Встановлено закономірності впливу технологічних факторів на показники, що визначають якість покриттів. Визначено можливість зниження осідання покриття та збільшення несучої здатності покриття у разі зменшення кута у вершині піраміди в основі фігурного елемента мостіння. Визначено можливість зменшення товщини шару основи під покриттям за зменшення кута у вершині піраміди в основі фігурного елемента мостіння.

Визначено роль інституту освіти в системі забезпечення ключових можливостей людського розвитку. Обгрунтовано демографічне значення основних функцій інституту освіти та вектори їх впливу на репродуктивну та вітальну поведінку населення. Систематизовано основні напрями впливу освіченості населення на демографічну ситуацію. Розроблено й апробовано методику дослідження впливу освіченості населення на основні демографічні процеси, яка базується на використанні аналітичних індикаторів і економіко-математичного моделювання. Визначено пріоритети державної освітньої політики на кожному з рівнів системи освіти та запропоновано систему соціально-демографічних показників для оцінювання ефективності освітньої політики за умов демографічної кризи. Розроблено організаційно-економічний механізм покращання демографічної ситуації за допомогою інструментів освітньої політики.

Проаналізовано ефективність монетарного стимулювання дітонародження в Україні, обгрунтовано необхідність реформування пронаталістської політики, та запропоновано низку заходів для підвищення її результативності. Доведено, що монетарний пронаталізм є високо затратним інструментом активізації дітонародження, ефективність якого стрімко знижується у часі. Дієвість монетарного стимулювання дітонародження досягається лише в комплексі з іншими заходами соціально-демографічної політики.

Поглиблено теоретичні підходи до визначення відповідального батьківства, проаналізовано сучасні тенденції у батьківстві в Україні та їх демографічні наслідки, визначено основні виміри та складові відповідального батьківства. Суть відповідального батьківства розкрито в контексті етичних, правових, соціальних та економічних передумов. Складовими відповідального батьківства є відповідальна репродуктивна та вітальна поведінка, відповідальне ставлення до вагітності та пологів, відповідальне виховання дітей та позитивні родинні стосунки. Запропоновано систему аналітичних індикаторів для оцінки динаміки відповідального ставлення до планування, народження та виховання дітей.

Проаналізовано фінансові втрати або переваги від батьківства в Україні. Із виконанням економічних моделей визначено відмінності у заробітках жінок та чоловіків, які мають дітей різного віку, а також залежно від соціально-демографічних ознак батьків та характеристик їх зайнятості. Встановлено, що наявність малолітніх дітей (віком до 3 років) призводить до найбільших втрат у заробітках жінок - від 25 до 39 %; жінки, які мають дітей дошкільного віку, в Україні одержують трудові доходи на 8 - 12 % менші, ніж матері старших дітей. Результати розрахунків засвідчили значущі переваги високоосвічених батьків щодо рівня трудового доходу - відносні фінансові втрати від батьківства в осіб з вищою освітою суттєво менші, ніж у батьків/матерів без вищої освіти. Виявлено також диференціацію фінансових втрат/переваг батьківства між зайнятими з різним рівнем трудового доходу: значущі відносні втрати у заробітку характерні саме для тих матерів, які зайняті на низькооплачуваних роботах. Згідно з результатами дослідження, специфіка трудової діяльності осіб, які працюють у різних секторах економіки або відрізняються за статусом зайнятості, також зумовлює відмінності щодо втрат унаслідок батьківства, при цьому окремі види діяльності та позиції у сфері зайнятості в Україні можна вважати недостатньо "дружніми" до працівників з дітьми.

Мета статті - всебічний аналіз застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, оцінка їх доступності та визначення внеску у підвищення народжуваності. Згідно зі статистичними даними щороку близько 1,6 % дітей народжуються завдяки використанню допоміжних репродуктивних технологій, причому цей показник стрімко зростає. Поширення репродуктивного лікування може мати низку демографічних наслідків: відкладання народження дітей, збільшення кількості багатоплідних вагітностей, зміну статевої структури населення за можливості обрання статі ембріона. Порівняно структури, масштаби застосування та результативність використання допоміжних репродуктивних технологій в Україні та країнах Європи. В Україні сукупна кількість реалізованих репродуктивних циклів у 6 - 8 разів менша, ніж у розвинутих європейських країнах, але структура застосування репродуктивних методів є доволі прогресивною та наближеною до структури у країнах Європи. Проте результативність репродуктивних циклів є на 15 - 20 % нижчою (залежно від виду репродуктивної технології). Досліджено особливості використання репродуктивних технологій для різних вікових груп. Проблемою для європейської репродуктивної медицини є те, що громадяни звертаються до репродуктивних клінік після 35 років, тобто у віці, близькому до завершення природної плідності. В Україні ж 52 % розпочатих репродуктивних циклів припадає на жінок у віці до 35 років. Це може бути суттєвим резервом підвищення ефективності використання допоміжних репродуктивних технологій. На основі аналізу масштабів поширення жіночого та чоловічого безпліддя виявлено високий незадоволений попит на застосування допоміжних репродуктивних технологій. Автором оцінено доступність допоміжних репродуктивних технологій в Україні на основі розрахунку середньої вартості народження дитини (для технологій ICSI та IVF). У розрахунках враховано первинну медичну діагностику, вартість послуг із запліднення та супутніх медичних послуг, а також вартість пологів. Розрахунки здійснено на основі даних приватних репродуктивних клінік Києва станом на 01.03.2018.

