Виявлено дисперсний характер впливу препарату "Кеторолак" (10 мг/кг) на функціональний стан структур лімбіко-неокортикальної системи головного мозку в інтактних тварин та тварин за умов сформованого "психотичного еквіваленту". В останніх установлено пригнічення функціональної активності РФ за умов патології, чого не спостерігається в інтактних тварин. З'ясовано, що кеторолак в 1,3 рази посилює свою антиноцицептивну активність у тварин з експериментальним "психозом" у порівнянні з умовами нормально функціонуючої центральної нервової системи. Зауважено, що урахування визначених особливостей анальгетичної дії дослідженого препарату за умов психічних розладів дає змогу раціонально його використовувати для лікування хворих з даною патологією.

Досліджено вплив наркотичних анальгетиків (промедолу, морадолу, трамалу), ненаркотичних знеболюючих засобів (кеторолаку, парацетамолу) та клонідину на функціональний стан і функціональну організацію утворень лімбіко-ретикуло-неокортикальної системи мозку тварин з метою виявлення особливостей центрального нейротропного компоненту антиноцицептивного ефекту цих фармакологічних засобів за умов експериментальної "психотичної" патології вищої нервової діяльності. Одержано дані щодо зміни антиноцицептивного потенціалу анальгетиків і клонідину за умов експериментального "психотчиного еквіваленту" та встановлено характер впливу досліджуваних препаратів на прояви афективної симптоматики модельованої "психотичної" патології. Доведено, що передумовою змін антиноцицептивної активності анальгетиків і клонідину за умов експериментального "психотичного еквіваленту" є перехід фронтальної зони кори великих півкуль мозку, дорзальної ділянки гіпокампу та дорзо-медіальної мигдаликового комплексу, а також сітчастого утворення середнього мозку на новий рівень функціональної організації.

Обоснована необходимость разработки методов проведения ретроконверсии карточных каталогов, приемлемых для Российских библиотек. Отмечено, что технология ретроконверсии, осуществляемая на базе ЦБ Пущинского научного центра, основывается на использовании внешних баз данных и отвечает оптимальному принципу проведения данного процесса.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9-29

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведен анализ фармакологических свойств лекарственного препарата офор - фиксированной комбинации 200 мг офлоксацина и 500 мг орнидазола с учетом критерия "необходимости и достаточности" в отношении выбора средств рациональной антимикробной терапии смешанных инфекций. Доказано, что комбинация офлоксацина с орнидазолом наиболее полно охватывает спектр возбудителей урогенитальных микст-инфекций, а также характеризуется высокой эффективностью и хорошей переносимостью при лечении пациентов с инфекционно-воспалительными заболеваниями органов малого таза в гинекологии, комплексной терапии демодекоза и угревой болезни в дерматологии, микст-инфекций органов брюшной полости и желчевыводящих путей, дыхательной системы. Отмечено, что офор обладает высоким профилем безопасности, который обусловлен особенностями фармакокинетики и фармакодинамики его ингредиентов; оказывает сочетанное антимикробное и антипротозойное действие, практически не нарушая качественного состава нормобиоты мочеполовой системы и кишечника в целом; обладает высоким комплаенсом (является удобной комбинацией для "добровольного следования пациентом предписанному ему режиму лечения"); является фармакоэкономически доступным для оптимального десятидневного курсового применения. Удобство применения (1 - 2 таблетки в сут) и доступность делают офор препаратом выбора в терапии инфекций, передающихся половым путем, воспалительно-инфекционных заболеваний малого таза и мочеполовой системы.

