Складність патології зумовлює використання різних методів чи їх комбінації для лікування артеріовенозних мальформацій (АВМ). Мета роботи - сучасний погляд на проблему лікування АВМ головного мозку. Проаналізовано літературні дані з лікування АВМ з застосуванням різних методів (емболізації, радіохірургії, мікрохірургії). Вибір того чи іншого методу лікування або застосування їх комбінації має враховувати радикальність виключення, можливі ускладнення у зв'язку з втручаннями, первинні прояви захворювання, та у будь-якому випадку не повинні перевищувати ризик природного перебігу захворювання. Висновки: вибір тактики лікування пацієнтів з АВМ залишається актуальним. Останнім часом перевагу в лікуванні церебральних мальформацій віддають малоінвазивним методикам.

Цель работы - оценить эффективность и безопасность стентирования брахиоцефальных артерий. Обобщен опыт лечения 87 больных со стенотическими поражениями экстракраниальных отделов магистральных артерий головного мозга (МАГМ), находившихся на лечении в Центре эндоваскулярной нейрорентгенохирургии НАМН Украины в период 2003 - 2013 гг. Мужчин было 70 (80,5 %), женщин - 17 (19,5 %). Средний возраст пациентов - 63,4 года. У 64 (73,6 %) пациентов диагностирован критический стеноз одной внутренней сонной артерии (ВСА), у 5 (5,7 %) - одной позвоночной артерии (ПА), у 12 (13,8 %) - сочетанные стенозы обеих ВСА, у 6 (6,9 %) - сочетанные стенозы ВСА и ПА, у 3 (3,4 %) - сочетание церебральных мешотчатых аневризм (МА) с критическими стенозами экстракраниальных отделов МАГМ, у 1 (1,1 %) - стеноз ВСА в сочетании с дуральной артериовенозной мальформацией (АВМ). У 87 пациентов проведено стентирование 99 сонных и 11 позвоночных артерий. "Симптомных" больных было 68 (78,1 %), "бессимптомных" - 19 (21,9 %). У 12 (13,8 %) пациентов выполнена одномоментная ангиопластика со стентированием критических стенозов обеих ВСА, у 6 (6,9 %) - ВСА и ПА, у 2 (2,3 %) - одномоментно с окклюзией МА стентирование ВСА и ПА соответственно, у 1 (1,1 %) - ангиопластика со стентированием ВСА и эмболизация дуральной АВМ, у 1 (1,1 %) - односессионно стентированы ВСА и ПА и окклюзированы две МА бассейна задней циркуляции. В группе "бессимптомных" пациентов каких-либо осложнений не отмечено, в группе "симптомных" имели место 2 летальных исхода и 2 ИИ в бассейне оперированной артерии. Выводы: ангиопластика со стентированием - высокоэффективный, малотравматичный и безопасный метод коррекции стенотических поражений МАГМ.

Мета роботи - вивчити ефективність реконструктивних ендоваскулярних втручань під час лікування аневризм гігантського розміру внутрішньої сонної артерії за допомогою потік-скеровуючих стентів за даними мультицентрових досліджень. Проаналізовано мультицентрові дослідження ефективності потік-скеровуючого стента Pipeline ("trial for FDA approval", "PUFS", "The PED for the Intracranial Treatment of Aneurysms (PITA) trial"), а також деяких доповідей про результати лікування великих та гігантських аневризм за допомогою стента PED. Результати оцінювали на підставі даних соматичного та неврологічного огляду хворого, селективної церебральної ангіографії, комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії. Аналіз результатів декількох досліджень ефективності лікування великих та гігантських аневризм з використанням потік-скеровуючого стента Pipeline, в яких взяли участь загалом 226 паціентів, виявив, що 90 % аневризм були розташовані в системах внутрішніх сонних артерій, решта і у басейні вертебральних артерій. У середньому було імплантовано 1,94 PED у розрахунку на одну аневризму. Повної оклюзії аневризм досягнуто у 90 % хворих. Частота ускладнень в середньому становила 5 %, в тому числі смерть, що надало підставу вважати PED ефективним та достатньо безпечним пристроєм для лікування аневризм. Висновки: реконструктивні ендоваскулярні втручання є високоефективними та відносно безпечними під час лікування гігантських аневризм внутрішньої сонної артерії. PED є методом вибору у випадках, коли збереження материнської судини є обов'язковим. Вибір показань до оперативного втручання й оптимальної методики має грунтуватися на результатах оцінки клінічних виявів захворювання, стану колатерального кровотоку та соматичного стану хворого.

