Висвітлено форми фізичного виховання, наведено вимоги до знань і вмінь студентів. Розкрито програмний зміст предмету "Фізична культура", зміст програми з фізичного виховання студентів. Запропоновано питання для самостійної підготовки студентів до екзамену з фізичної культури.

Освещены формы физического воспитания, приведены требования к знаниям и умениям студентов. Раскрыты программное содержание предмета "Физическая культура", содержание программы по физическому воспитанию для студентов. Предложены вопросы самостоятельной подготовки студентов к экзамену по физической культуре.

Проаналізовано зміст, структуру, спрямованість навчальних програм з фізичного виховання для студентів вищих навчальних закладів України впродовж XX ст. Вивчено сучасний зарубіжний досвід програмно-нормативного забезпечення фізичного виховання студентів. Узагальнено характерні тенденції формування та укладання навчальних програм та обгрунтовано сучасні підходи щодо програмно-нормативних засад фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації.

Проаналізовано зміст та структуру нормативного забезпечення фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів України в 70 - 80-х роках XX ст.

Надано комплексний історико-методологічний аналіз змісту, форм і спрямованості системи оцінювання навчальних досягнень студентів на заняттях із фізичного виховання впродовж XX ст. та охарактеризовано її специфіку.

Надано історико-методологічний аналіз змісту, структури, спрямованості програмного забезпечення фізичного виховання студентської молоді в період незалежності України та охарактеризовано його специфіку.

Проаналізовано рівень інтересу студенток університету до фізичної культури і спорту, мотиви занять фізичними вправами та показники фізичного стану, про які вони найбільше турбуються.

Здійснено дослідження програмно-нормативних основ фізичного виховання студентів на основі історико-методологічного аналізу навчальних програм фізичного виховання студентів.

Проаналізовано зміст та структуру нормативного забезпечення фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів (ВНЗ) України впродовж ХХ ст. Аналіз документів нормативного забезпечення фізичного виховання студентів дав підставу виділити чотири періоди їх розвитку, зумовлених соціально-історичними, військово-політичними, економічними, загальноосвітніми й культурними умовами відповідного часового відтинку історії. Це, зокрема, такі періоди: 20 - 30-ті рр.; 40 - 60-ті рр.; 70 - 80-ті рр. XX ст. та сучасний пострадянський період. Кожен із них мав свої характерні особливості, пов'язані зі стратегічними державними завданнями, які ставилися загалом перед галуззю фізичної культури. Так, у 20 - 30-х рр. XX ст. воно мало виражену військову спрямованість. У 40 - 60-х рр. відбувається поглиблення військової спрямованості комплексу ГПО. У 70 - 80-х рр. поряд із військовою нормативне забезпечення починає набувати спортивної спрямованості, уперше наголошується на проблемі покращання здоров'я населення та виділяються оздоровчі завдання. У 90-х рр. нормативне забезпечення фізичного виховання має всі риси спортивної спрямованості. Сьогодні немає нормативних документів, які б регламентували роботу з фізичного виховання у ВНЗ.

У процесі розвитку лижного спорту техніка та уявлення про її основи зазнали значних змін і постійно вдосконалювались. Загалом у більшості ходів підвищилася посадка лижника, зменшився час відштовхування та збільшилася частота кроків. Проаналізувавши останні дослідження й публікації, що стосуються сучасних тенденцій навчання техніки конькових ходів у лижних гонках, виявлено декілька тенденцій. Стегна кращих лижників ніколи не розташовуються позаду п'яток у нейтральному положенні, а лише попереду них. Тривалість циклу в кращих лижників майже не змінилась, але значно змінився процент часу циклу, у якому м'язи лижника працюють інтенсивно. Тепер кращі лижники відпочивають більше, а працюють дещо меншу долю циклу. Ефективність техніки практично не залежить від антропометричних параметрів тіла. Кероване дихання не передбачає, що хтось ходить на лижні більш ефективно, потрібно мати ефективне дихання, але положення тіла набагато важливіше. Винос рук далеко вперед перед поштовхом - не найбільш ефективний прийом.

Відзначено, що за сучасних умов технологічність стає домінуючою характеристикою діяльності людини означає перехід на якісно новий ступінь ефективності й оптимальності. Розкрито теоретичні аспекти технології конструювання процесу навчання фізичної культури. Наголошено на тому, що в теорії і практиці фізичного виховання проблема розробки адекватних нормативів завжди посідала одне з центральних місць.

Отмечено, что в современных условиях технологичность становится доминирующей характеристикой деятельности человека означает переход на качественно новую ступень эффективности и оптимальности. Раскрыты теоретические аспекты технологии конструирования процесса обучения физической культуры. Подчеркнуто, что в теории и практике физического воспитания проблема разработки адекватных нормативов всегда занимала одно из центральных мест.

The article studies theoretical aspects of technology of studying process planning. In theory and practice of physical education one of the important places has always been given to planning of adequate qualifying standards.