Представлен анализ фармакологических свойств лекарственного препарата Офор - фиксированной комбинации 200 мг офлоксацина и 500 мг орнидазола с учетом критерия "необходимости и достаточности" в отношении выбора средств рациональной антимикробной терапии смешанных инфекций. Доказано, что комбинация офлоксацина с орнидазолом наиболее полно охватывает спектр возбудителей урогенитальных микст-инфекций, а также характеризуется высокой эффективностью и хорошей переносимостью при лечении пациентов с инфекционно-воспалительными заболеваниями органов малого таза в гинекологии, комплексной терапии демодекоза и угревой болезни в дерматологии, микст-инфекций органов брюшной полости и желчевыводящих путей, дыхательной системы. Отмечено, что Офор обладает высоким профилем безопасности, который обусловлен особенностями фармакокинетики и фармакодинамики его ингредиентов; оказывает сочетанное антимикробное и антипротозойное действие, практически не нарушая качественного состава нормобиоты мочеполовой системы и кишечника в целом; обладает высоким комплаенсом (является удобной комбинацией для "добровольного следования пациентом предписанному ему режиму лечения"); является фармакоэкономически доступным для оптимального десятидневного курсового применения. Удобство применения (1 - 2 таблетки в сутки) и доступность делают Офор препаратом выбора в терапии инфекций, передающихся половым путем, воспалительно-инфекционных заболеваний малого таза и мочеполовой системы.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж15785 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель исследования - определение корреляционных связей между показателями состояния оксидантно-антиоксидантного напряжения в крови экспериментальных животных, а также содержанием билирубина и активностью ферментов в условиях экспериментальной механической желтухи. Исследования проведены на 84 половозрелых крысах-самцах линии Вистар, массой 180 - 230 г. Животные были распределены на 4 группы: интактные (n = 12), контроль (n = 24), L-лизина эсцинат (0,5 мг/кг, n = 24) и Глутаргин (40 мг/кг, n = 24). Выделение и перевязка общего желчного протока проводились ниже конфлюэнса в условиях общей анестезии. Исследуемые препараты вводились 1 раз в сутки, внутрибрюшинно. Оценку эффективности проводимой терапии проводили на 4 и 10-е сутки эксперимента. Содержание малонового диальдегида (МДА), альдегид-(АФГ) и кетонфенил-гидразонов (КФГ), билирубина, а также активность супероксиддисмутазы (СОД), каталазы, аспартат-(АлАТ) и аланинаминотрансферазы (АсАТ) в крови определяли с использованием общепринятых методик. Проведенными исследованиями определены коррелятивные связи между традиционными показателями (билирубин, АсАТ, АлАТ) и показателями, характеризующими состояние оксидантно-антиоксидантного напряжения (МДА, АФГ, КФГ, СОД, каталаза). Установлена высокая степень корреляции между ними. Результаты позволяют опосредованно оценивать интенсивность процессов окислительного метаболизма в печени, что может быть использовано в клинике для оценки степени тяжести больных с прогрессирующей механической желтухой.

Согласно результатам международных пострегистрационных исследований левофлоксацин относится к числу наиболее востребованных антимикробных препаратов. В обзоре представлены данные, характеризующие его терапевтическую эффективность в современной клинической практике в условиях растущей резистентности патогенных микроорганизмов, обсуждены его фармакодинамические и фармакокинетические особенности, а также вопросы безопасности применения препарата.

Оптимізація фармакотерапії неврологічних та психосоматичних захворювань привела до створення комбінованих лікарських засобів, що містять два та більше компоненти з різним механізмом дії, які по-різному впливають на патогенез та клінічні прояви конкретних форм патології. Особливо популярними в останні роки стали комбіновані препарати, що сприяють нормалізації центральних регуляторних механізмів розвитку соматичної патології, покращують мозковий метаболізм та гемодинаміку, стабілізують корково-підкоркові взаємозв'язки, порушення яких лежать в основі багатьох форм неврологічної та психосоматичної патології. Запропоновано варіанти оптимізації ноотропної терапії препаратом олатропіл, який є поєднанням в одній лікарській формі двох "істинних" ноотропів - гамма-аміномасляної кислоти (аміналону) і пірацетаму. Подібна комбінація дає можливість одномоментної реалізації комплексу багатосторонніх і різноманітних ефектів щодо центральної нервової системи, властивих як пірацетаму, так і аміналону, проте досягається за рахунок принципово різних механізмів дії цих засобів. Механізм дії олатропілу демонструє виражений синергізм монокомпонентів препарату. Таке поєднання дозволяє зменшити в 2 рази терапевтичні дозування кожної з діючих речовин, що, у свою чергу, призводить до зниження частоти виникнення і вираженості можливих побічних ефектів; нівелювання збудливої дії пірацетаму і забезпечення більш високої безпеки та ефективності. Препарат є ефективним інструментом терапії різних форм цереброваскулярної патології, покращує когнітивні функції, психічну активність, психоемоційний статус, вегетативні функції, сприятливо впливаючи на якість життя пацієнтів. Унікальність механізму дії олатропілу, яка полягає у виникненні факту фармакодинамічного синергізму при одночасному застосуванні пірацетаму й аміналону в складі однієї лікарської форми, сприяє посиленню позитивних фармакологічних ефектів і нівелюванню ряду негативних елементів фармакодинаміки складових препарату.

