Розглянуто проблему вивчення емоційного стану та його корекцію викладача вищої школи. Емоційну сферу розглянуто як компонент категоріальної структури професійної свідомості викладача вищої школи.

Зазначено, що за нових соціально-економічних умов проблема професіоналізму вимагає комплексного науково обгрунтованого теоретико-методологічного та практичного вирішення. Професіоналізм педагога стає центральним об'єктом державної політики, що виражається в соціальному замовленні готувати педагога високого рівня, здатного активно сприяти реалізації освітніх проектів національного масштабу. У зв'язку з цим психологічний аналіз професійної діяльності відіграє важливу роль для оптимальної її організації.

Розглянуто інноваційну діяльність в системі освіти як соціально-педагогічний феномен і чинник розвитку особистості викладача ВНЗ. Шляхом управління інноваційними процесами здійснюється опосередковане управління професійним ростом викладача і розвитком його професіоналізму.

За результатами науково-методологічного аналізу показано стан проблеми професійної свідомості в сучасній психологічній літературі. Розкрито сутність і функціональну роль професійної свідомості в діяльності викладачів, проаналізовано сучасні підходи до характеристики їх фахової діяльності. Проведено системний аналіз категоріальної структури професійної свідомості викладачів вищої школи, розглянуто психологічні механізми, методи, засоби впливу на неї. Запропоновано технологію розвитку професійної свідомості викладачів ВНЗ, а саме розвитку самовідношення, рефлексії, психологічної та комунікативної культури.

Висвітлено категоріальну структуру професійної свідомості викладачів, основні категорії вивчення свідомості викладачів, розкрито зміст і структуру свідомості й самосвідомості викладачів вищої школи, наведено методологічні принципи дослідження категоріальної структури свідомості викладачів. Визначено об'єктивні й суб'єктивні чинники, когнітивні, емоційно-вольові й мотиваційно-ціннісні компоненти категоріальної структури свідомості викладачів. Обгрунтовано концепцію категоріальної структури поетапного розвитку професійної свідомості викладачів вищої школи. Розглянуто критерії й показники оцінки рівня сформованості та психологічні механізми, методи, засоби розвитку професійної свідомості викладачів вищої школи. Запропоновано програму розвитку категоріальної структури професійної свідомості викладачів вищої школи та практикум з розвитку рефлексії, психологічної та комунікативної культури.

Приділено увагу українській культурі XVIII, XIX, XX та початку XXI ст. Розглянуто просвітницько-освітню, театрально-музичну, релігійно-правову спадщину, живописно-скульптурне, архітектурне та декоративно-прикладне мистецтво, фольклорно-літературну, етико-естетичну культуру, наукові, звичаєво-традиційні надбання та окремі погляди щодо бачення видатних особистостей нації, які орієнтують сучасну молодь на осмислення складності та різноманітності завдань, що постають перед сучасною громадою, потребуючи соціально-креативної відповідальності.

Розглянуто проблему людини на зламі XX і XXI ст. у векторі філософської антропології. Це період "постантропології", де людина перебуває в ситуації "людської кризи", для якої характерним є те, що в неї виникло ясне усвідомлення того, коли людина не є більше володарем у Всесвіту, що в неї з'явилося усвідомлення власного кінця. Для розв'язання цієї проблеми має змінитися природа людини, її ментальність. Тому виникає необхідність: методологічної рефлексії культури для того, щоб культура була поставлена в безпосередній зв'язок з людиною як родовим єством; підвищувати рівень екологічної культури та почуття соціальної відповідальності людини; відкинути зазіхання на панування над природою, установку на безмежний прогрес у техніці та матеріальному зростанні; відмови від ментальності тоталітарної культури як породження і невід'ємного атрибуту тоталітарної системи суспільства; естетики життя.

Викладено теорію ймовірностей та розглянуто використання її у медико-психологічних дослідженнях і практиці. Висвітлено проблеми, як базові поняття теорії ймовірностей; алгебру подій й основні правила обчислення ймовірностей; повторні незалежні випробування і їх застосування; дискретні випадкові величини, закон розподілу ймовірностей і числові характеристики; безперервні випадкові величини та їх числові характеристики; класичні закони розподілу ймовірностей безперервних випадкових величин і багатомірні розподіли випадкових величин. У методичному плані по кожному розділу наведено необхідні теоретичні відомості з теорії ймовірностей, типові приклади з рішеннями завдань і питання для самоконтролю. Вміщено індивідуальні завдання для самостійної роботи і дворівневі тести для перевірки знань та навичок. Розкрито медико-психологічні дослідження та практику з математично обґрунтованим підходом, окреслено повторні незалежні випробування і застосування теорії у клінічній практиці та фармакології.

Матеріал посібнику вибудовано на стику трьох актуальних наук, а саме: релігієзнавства, медицини та психології, де центральною ланкою, яка їх об’єднує, є релігія і людина. У трьох розділах розглянуто актуальні проблеми: релігія як соціальне явище і релігія в Україні; тандемність релігії та медицини в аспекті здоров’я людини і її репродуктивної функції, евтаназії; світу психологічного життя людини, психологічний аспект її релігійності, взаємодія лікаря і пацієнта, психологічні засади медичної етики тощо. Кожний розділ має низку засобів із перевірки та поповнення знання, а саме: питання для самоконтролю, завдання для роздумів та реферативної роботи; термінологічний словничок, а також інформацію під гаслом - "Це цікаво знати". Окреслено основні версії походження релігії, причини її виникнення і типологію. Виокремлено соціально-економічні, політичні передумови виникнення християнства і його ідейні джерела. Розкрито питання релігієзнавства, медичної етики, психології та медичної психології, суспільних філософських проблем.