Висвітлено основні підходи до вдосконалення фізичного виховання школярів. Наголошено на необхідності врахування у процесі фізичного розвитку учнів їх індивідуальних особливостей.

Освещены основные подходы к совершенствованию физического воспитания школьников. Отмечена необходимость учета в процессе физического развития учеников их индивидуальных особенностей.

In this article the main approaches towards improvement of the physical training of school children are conveyed. The stress is made on the fact, that it is necessary to take into account the individual features of every school-boy and school-girl.

Розроблено й обгрунтовано методику формування готовності старшокласників до самостійних занять фізичними вправами, в основу якої покладено формування мотиваційно-ціннісного, когнітивного, операційно-змістового та фізичного компонентів, які забезпечують формування ціннісного ставлення учнів до самостійних занять фізичними вправами та розвиток його мотиваційної основи, передбачають формування системи знань і розвиток мислення школяра, а також забезпечують успішне виконання рухових дій. Проведено експериментальну перевірку, яка засвідчила високу ефективність розробленої методики навчання, що є підставою для її широкого впровадження в навчальний процес загальноосвітніх навчальних закладів.

Результати дослідження свідчать, що пульсовий режим для відновлювальних фізичних навантажень не повинен перевищувати 120 уд./хв (для дівчат) і 130 уд./хв (для юнаків). Найбільший відсоток часу щодо загальної тривалості самостійних занять фізичними вправами припадає на розвиток витривалості, сили та силової витривалості.

Зазначено, що в основі методики підготовки старшокласників до самостійних занять фізичними вправами лежить взаємозв'язок усіх компонентів навчального процесу під час досягнення поставленої мети, виконання завдань, дотримання принципів, застосування методів, засобів, форм на певних етапах навчання. Методика передбачає ієрархічну послідовність основних етапів: виховання позитивного ставлення та інтересу учнів до занять фізичними вправами, формування системи науково-практичних і спеціальних знань, необхідних для самостійних занять фізичними вправами, формування відповідних умінь і навичок, залучення школярів до систематичних занять фізичними вправами.

Результати дослідження свідчать, що пульсовий режим для відновлювальних фізичних навантажень не повинен перевищувати середніх і субмаксимальних навантажень. Найбільший відсоток часу стосовно до загальної тривалості самостійних занять фізичними вправами припадає на розвиток витривалості, сили та силової витривалості.

Установлено, що в процесі фізкультурно-оздоровчих занять учнів загальноосвітніх навчальних закладів доцільно використовувати комплексний варіант оздоровчого тренування, що передбачає розвиток витривалості, сили, швидкості, спритності, гнучкості та швидкісно-силових якостей. Максимальна частота серцевих скорочень під час виконання вправ аеробного характеру не повинна перевищувати 202 - 210 уд./хв. Нижня межа ЧСС складає 145 - 160 уд./хв, верхня межа - 175 - 180 уд./хв. Ефективний рівень ЧСС під час виконання аеробних вправ складає 145 - 180 уд./хв. Із підвищенням фізичного стану учнів збільшувалася зона інтенсивності виконання фізичних вправ.

Висвітлено технологію формування у старшокласників інтересу до самостійних занять фізичними вправами. Проаналізовано етапи, умови, принципи та засоби виховання інтересу та позитивного ставлення учнів до виконання фізичних вправ.

Зазначено, що готовність школяра до діяльності характеризується досить складним змістом та структурою й уключає психологічну, науково-теоретичну, практичну, психофізичну та фізичну готовність. Готовність до занять фізичними вправами - це інтегральна характеристика особистості, яка включає позитивну мотивацію до діяльності, систему знань, умінь і навичок, належну фізичну та функціональну підготовленість, особистісні якості. Дослідження готовності учнів до занять фізичними вправами ведуться за такими напрямами: історичні й загальнопедагогічні аспекти, формування готовності школярів до різних сторін діяльності, формування окремих компонентів готовності учнів до занять фізичними вправами. Єдність психологічної, педагогічної та медико-біологічної підготовки може реалізовуватися в процесі тісних взаємозв'язків загальнодидактичних й окремих методик, в основі яких повинні лежати знання зі спеціальних дисциплін.

