Розглянуто поняття середнього класу в історико-політичній традиції Заходу. На базі дослідження надано деякі узагальнення щодо теоретичних поглядів західної політичної думки відносно середнього класу.

Досліджено деякі аспекти становлення середнього класу в Україні, його політичні цінності й орієнтації. Актуальність теми обумовлюється тим, що в період соціально-політичних та економічних трансформацій проблема становлення, консолідації, онтологічне укорінення середнього класу можна вважати однією з цілей української модернізації.

Проведено критичний аналіз процесів формування політичних ціннісних орієнтацій українського середнього класу, їх трактування в соціально-політичній теорії та впливу на політичне життя суспільства. Досліджено середній клас як явище та визначено його політичні й ціннісні орієнтації. Розглянуто особливості формування середнього класу в Україні та виділено основні критерії належності до нього. Проведено систематизацію існуючих концепцій середнього класу в межах різних наукових напрямків і дисциплін. Зарахування окремих індивідів або цілих соціальних груп до сучасного середнього класу необхідно здійснювати з урахуванням їх основних світоглядних і політичних цінностей, політичних орієнтацій, життєвих стратегій та виконання певних соціально-політичних функцій. Доведено, що дані параметри впливають на формування змісту поняття середнього класу, дозволяючи вийти за межі формальних критеріїв доходу й освіти.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*422

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано первинні механізми політичної соціалізації особистості, що безпосередньо впливають на ступінь включення індивіда у світ політики. Особливу увагу приділено особистісному аспекту процесу соціалізації. Наголошено на домінуванні в науковій літературі двох моделей політичної соціалізації: модель "підкорення", що базується на концепції відомого англійського філософа Томаса Гоббса, та модель "інтересів", розробниками якої були, зокрема, Адам Сміт, Герберт Спенсер та ін. Підкреслено важливість збереження балансу між різними механізмами політичної соціалізації. Зроблено висновок, що на сьогодні в Україні існує гостра проблема щодо поширення базових політичних знань, особливо серед молоді, а також наголошується на небезпеці поширення масових маніпулятивних технологій в українському суспільстві.

Наведено результати комплексного дослідження особистісного виміру української політики. Зауважено, що доцільність наукового висвітлення цієї теми зумовлена множиною характеристик феномена "особистість", кожна з яких набуває особливого значення у проекції на специфіку сьогодення. Розглянуто питання, що становлять винятковий інтерес як для науковців, так і для пересічних громадян: яку роль відіграли в українській політичній історії видатні особистості; чи існують у сучасній політичній та управлінській верхівці авторитетні особистості, яких можна було б назвати відповідальними суб'єктами політики; що таке українська політична еліта та кого до неї можна зарахувати і т. п. Особливу увагу приділено з'ясуванню інтегруючих та дезінтегруючих чинників вітчизняних суспільно-політичних процесів і ролі окремих особистостей у них.

На основі репрезентативного кола джерел, теоретичних напрацювань і здобутків вітчизняної та зарубіжної політичної науки сформовано цілісне наукове уявлення про особливості особистісного виміру політичного простору незалежної України. Обґрунтовано ідею, що однією з головних причин інституційної слабкості та вразливості незалежної української держави є недостатність у політичному просторі видатних особистостей, які завдяки власній волі, авторитету та здібностям сприяли б процесам розбудови, зміцнення й успішної модернізації держави. Вперше в політичній науці, на основі теоретичного аналізу наявних міждисциплінарних підходів до природи, сутності та змісту феномена "особистість", сформульовано авторське засадниче розуміння поняття "елітарна особистість у політиці". Виявлено одну з головних закономірностей впливу видатних особистостей на процеси зародження ранніх державних утворень. Обґрунтовано тезу про те, що у реформах, які відбуваються в Україні, окрема особистість поки не посіла належного їй місця. Схарактеризовано стан, проблеми та перспективи подальших наукових досліджень владних устремлінь особистості.