Блистерные аневризмы - редкий тип аневризм, характеризующихся небольшим размером, полусферической формой и широкой шейкой. В настоящее время нет "золотого" стандарта лечения блистерных артериальных аневризм в острый период субарахноидального кровоизлияния. В литературе описаны примеры успешного лечения разорвавшихся блистерных артериальных аневризм с применением телескопической техники (развертывание двух или 3-х протекционных стентов на уровне шейки аневризмы). Лучшие по гемодинамическому эффекту результаты получены при использовании одного или 2-х поток-перенаправляющих стентов. Представлен опыт лечения пациентки 47 лет с субарахноидальным кровоизлиянием в острый период в результате разрыва блистерной аневризмы супраклиноидного отдела правой внутренней сонной артерии с применением "Balloon-in-stent"-техники.

Мета роботи - проаналізувати можливість, доцільність та ефективність застосування різних методів нейровізуалізації щодо виявлення артеріальних аневризм головного мозку і післяопераційного динамічного спостереження. Проаналізовано ефективність використання різних методів нейровізуалізації для ініціальної діагностики та контрольного динамічного спостереження у 706 хворих з артеріальними аневризмами (АА) судин головного мозку, які перебували на лікування і за якими проведено тривале спостереження у Науково-практичному центрі ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України. Всім хворим проведено ендоваскулярну операцію з виключення АА з кровотоку. Тривалість післяопераційного спостереження - понад 5 років. Проведено 2500 церебральних ангіографій (ЦАГ), з них 1729 ініціальних та 774 повторних; 617 комп'ютерних/спіральних комп'ютерних томографій (КТ/СКТ), з них 377 ініціальних - 240 контрольних; 171 магнітно-резонансную томографію/магнітно-резонансную ангіографію (МРТ/МРА), з них 128 ініціальних і 43 контрольних. Описано показання для проведення КТ/СКТ (порушення мозкового кровообігу, необхідність одержання додаткових даних про АА, погіршення стану хворого під час лікування, клінічні ознаки ліквородинамічних порушень, спостереження за хворим у динаміці), ЦАГ (локалізація АА, особливість її будови та форми, особливості будови оточуючих судин, особливості компенсаторного кровотоку, ангіоспазм, вибір робочих проекції для операції), МРТ/МРА (перенесений крововилив без АА за даними ЦАГ, великі або гігантські аневризми, контрольне спостереження у віддалений післяопераційний період). Наведено приклади розбіжності щодо розміру АА за даними ЦАГ, КТ/СКТ та МРТ/МРА. Визначено переваги та недоліки методів у діагностиці АА судин головного мозку. Висновки: сучасні методи неінвазивної нейровізуалізації (МРТ/МРА, КТ/СКТ та її різновиди) мають важливе значення у діагностиці і спостереженні за хворими з АА судин головного мозку у гострий та віддалений період. Для оцінки ступеня радикальності виключення АА з кровотоку золотим стандартом залишається інвазивний метод - ЦАГ.

