Висвітлено соціально-психологічні особливості взаємодії у системі вчитель - учень. Зазначено, що спрямованість учителя на себе та на інших, наявність у нього різних властивостей особистості може забезпечити продуктивність педагогічного спілкування, а також вплинути на характер міжособистісних контактів. Акцентовано увагу на механізмах подолання труднощів у налагодженні контакту та їх детермінантах. Проаналізовано вплив соціально-демографічних чинників на механізми формування міжособистісних стосунків у педагогічному процесі.

Освещены социально-психологические особенности взаємодействия в системе учитель - ученик. Указано, что направленность учителя на себя и других, наличие у него различных свойств личности может обеспечить продуктивность педагогического общения, а также повлиять на характер межличностных контактов. Акцентировано внимание на механизмах преодоления трудностей в налаживании контакта и их детерминантах. Проанализировано влияние социально-демографических факторов на механизмы формирования межличностных отношений в педагогическом процессе.

Визначено основні механізми формування міжособистісних стосунків у системі "вчитель - учень". Виявлено вплив деяких індивідуально-психологічних характеристик особистості вчителя та учнів на механізми формування міжособистісних стосунків. Показано вплив соціально-демографічних, функціонально-рольового та статусного чинників на формування механізмів міжособистісних стосунків між вчителем та учнями. Проаналізовано результати емпіричних досліджень щодо вивчення особистісного ставлення вчителів до улюблених та нелюбимих учнів та учнів до улюблених і нелюбимих вчителів. Зроблено висновок, що механізми формування стосунків у системі "вчитель - учень" є взаємопов'язаними та взаємообумовленими.

Висвітлено психологічні аспекти педагогічного спілкування, як основної форми взаємодії в педагогічному процесі. Проаналізовано суть, функції, сторони, стилі педагогічного спілкування. Описано комунікативний, інтерактивний, перцептивний складники та структуру педагогічного спілкування. Встановлено, що педагогічне спілкування як один з елементів загальної культури і як психолого-педагогічний різновид людської діяльності становить собою складний соціально зумовлений процес обміну думками й почуттями між учасниками навчально-виховного процесу в усіх сферах їх педагогічної діяльності, яка реалізується за допомогою різноманітних засобів комунікації.

Проаналізовано становлення психології праці як науки. Розкрито окремі аспекти професіогенезу особистості, її професійної ідентичності, формування особистості як професійного працівника тощо. Професіогенез трактовано як розвиток особистості, зміни та перетворення її психологічної структури, зумовлені засвоєнням і здійсненням професійної діяльності, причому цей процес залежить від історичного розвитку системи професій як соціального інституту, чинних освітніх систем, соціально-економічних умов здійснення професійної діяльності тощо. Виділено етапи професіогенезу (вибір професії, професійне самовизначення, стадія підготовки, адаптація, професіоналізація, досягнення високої продуктивності, професійна самореалізація). Описано позитивний і негативний професіогенез. Для подальших досліджень вказано на проблеми професійної адаптації особистості майбутнього психолога та впливу об'єктивних і суб'єктивних чинників на його трудову діяльність.

Проанализировано становление психологии труда как науки. Раскрыты отдельные аспекты профессиогенеза личности, ее профессиональной идентичности, формирование личности как профессионального работника. Понятие профессиогенеза истолковано как развитие личности, изменение и преобразование ее психологической структуры, обусловленные усвоением и осуществлением профессиональной деятельности, причем этот процесс зависит от исторического развития системы профессий как социального института, действующих образовательных систем, социально-экономических условий осуществления профессиональной деятельности. Выделены этапы профессиогенеза (выбор профессии, профессиональное самоопределение, стадия подготовки, адаптация, профессионализация, достижение высокой производительности, профессиональная самореализация). Описан положительный и отрицательный профессиогенез. Для дальнейших исследований указано на проблемы профессиональной адаптации личности будущего психолога и влияния объективных и субъективных факторов на его трудовую деятельность.

The author makes a shirt historical analysis of the labor psychology becoming as a science, its achievements, and modern problems. She also considers some aspects of the personality's professional genesis formation, his/her professional identificationthe formation of a personality as s professional worker and deforming aspects of the professional genesis.

