Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.558.088

Рубрики:

Переломи кісток гомілки

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

  Скачати повний текст

Узагальнено етіологічні особливості лептоспірозу на Львівщині. На підставі аналізу біохімічних тестів, патоморфологічних досліджень печінки та вивчення особливостей клініки розширено уявлення про генез жовтяниці за лептоспірозу. Встановлено особливості змін сполук оксиду азоту в крові хворих та проведено комплексне вивчення забеспеченості водорозчинними вітамінами у пацієнтів із лептоспірозом. Вперше створено багатофакторну модель для прогнозування здійснення ймовірного летального наслідку лептоспірозу. Розроблено електронний архів LEPTOSPIROSIS як ефективну інформаційно-аналітичну базу даних.

Розглянуто проблемні питання у дослідженні окремих граматичних феноменів німецької мови. Показно особливості їх розв'язання на засадах нової наукової парадигми знань. Увагу приділено аналізу основних положень різних граматичних теорій німецької мови.

Рассмотрены проблемные вопросы в исследовании отдельных граматических феноменов немецкого языка. Показаны особенности их решения на основе новой научной парадигмы знаний. Уделено внимание анализу основных положений разных грамматических теорий немецкого языка.

Вміщено німецькою мовою матеріали до курсу "Прагмалінгвістика", що відповідає чинній програмі підготовки філологів-германістів. Висвітлено класичні прагматичні теорії. Наведено інформацію про розвиток сучасних прагмалінгвістичних досліджень.

Досліджено клінічні та патоморфологічні особливості 103-х летальних випадків лептоспірозу. Серед причин смерті від лептоспірозу перше місце посідає нирково-печінкова недостатність (57,3 %), у решти хворих - поліорганна недостатність (14,5 %), інфекційно-токсичний шок (9,75 %), ізольована гостра ниркова недостатність (9,75 %) та геморагічний синдром (8,7 %).

Исследованы клинические и патоморфологические особенности 103-х летальных случаев лептоспироза. Среди причин смерти от лептоспироза первое место занимает почечно-печеночная недостаточность (57,3 %), у остальных больных - полиорганная недостаточность (14,5 %), инфекционно-токсический шок (9,75 %), изолированная острая почечная недостаточность (9,75 %) и геморрагический синдром (8,7 %).

Наведено матеріали з використання пункційної біопсії для вивчення особливостей ураження печінки у разі лептоспірозу та гепатиту С. Вказано патоморфологічні відмінності ураження печінки у разі цих захворювань і наведено клінічний приклад асоційованого перебігу хронічної HCV-інфекції та лептоспірозу з вивченням структурних змін печінки.

Приведены материалы по применению пункционной биопсии для изучения особенностей поражения печени при лептоспирозе и гепатите С. Указано на патоморфологические отличия поражения печени при этих заболеваниях и приведен клинический пример ассоциированного течения хронической HCV - инфекции и лептоспироза с изучением структурных изменений печени.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.210.11-52 + Р514.16-52

Рубрики:

Артеріїти

Вірусні гепатити. Епідемічний гепатит (хвороба Боткіна). Вірусні гепатити А, В, С та інші

Шифр НБУВ: Ж100167 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено два випадки церебрального токсоплазмозу в імунокомпетентних осіб. Клінічно захворювання виявилося тяжкою формою енцефалопатії. Діагноз був встановлений на підставі клініко-лабораторних даних та типової картини МРТ.

Приведены два случая церебрального токсоплазмоза у иммунокомпетентных лиц. Клинически заболевание проявилось тяжелой формой энцефалопатии. Диагноз был установлен на основе клинико-лабораторных данных и типичной картины МРТ.

Наведено дані літератури про історію вивчення Clostridium difficile-інфекції, а також про етіологію, епідеміологію, патогенез, клініку, лабораторну діагностику, принципи лікування цієї інфекційної хвороби.

Приведены данные литературы об истории изучения Clostridium difficile-инфекции, а также об этиологии, эпидемиологии, патогенезе, клинике, лабораторной диагностике, принципах лечения этой инфекционной болезни.