Проаналізовано літературу щодо клінічних виявів артеріовенозних мальформацій (АВМ) головного мозку. Виявлено, що частка АВМ становить 1,5 - 4,0 % від внутрішньочерепних утворень, а їх поширеність - 1,34 випадку на 100 тис. населення. Внутрішньочерепні АВМ виникають дещо частіше у чоловіків, ніж у жінок. Приблизно 65 % внутрішньочерепних АВМ локалізуються у півкулях головного мозку, 15 % - у глибинних та серединних структурах, а решта - у задній черепній ямці. Внутрішньочерепні АВМ виявляються крововиливами у 53 % випадків. Ризик повторного крововиливу становить 6 % протягом першого року після крововиливу і 2 % на рік протягом 20 років після першого крововиливу. Зазначено щодо відносно високого ризику крововиливу у дітей з АВМ. У 62 % хворих, які перенесли крововилив з АВМ, не було неврологічної інвалідизації, у 25 % мала місце незначна інвалідизація, у 6 % - значний неврологічний дефіцит. Судомні напади є другим за частотою виявом внутрішньочерепних АВМ - 24 - 32 %. Частота виникнення епілепсії de novo становила 18 % під час спостереження протягом 20 років після встановлення діагнозу. Ризик розриву АВМ невеликого розміру дорівнював 52 % під час спостереження протягом 5-ти років після встановлення первинного діагнозу, АВМ великого розміру - 10 %. Асоційовані аневризми є предиктором крововиливу у хворих з АВМ: ризик крововиливу становить 7 % на рік, тоді як у разі АВМ без аневризми - 1,7 %.

Цель работы - оценить результаты лечения церебральных артериальных аневризм, прооперированных с применением ассистирующих методов. В период с 2008 по 2013 гг. с применением ассистирующих методов прооперированы 62 церебральные мешотчатые аневризмы (МА) у 55 пациентов. Мужчин - 25 (45,5 %), женщин - 30 (54,5 %). Возраст больных - от 23 до 67 лет (средний возраст - 48 лет). Баллон-ассистирующий метод успешно применен для выключения из кровотока МА в 18 (29,5 %) случаях, в остальных случаях - стент-ассистенция. В группе баллон-ассистенции преобладали аневризмы внутренней сонной артерии (ВСА), в группе стент-ассистенции аневризмы ВСА выявлены в 17 наблюдениях, среднемозговой артерии - в 12, передней мозговой/передней соединительной артерии - в 9, вертебробазилярного бассейна - в 6. Большинство аневризм (95,1 %) имели сложное рентген-анатомическое строение (ширина шейки превышала 4 мм, преобладали аневризмы больших размеров). Баллон-ассистенция оказалась успешной в 18 (90 %) из 20 случаев. Частота первичной тотальной окклюзии МА составила 77,8 %. Успешная стент-ассистенция проведена при окклюзии 43 (97,7 %) аневризм, в 1 случае потребовалась комбинация двух методов с применением техники "Balloon-in-stent". Частота первичной тотальной окклюзии МА составила 54,5 %, субтотальной (>> 95 % объема аневризмы) - 22,7 %. Таким образом, хорошие результаты получены в 77,2 % наблюдений. Использование стент- и баллон-ассистирующих методов позволило расширить показания к эмболизации анатомически сложных церебральных артериальных аневризм, а также повысить плотность и радикальность окклюзии аневризмы микроспиралями.

Отмечено, что блистерные аневризмы - редкий тип аневризм, характеризующихся небольшим размером, полусферической формой и широкой шейкой. В настоящее время нет "золотого" стандарта лечения блистерных артериальных аневризм (БАА) в острый период субарахноидального кровоизлияния. В литературе описаны примеры успешного лечения разорвавшихся БАА с применением телескопической техники (развертывание двух или трех протекционных стентов на уровне шейки аневризмы). Лучшие по гемодинамическому эффекту результаты получены при использовании одного или двух поток-перенаправляющих стентов. Приведен опыт лечения пациентки 47 лет с субарахноидальным кровоизлиянием в острый период в результате разрыва блистерной аневризмы супраклиноидного отдела правой внутренней сонной артерии с применением "Balloon-in-stent"-техники.

Проаналізовано результати лікування 71 хворого з артеріовенозними мальформаціями центральних звивин головного мозку в ранній і віддалений післяопераційний період (ПОП). Вивчено динаміку регресу неврологічних порушень у ранній ПОП. Проаналізовано динаміку судомних нападів у віддалений ПОП.

