибіотики лінкозамідної та цефалоспоринової груп.

Проаналізовано сучасні підходи до лікування поєднаних лобно-лицевих переломів. Описано методику реконструкції лобної пазухи з застосуванням титанових сіток, обговорено особливості проведення оперативного втручання, його переваги і можливі ускладнення. Проаналізовано найближчі та віддалені результати реконструкції лобової пазухи за цією методикою. Одержані дані свідчать про її клінічну ефективність та безпеку.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р668.63с03

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано літературні дані та клінічний досвід щодо проблеми хірургічного лікування новоутворень та сторонніх тіл крилопіднебінної та підскроневої ямок. Зокрема обговорено питання вибору хірургічного доступу до вказаної анатомічної зони. В історичному аспекті наведено дані щодо існуючих варіантів хірургічних доступів. Визначено основні вимоги на сучасному етапі розвитку хірургії основи черепа. Проведено порівняльний аналіз найбільш поширених способів хірургічного доступу, вказано їх основні переваги та недоліки. Визначено основні показання та протипоказання до застосування тих чи інших хірургічних підходів залежно від клінічної ситуації. Зазначено, що методом вибору в лікуванні більшості доброякісних пухлин та сторонніх тіл крилопіднебінної та скроневої ямок слід вважати вінцевий доступ, що характеризується низкою технічних, естетичних та функціональних переваг. Наведено клінічні приклади його застосування.

Досліджено клінічні особливості остеомієліту у хворих на наркоманію та визначено окремі механізми впливу наркотичних речовин на його перебіг. Обстежено 60 пацієнтів, хворих на дифузний остеомієліт щелеп. Усім хворим проведено клінічне, рентгенологічне, мікробіологічне, лабораторне та патоморфологічне дослідження. Результати дослідження свідчать, що для одонтогенного остеомієліту у хворих на наркоманію притаманні дифузний характер зі швидким поширенням на раніше неушкоджені ділянки щелепи, складність визначення істинної розповсюдженості процесу за клінічними та рентгенологічними даними, довготривала хронічна інтоксикація, затяжний, рецедивний перебіг захворювання, висока частота септичних ускладнень і низька ефективність медикаментозного та хірургічного лікування у разі подальшого систематичного вживання наркотичних препаратів. У цьому разі важливу роль в патогенезі одонтогенного остеомієліту у хворих на наркоманію відіграє вживання препарату амфетамінової групи - первітину.

Обговорено синдром Горліна - Гольца - аутосомно-домінантне захворювання з високим ступенем пенетрантності та варіабельною експресивністю, що характеризується поліорганною патологією з високою частотою ураження щелепно-лицьової ділянки, скелета, шкіри, нервової системи, органа зору та схильністю до виникнення новоутворень. Одним із найбільш поширених симптомів синдрому Горліна - Гольца є одонтогенна кератокіста, що вважається патогномонічною ознакою захворювання. Описано випадок встановлення діагнозу синдрому Горліна - Гольца за допомогою клінічного напрямку діагностики у пацієнта з множинними кератокістами щелеп. Розроблено алгоритм дій лікаря у випадку діагностування синдрому Горліна - Гольца, що забезпечує комплексний діагностичний та лікувальний підхід та допомагає створити індивідуальний план лікування, який може покращити, а інколи й врятувати життя пацієнта.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.633.014

Рубрики:

Остеомієліт щелеп

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено проблему підвищення ефективності лікування відкритих переломів нижньої щелепи та зниження частоти посттравматичних ускладнень гнійно-запального характеру. На підставі ретроспективного вивчення архівних матеріалів та клініко-лабораторних досліджень проаналізовано причини та чинники ризику виникнення ускладнень з установленням рівнів їх значимості. Вивчено зміни імунної системи та перекисного окиснення ліпідів у хворих з зазначеними переломами, одержано нові дані про патогенетичні механізми, що створюють умови для уповільнення та якісної зміни регенераторного процесу. Розроблено та науково обгрунтовано спосіб лікування травматичних переломів нижньої щелепи з застосуванням озонотерапії. Експериментально показано, що застосування озону сприяє прискоренню перебігу репаративного остеогенезу та зниженню частоти травматичного остеомієліту. Доведено, що озон здатен ефективно впливати на основні ланки патогенезу ускладнень, сприяє покращанню показників клітинного та місцевого імунітету, а також викликає активацію антиоксидантної системи та знижує кількість мікроорганізмів порожнини рота у хворих з переломами нижньої щелепи. Показано, що включення озону до комплексного лікування зазначених хворих дозволяє прискорити динаміку клінічних симптомів, темпи консолідації уламків, а також вірогідно знизити частоту ускладнень у посттравматичному періоді.