Згідно з даними літературних джерел, деякі параметри стегнової кістки (СК), а саме довжина її осі, шийково-діафізарний кут та ін., є незалежними предикторами переломів проксимального відділу (ПВ) СК, проте подібні дослідження серед хворих української популяції відсутні. Наведено дані літературних джерел та результати власного дослідження особливостей геометричних параметрів СК у хворих із внутрішньосуглобовими переломами ПВ СК. Проаналізовано 100 оглядових (передньо-задніх) рентгенограм кульшових суглобів (таза) хворих віком 50 - 89 років (середній вік 70,98 +- 0,99 року). Обстежено 31 жінку та 39 чоловіків, яких було госпіталізовано з внутрішньо-суглобовими переломами СК, та 30 осіб (16 жінок і 14 чоловіків) без переломів. Оцінку параметрів геометрії стегнової кістки проводили на контралатеральній до перелому кінцівці. Для аналізу пацієнтів було розподілено на підгрупи за віком і статтю. Виявлено вірогідний вплив віку на параметри геометрії ПВ СК у чоловіків та жінок із внутрішньосуглобовими переломами, проте не в осіб без переломів. Також встановлено вірогідно нижчі показники довжини осі СК, основи та діаметра головки, відстані "головка - вертлюг" у чоловіків із внутрішньосуглобовими переломами ПВ СК у порівнянні з показниками осіб без переломів за відсутності вірогідних відмінностей показників у жінок. Виявлені відмінності необхідно враховувати як під час планування оперативних втручань після перелому ПВ СК, так і для прогнозування ризику переломів ПВ СК в осіб старших вікових груп.

Надано огляд літератури щодо впливу показників геометрії верхньої третини стегнової кістки (довжини осі стегнової кістки, шийково-діафізарного кута, міжвертлюжної відстані, горизонтального офсету, товщини кортикального шару стегнової кістки тощо) на ризик її переломів. Продемонстровані можливості методик для вимірювання показників геометрії стегнової кістки, а саме традиційної рентгенографії кісток таза, двох-енергетичної рентгенівської денситометрії, комп'ютерної томографії. Показано можливий зв'язок деяких генетичних маркерів з особливостями показників геометрії верхньої третини стегнової кістки. Також наведені результати власних досліджень вікових та статевих особливостей параметрів геометрії проксимального відділу стегнової кістки в осіб без переломів, а також у хворих старших вікових груп з внутрішньо- та позасуглобовими переломами стегнової кістки.

На сьогодні переломи проксимального відділу стегнової кістки (ПВСК) залишаються важливою медико-соціальною проблемою. Продовжується вивчення факторів ризику, оскільки доведено, що їх вплив суттєво відрізняється в різних популяціях. Мета дослідження - оцінка факторів ризику в осіб старших вікових груп з переломами ПВСК. Обстежено 122 особи віком 50 років і старше (88 жінок та 34 чоловіки з внутрішньо- та позасуглобовими переломами ПВСК). Оцінку факторів ризику остеопорозу та переломів проводили за допомогою анкетування (українська версія опитувальника FRAX, доповнена авторами). У 79,4 % чоловіків і 73,9 % обстежених жінок встановлено клінічно діагностовані переломи в минулому. Найбільш часто у жінок було зареєстровано переломи кісток передпліччя (39,4 %), тіл хребців (25,8 %) і плечової кістки (12,1 %), у чоловіків - переломи плечової кістки та кісток гомілки (25 %), кісток передпліччя та переломи тіл хребців (17,9 %). Термін від попереднього перелому у 80,3 % обстежених жінок і 78,6 % чоловіків становив більше 5-ти років. У 52,3 % жінок і 50 % у чоловіків з переломами ПВСК підтверджено сімейний анамнез перелому стегнової кістки в близьких родичів (матері або батька). У 79,4 % чоловіків і 71,6 % обстежених жінок встановлено наявність переломів іншої локалізації у близьких родичів. До перелому ПВСК 85,3 % чоловіків і 52,1 % жінок мали показники 10-річної ймовірності перелому стегнової кістки (FRAX) 3 і більше, що свідчить про необхідність їх оцінки для своєчасного лікування остеопорозу. Висновки: вищезазначене слід враховувати для планування профілактичних заходів щодо остеопорозу та його ускладнень в осіб старших вікових груп.

Викладено дані про сучасний стан проблеми кишкових інфекцій в Україні та світі. Розглянуто новітні підходи щодо основних аспектів пероральної регідратації при зневодненні за допомогою пероральних сольових розчинів. Наведено переваги розчинів для пероральної регідратації Регідрон, Регідрон Оптім та Регідрон Біо.

