Розкрито економічну природу державного боргу, показано його місце в економічних дослідженнях і значення як важливої складової фінансової системи держави. Обгрунтовано можливість впливу державного боргу на формування та управління фінансовою системою держави. Проаналізовано сучасний стан зовнішнього державного боргу України та етапи його формування. Розкрито особливості й обрунтовано шляхи удосконалення механізму управління та обслуговування державного боргу України. Показано можливість застосування різних методів реструктуризації зовнішнього державного боргу, з'ясовано його місце у борговій стратегії України. Здійснено моделювання взаємозв'язку зовнішнього державного боргу та бюджетного дефіциту.

Обгрунтовано важливість соціокультурного підходу для вивчення місця медіакультури у структурі соціальних комунікацій як культури інформаційного суспільства, що охоплює усі сфери соціального життя. Класифіковано й описано основні методологічні підходи до інтерпретації феномена медіакультури, що артикулюють її в контексті соціальних комунікацій. Вперше описано можливості культурального підходу до аналізу явища медіакультури як метакультури інформаційного суспільства, а також головні інструменти та техніки такого аналізу. Досліджено медіакультуру як соціокомунікаційний феномен, що передає інформацію через створені образи та перфоманси, за допомогою яких формує інструменти творення ідентичностей, ідеологізує та ритуалізує повсякденне життя, створює міфи та симулякри. Розглянуто парадигми опору в структурі медіакультури як альтернативні комунікаційні стратегії, спираючись на рухи контркультури та на технології сучасних культурних війн. Проаналізовано сучасну медіакультуру як культуру постмодерністську, що пропонує сучасні комунікаційні практики фрагментації, кліповості, гіпертекстовості, інтертекстуальності, мозаїчності, перфомантивності. Виокремлено головні постмодерністські ознаки дискурсу медіакультури в структурі сучасного соціокультурного середовища.

Досліджено попередній розгляд справи суддею у кримінальному судочинстві України. На основі аналізу норм кримінально-процесуального закону, теоретичних джерел, даних вивчених архівних кримінальних справ, результатів анкетування суддів зроблено ряд пропозицій щодо вдосконалення умов, порядку здійснення та прийняття рішень за результатами попереднього розгляду справи суддею. Вперше визначено темпоральні ознаки меж стадії попереднього розгляду справи суддею, до яких відносяться: нормативні, гносеологічні та фактичні (їх співвідношення). Доведено, що початком перебігу строку попереднього розгляду справи суддею слід вважати дату надходження справи до канцелярії відповідного суду та прийняття суддею рішення про призначення її до розгляду, закриття або повернення прокурору. З'ясовано, що дата прийняття такого рішення потребує чіткої регламентації кримінально-процесуальних строків передачі справи судді та строків призначення засідання попереднього її розгляду. Вперше обгрунтовано доцільність впровадження одноособового вирішення суддею питання про підсудність справи. З урахуванням критерію реалізації змагальності в стадії попереднього розгляду справи суддею, виділено дві групи питань, що підлягають з'ясуванню суддею: ті, що стосуються змагальності сторін та які її не стосуються. Деталізовано необхідність правової регламентації провадження за цивільним позовом у стадії попереднього розгляду справи суддею, зокрема, з'ясування таких питань: чи випливає заявлений позов зі змісту пред'явленого обвинувачення, чи зібрано достатньо доказів за позовом, чи вжиті заходи забезпечення позову, чи прийняті відповідні рішення за його результатами.

Обгрунтовано важливість соціокомунікаційного підходу для вивчення феномену медіакультури у сфері соціальних комунікацій як культури інформаційного суспільства, постмодерністської за своєю суттю, що охоплює усі сфери соціального життя. Доведено, що соціальні комунікації відбуваються в певному культурному полі, їх ще можна назвати культурними комунікаціями, оскільки соціальне невід'ємно пов'язано з культурним і не існує без нього у людській спільноті. Проаналізовано соціокомунікативну складову медіакультури: розширення медіакультури від функціонального спектра (повсякденності, утилітарних функцій) до визначення її загального соціокультурного змісту.

Виокремлено й охарактеризовано основні засоби критичного аналізу медіа-культури Франкфуртської школи, що надає змогу більш чітко уявляти механізми аналітико-синтетичного критичного підходу, правильно використовувати категорії, положення, дефініції неомарксистської парадигми в аналізі медіа-культури. Наявні 2 взаємозалежні способи залучення Франкфуртської школи до аналізу медіа-культури. Перший - це повернення до суб'єкта, який не може бути розглянутий лише як продукт технологій і текстів медіа-культури. Другий спосіб, що може грунтуватися на теорії Франкфуртської школи, - це такий, де медіа-технології можуть бути відображені в різних напрямах впливу на культуру й недетерміновані стосунками між людьми й медіа-культурою. Ці способи звернення до медіа-культури знайдено авторами в культурній критиці, і вони можуть бути основою для подальших студій. Аналіз медіа-культури в цьому напрямі є цікавим матеріалом для вивчення метаморфоз марксистської традиції в соціології, а методологія, запропонована франкфуртцями, досі залишається актуальною, особливо за умов усе більшої соціальної стратифікації сучасного українського суспільства.

