Проаналізовано економічну ситуацію в Донбасі та загальнодержавні й місцеві програми відродження регіону. З'ясовано мету та завдання інноваційної та науково-технологічної політики в краї, шляхи залучення інвестицій для розвитку Донбасу, напрями державного регулювання в регіоні.

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)0-55

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч30в2:Ч2 + Ч214

Рубрики:

Організація науки

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто регіональний розвиток як найважливіший напрям у здійсненні реформ і стабілізації економіки України. Зазначено, що є наявним процес самовизначення різних економічних структур, виявлення їх місця в новій суспільно-економічній системі, взаємозв'язків з іншими структурами, тому регулювання таких процесів є необхідним для забезпечення стійкого зростання та соціального розвитку регіонів, підвищення їх самостійності у розв'язанні проблем.

Розглянуто регіональний розвиток як найважливіший напрям у здійсненні реформ і стабілізації економіки України, процес самовизначення різних економічних структур, виявлення їх місця в новій суспільно-економічній системі та взаємозв'язків з іншими структурами. Зазначено, що регулювання таких процесів є вкрай необхідним з метою забезпечення стійкого зростання та соціального розвитку регіонів, підвищення їх самостійності у вирішенні проблем.

Рассмотрено региональное развитие как важнейшее направление в осуществлении реформ и стабилизации экономики Украины, процесс самоопределения разных экономических структур, выявления их места в новой общественно-экономической системе и взаимосвязей с другими структурами. Отмечено, что регулирование таких процессов является крайне необходимым с целью обеспечения устойчивого роста и социального развития регионов, повышения их самостоятельности в решении проблем.

Запропоновано новий підхід до вирішення проблеми удосконалення взаємодії науки і освіти шляхом створення моделі цієї взаємодії, заснованої на принципах спеціалізації та кооперації вказаних видів діяльності. З одного боку, повинно мати місце розмежування ролей викладача і вченого, з іншого - організована взаємодія цих ролей в об'єднаних академічних науково-освітніх або освітньо-наукових комплексах асоціативного типу (відповідно академічних або дослідницьких університетах), що можуть бути створені при наукових центрах НАН України та МОН України.

Узагальнено наукові підходи до виявлення особливостей впровадження прогресивних форм інтеграції інноваційних процесів з урахуванням генерування знань у розвинених країнах світу. Запропоновано запровадити Національну програму сприяння кластерному розвитку, яка стане частиною інноваційної політики держави та її регіонів.

На підставі узагальнення і характеристики вітчизняної та зарубіжної практики розвитку інтеграційних процесів взаємодії суб'єктів інноваційної діяльності визначено перспективні для України форми інтеграції науки, освіти, виробництва та інноваційної інфраструктури. Наведено приклади інтеграційних форм, що діють в Україні.

Проаналізовано експериментальні, одержані шляхом проведення повнофакторного експерименту, дані для визначення залежності похибки позиціонування пневматичного приводу від параметрів його роботи - тиску в циліндрі пневмоприводу, швидкості руху маніпулятора, швидкості гальмування.

Розглянуто питання формування тенденцій інвестиційної діяльності у регіоні; надано аналіз тенденцій інвестиційної діяльності у Луганській області; розкрито взаємозв'язок з інноваційною діяльністю та ефективністю розвитку регіону; визначено шляхи активізації інвестиційної діяльності.

Проаналізовано діючу систему показників оцінки рівня інноваційного розвитку країн-учасниць ЄС, визначено можливості їх розрахунку для України. Обгрунтовано необхідність модифікації та вдосконалення національної статистики для забезпечення порівняльного аналізу стану наукової та інноваційної сфери в Україні та країнах ЄС.

Досліджено проблеми розвитку міжнародного трансферу знань у національній економіці. Обгрунтовано теоретичні засади трансферу знань як елемента інноваційного процесу та чинника прискорення формування інноваційної моделі економіки України. Проаналізовано світовий і вітчизняний досвід державного регулювання міжнародного трансферу знань, надано рекомендації щодо його вдосконалення в економіці України. Розкрито основні підходи до моделювання переливання (трансферу) знань та надано пропозиції щодо їх використання за національних умов. Виявлено основні різновиди інноваційних утворень у розвинутих країнах, визначено можливості їх упровадження в Україні. Удосконалено механізми розвитку інноваційних утворень у реальному секторі економіки України. Описано концепцію розвитку інноваційно орієнтованих інтеграційних утворень. Розроблено модель проектної інтеграції у формі науково-освітньо-виробничого комплексу договірного характеру. Запропоновано рекомендації щодо організаційно-економічного та правового забезпечення міжнародного трансферу знань.

Запропоновано науковий підхід до формування та реалізації в Україні нової інноваційної політики в контексті модернізації національної економіки, який базується на зваженій політиці державних пріоритетів у сфері інноваційної діяльності, принципі програмно-цільового управління та умові інноваційної сприйнятливості суспільства.