Эволюция лекарственных средств в XXI веке ознаменовалась существенным повышением требований к их эффективности и безопасности. При этом достаточно жестким критериям безопасности отвечает весьма ограниченный спектр препаратов, в частности представители популяции но-отропов, обладающих поистине уникальными клинико-фармакологическими возможностями. Предложены варианты оптимизации ноотропной терапии препаратом Олатропил, представляющим собой сочетание в одной лекарственной форме двух "истинных" ноотропов - аминалона (125 мг) и пирацетама (250 мг). Подобная комбинация дает возможность одномоментной реализации комплекса многосторонних и разнообразных эффектов в отношении центральной нервной системы, свойственных как пирацетаму, так и аминалону, однако достигаемых за счет принципиально различных механизмов действия данных средств. Такое сочетание позволяет уменьшить в 2 раза терапевтические дозировки каждого из действующих веществ, что, в свою очередь, приводит к снижению частоты возникновения и выраженности возможных побочных эффектов. Фармакологический потенциал Олатропила более весомый, чем у обычных ноотропов, благодаря наличию поливалентной фармакодинамики, а именно собственно ноотропного, антиастенического, анксиолитического, вегето- и сосудостабилизирующего эффектов. С учетом механизмов воздействия Олатропил призван одновременно влиять как на когнитивные, так и на вегетативно-эмоциональные расстройства. Препарат является эффективным инструментом терапии различных форм цереброваскулярной патологии, улучшает когнитивные функции, психическую активность, психоэмоциональный статус, вегетативные функции, благоприятно влияя на качество жизни пациентов.

Разработка и создание перевязочных материалов, не оказывающих токсического действия на организм, проявляющих выраженное антимикробное действие и не вызывающих резистентность болезнетворных микроорганизмов, а также ускоряющих процесс эпителизации, - актуальная задача современной медицины. Цель работы - оценка токсикологических характеристик перевязочного материала с содержанием активного хлора 6 и 9 % при одноразовом нанесении на кожные покровы, а также изучение действия перевязочного материала на скорость эпителизации неинфицированной раневой поверхности и определение его антимикробной и ранозаживляющей активности in vivo на модели раны, инфицированной S. aureus ATCC 6538. Для оценки безопасности применения и фармакологической активности in vivo проведено экспериментальное изучение повязок с иммобилизированным полимерным N-хлорсульфонамидом натрия и N,N-дихлорсульфонамидом. Оценка токсикологических характеристик изучаемого перевязочного материала при одноразовом нанесении на кожные покровы проведена на лабораторных крысах и кроликах по общепринятой методике, изучение ранозаживляющего действия - в тесте Л. Н. Поповой, а антимикробной активности in vivo - на модели раны, инфицированной вшиванием шелковой нити, пропитанной суточной культурой S. aureus ATCC 6538. Фармакологическими исследованиями острой токсичности тест-образцов материалов с содержанием активного хлора 6 и 9 % при одноразовом нанесении на кожные покровы крыс и кролей установлено, что аппликации не приводили к случаям гибели, а также изменениям в поведении животных, потреблении ими корма и воды. Скорость эпителизации неинфицированной раневой поверхности в условиях применения повязок как с N-хлорсульфонамидом натрия, так и содержащих N,N-дихлорсульфонамид к окончанию периода наблюдения (14 сутки) достоверно значимо увеличивалась в среднем в 1,5 раза по сравнению с животными группы контроля. Согласно полученным данным, аппликации повязок с N-хлорсульфонамидом натрия на инфицированные суточной культурой S. aureus ATCC 6538 раны существенно снижали интенсивность местных проявлений воспалительного процесса и в 4 - 10 раз уменьшали количество патогенных стафилококков под повязками на 8 сутки наблюдения. Выводы: однократное нанесение на кожные покровы животных материалов в нативном виде не вызывает случаи летального исхода. Накожная аппликация полимерных материалов на неинфицированных ранах стимулирует процессы природной репарации, а на инфицированных стафилококком снижает количество патогенных микроорганизмов в раневом отделяемом и сокращает сроки заживления.