Зазначено, що на всіх етапах розвитку суспільства школа вирішує одне зі складних завдань - збагачує дітей певною системою знань, навчає використовувати їх на практиці. Перетворення, що відбуваються в освіті, потребують від учителя більше уваги приділяти розвитку мислення учнів, формуванню їх розумової діяльності, кінетичної та просторової уяви, а також забезпечити ефективне вирішення завдань загального розвитку дитини, природних задатків і талантів. Відомими вченими, психологами та педагогами Г. Г. Воробйовим, А. Л. Люблінською, Т. П. Панченком та ін. проведено численні дослідження, які показали, що тільки активна діяльність самого школяра є запорукою його успішного розвитку. Відповідно до цього в школі змінився характер навчання. Дуже часто застосовуються наочні методи. Це має на меті збагачення та розширення безпосереднього чуттєвого досвіду учнів, розвиток спостережливості, пізнання конкретних властивостей фізичних рухів, предметів під час практичної діяльності та створення умов для переходу до абстрактного мислення, опори для самостійного навчання та систематизації навчального матеріалу.

Результати досліджень показують, що до основних мотивів занять фізичною культурою та спортом належать (зокрема для початківців) зміцнення здоров'я, зниження маси тіла, підвищення фізичної підготовленості, виклик самому собі, покращання самопочуття; для тих, хто займається тривалий час, - задоволення від програми занять, організація та методика ведення занять, тип активності, соціальні фактори. Завдання дослідження полягає у визначенні результатів діагностики активності та психологічної підготовленості студентів. Аналіз фактичних матеріалів показує, що до занять фізичним вихованням та спортом у студентів загалом сформувалося позитивне ставлення. Від курсу до курсу воно з негативного та нейтрального все більше стає позитивним. Вважаємо, що цей факт має стати вагомим у формуванні мотиваційних, цільових установок студентів. Тому слід проводити дослідну діяльність і розробляти такі психолого-педагогічні підходи до організації навчальної роботи з фізичної культури, які, спираючись на наукові дані, повною мірою враховуватимуть мотиваційні фактори як ключову змінну оволодіння руховими навичками й уміннями, розвитком фізичних якостей.

Розкрито зміст і механізми реалізації педагогічної діагностики в навчально-виховному процесі учнів загальноосвітніх закладів. Визначено сутність її змісту й структури та спрямованість під час вивчення фізичної культури в школі.

Зазначено, що для підтримання оптимальних фізичних і психічних якостей студентів є необхідною постійна рухова активність, що, насамперед, впливає на обмінні процеси в організмі. Фізичне виховання (ФВ) сприяє збереженню здоров'я, підвищує стійкість організму до несприятливих факторів навколишнього середовища, збільшує резервні сили організму, що надає змогу легше виконувати значні фізичні та психічні навантаження. Усе це в підсумку сприяє хорошому фізичному стану, продовженню життя. Підвищення вимог до рівня фізичної підготовленості студентів змушує педагогів до пошуку шляхів удосконалення навчального процесу з ФВ. Досліджено рівень розвитку основних фізичних якостей студенток; визначено зміст ФВ із використанням різноманітних фізичних вправ для покращання їх фізичної підготовленості; рекомендовано самостійні заняття, які ефективно вдосконалюють швидкісні здібності, силову підготовку, гнучкість, загальну витривалість, координаційну здібність.

Зазначено, що управління руховою активністю підлітків у позаурочній діяльності передбачає сукупність мети, завдань, функцій, принципів, педагогічних умов навчання, а також адаптивних тренувальних програм і критеріїв ефективності оздоровчих і спортивних наслідків. Ураховуючи мотиваційно-ціннісні чинники та морфофункціональні особливості підлітків, розроблено різноманітну спрямованість рухової активності. Загальна фізична спрямованість рухової активності передбачала систему занять фізичними вправами, спрямовану на комплексний підхід, який поєднував різноманітні навантаження для розвитку фізичних якостей і підвищення стану здоров'я. Рухова активність рекреаційно-оздоровчої спрямованості передбачала використання фізичних вправ, ігор, розваг, а також природних і гігієнічних чинників для активного відпочинку, вдосконалення психічних і фізичних здібностей, відновлення та зміцнення здоров'я. Фізична активність корекційної спрямованості забезпечувала профілактику та корекцію порушень постави учнів. Фізична активність спортивної спрямованості передбачає підготовку спортсменів-розрядників і забезпечується, передусім, діяльністю дитячо-юнацьких спортивних шкіл.

