Приведены рекомендации по усовершенствованию анализа бизнес-процессов предприятия, проводимого на основе стандарта IDEF 0. Рекомендации основываются на учете количественных характеристик выполнения бизнес-процессов.

Отмечено о существовании перед менеджерами на предприятиях Украины проблемы выбора адекватного инструмента, который позволяет описывать структуру и функции бизнес-процессов, а также потоки информации и материальных объектов. Предложено решение данной проблемы путем использования программного обеспечения BP-Win, которое удовлетворяет требованиям стандарта IDEF0.

Приведен метод прогнозирования производственно-экономических показателей деятельности фирмы, который сочетает анализ формализуемых и неформализуемых факторов, формирующих значение прогнозируемых показателей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч612.4(4УКР)7 + Щ158.83(4УКР)

Рубрики:

Організація преси

Історія поштової марки

Шифр НБУВ: Ж69017 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены схемные решения комбинированных охладителей испарительного типа. Проведено сравнительный анализ результатов моделирования рабочих процессов в основных узлах (аппараты прямого и непрямого испарительного охлаждения) с экспериментальными данными.

Выполнен анализ расчетов охлаждения жидкого продукта при транспортировке его в железнодорожных цистернах. Расчеты проведены за разными физическими моделями. Очерчен круг проблем для следующих исследований.

Выполнен сравнительный анализ централизованного и местного теплоснабжения абонентов с точки зрения расходов топлива. Очерчен круг проблем, которые влияют на выбор той или другой системы теплоснабжения.

Предложена принципиально новая трактовка природы карста Предгорного Крыма и его роли в региональном геоморфогенезе. На основе комплексных исследований, включающих современные изотопные и геохимические методы, доказано гипогенное происхождение карстовых полостей в регионе, а также показана их контролирующуя роль в последующем расчленении моноклинали Предгорья и формировании куэстового и останцового рельефа региона. Отмечено, что раскрытие пластовой структуры Предгорья происходит преимущественно по субвертикальным сквозьформационным трещинно-карстовым каналам, что обуславливает обособление останцовых и полуостанцовых массивов куэст, вертикальных обрывов, а также обширное экспонирование морфологии стен и полостного обрамления таких каналов в обрывах. Выявлено наличие изменений изотопного состава углерода и кислорода пород в пристеночной зоне карстовых полостей, сформированной под воздействием гипогенных флюидов. На основании абсолютных датировок кальцитовых пещерных отложений разных генераций (по уран-ториевым соотношениям) определено время формирования куэсты Внутренней гряды, которое оказалось значительно моложе, чем это представлялось ранее. Доказано, что широкое развитие гипогенного карста в недавнем геологическом прошлом явилось главной предпосылкой геоморфологического своеобразия Предгорного Крыма.

На основе обобщения и систематизации данных бурно развивающихся в последнее время исследований гипогенного спелеогенеза рассмотрены его эмпирические и теоретические закономерности, гидрогеологическое значение и роль в эволюции карста. Показано, что гипогенный карст, наряду с эпигенным карстом, является фундаментальным и широко распостраненным генетическим типом карста, природа и особенности которого потребовали пересмотра и уточнения ряда центральных положений общей парадигмы карстологии. Разработан новый подход к опредилению объема и содержания понятия о карсте, рассматриваемом в качестве особой водообменной геосистемы, ключевые свойства которой определяются спелеогенезом. Обосновано, что основные различия в механизмах развития карстовых каналово-полостных структур определяются гидродинамическими особенностями напорных и безнапорных водообменных систем и направленностью основного вектора водообмена. Разработана эволюционная типология карста, категории которой кумулятивно отражают его генезис и интегрально характеризуют наиболее существенные свойства карстовых систем. Выявлены основные региональные закономерности и типовые обстановки гипогенного спелеогенеза, охарактеризованы его структурно-функциональные и морфологические особенности. Раскрыто значение гипогенного спелеогенеза в формировании гидрогенных месторождений минеральных ресурсов в растворимых и смежных породах и роль в формировании карстовой опасности. Указано на необходимость применения эволюционно-генетического подхода к решению связанных с карстом прикладных проблем гидрогеологии, инженерной геологии, нефтегазовой и рудной геологии.