Наведено результати математичного моделювання напружено-деформованого стану нижньої щелепи з використанням вдосконаленої тривимірної звичайно-елементної моделі. Для точного відтворення геометричної форми та структурної неоднорідності кістки використано дані, одержані під час комп'ютерної томографії. Вивчено розподіл напруги та деформацій у різних відділах нижньої щелепи за допомогою запропонованих розрахункових моделей.

Приведены результаты измерений механических характеристик костной ткани нижней челюсти человека. Изучены анизотропия и неоднородность модулей упругости костной ткани.

Приведено результати експериментального вивчення процесу релаксації напруги в зразках кісткової тканини нижньої щелепи, видалених у ході проведення хірургічних втручань, при їх компресійному навантаженні. Встановлено, що кісткова тканина нижньої щелепи має виражені в'язко-пружні властивості. Процес релаксації напруги в різних типах кісткової тканини з високою точністю описується експоненціальним рівнянням другого порядку. При цьому його величина і швидкість залежать від типу кісткової тканини, її жорсткості і мінеральної насиченості. Найінтенсивніше процес протікає в губчастій кістковій тканині і тканині кісткових регенератів.

Представлены данные о пространственной ориентации и площади поперечного сечения жевательных мышц, полученные при анализе 30 спиральных компьютерных томограмм в режиме визуализации мягких тканей у пациентов с нормально сформированным лицевым черепом, без признаков патологии прикуса и височно-нижнечелюстых суставов. Установлено, что углы наклона мышц, поднимающих нижнюю челюсть, в сагиттальной и фронтальной плоскости, а также площадь их поперечного сечения в норме варьируют в широком диапазоне. Наиболее значительные индивидуальные вариации свойственны медиальной крыловидной и собственно жевательной мышце. При этом соотношение поперечного сечения височной, жевательной и медиальной крыловидной мышцы составляет в среднем 1,19:0,52:1.

На базі методу скінченних елементів розроблено алгоритм автоматизованого створення індивідуальних комп'ютерних моделей пружно-деформованого стану щелеп людини. Алгоритм враховує індивідуальні характеристики їх геометрії, механічні анізотропні властивості кісткової тканини і активність жувальних м'язів пацієнта. Приведено результати дослідження напружень і деформацій в моделях біомеханічних систем, встановлено їх закономірності для щелепи людини у разі функціонального навантаження.

Наведено дані про частоту і характер лікарських помилок та ускладнень у ході хірургічного лікування переломів нижньої щелепи (ПНЩ). Визначено основні причини виникнення лікарських помилок та шляхи їх попередження. Встановлено, що частота лікарських помилок під час здійснення остеосинтезу нижньої щелепи становить 32,8 %, у 6,8 % спостережень усунення їх негативних наслідків вимагає суттєвого збільшення тривалості лікування, виконання повторних хірургічних втручань або корекції прикусу з використанням ортопедичних чи ортодонтичних методів. Більшість помилок, допущених під час здійснення операції, є наслідком неадекватної діагностики та планування лікувальних заходів перед операцією. Обговорено можливості застосування сучасних методів комп'ютерної діагностики та віртуального моделювання хірургічних втручань з метою мінімізації інтраопераційного ризику та зменшення частоти помилок і ускладнень хірургічного лікування ПНЩ.

