Розглянуто основні типи оптико-електронних біомедичних систем, що використовуються у біології та медицині і можуть застосовуватися для виявлення, ідентифікації, дослідження будови біологічних об'єктів, а також для вивчення природи процесів, що відбуваються у них. Проаналізовано основні принципи та математичні моделі взаємодії оптичного випромінювання з біотканинами. Представлено новітні розробки оптоелектронних систем з метою впровадження у біомедичну практику.

Рассмотрены основные типы оптико-электронных биомедицинских систем, которые используются в биологии, медицине и могут применяться для выявления, идентификации, исследования строения биологических объектов, а также для изучения природы процессов, происходящих в них. Проанализированы основные принципы и математические модели взаимодействия оптического излучения с биотканями. Представлены новейшие разработки оптоэлектронных систем с целью внедрения в биомедицинскую практику.

Проаналізовано основні типи оптико-електронних біомедичних систем, що використовуються у біології та медицині та можуть застосовуватися для контролю, ідентифікації, дослідження біологічних об'єктів, а також для вивчення природи фізичних процесів, що відбуваються в них. Розглянуто основні принципи реєстрації фотоплетизмографічних даних. Наведено новітні розробки оптоелектронних систем для застосування в біомедичній практиці під час контролю стану серцево-судинної системи. Встановлено вимоги щодо розробки оптичних методів створення систем для оцінки кровонаповнення та вимірювань оптичних характеристик біотканин.

Проанализированы основные типы оптико-электронных биомедицинских систем, которые используются в биологии и медицине и могут применятся для контроля, идентификации, исследования биологических объектов, а также для изучения природы физических процессов, происходящих в них. Рассмотрены основные принципы регистрации фотоплетизмографических данных. Приведены новейшие разработки оптоэлектронных систем для применения в биомедицинской практике при контроле состояния сердечно-сосудистой системы. Установлены требования к разработке оптических методов создания систем для оценки кровонаполнения и измерения оптических характеристик биотканей.

Досліджено застосування оптико-електронних інформаційних систем аналізу мікроциркуляції кон'юнктиви ока в ході оцінки ступеня важкості захворювання кон'юнктиви. Також розглянуто питання практичної реалізації оптико-електронної інформаційної системи для дослідження стану мікроциркуляції кон'юнктиви ока, що надає нові можливості діагностики різноманітних захворювань, які супроводжуються порушенням мікроциркуляції.

Розглянуто можливості використання оптико-електронних методів діагностики захворювань внутрішніх органів і систем людського організму. Визначено перспективи співпраці науковців медичного та технічного напрямків з метою створення ефективних діагностичних засобів, які відповідали б сучасним вимогам, були нешкідливими для організму пацієнтів, доступними за ціною, могли використовуватись для експрес-методик і моніторингового контролю за ефективністю лікування.

Представлено експертну систему прийняття рішень під час аналізу стану мікроциркуляції кон'юнктиви ока, яка базується на використанні апарату нечіткої логіки, що дозволяє проводити комплексне діагностування зорового аналізатора.

Розглянуто ефективність використання фотоплетизмографічного методу для контролю периферичного кровообігу. Розглянуто методологію методу пульсодіагностики та наведено результати експериментальних досліджень на базі розробленого оптико-електронного комплексу пульсодіагностики.

Розглянуто питання застосування оптико-електронних систем для аналізу мікроциркуляції кон'юнктиви ока, а також питання практичної реалізації оптико-електронної інформаційної системи для дослідження стану мікроциркуляціі кон'юнктиви ока, що надає нові можливості діагностики різноманітних захворювань, які супроводжуються порушенням мікроциркуляції.