Запропоновано новий метод для побудови прогнозу варіації сильноволатильних гетероскедастичних часових рядів. За модель часового ряду взято авторегресію нескінченного порядку. Параметри моделі знайдено як розв'язок системи рівнянь Тьопліца, у якій використовуються модельні коефіцієнти автокореляції, за запропонованим методом. Модель автокореляційної функції на кожному кроці прогнозування побудовано шляхом розв'язання оптимізаційної задачі, що враховує умову сильної залежності. Метод протестовано на штучно згенерованому та реальному часових рядах. Для порівняння результатів прогнозування обрано модель авторегресії, параметри якої знайдено за методом максимальної правдоподібності. Результати свідчать про достатньо високу ефективність запропонованого методу під час прогнозування сильноволатильних гетероскедастичних часових рядів.

Мета роботи - актуалізувати застосування таких понять, як "хаос" і "складність", для аналізу процесів у сучасному інформаційному просторі та дослідити проблеми хаосу в галузі медіаповідомлень, який розглядається як закономірний етап емансипації споживачів і виробників медіа. Методологія дослідження грунтується на ідеях і гіпотезах теорії нелінійності в дослідженні масово-комунікаційних процесів, постмодерністській і постструктуралістській хаології в розумінні сучасної інфосфери. Дослідження випадкових і непередбачуваних процесів у медіа може бути конфігуровано за допомогою методологічного підходу, який використовує "хаос" та "складність" як систематичні інструменти для вивчення сучасного інформаційного простору. Хаос у медіа спровокований також формуванням сучасного порядку денного, оскільки нова комунікаційна парадигма пропонує більше інформації роздрібненої, стислої, драматичної, що, у свою чергу, піддає сумніву відчуття її значимості. У роботі порушено питання: як і чому працює система селекції, викривлення в медіаповідомленнях, чому досі не знайшлося ефективного інструменту протистояння хаосу в медіа, і чому неможливо в принципі подолати хаотичні процеси як у соціально-культурному просторі, так і конкретно у площині медіакультури. Розглянуто хаос як елемент самоорганізації медіакомунікації, у результаті чого відбувається поштовх до нових процесів розвитку інформаційного простору. Не можна заперечити той факт, що хаос у сучасній інфосфері поступово перетворився на складову, невід'ємну частину реальності, оскільки медіакультура стала тотальною силою сучасності. Наукова новизна роботи полягає в тому, що аналіз хаотичних елементів у повідомленні надає змогу зрозуміти природу хаосу в медіакомунікації, його роль у формуванні повсякденних практик, і загалом у масових комунікаціях. Оскільки маніпулятивний і пропагандистський бік масової комунікації усе більше стає нормою новітніх медіа, а маніпуляція та пропаганда, посилені самим хаосом подій і повідомлень про них, то в аналізі сучасного інформаційного простору варто акцентувати увагу на розумінні цих процесів і управлінні ними. Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані у процесі аналізу конкретних медіаповідомлень з метою виявлення комунікативних шумів або випадкових чи навмисних конотацій.

Розроблено новий метод визначення параметру Херста на основі оптимізаційної процедури. Запропоновано модель оптимізаційного згладжування автокореляційної функції (АКФ) часових рядів, яка найкращим чином відображає поведінку функції для великих значень аргументу та дозволяє отримати якісний прогноз автокореляції. Розроблено новий метод моделювання і прогнозування дисперсії часових рядів із урахуванням сильної залежності на основі моделі FIGARCH. Запропоновано класифікаційні та структурно-ієрархічні схеми вибору методу оцінювання мір статичних і динамічних ризиків VaR і CVaR. Розроблено новий метод моделювання і прогнозування мір динамічних ризиків VaR і CVaR на основі моделі FIGARCH - метод згладжування автокореляційної функції (МЗАКФ). На основі запропонованого системного підходу розв'язано низку прикладних задач моделювання та прогнозування мір ризику для волатильних часових рядів логарифмічної дохідності індексів різних фондових бірж.

Вивчено основні теоретичні концепції, що поєднують суспільство з медійною сферою. Розкрито тісний зв’язок між розвитком суспільства й уявленнями про те, яку роль відіграють медіа у процесі соціокультурної динаміки й духовного розвитку. Послідовно розглянуто методи, методології, теорії медіадосліджень, основні теорії суспільства, медіа і культури, класифікація теорій медіа. Надано загальну характеристику теорій суспільства. Проаналізовано два основні напрямки у вивченні масової комунікації. Досліджено нову теорію суспільства й постмодерну. Розглянуто особливості розуміння суспільства у контексті розвитку медіа. Визначено роль технологій у суспільстві майбутнього. Охарактеризовано інформаційне суспільство як соціально-філософську парадигму. Увагу приділено питанням управління інформацією й маніпулятивні технології. Досліджено нові концепції постінформаційного суспільства.