Вказано на провідну роль узгодження дій сім'ї та освітнього закладу. Відмічено, що ці взаємодії розширюють і розвивають виховні можливості сім'ї, здійснюючи педагогічну освіту, контролюючи і скеровуючи сімейне виховання. Встановлено, що ця взаємодія організує і спрямовує діяльність громадських та позаосвітніх організацій на активну участь, допомогу сім'ї та навчальному закладу, координуючи їх дії. Зауважено, що ефективність такої взаємодії залежить від належної активності суб'єктів взаємодії, їх психолого-педагогічної грамотності та єдності завдань і цілей.

Указано на ведущую роль взаимной согласованности действий семьи и учебного заведения. Отмечено, что эти взаимодействия расширяют и развивают воспитательные возможности семьи, осуществляя педагогическое образование, контролируя и направляя семейное воспитание. Установлено, что это взаимодействие организует и направляет деятельность общественных и внеучебных организаций на активное участие, помощь семье и учебному заведению, координируя их действия. Замечено, что эффективность такого взаимодействия зависит от должной активности субъектов взаимодействия, их психолого-педагогической грамотности и единства задач и целей.

Is indicated on the leading role in the mutual coherence of the family and school. It is noted that these interactions expand and develop the educational potential of the family, carrying out teacher training, supervising and directing the family education. It was established that this interaction organizes and directs the activities of social and extracurricular organizations to actively participate, support the family and the school, coordinating their actions. It is noticed that the efficiency of such interaction depends on the proper interaction between the activity of the subjects, their psychological and educational literacy, and the unity of goals and objectives.

Розкрито різні підходи до проблеми розвитку особистості. Доведено, що детермінований вплив соціального середовища змінюється у залежності від процесів онтогенетичного становлення та біопсихічного і соціокультурного дозрівання дитини. Обґрунтовано розвиток особистості як сутнісну ознаку генетичної психології, котра вивчає виникнення і розвиток психіки людини, зміну психічних процесів у їх філогенезі, в процесі антропогенезу та в індивідуальному, віковому, становленні людини як свідомого члена суспільства, тобто у його онтогенезі.

Раскрыты различные подходы к проблеме развития личности. Доказано, что детерминированное влияние социальной среды изменяется в зависимости от процессов онтогенетического становления и биопсихического и социокультурного созревания ребенка. Обосновано развитие личности как существенный признак генетической психологии, которая изучает возникновение и развитие психики человека, смену психических процессов в их филогенезе, в программе антропогенеза и в индивидуальном, возрастном, отношении человека как сознательного члена общества, то есть в его онтогенезе.

Are revealed different approaches to the problem of human development. Proved that deterministic influence of the social environment varies depending on the processes of formation and ontogenetic and sociocultural biopsychic aging child. Based development of the individual as an essential feature of genetic psychology, which studies the origin and development of the human psyche, a change of mental processes in their phylogeny anthropogenesis in the program and in the individual, age, the relationship of man as a conscious member of society, that is, in its ontogeny.

Вперше науково обгрунтовано генетично-психологічні засади оптимізації педагогічної взаємодії, які полягають у тому, що генеза педагогічної взаємодії як стимульований взаємовпливами процес співучасті рівноправних учасників у спільній та значущій для них діяльності має особистісно орієнтований та просоціальний характер і відзначається оптимально можливою збалансованістю їх взаємних дій, спрямованих на визначення єдиної мети - розвиток, саморозвиток і саморух кожного із суб'єктів цієї взаємодії, реалізація якої забезпечить досягнення обопільного успіху. Емпірично доведено сприятливий вплив генетично-психологічного комунікативно-рефлексійного тренінгу на ціннісні, емпатійні, інтелектуальні, рефлексійні, захисно-опанувальні складові готовності до оптимальної педагогічної взаємодії. Визначено й обгрунтовано компоненти, критерії, показники оптимальної педагогічної взаємодії в освітніх закладах різного типу. Поглиблено й уточнено категоріальний апарат, психологічний зміст понять "взаємодія", "педагогічна взаємодія", "оптимізація педагогічної взаємодії", "критерії оптимізації педагогічної взаємодії", "психологічний вплив", "комунікативна компетентність". Подальшого розвитку набув генетично-психологічний метод як потужний інструментарій розвитку інтелектуальної рефлексії та загальної оптимізації педагогічної взаємодії.