Розглянуто еволюцію розвитку парадигми забезпечення конкурентних переваг підприємства. Зарубіжні та вітчизняні науковці акцентують увагу на окремих напрямах розвитку конкурентних переваг і недостатньо враховують нові концепції управління і розвиток інформаційного суспільства, економіки знань, динамічність інтеграційних процесів. Мета дослідження - формування сучасної парадигми забезпечення конкурентних переваг підприємства з врахуванням тенденцій розвитку економіки знань, інформаційного суспільства, інтеграційних процесів. Конкурентоспроможність підприємства є синергетичною характеристикою, що відбиває здатність підприємства динамічно реагувати на зміни ринкової ситуації в цілях утримання переваги над іншими господарюючими суб'єктами. Менеджмент майбутнього на основі концепції 2.0 повинен враховувати інтереси не тільки вищого керівництва та акціонерів, але й своїх співробітників, місцевих спільнот, територій, відповідати потребам суспільства в цілому, окремим групам споживачів, тенденціям розвитку управлінських та інформаційних технологій. Парадигма сучасної теорії забезпечення конкурентних переваг повинна включати в себе моделі підтримки конкурентних переваг на існуючих ринках та моделі розвитку майбутніх ринків; стратегію розвитку конкурентоспроможності підприємства, розвиток людського капіталу та ефективного управління підприємством.

Предложены способы и методы повышения эффективности работы систем аккумуляционного децентрализованного теплоснабжения с измеряемым гидравлическим режимом. Получены теоретические закономерности процессов передачи тепла в отапливаемые помещения при работе системы отопления от аккумулятора. Показано, что при местном регулировании тепловой мощности нагревательных приборов с помощью терморегуляторов время поддержания нормируемой температуры в помещении при использовании аккумулятора по сравнению с расчетной снижается до 50 %, что объясняется ограничением пропускной способности термостатических клапанов на нагревательных приборах. Для расчета объема теплоаккумулирующей емкости предложен корректирующий коэффициент, учитывающий изменение температурного напора при работе системы отопления без внешнего подогрева. Выполнены экспериментальные исследования поля температуры, скорости и давления в вихревой трубе, которые выявили сжатие вращающегося потока в пристенной зоне, отличающееся тем, что при сжигании газа в центральной области отсутствует горение.

Отмечено, что карстовые водообменные системы характеризуются рядом специфических особенностей, обуславливающих их высокую чувствительность к загрязнениям. Несмотря на значительную долю карстовых подземных вод в структуре водоснабжения отдельных регионов Украины, существующие нормативные документы по охране подземных вод не учитывают особенности карстовых водообменных систем. Обоснована необходимость применения специального подхода к организации охраны ресурсов подземных вод в карстовых районах. Его ключевыми особенностями являются: выполнение специальной (адаптированной к условиям карста) оценки уязвимости подземных вод к загрязнениям во всей области питания; установление зон охраны водозаборов из подземных источников по принципу не поясной, а дискретной конфигурации, в соответствии с реальным распределением зон высокой уязвимости, направлений и скоростей движения карстовых вод.

Концептуальні та відповідні кількісні моделі спелеогенезу і карстоутворення, розроблені для відкритих гідрогеологічних умов, не репрезентують адекватно спелеогенез за закритих умов. Надано концептуальну модель спелеогенезу за артезіанських умов, що базується на уявленнях про велике значення вертикальної фільтрації через слабопроникні шари у водонапірних системах та обернення гідрогеологічної функції елементів геофільтраційного розрізу протягом спелеогенезу. Шари розчинних порід, що залягають між порово-тріщинними колекторами, спочатку відіграють роль роздільних. Спелеогенез ініціюється вертикальною, переважно висхідною фільтрацією по тріщинах через такі шари ("поперечний спелеогенез"). Живлення карстових систем у шарі розчинних порід, яке надходить від суміжних некарстових колекторів, є розсіяним та рівномірним, а протяжність шляхів фільтрації через розчинний шар мала. В артезіанському "поперечному" спелеогенезі діє особливий гідрогеологічний механізм, обумовлений обмеженим живленням та/чи розвантаженням, що нівелює зворотній зв'язок між витратою води та ростом каналів, зменшує спелеогенетичну конкуренцію у розвитку каналів у тріщинних мережах та сприяє рівномірному формуванню каналів, тобто утворенню лабіринтових печерних систем там, де наявні відповідні структурні передумови. Це є фундаментальною причиною відмінностей у морфології печер та у фільтраційних та ємнісних властивостях між водоносними горизонтами, що карстувалися, відповідно за відкритих та закритих гідрогеологічних умов. Густина мереж печерних каналів та об'ємна порожнинність за закритих умов на порядок перевищують такі показники для відкритих умов. Площинна порож