Сучасний рівень розвитку суспільства значною мірою актуалізує наукові проблеми, пов'язані зі збереженням здоров'я школярів старшого шкільного віку та їх фізичним станом, який визначається сукупністю взаємопов'язаних ознак: насамперед фізичним розвитком, фізичною підготовленістю. Розв'язання проблеми збереження здоров'я та забезпечення гармонійного розвитку особистості в навчальних закладах - досить актуальне питання, що викликає великий практичний інтерес. У зв'язку з цим, перед фізичною культурою як основою забезпечення зміцнення здоров'я дітей, постають нові завдання, які потребують розробки сучасних інноваційних технологій щодо організації системи фізичного виховання в загальноосвітніх навчальних закладах. Визначено рівень фізичного розвитку та фізичної підготовленості старшокласників. Дослідження здійснено на базі загальноосвітніх навчальних закладів м. Луцьк, у якому взяло участь 385 учнів старшого шкільного віку. За результатами дослідження, фізичний розвиток старшокласників за показниками довжини та маси тіла, окружності частин тіла перебував у межах норми, проте відзначено зниження в учнів величин екскурсії грудної клітки, що становило 6,83 см у 16-річних юнаків і 6,72 см - у 17-річних. У процесі навчання вірогідних змін щодо параметрів фізичного розвитку не виявлено. Достатній рівень навчальних досягнень у старшокласників фіксували за показниками сили та швидкісно-силових якостей. Низький або середній рівні фізичної підготовленості виявлено за розвитком швидкості, гнучкості, витривалості та спритності. Такий стан розвитку фізичних якостей школярів є властивим для більшості регіонів України, що зумовлює необхідність удосконалення методів і форм проведення уроків, спортивно-масових та оздоровчих заходів для учнів старшого шкільного віку.

Актуальність дослідження зумовлена потребою індивідуалізації фізичних навантажень залежно від індивідуальних особливостей організму учнів. Мета дослідження - виявити стан здоров'я та функціональних можливостей організму - старшокласників. Встановлено, що 35 - 38 % учнів мають відхилення в стані здоров'я та належать до спеціальної медичної групи. Кількість школярів спеціальної медичної групи за останні 3 роки суттєво зросла. Це пояснюється не лише зниженням стану здоров'я учнів, а й підвищенням вимог до медичних обстежень у загальноосвітніх навчальних закладах. Зроблено висновки, що старшокласники найчастіше мають захворювання нервової системи, органів чуття та дихання. Щодо загальної кількості захворювань на ці хвороби припадає 62,5 - 69,7 % випадків. В учнів простежено ознаки напруження роботи серцево-судинної системи. Показники частоти серцевих скорочень становлять 80 - 82 уд./хв. Середні величини проби Штанге в юнаків - 52,47 - 55,39 с. Визначення тривалості затримки дихання на видиху засвідчило зниження результатів відповідно до проби Штанге на 40,12 - 48,97 %. 37,56 % учнів мають низькі та нижчі від середніх показники життєвої ємності легень.

Актуальність статті зумовлена значною кількістю студентської молоді з порушенням зору, що викликає тривогу як у медиків, так і в педагогів, адже зір - один із найголовніших аналізаторів організму, який забезпечує отримання повної динамічної інформації про колір, форму, віддаль, навколишній світ тощо. Мета роботи - узагальнення причин патології органів зору та способи його збереження. Методологія дослідження - аналіз науково-методичної літератури, опитування студентів щодо користування комп'ютерними й мобільними пристроями. Узагальнено фактори патології зору, які можуть бути спадковими, вродженими та набутими. Спадкові передаються від батьків або через покоління. До вродженої патології можуть призвести негативні впливи на плід у період вагітності. Причиною набутих є захворювання внутрішніх систем й органів, передусім хвороби ЛОР-органів та серцево-судинні патології, шкідливі звички, нераціональне харчування, екологічні умови, а також робота з дисплеями. Багатогодинне читання з монітора провокує зоровий синдром і загалом погіршує зір. Студентська молодь надто захоплюється комп'ютерними й мобільними технологіями, незважаючи на їх негативний вплив. Тому науковці наголошують на необхідності дотримання правил користування комп'ютерами й мобільними пристроями, наводять спеціальні вправи для профілактики та корекції зору, завдяки яким підвищуються рівень й інтенсивність обмінних процесів в організмі, посилюється кровообіг. Регулярне їх виконання позитивно впливає як на роботу м'язів ока, так і на гостроту зору. Висновки: керуючись як загальними, так і спеціальними рекомендаціями, такими як належна організація роботи з дисплеями, регулярні перерви, використання вправ для розслаблення та лікувальної гімнастики, можна запобігти патології зору.

Розкрито теоретичні засади розвитку фізичної активності різних груп населення. Визначено стан фізичної активності, морфофункціонального розвитку та фізичної підготовки дошкільнят, учнів, студентів, осіб зрілого віку. Подано характеристику фізичної активності та мотиваційно-ціннісного ставлення до здоров'я учнів польських шкіл. Розкрито алгоритм індивідуальних фізкультурно-оздоровчих занять для різних груп населення, що передбачає обгрунтування раціонального змісту та методів фізичних навантажень, послідовності їх виконання на різних етапах оздоровчого тренування, контроль за результатами діяльності.

