Розглянуто альтерацію тканин, що активує велику кількість медіаторних каскадів - продукцію цитокінів (особливо інтерлейкіну-1), вихід і ланцюг перетворень арахідонової кислоти, активацію системи вільнорадикального окиснювання. Проведено порівняльне вивчення антиальтеративної активності антагоніста рецепторів інтерлейкіну-1 (АРІЛ-1), антирадикального ферменту СОД (препарат "Рексод") і еталонного НПЗП диклофенаку натрію, яке проводили на моделі ізадринового міокардиту у щурів. Під час обстеження щурів з міокардитом після лікування АРІЛ-1, рексодом і диклофенаком натрію відзначено антиальтеративну активність (зниження АсАТ на 15 %, 10 % і 14 %, ВКС - на 30 %, 27 % і 19 %), протекторну дію (нормалізацію показників електрофізіологічної активності), гальмування процесів вільнорадикального окиснювання (зменшення кількості ТБК-активних продуктів на 48 %, 55 % і 9 %) та активацію антиоксидантної системи (підвищення рівня ВГ на 56 %, 72 % і 37 %), що доводить перспективність розробки нових протизапальних препаратів на основі АРІЛ-1 для лікування ряду захворювань людини з гіперпродукцією ІЛ-1.

Рассмотрена альтерация тканей, что активирует большое количество медиаторных каскадов - продукцию цитокинов (в особенности интерлейкина-1), выход и цепь преобразований арахидоновой кислоты, активацию системы СРО. Проведено сравнительное изучение антиальтеративной активности антагониста рецепторов интерлейкина-1 (АРИЛ-1), антирадикального фермента СОД (препарат "Рексод") и эталонного НПВП диклофенака натрия, которое проводили на модели изадринового миокардита у крыс. При обследовании крыс с миокардитом после лечения АРИЛ-1, рексодом и диклофенаком натрия отмечается антиальтеративная активность (снижение АсАТ на 15 %, 10 % и 14 %, ВКС - на 30 %, 27 % и 19 %), протекторное действие (нормализация показателей электрофизиологической активности), торможение процессов свободнорадикального окисления (уменьшение количества ТБК-активних продуктов на 48 %, 55 % и 9 %) и активация антиоксидантной системы (повышение уровня ВГ на 56 %, 72 % и 37 %), что доказывает перспективность разработки новых противовоспалительных препаратов на основе АРИЛ-1 для лечения ряда заболеваний человека с гиперпродукцией ИЛ-1.

The tissue alteration activates a great number of biochemical processes such as production of cytokines (especially interleukin-1), release and conversions of the arachidonic acid, induction of free radical oxidation processes. A comparative investigation of antialterative activity of interleukin-1 receptor antagonist, antioxidant enzyme Recsod and NSAID - sodium diclofenac have been carried out in acute myocarditis (in rats) induced by isadrin. While examining the myocardic rats after treating them with Interleukin-1 receptor antagonist, Recsod and Sodium diclofenac the antialterative activity (decrease of AsAT level in 15 %, 10 %, 14 %, decrease of the heart weight index in 30 %, 27 %, 19 %), a protective action (the normalization of electro-physiological activity values); the inhibition of free radical oxidation processes (decrease of TBA-reactants level in 48 %, 55 %, 9 %) and the stimulation of the antioxidant system (increase of Glu-SH level in 56 %, 72 %, 37 %) have been observed. According to these data the creation of the anti-inflammatory drugs containing interleukin-1 receptor antagonist for treating a number of human diseases accompanied by interleukin-1 hyperproduction has been proven to be promising.

Вивчено антиоксидантну та ангіопротекторну активність препарату рекомбінантної супероксиддисмутази за модельного дитизонового діабету у кролів. Встановлено, що у разі введення дитизону (який викликає абсолютну інсулінову недостатність) у тварин спостерігається суттєва активація процесів вільнорадикального (ВРО) ушкодження зі зниженням активності антиоксидантних ферментів - супероксиддисмутази (СОД), каталази, глутатіонпероксидази, а також підсилення ангіодеструктивних процесів. Застосування антиоксидантів призводить до зменшення активності процесів ВРО і зниження інтенсивності ангіодеструктивних процесів. Найбільш активним у цьому плані є препарат супероксиддисмутази. Як відомо, СОД пригнічує початкові стадії ВРО і цим самим зменшує виразність їх пошкоджувальної дії на підшлункову залозу і на судини. Препарат порівняння токоферолу ацетат за всіма вивченими показниками поступається препарату супероксиддисмутази. Одержані результати свідчать про доцільність застосування препаратів СОД у комплексній терапії цукрового діабету.