нинність, сформована за закритих умов, приблизно у 5 разів вище за таку гідрогеологічно відкритого карсту. Каналова проникність за відкритих умов відрізняється високою неоднорідністю та анізотропією, тоді як за закритих умов вона більш рівномірна. Ємнісні властивості водоносних шарів, що були закарстовані за закритих умов, є значно вищими, ніж у відкритому карсті. Усвідомлення розбіжностей між походженням, організацією та функціонуванням карстових систем, які утворилися за відповідно закритих та відкритих гідрогеологічних умов, дозволить підвищити ефективність розвідки, використання та охорони різноманітних ресурсів у карстових регіонах та адекватність оцінки та прогнозу небезпек, пов'язаних з карстом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д823.122.3

Рубрики:

Пещери. Спелеологія

Шифр НБУВ: Ж22224 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що кінець XX ст. відзначився суттєвим зростанням значення спелеології серед сучасних наук про Землю. Надано огляд розвитку та основних напрямів геоспелеології. Знання з походження печер досягло стану повноцінної теорії. Спелеогенетична теорія посіла центральне місце у гідрогеології карсту та суттєво поліпшила розуміння еволюції та функціонування карстових колекторів. Іншими областями спелеології, в яких відбулися значні просування і які набувають великого значення для суміжних геолого-географічних дисциплін, є палеореконструкції по карстових та печерних "архівах", геомікробіологія печер, спелеогенетичні методи оцінки карстопровальної небезпеки, спелеогенез на позаземних тілах. Сучасна спелеологія має яскраво виражений міждисциплінарний характер.

Зазначено, що інтенсивний розвиток протягом останнього десятиліття теорії і критеріїв ідентифікації гіпогенного спелеогенезу зумовив потребу в реінтерпретації карсту та пов'язаних з ним процесів і явищ у багатьох регіонах світу на підставі нових підходів. Карст Передгірського Криму раніше трактувався із традиційних позицій епігенного карстоутворення, що відбувається у відкритих гідрогеологічних умовах за рахунок поверхневого живлення. Наведено результати дослідження поширення, умов закладення, морфології і функціональних зв'язків карстопроявів західної частини Передгірського Криму (печер і різноманітних форм розчинення в обривах куест Внутрішнього пасма), що дозволяють упевнено ідентифікувати їх гіпогенне походження і зв'язок з режимом висхідного розвантаження підземних вод і водообміном між горизонтами у багатошаровому водонапірному комплексі. Особливості карстопроявів добре узгоджуються з концептуальною моделлю гіпогенного спелеогенезу і підтверджуються аналогіями з іншими регіонами, де гіпогенна природа карсту чітко встановлена. Прекрасна виразність і збереженість реліктових гіпогенних карстових структур в оголеннях куест Внутрішнього пасма, величезна довжина і доступність цих оголень роблять Передгірський Крим полігоном світового значення для дослідження гіпогенного спелеогенезу. Проведені дослідження дають ключ до розуміння структури і функціонування активних гіпогенних карстових систем в артезіанських басейнах, де вони фіксуються тільки непрямими методами, що особливо актуально для суміжного артезіанського басейну Рівнинного Криму, зокрема в аспектах охорони та використання ресурсів підземних вод, а також пошуку та

експлуатації нафтогазових родовищ.