Надані сучасні уявлення про зв'язок між показниками мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ), рівнем вітаміну D та переломами кісток нижньої кінцівки (ПКНК) різної локалізації (стегнової кістки, кісток гомілки та ступні). Показано, що найбільша кількість літературних досліджень присвячена вивченню ролі зниженої МЩКТ у виникненні переломів проксимального відділу стегнової кістки, проте низькі показники МЩКТ досить часто реєструються при ПКНК іншої локалізації. Майже всі типи переломів у жінок асоційовані з низькими показниками МЩКТ, більшою мірою - на рівні стегнової кістки, ніж на рівні хребта чи периферичного скелета, проте частка переломів, пов'язаних з остеопорозом, є невеликою та коливається від 10 до 44 %. Продемонстровано, що гіповітаміноз D є досить поширеним станом у пацієнтів з ортопедичною патологією, зокрема після ПКНК. Рівень вітаміну D корелює з функціональним результатом після хірургічного лікування, хоча його роль у прогнозі для пацієнтів із ПКНК залишається маловивченою. Результати досліджень підтвердили низькі показники МЩКТ у жінок з переломами стегнової кістки, проте не в осіб із переломами кісток гомілки та ступні. При вивченні рівня вітаміну D у хворих із ПКНК нами не встановлено нормальних його показників у хворих із переломом стегнової кістки (у 81,2 % виявлявся дефіцит вітаміну D, у 18,8 % - недостатність). У пацієнтів з переломами кісток гомілки дефіцит вітаміну D виявлено в 72,5 %, недостатність - у 10 %, нормальний рівень вітаміну D - у 17,5 %. Низькі показники МЩКТ та рівня вітаміну D є доволі поширеними у хворих із ПКНК різної локалізації, найбільше вони вивчені в осіб із переломами стегнової кістки, пов'язані з функціональним результатом після лікування й потребують подальшого вивчення.

На сьогодні комплексна оцінка стану кісткової тканини та ризику остеопоротичних переломів передбачає спільне використання показників мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ), 10-річної ймовірності основних остеопоротичних переломів (Fracture Risk Assessment Tool, FRAX), показника трабекулярної кістки (Trabecular Bone Score, TBS) і параметрів структурного аналізу стегнової кістки (СК) (Hip Structural Analysis, HSA). Останніми роками створено референтні показники для осіб української популяції щодо трьох вищезазначених методик, проте дані щодо останньої методики відсутні. Мета дослідження - вивчити вікові особливості параметрів структурного аналізу СК в жінок української популяції та запропонувати їх референтні показники для використання в практичній охороні здоров'я. За допомогою методики двохенергетичної рентгенівської абсорбціометрії обстежено 690 умовно здорових жінок віком 20 - 89 років без остеопорозу, інших клінічно значущих захворювань та станів, що впливають на метаболізм кісткової тканини, без супутньої патології кульшового суглоба тощо. Результати проведеного дослідження продемонстрували вірогідний вплив віку на показники FSI, CSMI, CSA, d1, d2, d3, y, alpha і HAL, проте не на показник theta. Встановлено вірогідне зменшення з віком показника FSI на тлі вірогідного зростання параметрів CSMI, CSA та HAL. Показники зросту та маси тіла були вірогідно пов'язані з параметрами CSMI, CSA і HAL. Показник міцності СК (FSI) був вірогідно пов'язаний з масою тіла, проте не зі зростом. Крім того, він вірогідно корелював з показником МЩКТ, виміряним на рівні шийки СК і меншою мірою на рівні всієї СК та поперекового відділу хребта. Показник довжини осі СК (HAL) вірогідно не корелював з жодним вимірюваним показником МЩКТ, що підтверджує його незалежну роль у прогнозуванні ризику переломів СК. Висновки: одержані нормативні показники структурного аналізу СК в здорових жінок української популяції можуть бути використані для комплексної оцінки стану кісткової тканини та ризику переломів СК.

Наведено дані щодо результатів застосування препаратів ремавір і фурасол у комплексному лікуванні хворих на грип. Мета дослідження - вивчення ефективності препарату ремавір (ремантадину гідрохлорид) у разі грипу як етіотропної терапії, а також вивчення ефективності застосування препарату фурасол для місцевої терапії запального процесу ротоглотки під час грипу. Під спостереженням знаходились 79 пацієнтів із середньотяжким перебігом грипу, які проходили стаціонарне лікування у Львівській обласній інфекційній клінічній лікарні протягом двох епідемічних сезонів: 2015 - 2016 та 2016 - 2017 рр. Хворих було розподілено на дві групи. До складу першої групи увійшли 49 хворих на грип, які одержували як етіотропну терапію ремавір та фурасол. До складу другої групи увійшли 30 хворих на грип, у комплексі лікування яких застосовували загальноприйняті схеми патогенетичної терапії (антипіретики, дезінтоксикаційна терапія) без застосування засобів етіотропної терапії та засобів для місцевого лікування запальних явищ ротоглотки. У першій групі вірогідно швидше зникали прояви інтоксикаційного синдрому, зменшення болю у горлі відбувалось вірогідно швидше у порівнянні із хворими другої групи. Зміни імунологічних показників пацієнтів першої групи, які одержували у комплексному лікуванні грипу ремавір, значною мірою характеризують позитивну динаміку клітинного імунітету і сприяють успішному завершенню інфекційного процесу. Заключення: у хворих, які одержували у комплексному лікуванні ремавір, на 5 - 6-у добу лікування спостерігалася активація механізмів "раннього" та "субраннього" імунозалежного запалення, а також процесів Рав-залежного програмованого апоптозу, що на тлі стимуляції інших факторів клітинного імунітету сприяло швидшому зникненню симптомів, ознак інтоксикації та скорішому одужанню.