Стратегически важными звеньями развития когнитивного дефицита при диабетической энцефалопатии считают хроническую гипергликемию, инсулинорезистентность, эндотелиальную дисфункцию и нарушение целостности гематоэнцефалического барьера. С учетом этого, одним из современных трендов оптимизации лечения нарушений когнитивных функций, индуцируемых длительной гипергликемией, можно считать совместное назначение препаратов с имеющейся антигипергликемической и ноотропной активностью, в частности, метформина с пирацетамом. Показано, что в условиях экспериментальной аллоксан-индуцированной гипергликемии пирацетам обладает недостаточным ноотропным потенциалом для устранения когнитивного дефицита. Метформин оказывает незначительное ноотропное действие при краткосрочном использовании в низких дозах, при этом не проявляя этих свойств при длительном введении. Показано, что при сочетанном применении с пирацетамом метформин потенцирует его антиамнестические свойства, что способствует восстановлению когнитивных функций, ослабленных гипергликемией. Предположено, что механизмы такого синергизма опосредуются снижением содержания ранних и поздних маркеров деструкции белковых молекул, уровня стабильных метаболитов оксида азота в коре головного мозга, а также существенным ограничением проявлений ультраструктурных деструктивных изменений нейронов гиппокампа с одновременным улучшением состояния его микроциркуляторного русла. Полученные результаты указывают на целесообразность использования метформина совместно с ноотропами для предупреждения или лечения когнитивных нарушений, которые возникают вследствие сахарного диабета.

Мета дослідження - оцінка впливу препаратів різних фармакологічних груп на стан мікробіоти кишечника щурів на тлі ізоніазид-рифампіцин-індукованої ентеральної дисфункції в експерименті. Дослідження проведено на 70 білих статевозрілих щурах-самцях лінії Wistar масою 180 - 220 г. З метою оцінки стану мікробіоти кишечника за прогресування ізоніазид-рифампіцин-індукованої ентеральної дисфункції та впливу дослідних лікарських засобів з пре-/пробіотичною, гепато- та ноотропною активністю на перебіг зазначеного процесу щурам III - VII груп 1 раз на добу за 1 год до застосування протитуберкульозних засобів (ПТП) інтрагастрально (за виключенням S-AM) протягом останніх 14 діб експерименту вводили дослідні засоби та їх комбінації: III - Йогурт, 1 КУО/кг (Yo) + Лактулоза, 2680 мг/кг (Lac), IV - S-аденозил-L-метіонін, 35 мг/кг, внутрішньоміязово (S-AM), V - іпідакрину гідрохлорид/фенібут, 1/60 мг/кг (Ip/Ph), VI - Yo, 1 КУО/кг + Lac, 2680 мг/кг + S-AM, 35 мг/кг, VII - Yo, 1 КУО/кг + Lac, 2680 мг/кг + Ip/Ph, 1/60 мг/кг. Інтактні тварини та щури позитивного контролю одержували відповідні об'єми дистильованої води. Чисельність мікроорганізмів у 1 г фекалій визначали, враховуючи тинкторіальні, морфологічні, культуральні властивості, а також за числом колоній, які виросли на відповідному живильному середовищі з перерахунком на кількість посіяного матеріалу та ступінь його розведення. Результати експериментів свідчать про те, що перебіг експериментального ізоніазид-рифампіцин-індукованого ураження системи травлення супроводжувався суттєвими зрушеннями балансу мікроорганізмів кишечника, насамперед щодо кількісного представництва Bifidobacterium spp., Lactobacillus spp. та E. coli. Введення засобів з наявною пре-/пробіотичною активністю, зокрема, комплексу лактулози та мікроорганізмів Lactobacillus spp. усувало порушення кишкового мікробіому. Застосування як фіксованої комбінації іпідакрину гідрохлорид/фенібут, так і S-аденозил-L-метіоніну не відновлювало баланс у системі мікробіоценозу кишечника щурів, порушений протитуберкульозною хіміотерапією. Натомість сумісне введення комплексу йогурт/лактулоза та S-аденозил-L-метіонін виявляло позитивний вплив пре/пробіотика та гепатопротектора на кишкову мікробіоту в щурів. Одержані дані експериментально обгрунтовують доцільність застосування пре-/пробіотиків з метою корекції стану мікробіоти кишечника за умов протитуберкульозної терапії.

