Проаналізовано стан педагогічної науки і освіти України після проголошення незалежності, визначено головні завдання, перспективи і проблеми розвитку в XXI столітті, охарактеризовано діяльність установ, які готують педагогічних та науково-педагогічних працівників.

Изложены результаты исследования научного потенциала Академии педагогических наук (АПН) Украины, проведенного в 2008 - 2009 гг. На основании анализа статистических данных, анкетирования ученых и интервью с директорами научных учреждений выявлены основные тенденции в развитии АПН, созданной в 1992 году со статусом высшего отраслевого научного учреждения для научного обеспечения системы образования и воспитания.

За допомогою історико-наукознавчого аналізу показано, що заснування НАПН України є підсумком тривалого історичного розвитку національної педагогіки в різних її формах і проявах. На основі результатів соціологічного дослідження діяльності НАПН встановлено, що сучасний її стан визначається зростанням і намаганням системно охопити освітній простір України, встановити постійний зв'язок з освітніми закладами різного рівня. Виявлено, що сучасні проблеми подальшого розвитку Академії обумовлені процесами глобалізації та побудови інформаційного суспільства. Встановлено, що педагогічній науці бракує теоретичного осмислення, пояснення, глибоких теорій, прогнозування наукових здобутків, діяльність НАПН України має бути спрямована на переорієнтацію освітньої системи загалом і на людиноцентровану педагогіку зокрема.

Розглянуто погляди Г. М. Доброва на організацію науки в академічних інститутах АН УPCР. За результатами аналізу його праць, а також дослідження організації та ефективності наукових груп, яке проведено під керівництвом Г. М. Доброва в межах проекту ЮНЕСКО, визначено його ідеї й рекомендації щодо покращання організаційної структури дослідних груп та умов для їх ефективної роботи.

Досліджено історію появи і розповсюдження генно-модифікованих організмів (ТМО) у світі, дискусію стосовно соціальних ефектів та ризиків використання нових біотехнологій, особливості нормативно-правових документів щодо ГМО в різних регіонах світу і зокрема в ЄС, підходів до оцінювання ризиків ГМО. Наведено дані, що відображають ситуацію з використанням ГМО в Україні і світі, зроблено висновок про відсутність в Україні належного контролю за ГМ продукцією і відповідної науково-дослідницької бази для вивчення впливу ГМО або їхніх компонентів на життя та здоров'я людини й екосистеми. Проведено аналіз законотворчої діяльності в Україні в цій сфері; надано рекомендації щодо розширення законодавчої бази через ухвалення низки спеціальних законів, запровадження системи жорсткого контролю за використанням ГМ продукції.

Досліджено сучасні соціальні медіа як ефективний засіб популяризації наукових знань і дискусійного майданчика. Актуальність дослідження зумовлена зростанням наукового інтересу до глобального комунікативного простору, характерними особливостями якого є неформальна електронна комунікація і самоорганізація вчених, та до спілкування в соціальних мережах загалом. Мета статті - обгрунтування напрямів використання сучасних соціальних медіа для популяризації науки в інформаційному суспільстві. Об'єктами дослідження є соціальні мережі Facebook, Instagram та відеохостинг YouTube. Аналіз Facebook-сторінок та груп з популяризації науки проведено за 4 категоріями: сторінки сайтів, сторінки проєктів, сторінки спільнот, особисті сторінки вчених. Висвітлення науки в соціальній мережі Instagram проаналізовано за такими параметрами: назва сторінки (блогу), тематика, кількість підписників, кількість публікацій. Аналіз YouTube-платформи, який обмежується україномовними YouTube-каналами, охоплює 9 каналів за такими параметрами, як тематика каналів, кількість підписників і переглядів, період існування каналу. У результаті дослідження встановлено, що науково-популярні групи та сторінки в соціальних мережах Facebook та Instagram є ефективними засобами популяризації науки, одними з головних каналів комунікації вчених та пошуку однодумців, підтримання зворотного зв'язку з читачами, які надають можливість ученим істотно підвищити доступність результатів своєї роботи для широкої громадськості та оперативно включати отримані дані в актуальний науковий контекст. Вони є зручним засобом для проведення опитувань і анкетувань, створення тематичних груп з метою обговорення певної проблеми, взаємодії між дослідниками з різних країн та обміну досвідом і розповсюдження результатів досліджень, запрошення бажаючих для участі у різних наукових заходах. Встановлено, що YouTube-канали, які мають значну кількість підписників і переглядів, є дієвим способом популяризації науки і навчання. Зроблено висновок, що в умовах активного проникнення нових соціальних медіа в науку українським науково-дослідним установам, навчальним закладам, окремим дослідникам варто максимально використовувати цей інструментарій для забезпечення громадськості якісним науково-популярним контентом. Подальші дослідження, пов'язані з використанням Інтернет-простору для популяризації науки, мають бути присвячені аналізу нових інструментів популяризації науки та їх застосування науковцями.