Досліджено діючі механізми управління інноваціями, доведено їх недостатній стимулюючий вплив на інноваційний розвиток в Україні. Запропоновано адресні рекомендації щодо вдосконалення чинних і впровадження нових перспективних механізмів управління інноваціями на державному та регіональному рівнях.

Запропоновано новий підхід до питання вдосконалення взаємодії науки й освіти шляхом створення моделі такої інтеграції, яка базується на принципах спеціалізації та кооперації цих видів діяльності. З одного боку, слід розмежувати ролі викладача і вченого, а з другого - організувати їх співпрацю в об'єднаних академічних науково-освітніх чи освітньо-наукових комплексах асоціативного типу.

Нині будь-яка держава, що демонструє прихильність до сприяння промисловій конкурентоспроможності та економічному зростанню, підвищенню добробуту громадян, відносить до переліку своїх провідних цілей забезпечення процвітання науки та виробничого характеру науковим дослідженням і розробкам. У країнах, що зазнали істотних економічних потрясінь, стимулювання прихованого інноваційного потенціалу розглядається як важливий каталізатор відновлення їх економік. В Україні досі не сформувалося чітке ставлення до інноваційної діяльності. Система державного управління інноваціями (УІ), яку було створено в результаті численних реформувань, поки що не довела свою ефективність. Основними її недоліками є низький рівень координації міжвідомчих взаємодій, високий рівень бюрократизації, фактична відсутність функції моніторингу реалізації державних ініціатив, недостатня прозорість діяльності органів державного управління на всіх рівнях, відсутність відповідальності представників влади за власні дії та прийняті рішення. Діючі механізми УІ не створюють ефективних стимулів для співробітництва виробників і споживачів знань, державного і приватного секторів економіки, не сприяють нарощуванню інвестицій в інноваційну діяльність і високотехнологічні виробництва. Попит промислових підприємств на інновації є обмеженим, а взаємозв'язки між ключовими суб'єктами інноваційного процесу - наукою та виробництвом - мають здебільшого формальний характер. Сполучних "мостів" між ними, як і раніше, немає, що не дозволяє їм ефективно взаємодіяти, обмінюватися ресурсами, знаннями та створювати ланцюжки зворотного зв'язку. Вирішення існуючих проблем потребує проведення цілеспрямованої державної економічної політики та різкого підвищення вимог до системи УІ для прискорення структурних реформ у сучасній українській економіці. Конкретні кроки в цьому напрямі мають передбачати підтримку та розвиток міжсекторального співробітництва, посилення прозорості, відкритості і відповідальності діяльності органів влади, розвиток їх комунікаційної взаємодії з наукою, бізнесом і громадськістю.

Надано обгрунтовані пропозиції стосовно розвитку системи економічних стимулів для підтримки інноваційних підприємств та господарюючих суб'єктів інноваційної інфраструктури індустріального міста у створенні, освоєнні та широкому запровадженні інноваційних розробок.

Запропоновано рекомендації щодо удосконалення інноваційного законодавства України у вигляді проекту нової редакції Концепції розвитку національної інноваційної системи України (на 2016 - 2026 рр.) з метою актуалізації Концепції, оновлення її змісту відповідно до сучасних можливостей та загроз (обмежень) глобального характеру, внутрішніх чинників, що формують перспективи розвитку національної економіки, держави і суспільства та є результатом попередніх процесів, які відбувалися у політичній, правовій та соціально-економічній сферах України.

Розглянуто проблеми формування ефективної інноваційної політики промислового міста. Визначено проблеми фінансового стимулювання інноваційних процесів у забезпеченні розвитку промислового міста. Надано пропозиції щодо напрямів інституціонально-правового забезпечення інноваційної політики у місті.

Зазначено, що в умовах децентралізації та виконання Угоди про асоціацію з ЄС кожен український регіон має знайти свою нішу, як на національному, так і на європейському ринку, розбудовувати самостійно або разом із сусідніми регіонами регіональні інноваційні екосистеми. Зауважено, що в процесі децентралізації в Україні було випущено з уваги такий важливий територіальний рівень, як економічний район, що об'єднує декілька областей. Економічні райони утворилися не адміністративним шляхом, а виникли в ході історичного, соціально-економічного та культурного розвитку та представляють собою великі за територією соціально-економічні та культурні простори, об'єднані спільним географічним розташуванням, культурними та ментальними характеристиками, подібним природно-ресурсним забезпеченням та структурою економіки. Акцентовано, що в умовах розселення України саме економічні райони відповідають вимогам європейської класифікації NUTS 1 і можуть об'єднувати від 3 до 7 млн. осіб. Області, які входять до їх складу, маючи взаємопов'язану інфраструктуру, подібну структуру економіки та подібні проблеми, шляхом співпраці та об'єднання ресурсів, можуть забезпечувати збалансований сталий розвиток регіональної економіки на базі формування інноваційних екосистем. Увагу приділено оцінці інноваційної активності галузей економіки Придніпровського економічного району, концепції інституційного забезпечення формування регіональної інноваційної екосистеми, венчурному інвестуванню як дієвому інструменту підтримки регіональної інноваційної екосистеми.