Розглянуто генетичну психологію як теоретико-методологічну основу вивчення педагогічної взаємодії. З'ясовано структурно-функціональну семантику категорії ""взаємодія" у педагогічній психології, зокрема поглиблено систему наукових уявлень про базові детермінанти та психологічну специфіку міжособистісних стосунків як основи зазначеної взаємодії. Визначено основні генетично-психологічні чинники, які впливають на процес формування міжособистісних взаємин у педагогічній взаємодії. Вибудовано концептуальні засади вивчення психогенези педагогічної взаємодії. Розкрито систему психолого-педагогічних засобів оптимізації педагогічної взаємодії у різнотипних освітніх інституціях.

Розкрито сутність психологічного супроводу позашкільної нерегламентованої творчої діяльності старшокласників. Розкрито специфіку мотивації участі старшокласників в гуртковій роботі, її вплив на задоволення потреби в самовизначенні та самореалізації. Досліджено проблеми вивчення мотивації самовизначення особистості, самореалізації її через участь в мистецькій діяльності. Встановлено, що процесуальний аспект мотивації участі в гуртковій діяльності може виявитися у прагненні подолання перепон творчого характеру, випробування власних сил і здібностей. Відзначено, що механізми терапевтичної дії арттехнологій в житті сучасної людини є перспективою для подальших досліджень.

Раскрыта сущность психологического сопровождения внешкольной нерегламентированной творческой деятельности старшеклассников. Представлена специфика мотивации участия старшеклассников в кружковой работе, ее влияние на удовлетворение потребности в самоопределении и самореализации. Исследованы проблемы изучения мотивации самоопределения личности , самореализации ее участием в художественной деятельности. Установлено , что процессуальная сторона мотивации участия в кружковой деятельности может оказаться в стремлении преодоления препятствий творческого характера, испытания собственных сил и способностей. Отмечено, что механизмы терапевтического действия арттехнологий в жизни современного человека является перспективой для дальнейших исследований.

Disclosed psychological essence of psychological support extracurricular activities unregulated creative high school students. Submitted specificity to encourage participation in the senior group work, its impact on meeting the need for self-determination and self-realization. Studied the problems of studying motivation self-identity, self-actualization of its participation in artistic activities. Found that the procedural aspect of motivation to participate in sectarian activities may be in an effort to overcome the obstacles of a creative nature, test their own powers and abilities. Noted that the mechanisms of therapeutic action arttehnology in modern life is the prospect for further research.

Розглянуто результати впливу генетично-психологічного комунікативно-рефлексивного тренінгу на формування емпатійних та інтелектуальних складових оптимальної педагогічної взаємодії. Проведено формувальний експеримент, спрямований на розвиток готовності до взаємодії.

Раскрыты эмпирические данные по итогам формирующего эксперимента вследствие реализации программы генетически-психологического коммуникативно-рефлексивных тренинга. Проанализированы полученные положительные результаты в показателях эмпатийных и интеллектуальных составляющих оптимального педагогического взаимодействия. Подытожено, что тренинговая программа положительно повлияла на характеристики стиля межличностных отношений, толерантность к неопределенности, эмоциональный и социальный интеллект, психологическую разумность. Представлены таблицы изменений показателей эмпатии, толерантности, эмоционального и социального интеллекта, и психологической разумности под влиянием тренингов.

Revealed are the empirical evidence on the basis of forming experiment because of the application of genetic communicative and reflective psychological training. Analyzed are the positive results are analyzed in terms empathy and intelligent components of optimal pedagogical interaction. Summed up is that the training program had a positive impact on the characteristics of the style of interpersonal relationships, tolerance of uncertainty, emotional and social intelligence, and psychological rationality. Posted are the table of changes in empathy, tolerance, emotional and social intelligence, and reasonableness under the influence of psychological training. Proposed are the promising directions for further research components of teacher interaction.