Изучена антиоксидантная и ангиопротекторная активность препарата рекомбинантной супероксиддисмутазы при модельном дитизоновом диабете у кролей. Установлено, что при введении дитизона (вызывающего абсолютную инсулиновую недостаточность) у животных наблюдается существенная активация процессов свободнорадикального повреждения со снижением активности антиоксидантных ферментов - СОД, каталазы, глутатионпероксидазы, а также усиление ангиодеструктивных процессов. Применение антиоксидантов приводит к уменьшению активности процессов СРО и снижению интенсивности ангиодеструктивных процессов. Наиболее активным в этом плане является препарат супероксиддисмутазы. Как известно, СОД ингибирует самые начальные стадии СРО и тем самым уменьшает выраженность их повреждающего действия на поджелудочную железу, а также их повреждающее действие на сосуды. Препарат сравнения токоферола ацетат по всем изученным показателям уступал препарату супероксиддисмутазы. Полученные результаты свидетельствуют о целесообразности применения препаратов СОД в комплексной терапии сахарного диабета.

This article is devoted to the study of angioprotective and antioxidative activity of recombinant superoxide dismutase (SOD) medication in the model of ditizone diabetes in rabbits. It has been found out that after dithizone introduction (causing the absolute insulin insufficiency) the essential activation of the free radical damage (FRD) with the decrease of antioxidant enzymes' activity - SOD, catalase, glutathione peroxidase has been observed in animals, and the stimulation of the angiodestructiveprocesses has been increased. The application of antioxidants led to reduction of FRD activity and decreased the intensity of angiodestructive processes. The most active in this respect is SOD drug. As it is known, SOD inhibits the most initial stages ofFRD, reducing expressiveness of its damaging action on the pancreas, as well as their damaging action on vessels. The reference drug - tocopherol acetate - was inferior to SOD drug in all parameters studied. The results obtained prove a potential expediency of SOD drugs application in the complex therapy of diabetis melitus.

Ключ. слова: Діуретики, похідні дикарбонових кислот, спонтанний діурез
Індекс рубрикатора НБУВ: Р696-322

Рубрики:

Урологічна патологія

Шифр НБУВ: Ж15836 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: Цукровий діабет, антиоксиданти, рекомбінантна супероксиддисмутаза, ?-токоферолу ацетат
Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-52

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж15836 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Исследованы противолучевые свойства нового антиоксидантного препарата рекомбинантной супероксиддисмутазы, полученного путем генной инженерии, в эксперименте на мышах при действии ионизирующей радиации в летальных дозах. Новый антиоксидантный препарат рекомбинантной супероксиддисмутазы проявляет выраженные радиозащитные свойства при действии ионизирующей радиации в летальных дозах. Радиозащитное действие препарата способствует модификации основных клинических проявлений острой лучевой болезни.

Комплексно вивчено фармакологічну активність препаратів супероксиддисмутази різного походження на основі моделей серцево-судинної патології, запальних станів, променевих пошкоджень, пошкоджень печінки та ін. Наведено теоретичне узагальнення та нові підходи до розв'язання проблеми підвищення ефективності вільнорадикальним окисненням (ВРО) обумовлених патологічних станів шляхом використання препаратів супероксиддисмутази (СОД). Установлено, що рекомбінантна СОД (СОДгес), еритроцитарна СОД (СОДег) та "Пероксинорм" сприяють зменшенню активності процесів ВРО, цитолізу, поліпшують функціональну активність органів і систем. Висока антиексудативна активність препаратів СОД свідчить, що їх протизапальна дія реалізується шляхом зменшення активності вільнорадикальних процесів та імунного запалення. Препарати СОД мають виражені кардіопротекторні властивості, а саме: нормалізують показники серцевої діяльності, поліпшують біоенергетичні процеси у міокарді, знижують інтенсивність цитологічних і вільнорадикальних процесів, а також мають ангіопротекторний ефект. Виявлено хронофармакологічну залежність дії препаратів СОД, а також з'ясовано хронофармакологічну залежність дії токоферолу та кверцетину. Препарати СОД здатні на 40 - 60 % потенціювати протизапальні ефекти індометацину, диклофенаку натрію, токоферолу ацетату, кверцетину. Для рекомбінантної СОД установлено виражену протипроменеву активність і з'ясовано оптимальні схеми її введення. На підставі результатів досліджень показано перевагу препарату СОДгес у порівнянні з традиційними антиоксидантами та повну взаємозумовленість СОДгес і СОДег. Препарат СОДег - "Ерисод" дозволений до медичного

