Висвітлено біографію, творчість, науковий доробок відомого українського історика, доктора історичних наук, професора Запорізького національного університету Ф.Г.Турченка, наведено бібліографію наукових праць вченого.

Освещены биография, творчество, научная деятельность известного украинского историка, доктора исторических наук, профессора Запорожского национального университета Ф.Г.Турченка, приведена библиография научных трудов учёного.

Проведено компаративний аналіз українського та центрально-східноєвропейського варіантів опозиційного антикомуністичного руху у 1980-ті - 1991 рр. Уточнено сутність історичної компаративістики, розкрито її пізнавальні можливості для дослідження проблеми опозиційної боротьби. Виявлено спільні та відмінні риси Гельсінського руху в Україні та країнах Центрально-Східної Європи. Визначено роль і місце православного та католицького чинників в опозиційному русі. Досліджено вплив екологічного фактора на політизацію руху опору. Визначено особливості молодіжного руху, показано значення освіти у процесі формування демократичних цінностей молоді. Розкрито специфіку українського робітничного та профспілкового руху в країнах Центрально-Східної Європи.

Наведено результати компаративного аналізу українського та центрально-східноєвропейського варіантів опозиційного антикомуністичного руху 1980-х - 1991 рр. Розкрито пізнавальні можливості історичної компаративістики для дослідження проблеми опозиційної боротьби. Проведено компаративний аналіз гельсінського, релігійного, екологічного, молодіжного, робітничого та профспілкового напрямів опозиційного руху в Україні та країнах Центрально-Східної Європи.

Приведены результаты компаративного анализа украинского и центрально-восточноевропейского вариантов оппозиционного антикоммунистического движения 1980-х - 1991 гг. Раскрыты познавательные возможности исторической компаративистики для исследования проблем оппозиционной борьбы. Осуществлен компаративистский анализ хельсинского, религиозного, экологического, молодежного, рабочего и профсоюзного направлений оппозиционного движения в Украине и странах Центрально-Восточной Европы.

Проаналізовано вітчизняну та зарубіжну історіографію проблеми опозиційного руху в Україні та країнах Центрально-Східної Європи 70 - 80-х рр. XX ст. Проведено класифікацію історіографічного доробку, визначено особливості національних інтерпретацій опозиційної боротьби, розкрито сутінь залучення компаративного аналізу у дослідженнях. З'ясовано вплив соціально-політичних чинників кінця XX - поч. XXI ст. на характер історіографічного процесу.

Розглянуто компаративний аналіз ролі релігійного чинника в опозиційному русі в Україні і країнах Центрально-Східної Європи в другій половині 80-х рр. XX ст. У порівняльному ключі розглянуто специфіку становища церкви в Україні, Польщі, Чехословаччині, Угорщині, Румунії й Болгарії в контексті ставлення до неї радянської влади в післявоєнний період. Проаналізовано соціокультурні і політичні фактори, що впливають на участь церкви в опозиційному русі. На основі матеріалів неформальної преси акцентовано увагу на зв'язку "перебудови" і активізації релігійного життя в Україні. Відзначено розходження ролі православної та католицької релігій у процесі збереження національної ідентичності.

Розглянуто теоретичний та історіографічний аналіз феноменів національної ідентичності і радянської ідеології. Постулюється проблема впливу радянської ідеології на процеси формування української національної ідентичності у другій половині XX ст. та перспективні шляхи її вивчення. Акцентовано увагу на співвідношенні офіційної (радянської, політичної) і національної (громадянської, етнічної) ідентичностей за умов радянської ідеологічної політики.

Розглянуто роль мови у контексті ідеологічної політики в радянській Україні. Проаналізовано феномен радянського "новояза" та його складові. Визначено соціальні, психологічні та ціннісні наслідки впровадження "совєтізмів". Досліджено форми і способи протидії насадженню "новояза", зокрема езопова мова та анекдотний жанр. Проакцентовано увагу на зв'язку радянського мовного дискурсу та формування національної ідентичності.

Розглянуто генезу компаративного підходу у світовій та українській історичній науці. Простежено еволюцію від спорадичного використання порівняння на несвідомому рівні до становлення порівняльно-історичного методу та оформлення історичної компаративістики як цілісного напрямку і стратегії наукового аналізу.

Розкрито філософські засади компаративного підходу, охарактеризовано його епістемологічні особливості. Акцентовано увагу на методологічному арсеналі історичної компаративістики, функціях та правилах її застосування у науковому аналізі. Наголошено на вагомості дотримання теоретико-методологічних вимог для коректності проведення порівнянь в історичних дослідженнях.

На основі архівних документів і спогадів проаналізовано феномен зарубіжного радіомовлення в Україні у контексті ідеологічної боротьби часів "холодної війни", а також радянську контрпропаганду засобами радіо. Визначено ідеологічні засади, кількісні та якісні впливи "ворожих голосів", тематику мовлення, процес глушіння. Акцентовано увагу на значенні радіопропаганди і радіоцензури у формуванні критичного мислення та суспільно-політичної позиції громадянами України та падінні радянської системи.

Проаналізовано роль і місце радянської музики і пісні у контексті ідеологічної політики другої половини XX ст. Досліджено амбівалентний вплив пропагандистських пісень на формування свідомості і національної ідентичності. Охарактеризовано зв'язок рок-музики, бардівської пісні та нонконформізму. На прикладі фестивалю "Червона рута" (1989 р.) показано потенціал музики як елемента руху опору і формування національної самосвідомості.