Показано, що присутність у гірськопородному середовищі розчинних порід обумовлює явище самоорганізації структури водообміну, що приводить систему вода - порода в новий стан - карстовий. Властивість самоорганізації цієї геосистеми реалізується через специфічний (спелеогенний) механізм розвитку проникності, дія якого кардинально змінює (особливим чином організує) структуру і функціонування водообмінної системи. Механізм самоорганізації водообміну та формування карстової геосистеми (спелеогенез) включає зворотний зв'язок між водообміном і розширенням первинних шляхів фільтрації (виявлення протоканалів), каскадний прорив протоканалів до умов швидкого росту (дестабілізацію системи), гідродинамічну конкуренцію каналів, реорганізацію стоку і зміну граничних умов водообміну, подальший ріст каналів за умов стабілізації системи в стані рухливої рівноваги за рахунок зростання обміну енергією із середовищем. У результаті цієї специфічної еволюції геосистема набуває нової, "карстової", якості і більш складної організації з відокремленням у структурі проникності ще одного, найбільш контрастного рівня. Поняття про карст визначається, виходячи із сутності прогресивної еволюції геосистеми з проникними розчинними породами, спричиненої водообміном і спелеогенним механізмом самоорганізації структури проникності. Регресивна еволюція карстової геосистеми включає процеси гравітаційної деструкції та різноманітної акумуляції, що ведуть до фрагментації і руйнування реліктових структур карстової проникності. На підставі нового підходу до визначення поняття про карст обговорено критерії розмежування карсту і подібних, але не тотожних явищ (мерокарсту, псевдок

арсту).

Демонструється гідрогеологічна сутність карсту, подається його визначення, обгрунтовується еволюційний підхід до його типології і пропонується відповідна класифікація. Еволюційна типологія карсту заснована на розгляді геологічної еволюції тіла порід (шара, формації), які карстуються, та водообмінної системи, що відбиває такі базові закономірності геологічного розвитку, як спрямованість і циклічність. Різні стадії постседиментаційного перетворення порід і розвитку геогідродинамічних систем характеризуються певними стійкими комбінаціями літологічних і структурних передумов водообміну і спелеогенезу, режиму водообміну, умов харчування, руху й розвантаження підземних вод, термобаричних і геогідрохімічних умов. Такі комбінації приводять до формування карстових систем з певними характерними властивостями - типів карсту, а спрямованість розвитку - до закономірної зміни типів карсту. Зміна одного типу карсту іншим обумовлена процесами тектонічної і геоморфологічної еволюції, які визначають зміну граничних умов водообміну і спелеогенезу. У рамках запропонованої класифікації типи карсту відображають послідовні стадії його еволюції, між якими суттєво і закономірно змінюються граничні умови та структура водообміну, зовнішні фактори і внутрішні механізми карстоутворення (спелеогенезу). Еволюційні типи карсту інтегрально характеризують найбільш істотні властивості карстових систем (структуру вторинної пустотності й проникності, ступінь і характер вираження в рельєфі, гідрогеологічні особливості, потенціал провально-просадової небезпеки тощо), обстановки та домінантні механізми спелеогенезу, а також потенціал успадкування структур порожнинності і

проникності від попередніх стадій розвитку. Це дозволяє використовувати дану класифікацію для вирішення широкого кола наукових і практичних проблем, пов'язаних з карстом.

Приведены результаты U/Th датирования кальцитових отложений карстовых полостей Внутренней гряды Горного Крыма, дающие возрастную привязку геоморфологических обстановок, соответствующих началу и оформлению выражения гряды в рельефе. Установлено, что основные элементы рельефа юго-западной части предгорного Крыма (Внутренняя гряда и южная продольная депрессия) сформированы в конце среднего плейстоцена. Определена скорость денудационного углубления депрессии за последние 250 тыс. лет, составляющая 1,36 мм/год.

Предложены тепловые схемы биогазовых установок (БГУ). Представлена методика эксергетического анализа различных схем БГУ, выполнено сопоставление параметров циклов рассматриваемых установок. Приведен расчет и анализ эксергетических характеристик газотурбинной установки, парогазовой установки (ПГУ) со сбросом газов в котел и ПГУ с высокотемпературным парогенератором и промежуточным перегревом пара.