Висвітлено питання етіології, патогенезу, клінічного перебігу основних нозологічних одиниць. Наведено порівняльну характеристику лікарських засобів (ЛЗ) і фармакологічних груп, визначено їх місце в лікуванні різних нозологічних форм на підставі даних сучасних досліджень. Описано ЛЗ, зареєстровані в Україні. Викладено нові дані про основні симптоми та синдроми, методи діагностики та особливості медикаментозної терапії найбільш розповсюджених захворювань людини. Увагу приділено фармакотерапії нервових та психічних захворювань, органів дихання, туберкульозу, серцево-судинної системи, органів травлення, нирок і сечовивідних шляхів, сполучної тканини, алергійних станів, ендокринних органів та подагри, системи крові та злоякісних новоутворень, інфекційних, шкірних захворювань і захворювань, що передаються статевим шляхом, захворювань вуха, горла, носа та очних хвороб, а також фармакотерапії в акушерській та гінекологічній практиці, анестезіології, реаніматології, хірургії й стоматології.

Посібник грунтується на найновіших даних у галузі репродуктивного здоров'я та планування сім'ї. Викладено базові питання клінічної фармакології засобів контрацепції та медичні критерії прийнятності для кожного методу контрацепції (природних методів, методу лактаційної аменореї, бар'єрної, гормональної контрацепції тощо). Наведено детальну характеристику комбінованих гормональних контрацептивів, гормональних контрацептивів прогестагенового ряду, внутрішньоматкових контрацептивів, засобів хімічної контрацепції (сперміцидів) та ін. Розглянуто питання надання фармацевтичної опіки під час відпуску засобів контрацепції, при їх використанні та у разі виникнення побічних ефектів. Наведено сучасну інформацію щодо використання засобів контрацепції на основі доказової медицини, міжнародного та вітчизняного досвіду.

Пособие базируется на новейших данных в отрасли репродуктивного здоровья и планирования семьи. Изложены базовые вопросы клинической фармакологии средств контрацепции и медицинские критерии приемлемости для кождого метода контрацепции (природных методов, метода лактационной аменореи, барьерной, гормональной контрацепции и др.). Дана детальная характеристика комбинированных гормональних контрацептивов, гормональных контрацептивов прогестагенового ряда, внутриматочных контрацептивов, средств химической контрацепции (спермицидов) и др. Рассмотрены вопросы предоставления фармацевтической опеки при отпуске средств контрацепции, их использовании и в случае возникновения побочных эффектов. Приведена современная информация относительно использования средств контрацепции на основе доказательной медицины, международного и отечественного опыта.

Фармакологически обоснована целесообразность применения антиоксидантов природного происхождения и их комбинаций в условиях первичной инсулинорезистентности, вызванной введением дексаметазона. Установлено, что использование природных антиоксидантов в условиях эксперимента тормозит развитие инсулинорезистентности путем снижения выраженности процессов свободнорадикального окисления, сохранения активности систем антиоксидантной защиты. Экспериментально доказана эффективность комбинированного применения рексода с антиоксидантами (эмоксипином, корвитином и альфа-токоферола ацетатом), что способствует потенцированию антиоксидантного, антицитолитического эффекта комбинаций, улучшению показателей гликемического контроля и снижению проявлений инсулинорезистентности.