Визначено зміст і походження семантики категорії "взаємодія", що надасть можливість поглибити рівень розуміння сутності її дефініції для подальшого наукового дослідження у педагогічній психології.

Розкрито деякі психолого-технологічні аспекти оптимізації навчання. Зроблено висновок, що вони покликані створювати оптимальні умови для розв’язання практичних завдань і є процесом комплексного впливу на особистість студента. Використання інноваційних технологій навчання, на думку автора, вимагає такої організації педагогічного процесу, де головним стає не формальне засвоєння знань, умінь і навичок, а пошук варіантів розв’язання проблем, аналіз альтернатив.

Раскрыты некоторые психолого-технологические аспекты оптимизации обучения. Сделаны выводы о том, что они призваны создавать оптимальные условия для решения практических задач и являются процессами комплексного воздействия на личность студента. Использование инновационных технологий обучения, по мнению автора, требует такой организации педагогического процесса, где главным становится не формальное усвоение знаний, умений и навыков, а поиск вариантов решения проблем, анализ альтернатив.

Рsychological and technological features of the process of study optimization are revealed by the author of the article. It is indicated that they are designed to create optimal conditions for the solution of practical problems and is a process of complex influence onto the personality of the student.

Охарактеризовано традиційні та нетрадиційні класифікації стилів педагогічної взаємодії в психолого-педагогічній літературі, їх переваги та недоліки у педагогічному спілкуванні. Проаналізовано ціннісно-смислові, когнітивні, функціональні складові. Зроблено аналіз стилів педагогічної взаємодії, що сприяють утворенню послідовності процесу викладання навчальної дисципліни і визначенню певних його етапів. Встановлено, що педагогічна взаємодія виступає центром педагогічного процесу і передбачає тісний взаємозв’язок учня з навчальним матеріалом через планомірну, систематичну, коригувальну роботу педагога. Відзначено, що ефективність спілкування значною мірою залежить від індивідуальних особливостей партнерів, які спілкуються. Зроблено висновок, що педагогічна взаємодія є складним багатоаспектним інтерактивним явищем педагогічного процесу, має ознаки соціальної, соціально-психологічної, міжособистісної взаємодії, структурні зв’язки між якими визначають загальну закономірність її здійснення як відтворення і засвоєння соціального, групового, міжособистісного досвіду вчителем та учнем, викладачем і студентом, педагогом і вихованцем. Рекомендовано більш детельно вивчати й аналізувати специфіку міжособистісної взаємодії вчителя та адміністрації освітнього закладу, психолого- педагогічні особливості взаємодії вчителів і батьків, їх роль у підвищенні ефективності та продуктивності педагогічної взаємодії для навчання, розвитку, загального становлення особистості школяра.

Охарактеризованы традиционные и нетрадиционные классификации стилей педагогического взаимодействия в психолого-педагогической литературе, их преимущества и недостатки в педагогическом общении. Проанализированы ценностно-смысловые, когнитивные, функциональные составляющие. Сделан анализ стилей педагогического взаимодействия, способствующих образованию последовательности процесса преподавания учебной дисциплины и определению некоторых его этапов. Установлено, что педагогическое взаимодействие выступает центром педагогического процесса и предусматривает тесную взаимосвязь ученика с учебным материалом через планомерную, систематическую, корректирующую работу педагога. Отмечено, что эффективность общения в значительной мере зависит от индивидуальных особенностей партнеров, которые общаются. Сделан вывод, что педагогическое взаимодействие является сложным многоаспектным интерактивным явлением педагогического процесса, имеет признаки социального, социально-психологического, межличностного взаимодействия, структурные связи между которыми определяют общую закономерность его осуществления как воссоздания и усвоения социального, группового, межличностного опыта учителем и учеником, преподавателем и студентом, педагогом и воспитанником. Рекомендуется более детельно изучать и анализировать специфику межличностного взаимодействия учителя и администрации образовательного учреждения, психолого-педагогические особенности взаимодействия учителей и родителей, их роль в повышении эффективности и производительности педагогического взаимодействия для обучения, развития, общего становления личности школьника.

