Розроблено тактику лікування пацієнтів з гострою мезентеріальною ішемією, ускладненою інфарктом кишки. Проведено досліди на щурах з моделюванням гострої мезентеріальної ішемії та врахуванням результатів визначення концентрації оксиду азоту у крові тварин під впливом глюкокортикоїдів, за цього було виявлено гістологічні та біохімічні зміни. Установлено, що рівень оксиду азоту у крові зростає прямо пропорційно часу ішемії та його рівень корелює з важкістю ураження кишкової стінки та тривалістю життя тварин. З'ясовано, що використання глюкокортикоїдів як селективних інгібіторів NO-синтази дозволяє знизити токсичні концентрації оксиду азоту, покращити стан кишкової стінки, подовжити життя тварин. Виконано клінічне дослідження пацієнтів з інфарктом кишки, яким визначали життєздатність кишкової стінки за допомогою пульсоксиметрії. Виконано резекцію безсумнівно нежиттєздатної ділянки кишки та відтерміноване накладання анастомозу з формуванням під час розкриття просвіту кишки. Контроль за станом анастомозу здійснювався під час планових розкриттів лапаростоми через 12 - 24 год. У випадку життєздатності анастомозу завершували його формування закриттям лапаростоми.

У межах статті проведено теоретико-методологічний аналіз здоров'я людини та параметрів його збереження, історичну та теоретичну ідентифікацію здоров'я як об'єкта наукового аналізу в контексті дослідницьких підходів, представлених різними національними школами. Розкрито концептуальні й методологічні суперечності щодо його розуміння, охарактеризовано генезу категоріального становлення проблематики та її інституційного забезпечення в історії розвитку світової медичної і державно-управлінської науки. Проаналізовано основні етапи розвитку охорони здоров'я розвинених країн у XX ст., які характеризуються відповідною проблематикою, що є стримуючим фактором для здоров'я громадян та забезпечення тривалості їх життя. Акцентовано увагу на головних умовах, які має виконувати держава для забезпечення охорони здоров'я, а також на основних принципах охорони здоров'я громадян.

Здійснено теоретико-методологічний аналіз корелятивних індикаторів громадського здоров'я як умови національної безпеки держави в контексті сучасних дослідницьких підходів. На підставі цього класифіковано їх за показниками результативності процесу виліковування захворювань, які мають складний протокол, та ефективності надання медичної допомоги. Доведено, що індикатори громадського здоров'я мають певну відмінність залежно від специфіки розвитку самої держави та інституційного забезпечення якості медичної допомоги. Класифіковано національний та регіональний рівні організації охорони здоров'я, для кожного з яких притаманні численні індикатори якості медичної допомоги, що відображають її основні складові: ресурси (структура організації медичних закладів), процес та результат.

Здійснено пошук нових форм та принципів інституціоналізації соціально-економічних, культурних та геополітичних перетворень, у ході яких відбувається реанімація традиційних антропоцентричних засад формування й реалізації державної політики, запровадження відповідних моделей публічного управління. Громадське здоров'я визначається як головний ціннісний атрибут, навколо якого формується синергія ефективної соціогуманітарної політики держави з її антропними вимірами та константами. Здійснено теоретико-методологічний аналіз громадського здоров'я як умови національної безпеки держави, систематизовано основні дослідницькі підходи до сфери громадського здоров'я за сучасних умов суспільного розвитку, ідентифіковано його корелятивність відповідно до вимог суспільства та технологічність запровадження нормативно-правових змін у сфері прийняття ефективних державно-управлінських рішень щодо оптимізації системи управління громадським здоров'ям як стратегічної складової забезпечення національної безпеки держави.

Охарактеризовано методологію розроблення демографічних моделей та запропоновано авторську концепцію класифікації моделей, які забезпечують продовження тривалості та збереження якості життя. Ідентифіковано результативність таких моделей, які забезпечують відповідні параметри соціального захисту населення, а відтак і підвищують показники його відтворення та подовження тривалості життя. Обгрунтовано, що нерівність у доступі до якості медичних послуг диверсифікує середні показники демографічної статистики, в результаті чого сучасні держави вимушені вдаватися до своєрідної деконструкції пріоритетів реалізації публічної політики в напрямі забезпечення найвищої цінності - життя людини. Це слугуватиме зниженню показників смертності, подовженню тривалості якісного життя як стратегічної умови забезпечення національної безпеки держави. Інструментарій захисту національної безпеки сучасної держави базується на розумінні людського потенціалу як головного багатства соціальної системи. Досліджено особливості функціонування результативної системи громадського здоров'я, спрямованої на посилення ресурсного потенціалу держави. Встановлено, що демографічна модель збереження громадського здоров'я, включаючи відповідні соціальні фактори, також залежить від рівня розвитку наукових знань, які визначають сферу та рівень функціонування системи охорони здоров'я.

Обґрунтовано теоретико-методологічні засади формування та реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я як структурної складової національної безпеки держави в сучасних умовах суспільного розвитку. Сформульовано авторську концепцію визначення поняття "здоров’я" як інтегруючий показник та параметр життєдіяльності людини, що визначаються низкою її об’єктивних та суб’єктивних факторів, охарактеризовано стабільний стан національної безпеки у сфері охорони здоров’я, який передбачає забезпечення збалансованого, комплексного та системного розвитку інноваційної системи національної безпеки, спрямованої на "вирівнювання" показників якості життя нації. Запропоновано систему моніторингу здоров’я нації як інституційний засіб соціогуманітарного розвитку держави, який дозволить приймати ефективні державно-управлінські рішення шляхом урахування інтегрованих показників, які дадуть змогу спрогнозувати ймовірнісні та статистичні дані про стан поліпшення чи погіршення здоров’я громадян. Розроблено "мінімаксну структуру безпекових інтересів нації", яка, характеризуючи різноспрямованість інтересів нації, дозволяє чітко охарактеризувати різні фактори, що трансформуються у потенційні та реальні загрози, які небезпечно впливають на стабільність здоров’я нації, визначає стабільність суспільного розвитку. Встановлено фрагментарну роль держави у процесах охорони здоров’я, яка здійснює декларативну, організаційно-інертну політику держави у напрямі "формального" її ставлення до сфери охорони здоров’я; держава, для якої система охорони здоров’я громадян не є її стратегічним пріоритетом, перетворюється на політично-нігілістичну конструкцію. Розроблено інструментарій реалізації стратегічних завдань охорони здоров’я України, проаналізовано нормативно-правові інструменти забезпечення охорони здоров’я як структурної складової національної безпеки України. Досліджено державну політику України у сфері забезпечення громадського здоров’я як оптимізаційний інструмент захисту національної безпеки держави. Розроблено програмні оптимізаційні заходи держави щодо забезпечення здоров’я нації як інструменту посилення потенціалу національної безпеки України.

Інфаркт міокарда (ІМ) правого шлуночка є більш поширеним станом, ніж зазвичай звикли вважати. У більшості випадків він поєднується з ІМ задньої стінки лівого шлуночка. Однак досить часто ІМ правого шлуночка залишається недіагностованим. Разом з цим, пацієнти з поєднанням ІМ задньої стінки лівого шлуночка та правого шлуночка мають більш прогностично несприятливий перебіг захворювання та потребують певної корекції діагностично-лікувальної тактики. Розглянуто клінічний випадок ІМ правого шлуночка.