Представлено сучасні можливості застосування методів комп'ютерного моделювання, зокрема, CAD/CAM/CAE технологій в плануванні остеосинтезу та визначенні режимів функціонального навантаження у пацієнтів за травматичного перелому нижньої щелепи. Віртуальні моделі систем фіксатор - кістка, створені на основі аналізу даних спіральної комп'ютерної томографії та функціональних методів дослідження, з високим рівнем точності відображували анатомічні особливості жувальної системи пацієнтів, неоднорідні фізико-механічні властивості кісткової тканини уламків та умови функціонального навантаження під час змикання зубів. Математичні обчислення, проведені на моделях, дозволили оцінити величину і характер розподілу локального напруження й деформації, що виникали в елементах системи, та оцінити її жорсткість і надійність в умовах жувального навантаження. Модельні розрахунки брали до уваги під час вибору режимів реабілітації хворих у посттравматичному періоді. Клінічні дослідження, проведені в найближчі та віддалені строки після операції, підтвердили достовірність модельних розрахунків та можливість застосування методу під час прийняття рішень у складних, нетипових клінічних ситуаціях.

Наведено результати імітаційного математичного моделювання напружено-деформованого стану нижньої щелепи з використанням удосконаленої тривимірної скінченноелементної моделі. Для точного відтворення геометричної форми і структурної неоднорідності кістки використано дані щодо її щільності, одержані під час проведення комп'ютерної томографії. Побудовані геометричні об'єми в імітаційній моделі нижньої щелепи відповідали губчастому і кортикальному шарам кістки нижньої щелепи. Для спрощення дослідження структури пружних констант анізотропного неоднорідного тіла кістки керувалися апріорними даними щодо характеристик жорсткості її кортикального шару. Напрямок осей пружної симетрії задавали по векторах розміщення остеонів кортикального шару. Під час вивчення впливу анізотропії та неоднорідності фізичної моделі кістки її механічні властивості розглядали як лінійно ортотропні для кожного дискретного кусково-однорідного об'єму моделі тіла щелепи з трьома взаємно ортогональними площинами симетрії в декартовій системі координат. Визначення значень тензора пружних констант анізотропного тіла в кожному локальному об'ємі проведено в локальній системі декартових координат за фактичними даними випробувань матеріалів зразків щелепи для модулів пружності і коефіцієнта поперечної деформації уздовж лінії розміщення остеонів кортикальної кістки. Відтворення сил і напрямку дії жувальних м'язів в імітаційній моделі проводили за даними гнатодинамометрії. Вивчено вплив анізотропії та неоднорідності фізичної моделі кісткової тканини на розподіл напружень і деформацій у різних частинах нижньої щелепи. Одержані результати зіставлено з даними натурних експериментів і раніше запропонованих розрахункових моделей щелепи. Розроблено рекомендації для побудови адекватних імітаційних моделей напружено-деформованого стану нижньої щелепи людини, які застосовуються в щелепно-лицевій хірургії.

Розглянуто сучасні можливості імітаційного комп'ютерного моделювання (ІКМ) біологічних об'єктів та інноваційні розробки в галузі CAD/CCAM/CAE-технологій медичного призначення. Наведено основні методологічні підходи до моделювання структур щелепно-лицьової ділянки та різномінітних лікувальних пристроїв з урахуванням останніх досягнень біомеханіки та сучасних поглядів на структурну організацію, фізико-механічні та біологічні властивості кісткової тканини щелеп. Описано алгоритми застосування різних типів моделей під час проведення фундаментальних і прикладних досліджень у галузі біомеханіки та щелепно-лицьової хірургії. Наведено методики створення індивідуальних комп'ютерних моделей, призначених для вирішення завдань оптимізації в складних клінічних випадках. Зазначено, що імітаційне комп'ютерне моделювання є новим перспективним напрямком сучасної медицини та біомеханіки. що стрімко розвивається. Подальше удосконалення програмного забезпечення, поглиблення теоретичних уявлень про закономірності функціонування біологічних тканин та їх властивості в найближчому майбутньому сприятимуть збільшенню точності та вірогідності імітаційних комп'ютерних моделей напружено-деформованого стану, а також зменшенню затрат часу та коштів на їх виготовлення, що в свою чергу збільшить можливості застосування методу під час проведення наукових медичних досліджень і в повсякденній клінічній практиці.