Проанализированы ангиографии 898 пациентов, прооперированных по поводу мешотчатых аневризм церебральных артерий. Петлеобразование и/или стенозы брахиоцефальных артерий различной степени имели место в 343 (38,2 %) случаях. Акцентировано внимание на проблемах, возникающих при проведении эндоваскулярных оперативных вмешательств у данной группы больных, и путях их решения. Показано, что эндоваскулярные вмешательства позволяют оперировать пациентов с множественными разнообразными сосудистыми поражениями головного мозга с минимальным риском для жизни.

Проаналізовано результати ендоваскулярного лікування 9 хворих з артеріо-венозними шунтами. У 7 випадках застосовано метод стаціонарної оклюзії аферента з використанням відокремлюваних балонів-катетерів, мікроспіралей, у решті випадків - реконструктивне роз'єднання артеріо-венозного шунта.

Рассмотрен ряд событий за последние десятилетия, оказавших наибольшее влияние на стратегию и тактику лечения ишемического инсульта (ИИ). Освещены основные концепции, рандомизированные клинические исследования и современные подходы к диагностике, лечению и профилактике ИИ.

Последние 12 лет изменились взгляды на тактику лечения мешотчатых аневризм (МА) после публикации результатов ISAT в 2002 г. Использование современных технологий в интервенционной радиологии позволило расширить показания к эмболизации анатомически сложных МА. Имплантация стента на уровень шейки аневризмы не только препятствует выпадению микроспиралей в просвет несущей артерии, но и влияет на локальную гемодинамику в области шейки аневризмы, способствует разрастанию неоинтимы на перемычках стента и снижению частоты реканализации анатомически сложных МА. Цель работы - оценить результаты лечения церебральных артериальных аневризм, которые оперировались с применением стент-ассистирующей техники на основании оценки радикальности окклюзии и анализа периоперационных осложнений. В период 2008 - 2013 гг. с применением стент-ассистирующей техники прооперированы 44 церебральные МА у 39 пациентов. Мужчин - 15 (38,5 %), женщин - 24 (61,5 %). Возраст больных составлял 24 - 67 лет (средний возраст 49,3 лет). По локализации преобладали аневризмы внутренней сонной артерии - 17 (38,6 %) наблюдений. Аневризмы среднемозговой артерии встречались в 12 (27,3 %), переднемозговой-переднесоединительной артерии в 9 (20,5 %), вертебро-базиллярного бассейна в 6 (13,6 %) наблюдениях соответственно. Подавляющее большинство аневризм - 37 (84,1 %) имело сложное рентгенанатомическое строение (ширина шейки превышала 4 мм, преобладали аневризмы больших размеров). Успешная стент-ассистенция проведена при окклюзии 43 аневризм (97,7 %). Первичная тотальная окклюзия аневризмы достигнута в 24 (54,5 %) случаях, субтотальная окклюзия (>> 95 % визуализируемого объема аневризмы еще в 10 (22,7 %) наблюдениях. Таким образом, хорошие результаты получены в 77,2 % наблюдений. Необходимость применения ремолирующей техники в эндоваскулярной хирургии обусловлена большой частотой аневризмы со сложным рентгентанатомическим строением. Применение стент-ассистенции способствует улучшению непосредственных и отдаленных результатов окклюзии аневризмы. Наряду с преимуществами этот метод не лишен недостатков. Выводы: внедрение в клиническую практику стент-ассистирующего метода позволяет расширить показания к эмболизации церебральных артериальных аневризм со сложным рентгенанатомическим строением.

Вивчено ефективність та безпечність емболізації артеріо-венозних мальформацій (АВМ) спинного мозку за допомогою гістоакрилу. Проаналізовано 31 випадок лікування спінальних АВМ у Науково-практичному центрі едоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України у період з 2005 до 2014 р. Лікування передбачало ендоваскулярну оклюзію АВМ спинного мозку за допомогою клеючої субстанції - гістоакрилу. Методика введення гістоакрилу залежала від гемодинаміки спінальної мальформації. За результатами досягнуто тотального виключення мальформацій у 6 (20,7 %) хворих, у решти - субтотального. Вивчено неврологічні симптоми до і після ендоваскулярного лікування патології. Висновки: гістоакрил доцільно використовувати для облітерації спінальних АВМ. Техніка емболізації є доступною та добре розробленою. На користь застосування гістокрилу свідчать позитивні віддалені клінічні результати, відсутність рецидивів та побічних ефектів.