Однією з ключових і стратегічно важливих проблем сучасної гінекології як у всьому світі, так і в Україні є інфекційно-запальні захворювання (ІЗЗ) нижнього відділу статевого тракту: за різними оцінками, ще у 90-і рр. минулого століття цей діагноз був встановлений у близько 40 % пацієнток гінекологічних стаціонарів. За перше десятиліття XXI ст. показник захворюваності на ІЗЗ статевих органів зріс у пацієнток віком 18 - 24 років в 1,4 разу, а у 25 - 29-річних - в 1,8 разу. Одночасно збільшилися витрати на діагностику та лікування, які досягають 50 - 60 % від усіх витрат на надання гінекологічної допомоги населенню. У структурі гінекологічної захворюваності показник кількості пацієнток з ІЗЗ статевої сфери продовжує займати лідируючі позиції за частотою у популяції, становлячи 60,4 - 65,0 %, проте відомості різних авторів щодо їх істинної поширеності вельми суперечливі. Так, за даними матеріалів 33-го Європейського конгресу Міжнародного союзу з боротьби з інфекціями, що передаються статевим шляхом (International Union against for Sexually Transmitted Infections - IUSTI-Europe), бактеріальний вагіноз (БВ) діагностують у 12 - 80 % жінок, вульвовагінальний кандидоз - ВВК (хоча б один епізод у житті) - у 75 %, аеробний вагініт (АВ) - у 15 - 25 %. На думку інших авторів, поширеність БВ становить 24 - 30 %, ВВК - 9,7 - 11,7 %, неспецифічного (аеробного) вагініту - 5,0 - 23,7 %. Комбіновані препарати нео-пенотран форте і гайномакс володіють високим профілем безпеки, який зумовлений унікальними особливостями фармакокінетики і фармакодинаміки їх складових. Це визначає переваги у швидкості бактерицидної дії перед іншими антибактеріальними і антимікотичними засобами. Дані препарати мають високу ефективність при локальному лікуванні БВ і вульвовагінальних інфекцій, яка досягає при окремих нозологіях 98,5 %. Ефективність та безпечність застосування препаратів нео-пенотран форте і гайномакс у лікуванні інфекцій жіночої статевої сфери слугували підставою для включення їх у стандартні схеми лікування згідно з показаннями, а їх використання регламентовано нормативними документами МОЗ України.

Розглянуто основні теоретико-правові та методологічні засади дослідження темпоральних принципів цивільного судочинства, у тому числі в їх історичній ретроспективі. Визначено методологію їх дослідження, а також виокремлено ознаки, притаманні зазначеній групі процесуальних принципів. Запропоновано авторське визначення поняття "темпоральні принципи цивільного судочинства". Розкрито сутність визначальних темпоральних принципів цивільного судочинства, а саме приділено увагу характерним рисам принципу розумного строку розгляду справ, застосування якого є запорукою ефективності розгляду цивільної справи та забезпечення отримання вирішення спірних правовідносин у найкоротші терміни. Проаналізовано дію принципу процесуальної економії під час розгляду цивільних справ та акцентовано увагу на тому, що основна мета принципу полягає у мінімізації фінансових витрат під час розгляду цивільної справи шляхом обрання найбільш оптимального алгоритму процесуальних дій з отриманням при цьому максимальної користі. Приділено увагу ролі темпоральних принципів цивільного судочинства в оптимізації цивільної процесуальної форми, яка віднайшла свого безпосереднього прояву через регулятивну, виховну (стимулюючу) та захисну функції. Досліджено особливості реалізації судом та учасниками судового процесу темпоральних принципів цивільного судочинства під час розгляду та вирішення цивільних справ у суді першої інстанції, а також на стадії апеляційного та касаційного провадження. За результатами проведеного дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо оптимізації цивільного процесуального законодавства України.