Біг є одним із найпопулярніших занять у світі. Заняття цим видом спорту - важливий засіб фізичного виховання, а тому займають одне з перших місць за своїм характером рухових дій. Біг на короткі дистанції - найдавніший вид легкоатлетичних вправ, що входить у сучасну легку атлетику. Він характеризується максимальною інтенсивністю пробігання всієї дистанції в анаеробному режимі. Фізична підготовка бігуна на короткі дистанції поділяється на загальну та спеціальну. Спеціальна фізична підготовка спортсменок-спринтерок, які навчаються в закладах вищої освіти - процес багаторічний і багатогранний. Він включає фізичну, тактичну, технічну та психологічну підготовку. Зростання спортивних результатів є можливим лише за умови гармонійного співвідношення всіх сторін підготовленості. Методика інтенсифікації спеціальної підготовки спринтерів буде ефективною та педагогічно доцільною в тому випадку, якщо вона базується на достовірних знаннях про структурні компоненти підготовленості спортсменів з урахуванням індивідуальних показників реалізації рухових можливостей. Мета роботи - обгрунтування впливу тренувальних навантажень на спеціальну фізичну підготовку студенток, які спеціалізуються з бігу на 100 і 200 м. Завдання дослідження - вивчення та аналіз досліджуваної проблеми у вітчизняних і зарубіжних джерелах; визначення впливу тренувальних навантажень на спеціальну фізичну підготовку студенток на заняттях із підвищення спортивної майстерності. Методи - аналіз і синтез наукових літературних джерел, бесіди, педагогічне спостереження, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. Успішність підготовки спортсменок-спринтерок залежить від ефективності методів, організації та управління тренувальним процесом. Використання в тренувальному процесі значної кількості спеціальних засобів фізичної та функціональної підготовки ефективно вплинуло на фізичну підготовленість студенток основної групи. Встановлено вірогідний приріст результатів із бігу на 100 і 200 м, що свідчить про розвиток анаеробних можливостей у дівчат, які спеціалізуються з бігу на короткі дистанції. За показниками бігу на 30 м із ходу, 100, 200 м і човникового бігу також виявлено приріст результатів у студенток основної групи. Простежено незначний приріст швидкісних, координаційних й анаеробно-аеробних можливостей студенток контрольної групи. Такі зрушення зумовлені використанням більших обсягів анаеробних режимів тренування. Зроблено висновки, що у навчально-тренувальному процесі студенток потрібно застосовувати значну кількість загальних і спеціальних засобів для формування фізичної та функціональної підготовленості. Зокрема, у підготовці студенток із бігу на короткі дистанції доцільно збільшити обсяг тренувань в анаеробному та анаеробно-аеробному режимах, що сприятиме розвитку швидкості, швидкісної витривалості та покращить функціональні можливості.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч511.153.17 + Ч516.522.152.1

Рубрики:

Фізичне виховання у середніх спеціальних навчальних закладах

Тренування дітей і підлітків з фітнесу

Шифр НБУВ: Ж71868 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З огляду на те, що сутність професійної готовності до педагогічної діяльності трактується дослідниками як цілісний прояв особистості, комплексна здібність до роботи певного типу, результат професійної освіти та виховання, зрілості особистості, значний інтерес викликає дослідження психологічного компонента підготовки майбутніх фахівців із фізичного виховання. Мета роботи - висвітлити мотиваційний та емоційний компоненти психологічної готовності як складової частини професійної готовності майбутніх фахівців із фізичного виховання; виявити їх рівень. Методи - аналіз спеціальної науково-методичної літератури, анкетування, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. Окреслено, що професійна готовність є інтегральним особистісним утворенням, яке включає психологічну установку на досягнення поставленої мети, оптимальну суму знань, необхідну систему вмінь, навичок, мотиви, потреби, здібності, особистісні якості. Визначено рівень психологічної готовності студентів третього та четвертого курсів факультету фізичної культури, спорту та здоров'я. Основними мотивами обраної професії респонденти назвали любов до дітей і соціальну значущість професії. Зроблено висновки, що професійна діяльність учителя фізичної культури висуває високі вимоги як до фахового рівня, так і до його особистісних якостей, зокрема вміння володіти собою, не порушуючи внутрішнього спокою дитини, особливої атмосфери, вселяти довіру до себе, а також ураховувати побажання батьків. Загалом за всіма показниками рівень мотиваційного та емоційного компонентів психологічної готовності майбутніх учителів фізичного виховання до роботи з дітьми можна констатувати вищим від середнього. Дані експерименту свідчать, що майбутні вчителі фізичного виховання роблять свідомий вибір на користь формування позитивного ставлення до фізичної культури, зміцнення здоров'я, формування здорового способу життя.