Цель - оценить результат лечения больного с обильно васкуляризированным новообразованием шеи. Больной, 24 года, госпитализирован в Научно-практический центр эндоваскулярной нейрорентгенохирургии НАМН Украины в феврале 2014 г. с жалобами на опухолевидное образование на передней поверхности шеи, выраженные боли в его проекции, затрудненное дыхание, общую слабость. В 2012 г. был прооперирован по поводу меланомы кожи передней поверхности шеи. Спустя год отметил появление в проекции послеоперационного рубца опухолевидного образования. По данным церебральной ангиографии, новообразование шеи обильно кровоснабжается из патологически измененных ветвей правого и левого щитошейных стволов, ветвей верхних правой и левой щитовидных артерий. Эндоваскулярная эмболизация проведена с использованием микрокатетеров Magic1,5 F (Balt, Франция), клеющей композиции Hystoacryl (Braun, Melsungen, ФРГ) и Lipiodol (Guerbet, Roissy, Франция). На 16-е сутки после эмболизации проведено тотальное хирургическое удаление новообразования. В ходе эндоваскулярной операции выполнена облитерация внутриопухолевой сосудистой сети с сохранением проходимости обеих нижних щитовидных артерий. Особенности хирургического удаления: резкое смещение трахеи, пищевода, внутренней сонной и общей сонной артерий влево, практически бескровное операционное поле. Объем кровопотери не превысил 250 мл. Продолжительность операции - 2 ч 10 мин. В послеоперационный период проведены 3 курса химиотерапии. Спустя 5 мес после операции данных о продолженном росте нет. Выводы: суперселективная эмболизация сосудистой сети гиперваскуляризированных опухолей является оптимальным способом дооперационной подготовки. Радикальным методом лечения остается хирургическое удаление новообразования.

Мета роботи - вивчити чинники ризику, які призводять до ускладнень під час лікування артеріальних аневризм головного мозку з використанням потікскеровуючих стентів. Проведено лікування 17 хворих з інтракраніальними аневризмами судин головного мозку з використанням потікскеровуючих стентів. Вік хворих - від 44 до 66 років. Серед пацієнтів переважали жінки (62,5 %). За локалізацією аневризм розподіл хворих був таким: басейн передньої циркуляції - 87,5 % випадків, задньої циркуляції - 12,5 %. Діагноз у більшості випадків установлено на підставі даних магнітно-резонансної томографії, показання до проведення оперативного втручання - на підставі даних церебральної ангіографії. В усіх випадках використовували потікскеровуючий стент Pipeline (EV3) та FRAD (MICROVENTION). У 13 хворих відзначено повний регрес неврологічної симптоматики за модифікованою шкалою Ренкіна в період до одного року. В одного хворого неврологічна симптоматика залишилась без змін, ще в одного - посилилась. Померли 2 хворих. В одному випадку причиною смерті було гостре порушення мозкового кровотоку за змішаним типом, яке виникло через 2 год після оперативного втручання. В другому випадку летальний наслідок не був пов'язаний з ходом оперативного втручання та первинним захворюванням. Висновки: реконструктивне ендоваскулярне лікування гігантських артеріальних аневризм та аневризм великих розмірів з використанням потікскеровуючих стентів дало хороші клінічні та ангіографічні результати з прийнятними ризиками, що має важливе значення з огляду на високу захворюваність і смертність, пов'язану з цією патологією. Виявивши чинники ризику, які можуть призвести до ускладнень, під час лікування таких пацієнтів, питання про вирішення проблеми залишається відкритим, адже впливати на більшість з них неможливо.