Проаналізовано специфіку, роль і місце політичного анекдоту як породження, захисний механізм і форми протидії офіційній ідеології радянської доби. Акцентовано увагу на специфіці анекдотного жанру періоду "перебудови". Наведено приклади політичних анекдотів, що побутували напередодні здобуття Україною незалежності.

Розглянуто ідеологічний аспект свят та обрядів в радянській Україні другої половини XX ст. Проаналізовано впровадження нової і трансформацію існуючої святково-обрядової культури під впливом державної політики, охарактеризовано її складові та особливості, проблеми сприйняття населенням. Висвітлено питання про вплив нової моделі свят та обрядів на суспільну свідомість, витіснення релігійності, формування цінностей та ідентичності. На конкретних фактах показано розрив між офіційними канонами святкувань і проведення обрядів та повсякденними практиками. Висвітлено прояви опозиційних настроїв населення під час святкувань.

Розглянуто феномен радянської преси у контексті ідеологічної політики в Україні у 1950-80-ті рр. На базі архівних матеріалів розглядаються особливості республіканських, обласних, міських, багатотиражних і низових видань, їх кількісні та якісні показники, специфіка передплати і продажу. Досліджено проблеми цензури в пресі, втаємничення інформації та "окозамилювання", радянський мовний дискурс. Вивчено роль іноземної преси в Україні в контексті "холодної війни". На фактичному матеріалі розглянуто половинчастий ефект атеїстичної пропаганди у періодиці. Доведено підлеглий статус республіканської преси. Уточнено роль партійно-державних структур у контролі над періодичними виданнями. Акцент зроблений на амбівалентному впливі преси на конструювання масової свідомості, стереотипів, цінностей та ідентичності в Україні.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч483(4УКР)6

Рубрики:

Історія вищої освіти і педагогіки вищої школи

Шифр НБУВ: Ж69253 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основі архівних матеріалів та проведених автором інтерв'ю проаналізовано місце кінематографу серед інструментів культурного впливу на населення в радянській Україні 1950-х - 1991 рр. Фільми, що потрапляли на екрани, проходили крізь фільтри партійно-радянської цензури, яка включала в себе КДБ, Головліт і облліт, обкоми і ЦК Компартії, Держкіно УРСР і Держкіно СРСР. Протягом 1950 - 1980-х рр. домінувала самоцензура творчих працівників, побудована на розуміннях "допустимого" в кіномистецтві. Як і у випадку з іншими різновидами мистецтва, вплив кінематографу на населення республіки був амбівалентний. З одного боку, він виступав потужним засобом трансляції комуністичних ідеологем, підказуючи громадянам "правильні" моделі поведінки та оцінки навколишньої дійсності. З іншого і карикатурність та штучність більшості кінопродукції в СРСР взагалі та УРСР зокрема сприяли ерозії радянських цінностей, створювали сприятливий грунт для більш критичних оцінок існуючого ладу. Уявлення про штучність пропонованої в радянських кінофільмах картини світу народна творчість сформулювала чіткою фразою "Як у кіно!".

На підставі новітніх досягнень вітчизняної і зарубіжної історіографії подано систематичний виклад тем, присвячених минулому України за період з початку Першої світової війни 1914 р. до закінчення Другої світової війни 1945 р.

Аналіз академічних дискурсів показує значний інтерес до "homo sovieticus", конвертований у масиві наукових праць. Водночас на фоні значної кількості досліджень привертає увагу недостатня концептуалізація феномену "радянської людини". Неоднозначність, багатовимірність та амбівалентність цього феномену потребує звернення до комплексу теоретичних підходів. Завдяки цьому стає можливим показати політичний вимір проекту "нової людини" та роль у системі комуністичної влади (теорія тоталітаризму), реконструювати реалії матеріальної цивілізації й соціально-економічний базис формування "радянської людини" (теорія індустріального суспільства), визначити вплив радянської культури у трансляції комуністичних цінностей, її амбівалентний характер (теорія масової культури), сформулювати психологічний портрет "будівника комунізму" (теорія авторитарної особистості).

Розглянуто окремі аспекти повсякденного життя населення Західної України у перші повоєнні роки. Зокрема, висвітлено щоденне життя селянства, учителів, школярів, українських повстанців і підпільників, переселених і депортованих осіб тощо. Окремі студії присвячено історіографії проблеми.

Мета дослідження - комплексний історичний аналіз основних інститутів, агентів, механізмів, форм і особливостей конструювання "радянської людини" у контексті ідеологічної ситуації в УРСР 1953 – 1991 рр. Предмет дослідження - комплекс чинників конструювання "радянської людини" в суспільно-політичних умовах радянської України 1953 – 1991 рр. Уперше у вітчизняній історіографії здійснено комплексний історичний аналіз феномену "радянської людини" крізь призму основних чинників її конструювання в умовах радянської України 1953 – 1991 рр. "Українську версію" проєкту з конструювання ідентичності "нової радянської людини" представлено на основі інтерпретації вперше залучених до наукового обігу архівних матеріалів центральних, галузевих, обласних і приватних архівів, проведених автором інтерв’ювань, з використанням сучасного теоретико-методологічного інструментарію. Здійснено теоретичну концептуалізацію феномену "радянської людини" через аналіз радянського, дисидентського, західно- і центральносхідноєвропейського, американського, російського й українського історіографічних дискурсів і верифікацію теорій тоталітаризму, індустріального суспільства, авторитарної особистості, масової культури.