Вивчення демографічних процесів мегаполісів дає можливість виокремити спільні тренди, спрогнозувати можливі виклики та шляхи їх подолання, а також виважено формувати демографічну політику. Демографічні процеси у мегаполісах сильно відрізняються від загальних демографічних процесів у країнах загалом. Разом з тим, демографічні процеси у містах-столицях мають чимало спільного. Мета статті - визначення демографічних трендів розвитку столиць країн Європи, які за чисельністю близькі до Києва, та їх грунтовна оцінка на прикладі столиці України. Новизна роботи полягає у визначенні закономірностей демографічного розвитку столиць країн Європи порівняно з демографічними процесами, які відбуваються у цих країнах. Проаналізовано демографічні тренди Києва та їх співвідношення із трендами деяких європейських столиць. Застосовано методи порівняння та узагальнення для визначення основних демографічних тенденцій розвитку великих міст. Установлено, що визначальними трендами демографічного розвитку міст-столиць є повільне зростання чисельності населення на фоні загального скорочення чисельності населення в країні; старіння населення та зменшення частки економічно активного населення; розвиток соціальної інфраструктури як конкурентної переваги міста. В умовах суттєвого зниження чисельності населення в країнах Європи чисельність жителів їх столиць збільшується від 0,5 до 1 % щороку. За розрахунками, столиця України має майже такий показник приросту населення як європейські столиці, близькі за чисельністю населення. Джерелом демографічного зростання столиць країн Європи в основному є міжнародні мігранти, тоді як Київ здебільшого зростає за рахунок внутрішньо переміщених осіб та внутрішньої міграції. За прогнозами ООН, до 2035 р. найшвидше зростатиме чисельність Відня та Лісабону (0,5 - 0,7 % щороку), проте ці показники є суттєво нижчими за ті, які демонструють мегаполіси Азії та Африки. Як показує дослідження, міста-столиці здебільшого мають прогресивнішу статево-вікову структуру населення з дещо вищою часткою молоді та меншою часткою осіб старшого віку. Водночас їм теж загрожують виклики, пов'язані зі старінням населення: зростання економічного навантаження на працююче населення, трансформація ринку праці, брак відповідної соціальної інфраструктури. Розвиток інфраструктури стає суттєвою конкурентною перевагою європейських столиць, яка приваблює мігрантів та створює комфортні умови для уже наявного населення. Інфраструктурні проблеми суттєво обмежують зростання Києва. Так само негативно впливає стихійний розвиток навколоміських територій і відтермінування створення агломерації, яка допомогла б збалансувати демографічний та соціальноекономічний розвиток столиці.

Висвітлено найважливіші теоретичні положення за всіма розділами дисципліни: метод ортогонального проекціювання, позиційні та метричні властивості геометричних об’єктів, проекції, основи теорії тіней та перспективи. Наведено численні приклади розв’язання конструктивних і прикладних задач, питання для самоконтролю знань. Представлено стислий історичний огляд виникнення та розвитку нарисної геометрії, а також термінологічний словник.

Вивчення демографічних процесів мегаполісів дає можливість виокремити спільні тренди, спрогнозувати можливі виклики та шляхи їх подолання, а також виважено формувати демографічну політику. Демографічні процеси у мегаполісах сильно відрізняються від загальних демографічних процесів у країнах загалом. Разом з тим, демографічні процеси у містах-столицях мають чимало спільного. Мета статті - визначення демографічних трендів розвитку столиць країн Європи, які за чисельністю близькі до Києва, та їх грунтовна оцінка на прикладі столиці України. Новизна роботи полягає у визначенні закономірностей демографічного розвитку столиць країн Європи порівняно з демографічними процесами, які відбуваються у цих країнах. Проаналізовано демографічні тренди Києва та їх співвідношення із трендами деяких європейських столиць. Застосовано методи порівняння та узагальнення для визначення основних демографічних тенденцій розвитку великих міст. Установлено, що визначальними трендами демографічного розвитку міст-столиць є повільне зростання чисельності населення на фоні загального скорочення чисельності населення в країні; старіння населення та зменшення частки економічно активного населення; розвиток соціальної інфраструктури як конкурентної переваги міста. В умовах суттєвого зниження чисельності населення в країнах Європи чисельність жителів їх столиць збільшується від 0,5 до 1 % щороку. За розрахунками, столиця України має майже такий показник приросту населення як європейські столиці, близькі за чисельністю населення. Джерелом демографічного зростання столиць країн Європи в основному є міжнародні мігранти, тоді як Київ здебільшого зростає за рахунок внутрішньо переміщених осіб та внутрішньої міграції. За прогнозами ООН, до 2035 р. найшвидше зростатиме чисельність Відня та Лісабону (0,5 - 0,7 % щороку), проте ці показники є суттєво нижчими за ті, які демонструють мегаполіси Азії та Африки. Як показує дослідження, міста-столиці здебільшого мають прогресивнішу статево-вікову структуру населення з дещо вищою часткою молоді та меншою часткою осіб старшого віку. Водночас їм теж загрожують виклики, пов'язані зі старінням населення: зростання економічного навантаження на працююче населення, трансформація ринку праці, брак відповідної соціальної інфраструктури. Розвиток інфраструктури стає суттєвою конкурентною перевагою європейських столиць, яка приваблює мігрантів та створює комфортні умови для уже наявного населення. Інфраструктурні проблеми суттєво обмежують зростання Києва. Так само негативно впливає стихійний розвиток навколоміських територій і відтермінування створення агломерації, яка допомогла б збалансувати демографічний та соціальноекономічний розвиток столиці.