Characterized by traditional and non-traditional classification of pedagogical interaction styles in psychological and pedagogical literature, their advantages and disadvantages in pedagogical communication. Analyzed value-semantic, cognitive, functional components. Made style analysis of pedagogical interaction in the formation of a sequence of teaching discipline and determination of some of its stages. Found that pedagogical interaction center serves the pedagogical process and provides a close relationship with student learning material through a planned, systematic, corrective work educator. Noted that the effectiveness of communication largely depends on the individual partners, communicate. Inferred that the pedagogical interaction is complex multidimensional phenomenon interactive pedagogical process has signs of social, socio-psychological, interpersonal interaction, structural links between them determine the overall pattern of its implementation as recreation and social assimilation, group, interpersonal experience as a teacher and student, teacher and student, teacher and pupil. Recommended more detelno study and analyze the specifics of interpersonal interaction between teacher and administration of educational institutions, psycho-pedagogical features of the interaction of teachers and parents, their role in enhancing the efficiency and productivity of pedagogical interaction for learning, development, general formation of the schoolboy.

Розкрито суть комунікативно-рефлексійного тренінгового підходу у процесі становлення науково-педагогічного працівника. Обгрунтовано його значення для викладача як адекватного засобу формування рефлексивного середовища, що забезпечує цілісне самовизначення суб'єкта в ситуаціях невизначеності та непередбачуваності у навчальній аудиторії та педагогічній взаємодії загалом. Висвітлено значення комунікативної компетенції як такої, що посідає особливе місце у формуванні рівня самоповаги індивіда. Доведено, що комунікативно-рефлексивні вміння полягають у здатності створювати позитивне комунікативне поле; демонструвати високий рівень емпатії; здатність створювати позитивний емоційний фон незалежно від власного настрою, вводити студентів в навчально-пізнавальну реальність) тощо.

Раскрыта суть коммуникативно-рефлексивного тренингового подхода в процессе становления научно-педагогического работника. Обосновано его значение для преподавателя как адекватного средства формирования рефлексивной среды, которая обеспечивает целостное самоопределение субъекта в ситуациях неопределенности и непредсказуемости в учебной аудитории и педагогическом взаимодействии в целом. Раскрыто значение коммуникативной компетенции как таковой, что занимает особое место в формировании уровня самоуважения индивида.

In the article essence of communicative-reflection training approach opens up in the making of scientifically-pedagogical worker. His value is grounded for a teacher as adequate mean of forming of reflection environment which provides integral self-determination of subject in the situations of vagueness and unforeseeableness in an educational audience and pedagogical cooperation on the whole. The values of communicative competense as such open up, that occupies the special place in forming of level of selfesteem of individual.

Наведено матеріал, спрямований на вдосконалення професійної майстерності майбутніх психологів. Запропоновано цикл занять, послідовна реалізація яких сприяє не тільки вдосконаленню загальнопрофесійних знань, умінь, навичок, а й особистісних якостей, які забезпечують ефективність виконання професійної діяльності. Увагу приділено розвитку аутентичної, асертивної, емоційно-компетентної, творчої та духовної особистості. Висвітлено проблеми усвідомленості життя, сприйняття та визнання реальності, асертивності та конгруентності психолога. Розглянуто питання невербальної комунікації, мистецтва емоційної саморегуляції та комунікативної компетентності психолога, позитивної взаємодії за складних комунікативних ситуацій.

Розглянуто теоретико-практичні, психолого-правові та соціальні проблеми конструктивної взаємодії населення та поліції. Розкрито питання професійної підготовки працівників поліції та професійного становлення курсантів у ВНЗ МВС. Охарактеризовано нормативно-ціннісні та мотиваційно-поведінкові моделі їх професійної діяльності. Розглянуто шляхи подолання корупції в системі МВС. Розкрито проблеми професійної деформації працівників правоохоронних органів. Увагу приділено психологічним особливостям підготовки майбутнього офіцера до взаємодії з неформальними лідерами військових підрозділів, аналізу професійно-психологічного профілю особистості працівників служби психологічного забезпечення правоохоронних органів, психолого-прикладним аспектам впровадження генетично-психологічного комунікативно-рефлексійного тренінгу в процесс підготовки працівників поліції.