Мета роботи - встановити кореляцію між ангіоархітектонікою артеріовенозних мальформацій центральних звивин головного мозку (АВМ ЦЗГМ) та клінічними виявами захворювання. Проаналізовано результаті лікування 95 хворих з АВМ ЦЗГМ, з них 57 (60 %) чоловіків, 38 (40 %) жінок, які перебували на лікуванні та обстеженні в ДУ "Науково-практичний Центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України" у період з 1997 до 2013 рр. Вік пацієнтів - від 15 до 61 року (середній вік - 29,69 року). Установлено, що найчастіше мальформації виявлялися судомними нападами - 54 (56,8 %) випадки. Другою за частотою була інтракраніальна геморагія - 35 (36,8 %) випадків. У решті випадків спостерігали інші клінічні вияви. Статистично достовірно чинником негативного прогнозу щодо крововиливу є розмір АВМ до 3 см (p = 0,02). У разі такого розмір уможливість крововилив у достовірно збільшується вдвічі, а вияв захворювання судомами - знижується на 47 %. При розмірі АВМ від 3 до 6 см та понад 6 см дебют найчастіше пов'язаний із судомним синдромом. Достовірно погіршує прогноз наявність наявність однієї дренуючої вени, при цьому ризик вияв у судомного синдрому був статистично достовірно на 38 % нижчим, ніж маніфестації геморагічним дебютом. АВМЦЗГМ з трьома дренуючими венами частіше ускладнювалася судомним синдромом. У разі 4 і більше дренуючих вен ризик розвитку судомного синдрому був майже втричі більшим, ніж маніфестації крововиливом. Геморагічний дебют переважав у групах хворих, де АВМЦЗГМ кровопостачалася із передньої мозкової та підкіркових артерій, судомний синдром був першим виявом захворювання при кровопостачанні із середньої мозкової артерії та у разі її поєднанняз передньою мозковою артерією. Виявлено тісний взаємозв'язок між клінічним виявом АВМЦЗГМ і типом будови АВМ, дещо слабшим - з кількістю дренуючих вен та джерелом кровопостачання. Взаємозв'язку між розміром АВМ, віком хворих та виявом АВМЦЗГМ не встановлено. Висновки: фактори високого ризику геморагічного прояву артеріовенозних мальформацій центральних звивин головного мозку: фістульозний тип будови мальформації, кровопостачання з передньої мазкової та підкіркових артерій, одна дренуюча вена, розміри ядра до 3 сантиметрів. Кровопостачання мальформації з середньої мозкової артерії та наявність трьох та чотирьох дренуючих вен були фактором ризику виникнення судом.

Больной К., 2 года 5 мес, госпитализирован в Научно-практический Центр эндоваскулярной нейрорентгенохирургии НАМН Украины в феврале 2014 г. Артериовенозная мальформация (АВМ) вены Галена была диагностирована внутриутробно. До 1 года ребенок развивался нормально, ходить и произносить отдельные слова начал в возрасте 1 года. Отмечено постепенное отставание в психомоторном развитии. В октябре 2013 г. прогрессивно стало снижаться зрение, в ноябре 2013 г. появились генерализованные судорожные приступы. Ребенок перестал ходить и говорить. На момент госпитализации имели место гипертензионно-гидроцефальный синдром, задержка психомоторного развития, правосторонняя пирамидная недостаточность, эпилептические приступы. По данным магнитно-резонансной томографии и церебральной ангиографии диагностирована АВМ вены Галена смешанного типа. Эндоваскулярное выключение АВМ вены Галена из кровотока проведено в два этапа. В ходе первого этапа выполнено разобщение фистулезных частей, представленных прямым сбросом крови из гипертрофированных ветвей левой задней мозговой и левой средней мозговой артерии (СМА) в расширенную вену Галена. При эмболизации фистул мальформации с целью замедления кровотока в приводящую артерию непосредственно в месте впадения афферента в большую вену мозга устанавлены отделяемые микроспирали. Между витками спиралей введена клеющая композиция Hystoacryl (Braun, Melsungen, ФРГ) с Lipiodol (Guerbet, Roissy, Франция). В ходе второго этапа (через 6 мес) разобщен дуральный компонент из наружной сонной артерии слева и выполнено дозакрытие фистулезного компонента из СМА слева с применением жидкой клеющей композиции Hystoacryl с Lipiodol. В настоящее время эндоваскулярная методика является наиболее безопасной и максимально эффективной в лечении пациентов с АВМ вены Галена. Только полное или значительное устранение аномального артериовенозного шунтирования обеспечит нормальное развитие центральной нервной системы у ребенка.