Приведены результаты экспериментального исследования антиэкссудативного действия экстрактов корня и листьев лопуха большого. Доказано, что на моделях острого асептического воспаления экстракт листьев лопуха проявил выраженное антиэкссудативное действие, по которому он не уступал (зимозановый отек) или уступал на 10 % (каррагениновый отек) препаратам сравнения. Экстракт корня лопуха обладает умеренным антиэкссудативным действием, по которому уступает экстракту листьев лопуха, диклофенаку натрия (каррагениновый отек) и кверцетину (зимозановый отек). Поскольку экстракт листьев лопуха проявил выраженное антиэкссудативное действие на обоих моделях отеков, можно предположить, что механизм противовоспалительного действия густых экстрактов лопуха, в отличие от классических нестероидных противовоспалительных средств и кверцетина, не связан с угнетением циклооксигеназы или липоксигеназы.

Обгрунтовано доцільність застосування рексоду (препарату на основі рекомбінантної Cu-Zn супероксиддисмутази, одержано методом генної інженерії з культури штаму дріжджів-продуцентів Saccharomyces cerevisiae Y 2134) у щурів із індукованими хронічним введенням фруктози проявами метаболічного синдрому. Встановлено, що рексод гальмує метаболічні прояви синдрому інсулінорезистентності внаслідок покращання толерантності до вуглеводів і підвищення чутливості до інсуліну, пригнічення процесів вільнорадикального окиснення ліпідів, покращання функціональної активності ендогенної антиокисної системи. Покращання антиоксидантного гомеостазу на тлі використання рексоду опосередковано призводить до зменшення рівня жирних кислот і тригліцеридів у сироватці крові та процесів глюконеогенезу в печінці експериментальних тварин. З'ясовано, що ефективність рексоду за експериментального метаболічного синдрому була в середньому на 20 % вище ефективності альфа-токоферолу ацетату. Виявлено антиоксидантні й антигіперглікемічні властивості рексоду зумовлюють доцільність його подальших досліджень як перспективного препарату для корекції інсулінорезистентних станів, зокрема метаболічного синдрому.

Обоснованы целесообразности применения рексода (препарата на основе рекомбинантной Cu-Zn супероксиддисмутазы, полученной методом генной инженерии из культуры штамма дрожжей-продуцентов Saccharomyces cerevisiae Y 2134) у крыс с индуцированными хроническим введением фруктозы проявлениями метаболического синдрома. Установлено, что рексод тормозит метаболические проявления синдрома инсулинорезистентности вследствие улучшения толерантности к углеводам и повышения чувствительности к инсулину, угнетения процессов свободнорадикального окисления липидов, улучшения функциональной активности эндогенной антиокислительной системы. Улучшение антиоксидантного гомеостаза на фоне использования рексода косвенно приводит к уменьшению уровня жирных кислот и триглицеридов в сыворотке крови и процессов глюконеогенеза в печени экспериментальных животных. Выяснено, что эффективность рексода при экспериментальном метаболическом синдроме была в среднем на 20 % выше эффективности альфа-токоферола ацетата. Выявленные антиоксидантные и антигипергликемические свойства рексода обусловливают целесообразность его дальнейших исследований как перспективного препарата для коррекции инсулинорезистентних состояний, в частности метаболического синдрома.

