Клінічні гастроінтестинальні прояви алергії на білок коров'ячого молока й лактазної недостатності, такі як діарея, здуття, кольки й зригування, є доволі схожими, через що часто виникають помилки в діагнозах і методах харчової корекції. Такі діагнози, як "алергія на молоко", "непереносимість молока", а також "непереносимість лактози", нерідко використовуються без чіткого розуміння різних механізмів, що лежать в їх основі, і наслідків, які може мати неправильна дієтотерапія. Розглянуто відмінності між алергією на білок коров'ячого молока й непереносимістю лактози. Подано алгоритм диференціальної діагностики харчової алергії на білок коров'ячого молока й лактазної недостатності в дитини, що надає можливість вчасно встановити правильний діагноз і призначити необхідне лікування. Своєчасне й коректне харчове втручання істотно зменшує ризик ускладнень і подальшого розвитку захворювань, має позитивний економічний ефект і дозволяє покращити якість життя дітей і їх родин.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.601.3-3 + Р733.415.202.83

Рубрики:

Нейро-алергічні дерматози у дітей

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Неонатальний сепсис є вагомою причиною смертності серед новонароджених, особливо в країнах із низьким і середнім рівнем економічного розвитку. Важливо як найшвидше розпочати відповідне лікування, оскільки це дає змогу запобігти більшості летальним випадкам сепсису та зменшити частоту залишкових неврологічних уражень унаслідок септичного менінгіту. Наведено огляд сучасних даних літератури щодо принципів діагностики раннього неонатального сепсису; згадано основні етіологічні фактори та шляхи інфікування потенційними збудниками. Проаналізовано та віднесено до сумнівних або достовірних діагностичні критерії раннього неонатального сепсису. Відведено важливу роль оцінці потенційних факторів ризику розвитку септичного процесу, у тому числі даних анамнезу вагітності та пологів, клініко-лабораторних показників дитини після народження. Зауважено неспецифічність більшості клінічних ознак сепсису, проведено їх порівняння з клінічними проявами при менінгіті. Проаналізовано важливість бактеріологічного методу виявлення збудника у крові, сечі та спинномозковій рідині, що залишається "золотим" стандартом діагностики неонатального сепсису, та методу мультиплексної полімеразної ланцюгової реакції. Відмічено необхідність при виявленні сепсису проведення візуальних досліджень, таких як рентгенографії органів грудної клітки, комп'ютерної томографії, магнітно-резонансної томографії та ультрасонографії голови. Описано діагностичне значення показників розгорнутого аналізу крові, зокрема, окремих його компонентів, та маркерів запального процесу, особливо лейкоцитарного індексу, С-реактивного протеїну, прокальцитоніну. Згадано метод визначення концентрації імуноглобуліну М у сироватці крові, підвищений рівень якого свідчить про внутрішньоутробну інфекцію. Розглянуто діагностичну цінність глутатіону, що є маркером функціонування імунної системи. Зроблено акцент на доцільності застосування Kaiser Permanente калькулятора для виявлення ознак сепсису в перші дні життя новонародженого та обрання оптимальної тактики менеджменту в таких пацієнтів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Функціональний запор є поширеною педіатричною проблемою, на яку припадає близько 3 % відвідувань педіатра, а близько 25 % відвідувань дитячого гастроентеролога. Наявність функціонального запору значною мірою впливає на якість життя дитини, її сім'ї та витрати на систему охорони здоров'я. Настанови Північноамериканського товариства дитячої гастроентерології, гепатології та харчування (NASPGHAN) рекомендують підтримувальне лікування проносними, навчання, збільшити споживання клітковини та рідини та фізичної активності при запорі у дітей. Сучасні фармакологічні методи лікування можуть бути неефективними у деяких пацієнтів через неоптимальне дозування, поганий комплаєнс або використання препаратів із механізмами дії, які не впливають на основні патофізіологічні чинники. Багато пацієнтів із запорами повідомляють про незадоволення традиційними методами лікування через недостатню ефективність. Мета роботи - вивчити ефективність пребіотичного препарату "Інулін-Нео" для дітей віком від 3 до 18 років із функціональним запором. Під нашим спостереженням перебували 48 дітей віком від 3 до 18 років із діагнозом "функціональний запор". Пацієнтів розподілили на дві групи: основну (ОГ) - 29 дітей, які отримували пребіотичий препарат "Інулін-Нео", та контрольну (КГ) - 19 дітей, які не отримували пребіотичного препарату. У дітей ОГ через 30 днів лікування спостерігали статистично значущо кращу позитивну динаміку у порівнянні з пацієнтами КГ, а саме: зменшення болю в животі та під час дефекації, кольок і здуття живота, нормалізацію частоти дефекацій і консистенції випорожнень, збільшення кількості біфідофлори, нормалізацію копрологічних показників, що свідчить про ефективність препарату та доцільність його використання у схемах лікування функціонального запору у дітей. Встановлено, що симптоми функціонального запору значно зменшилися або зникли у дітей, які отримували препарат "Інулін-Нео", а більшість показників мікробіоценозу та копрологічного дослідження значно поліпшилися, тоді як у дітей КГ відзначено лише тенденцію до їхнього поліпшення. Не виявлено ознак непереносності чи побічних дій пребіотичного препарату "Інулін-Нео".