Розкрито патогенез захворювань внутрішніх органів і визначено фактори їх резистентності до фармакологічного лікування у хворих з супутньою патологією хребта. Наведено класифікацію вертеброгенних чинників терапевтичної патології, описано їх негативну дію на гемодинаміку, мікроциркуляцію та функціональний стан внутрішніх органів і систем. На підставі клініко-інструментальних, експериментальних та математичних методів дослідження розроблено патогенетичну схему вертеброгенних захворювань внутрішніх органів. Встановлено, що підгрунтям для реалізації негативних впливів з хребта на органи є трофічний комплекс їх тканин. Виділено основні клінічні та інструментальні діагностичні критерії вертеброгенних захворювань внутрішніх органів і систем. Запропоновано терапевтичний алгоритм вертеброгенної патології, доведено його високу ефективність.

Подано аналіз оптичних методів і біомедичних систем для дослідження структур біологічних об'єктів. Розглянуто фізичні та математичні моделі для аналізу взаємодії оптичного випромінювання з біотканинами. Розкрито оптоелектронні методи та технології оцінювання периферійного кровообігу. Описано технологічні особливості побудови оптоелектронних медичних систем. Наведено оптоелектронні технології визначення ступеня насичення гемоглобіну крові киснем. Зазначено, що оптичним методам притаманні неінвазивність діагностування, індиферентність оптичного сигналу до електромагнітних завад, потенційна багатоканальність, що дозволяє максимально точно визначати кількісні й якісні показники біологічних об'єктів.

Висвітлено фізичні основи біомедичної оптики. Розкрито можливості її застосування у біології та медицині для контролю, ідентифікації, дослідження біологічних об'єктів, а також для вивчення природи фізичних процесів, що відбуваються в них. Розроблено оптоелектронний комплекс для пульсодіагностики.

Наведено терапевтичний алгоритм вертеброгенних захворювань внутрішніх органів і систем, створений за результатами гемодинамічних, мікроциркуляторних і функціональних методів дослідження. Обстеження проводили до вертебрологічного лікування, а також після його завершення. Виявлено значні переваги застосування вертебротерапевтичного алгоритму перед традиційними схемами лікування.

Сформульовано визначення вертеброгенної артеріальної гіпертензії, представлена схема патогенезу і есенціалізації, наведено основні причини хронізації гіпертонії.

На основі клінічних, рентгенологічних, мануальних і магнітнорезонансних досліджень розглянуто основні подразнювальні та компресуючі патологічні елементи, які виникають під час різних захворювань хребта. Ці елементи зумовлюють різноманітну симптоматику, яка залежить від змін в анатомічних структурах, що подразнюються чи компресуються.

Розглянуто основні методи для визначення динамічних змін конфігурації мікросудин кон'юнктиви ока, а також підхід до оцінювання переміщень зображень на основі методу часткового Q-підсумовування.

Сформовано еталон-маски шляхом застосування методу KVP-перетворення, який базується на використанні принципу квантування часу світловим променем, що надало змогу підвищити достовірність обробляємої фотоплетизмографічної інформації. Даний метод KVР-перетворення можна застосувати до оброблення біомедичної інформації, а саме до перетворення основних точок фотоплетизмограми.

Узагальнено результати з питань розроблення теоретичних основ та створення інтелектуальних технологій для медичної діагностики, лікування та реабілітації. На основі теоретичних досліджень і експериментів визначено нові підходи щодо розробки біомедичних систем на основі методів моделювання біофізичних процесів та інтелектуального аналізу діагностичних даних. Створено наукові основи теорії побудови й організації інтелектуальних біотехнічних систем для діагностики, лікування та реабілітації, які полягають у формуванні основних модельних уявлень, створенні методів, інформаційно-логічної структури й алгоритмічних моделей роботи цих систем для різних галузей медицини.

Вміщено короткі історичні відомості про клінічну анатомію та оперативну хірургію. Висвітлено предмет і методи клінічної анатомії та оперативної хірургрії. Зміст підручника побудовано класично. Спочатку розглянуто клінічну анатомію ділянки: кістково-м'язові орієнтири, межі ділянок, пошарову будову ділянок, проекцію органів і судинно-нервових пучків на зовнішні покриви, загальне розташування органа, ділення його на частини, частки, голотопію, скелетотопію, синтопію, кровопостачання, іннервацію та лімфовідтік від органів і тканин. У подальшому викладено принципи, способи й техніку хірургічних втручань.