Сучасні ендоваскулярні технології, такі як ангіопластика та стентування судин головного мозку (ГМ) активно використовують для лікування та профілактики церебральної ішемії. Але до теперішнього часу залишається актуальним питання щодо доцільності профілактичного ендоваскулярного лікування даної патології. Мета роботи - провести аналіз ранніх і віддалених результатів ендоваскулярного лікування хворих з атеросклеротичним ураженням церебральних судин та визначити фактори, які впливають на прогноз лікування. Обстежено 123 хворих з атеросклеротичним ураженням екстракраніальних відділів внутрішніх сонних артерій, яким було виконано ангіопластику зі стентуванням. Проаналізовано результати ендоваскулярних втручань у ранньому та віддаленому післяопераційному періодах з вивченням факторів, що впливають на ефективність лікування та профілактику ішемічних уражень ГМ. Всім хворим проведено ендоваскулярну ангіопластику зі стентуванням уражених артерій. В інтраопераційному періоді транзиторні ішемічні атаки реєстрували у 7,5 % випадків. В ранньому післяопераційному періоді - тільки у одного хворого. У 2-х хворих виникло формування ішемічного вогнища в контрлатеральній гемісфері ГМ з подальшим регресом протягом 2-х міс. Зареєстровано 2 летальних випадки, що були зумовлені тяжкою супутньою патологією. Аналіз віддалених результатів (через 6 міс, 1 - 2 - 3 роки) показав, що хороший і задовільний стан зберігався практично у 98,4 % хворих протягом 6-ти міс і у 87,3 % - через 3 роки після оперативного втручання. У 3-х хворих зареєстровано асимптомний рестеноз. Висновки: ендоваскулярні операції мають профілактичне значення: серед хворих, які знаходились під динамічним спостереженням протягом 3-х років не зареєстровано нових випадків інсульту, що свідчить про адекватність проведеного лікування та його необхідність у таких хворих.

Тактика лікування у разі поєднання артеріовенозних мальформацій (АВМ) та аневризм судин головного мозку (АСГМ) залежить від їх співвідношення та анатомо-гемодинамічних особливостей і вимагає вибору оптимального методу ендоваскулярного втручання. Мета роботи - підвищити ефективність ендоваскулярного лікування хворих із поєднанням АВМ та АСГМ за рахунок визначення оптимальної хірургічної тактики. Обстежено 59 хворих віком від 24-х до 63-х років (середній вік 46 років) із одночасно діагностованими АВМ й АСГМ, котрих було оперовано за допомогою ендоваскулярного методу. Проведено збір анамнезу, оцінку неврологічного статусу, комп'ютерну томографію, магнітно-резонансну томографію, магнітно-резонансну ангіографію, комп'ютерно-томографічну ангіографію, селективну церебральну ангіографію за Сельдингером. Для емболізації АВМ використовували рідкі емболізуючі композиції, а для оклюзії аневризм також відокремлювані спіралі. Всіх хворих залежно від анатомічного співвідношення між АВМ та аневризмою було розподілено на 4 групи, у кожній із яких тактика ендоваскулярного лікування відрізнялася на підставі анатомо-гемодинамічних характеристик. Сформульовано особливості ендоваскулярної техніки лікування за різних варіантів поєднання АВМ та АСГМ. Висновки: тактика лікування у разі поєднання АВМ та АСГМ залежить від їх співвідношення та анатомо-гемодинамічних особливостей. Виявлення гемодинамічно-залежних аневризм вимагає вибору оптимального гемодинамічно-інструментально залежного методу лікування. Найбільш прийнятним є одночасне виключення аневризми та АВМ з кровотоку з метою усунення потенційного джерела кровотечі.