Кожній суспільній формації притаманна своя система фізичного виховання (ФВ), рівень розвитку якої зумовлений рівнем матеріальної та духовної культури суспільства. Українська національна система ФВ має глибокі історичні корені. У процесі історичного розвитку виробилися народні самобутні ігри та фізичні вправи, які, на жаль, за останні роки великою мірою розгублені та забуті. Мета дослідження - виявити стан ФВ на Волині в 1920 - 1930 рр. Аналіз та узагальнення архівних документів надав підставу зробити висновок, про те, що в 1920 - 1930 рр. на Волині існувало багато спортивних клубів різних національних меншин, зокрема українські клуби "Гарт", "Стир", "Горинь" та організація "Пласт", польський спортивний клуб "Сокіл", чеський - "Сокіл", російські клуби в Луцьку та Рожищі, єврейські - "Теміда", "Хароель", "Шомрія", "Хазмонея". У багатьох містах з'являються військово-спортивні клуби (Луцьк, Володимир-Волинський, Бережне, Рівне). Частина населення об'єднується в клуби з чітко визначеним спортивним ухилом (Волинська окружна спілка футболістів). Також створювалися клуби на основі професійних ознак: поліцейський спортивний клуб, спілка фізичних вихователів. При клубах функціонували різноманітні спортивні секції, а члени клубів брали активну участь у спортивних змаганнях. У цей період існувало багато програм і директивних указівок із військової підготовки учнів у гімназіях і школах. Регулярно організовувалися літні табори, де вивчали (муштру формальну; школу стрільби, науку про зброю; науку про зброю, бойовий вишкіл; стрільбу, вишколення бойове; читання військових карт; військову історію XVIII ст.; володіння багнетом та ін. Отже, фізичне виховання цього часу було систематизованим і мало спортивний і воєнізований характер.

Основною метою діяльності Волинського обласного центру туризму є створення оптимальних умов для реалізації державної політики щодо надання позашкільної освіти школярам і молоді у сфері національно-патріотичного виховання засобами туризму та краєзнавства, спортивно-оздоровчої, пізнавально-дослідницької діяльності, екскурсій тощо. Мета роботи - визначення особливостей взаємодії структурних одиниць Центру та здійснення характеристики стану та перспектив їх діяльності. Проведено аналіз і синтез наукових літературних джерел, узагальнення досліджень науковців і систематизацію отриманих результатів, використано метод теоретичного моделювання. Виконання поставлених завдань вимагає від даної організації та її структурних підрозділів згуртованості, тісної взаємодії та комунікації за чіткого демократичного керівництва, за підтримки управління освіти та завдяки співпраці з іншими установами, зацікавленими у розвитку дитячо-юнацького туризму. Центр досягає цього шляхом логічної взаємодії існуючих структурних одиниць: відділу національно-патріотичного виховання, краєзнавства та методичної роботи, організаційно-масового відділу, відділу туризму та спортивного орієнтування, сектора адміністративного забезпечення, сектора інформації, лабораторії технічної підтримки, господарського сектора, туристичних баз. Важливим фактором у оптимізації їх діяльності та взаємодії є особистісні контакти працівників, дружелюбність і доброзичливість, створення позитивного емоційного тла у колективі. Основними перспективними напрямами розвитку Центру слід виділити: грантову діяльність; пропагандистську роботу у навчальних закладах, ЗМІ, мережі Internet; налагодження та утримання активної співпраці з організаціями, установами, підприємствами дотичними до діяльності, розвитку та популяризації туризму; організація традиційних масових туристських заходів, здійснення платної реклами. Визначено, що всі відділи та сектори Центру тісно співпрацюють між собою на виконання головних завдань, поставлених перед організацією. Ключовими з них є: відділ національно-патріотичного виховання, краєзнавства та методичної роботи, організаційно-масовий відділ; відділ туризму та спортивного орієнтування; сектор інформації.

Ключовою проблемою формування вітчизняних основ програмно-нормативного забезпечення фізичного виховання є підготовка й упровадження сучасних навчальних програм, які б забезпечували вимоги держави у сфері гармонійного розвитку, фізичного та психічного здоров'я, а в сучасних реаліях - ще й прикладної підготовки молоді. Мета дослідження - проаналізувати зміст, структуру, спрямованість навчальних програм із фізичного виховання для студентів закладів вищої освіти України довоєнного періоду (1931 - 1939 рр.). Методи досліджень: вивчення й аналіз літературних джерел, офіційних документів; історико-порівняльний аналіз; елементи контент-аналізу. Проаналізовано 8 програм, які були чинними з 1931 до 1940 рр. У програмах цих років виділяються такі розділи: організаційно-методичні вказівки, програма теоретичних питань фізкультури, програма фізичних вправ за всіма роками навчання, нормативні показники. Загалом усі ці програми вирізняються своєю воєнізованістю. Воєнно-прикладні вправи є в кожному розділі програми. Популярним було вивчення таких видів спорту, як стрільба, фехтування (рапіра, еспадрон, багнет), англійський бокс, французький бокс, джіу-джитсу, рукопашний бій. Отримані результати історико-методологічного дослідження можуть використовуватися під час укладання програм із фізичного виховання для студентської молоді. Враховуючи виклики сьогодення та суспільно-політичну ситуацію, фізичне виховання мало б виконувати завдання військово-прикладної фізичної підготовки студентської молоді. Заслуговує на увагу думка, що в сучасних програмах як обов'язкові повинні бути присутні фізичні вправи та контрольні нормативи військово-прикладного характеру. Встановлено, що комплекс ГПО у 30-х роках стає нормативною основою для програм із фізичної культури, що, звичайно, суттєво змінило їх зміст, структуру та, що найголовніше, завдання програм із фізичної культури, які набувають вираженого військово-прикладного характеру.