За допомогою методу спінових зондів одержано нові дані щодо можливих механізмів цитотоксичної дії низки гідрофільних полоксамерів із великими гідрофільними (ПЕГ) блоками, що може призводити до зниження множинної лікарської стійкості (МЛС) ракових клітин. Для цього досліджено взаємодію ряду гідрофільних полоксамерів і окремо високомолекулярних ПЕГ як гідрофільних блоків полоксамерів, з модельними мембранами, живими клітинами та білками різної структури, а також їх вплив на конформаційну рухливість ліпідів мембран клітин і макромолекул різних білків. Показано, що введення в еритроцити людини та щурів 5 % полоксамерів 188, 237, 338 і 407, які мають у структурі великі гідрофільні ПЕГ блоки, як правило, супроводжувалося сильним зниженням мікров'язкості мембран клітин, іноді в 1,5 і більше разу (полоксамер 338 і 407). ПЕГ-1500 також ефективно зв'язувався з ліпідами мембран ліпосом, мітохондрій і еритроцитів, у результаті чого мікров'язкість мембран еритроцитів знижувалася протягом 1 год. Уведення осмотично активного ПЕГ-2000 в еритроцити людини призводить до стійкої в часі дегідратації клітин. За допомогою спінових зондів одержано нові дані щодо взаємодії високомолекулярних ПЕГ-1500, ПЕГ-2000 і ПЕГ-4000 з гідрофобною порожниною (кишенею) поверхні глобули альбуміну за допомогою гідрофобних метиленових груп. Так як інтегральний мембранний глікопротеїн ракових клітин P-gp, вбудований у мембранний ліпідний бішар, у тому числі й за допомогою поверхневих гідрофобних ділянок макромолекули P-gp, зроблено припущення, що механізм інгібування P-gp гідрофільними полоксамерами може бути пов'язаний з порушенням або з ослабленням білково-ліпідної взаємодії макромолекули P-gp з ліпідами мембран ракових клітин під дією ПЕГ блоків. Встановлено, що механізми цитотоксичної дії полоксамерів різної будови універсальні для багатьох клітин, не тільки ракових, і полягають в сильному зниженні мікров'язкості мембран клітин, яке призводить до зниження активності багатьох мембранних білків і ферментів. У гідрофільних полоксамерів є додаткові механізми цитотоксичності та пригнічення МЛС ракових клітин, пов'язані з дією великих ПЕГ блоків на мембрани та додаткове розпушення мембран, ослаблення білок-ліпідної взаємодії між глікопротеїном P-gp і ліпідами мембран ракових клітин, дегідратація мембран клітин, можлива взаємодія ПЕГ блоку з макромолекулою P-gp з подальшою зміною активної конформації макромолекули білка.

Остеоартрит - це група патогенетично близьких захворювань різної етіології з хронічним прогресуючим перебігом. Характеризується руйнуванням суглобового хряща та прилеглої до нього кістки, супроводжується болем, порушенням або обмеженням функціональної активності суглобів, запаленням синовіальної оболонки - синовіїтом. Остеоартриту притаманна поліморбідність і значний рівень інвалідизації. Для лікування остеоартриту застосовують швидкодіючі, тобто симптом-модифікуючі препарати, такі як нестероїдні протизапальні засоби і глюкокортикоїди, анальгетики (переважно парацетамол), а також препарати сповільненої дії, які структурно модифікують хрящ. До останніх відносять глюкотамін, хондроїтин та їх комбінації.

Остеоартрит - це поліетіологічне захворювання, виникнення та розвиток якого обумовлені низкою генетичних, механічних, гормональних та метаболічних факторів, що порушують стійкість гіалінового хряща та його фізіологічну регенерацію під впливом навантаження. Характерною ознакою є руйнування суглобового хряща й прилеглої до нього кістки, біль, синовіт, порушення або обмеження функціональної активності суглобів. У фармакотерапії остеоартриту використовують анальгетики, нестероїдні протизапальні препарати та препарати сповільненої дії, які модифікують структуру хряща (глюкозамін, хондроїтин та ін.).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.5 + Р281.92-2 + Р282.113

Рубрики:

Хвороби печінки, жовчного міхура і жовчних шляхів

Гепатопротектори

Окремі біохімічні продукти лікарських рослин в фармації

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9 + Р282.113

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Окремі біохімічні продукти лікарських рослин в фармації

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9 + Р282.113 + Р413.51-52

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Окремі біохімічні продукти лікарських рослин в фармації

Хвороби печінки

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281с13

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Косметичні засоби на основі плаценти досить широко використовуються в усьому світі. Мета роботи - дослідити склад водорозчинних фракцій свинячої плаценти (ВЕСП) та спорідненість їх компонентів до модельних мембран. Методом високоефективної гель-проникаючої хроматографії вивчено молекулярно-масовий розподіл фракцій ВЕСП. Молекулярні маси встановлювали за часом утримування на колонці реперних речовин. Для вивчення спорідненості пептидів ВЕСП до модельних мембран ліпосом з фосфатидилхоліном використовували метод флуоресцентних зондів. ВЕСП містить достатню кількість (24,2 %) коротких пептидів і вільних амінокислот, велику кількість низькомолекулярних пептидів тієї чи іншої молекулярної маси. Пептиди ВЕСП ефективно зв'язуються з ліпосомами фосфатидилхоліну. Висновки: водорозчинні фракції свинячої плаценти завдяки багатому хімічному складу є перспективною сировиною для створення косметологічних засобів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51-5 + Р282.111

Рубрики:

Хвороби печінки

Окремі лікарські рослини в фармації

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