Мета роботи - вивчити інформативність методів специфічної лабораторної діагностики лептоспірозу у людей, а також розглянути питання можливості постановки клінічного діагнозу лептоспірозу без підтвердження діагнозу за методами специфічної лабораторної діагностики. Проведено ретроспективний аналіз медичних карт стаціонарних хворих пацієнтів, які проходили лікування у Львівській обласній інфекційній клінічній лікарні (ЛОІКЛ) із діагнозом "лептоспіроз", а також даних реєстрації досліджень хворих із підозрою на лептоспіроз лабораторії особливо небезпечних інфекцій Державної установи "Львівський обласний лабораторний центр МОЗ України" за 2016 - 2017 рр. Специфічне підтвердження діагнозу здійснювалося за допомогою реакції мікроаглютинації та лізису (РМА) лептоспір та полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Протягом періоду дослідження діагноз "лептоспіроз" лабораторно підтверджено у 26 з 31 пацієнтів, що становило 83,9 % від загальної кількості пацієнтів, у тому числі трьох летальних випадків. При цьому за допомогою тільки РМА діагноз підтверджено 15 хворим (48,3 %), а за позитивними результатами тільки ПЛР - 5 хворим (16,1 %). У 6 осіб (19,3 %) діагноз підтверджено за допомогою двох методів (РМА та ПЛР). Попри негативні результати РМА та ПЛР, 5 хворих (16,1 %) були виписані зі стаціонару з діагнозом "лептоспіроз клінічно", з огляду на незаперечні клінічні та епідеміологічні дані. Наведено власне клінічне спостереження пацієнта із летальним завершенням лептоспірозу, коли діагноз лептоспірозу був підтверджений лише за допомогою ПЛР. Висновок: встановлено, що застосування полімеразної ланцюгової реакції на ранніх етапах хвороби у пацієнтів з підозрою на лептоспіроз покращило специфічну діагностику цієї хвороби, збільшивши кількість підтверджених випадків на 16,1 %.

Мета роботи - вивчення сезонних епідеміологічних особливостей у госпіталізованих пацієнтів із діагнозом "лептоспіроз" на території Львівської області. Проаналізовано історії хвороби пацієнтів із лептоспірозом, які проходили лікування у Львівській обласній інфекційній клінічній лікарні з 2002 по 2016 рр. За допомогою ретроспективного аналізу проведено вивчення сезонних епідеміологічних характеристик даного захворювання. Для порівняння відносних величин використано двосторонній критерій Фішера. Встановлено, що максимальною захворюваність на лептоспіроз була протягом червня - листопада з піком у серпні. Чоловіки, частіше ніж жінки, хворіли влітку. Летальність була найвищою взимку, а найнижчою - влітку. Тривалість госпіталізації була максимальною весною, а влітку і восени - найкоротшою. Міські жителі частіше хворіли влітку, сільські - взимку. L. icterohaemorragiae була причиною хвороби найчастіше і траплялася з однаковою частотою протягом усього року. L. grippotyphosa значно частіше проявлялася в літньо-осінній період. Висновок: захворюваність на лептоспіроз була найвищою протягом літньо-осіннього періоду, а летальність - у зимові та весняні місяці.

Лептоспіроз залишається одним із найпоширеніших зоонозів на планеті та часто характеризується тяжким перебігом у значного відсотку госпіталізованих пацієнтів. Питання ранньої реабілітації цих пацієнтів висвітлено у науковій літературі недостатньо. Мета дослідження - вивчення можливості корекції проявів астенічного синдрому у хворих на лептоспіроз за допомогою препарату ентроп (Олайнфарм, Латвія). Під спостереженням знаходились 25 пацієнтів із лептоспірозом, вік яких коливався від 27 до 65 років (середній вік - 48,52 +- 11,33 року). Серед хворих було 19 (76 %) чоловіків та 6 (24 %) жінок. Пацієнтів було розподілено на 2 групи. До першої групи увійшли 10 хворих, які на початку періоду ранньої реконвалесценції лептоспірозу одержували курс лікування препаратом ентроп. До складу другої групи увійшли 15 пацієнтів із лептоспірозом, у комплексі лікування яких застосовувались загальноприйняті схеми терапії, проте хворі не одержували ентроп. Переносимість препарату ентроп було оцінено як "добру" усіма пацієнтами з лептоспірозом. У жодного хворого протягом періоду вживання препарату не виникли побічні ефекти, які би змусили припинити лікування. Заключення: застосування препарату ентроп показало високу ефективність, зокрема покращання психоемоційного стану пацієнтів (когнітивна функція, самопочуття, настрій, рівень фізичної та ментальної втомлюваності) та хорошу переносимість. Одержані результати надають змогу рекомендувати препарат у пацієнтів із даною патологією.