Досліджено особливості перебігу вагітності та пологів, стану фетоплацентарного комплексу та нейроендокринної адаптації у жінок з загибеллю плода в анамнезі. Встановлено, що у даної групи вагітних наявні порушення гемодинаміки в системі мати - плацента - плід, які призводять до формування фетоплацентарної недостатності, внутрішньо-утробної гіпоксії та затримки розвитку плода. Визначено, що значною мірою їх обумовлюють зміни рівнів основних стрес-асоційованих гормонів та порушення рецепторної чутливості ендотелію плацентарних судин до деяких спазмолітичних та біологічно активних речовин. Розроблено лікувально-профілактичний комплекс, спрямований на корекцію порушень психоемоційного стану, нормалізацію гемодинаміки та підтримку компенсаційних процесів в системі мати - плацента - плід, доведено ефективність його застосування.

Проведено порівняльний аналіз структури, частоти природженої та спадкової патології плода при двійнях та одноплідній вагітності після використання допоміжних репродуктивних технологій та в разі спонтанної вагітності.

Визначено життєздатність плодів з природженою діафрагмальною грижею (ПДГ) на основі результатів пренатальної діагностики у плодів і аналізу історій хвороб 64 новонароджених дітей з ПДГ, які перебували на лікуванні в ДУ "ІПАГ НАМН України" протягом 1981 - 2012 рр. Встановлено пренатальні прогностичні фактори, які впливають на виживання плодів і новонароджених дітей з цією вадою. Для зниження рівня перинатальної смертності розроблено тактику ведення вагітності з визначенням показів для її переривання у випадках ПДГ, несумісних із життям.

Наведено новий легенево-феморальний індекс, розроблений для поліпшення пренатальної діагностики гіпоплазії легенів у плода під час скринінгового ультразвукового дослідження. Описано методику обчислення індексу, наведено нормативні показники 5-го, 50-го і 95-го процентилей для різних термінів вагітності, обгрунтовано значення порогових показників.

Проаналізовано частоту і структуру вироджених вад розвитку (ВВР) легенів, грудної клітки та діафрагми плода, діагностованих у вагітних високого ризику, скерованих до відділення медицини плода ДУ "ІПАГ НАМН України" за 11 років. У відділенні медицини плода ДУ "ІПАГ НАМН України" за 2001 - 2011 рр. обстежено 34 787 вагітних жінок із групи високого ризику. Усього проведено 24 119 (69,3 %) первинних поглиблених ультразвукових досліджень (УЗД), а ВВР діагностовано у 3 329 (13,8 %) випадках. За показаннями визначено каріотип плода. УЗД проведено із використанням УЗ-сканерів HDI 4000 та ACCUVIX V20EX-EXP. Оцінку структури та частоти патології за допомогою пренатального УЗД здійснено на основі аналізу реєстру згідно з Міжнародною Європейською програмою EUROCAT, з використанням загальної методології та 5-значного кодування вад розвитку ICD/BPA9. Встановлено, що частка ВВР легенів, грудної клітки та діафрагми становила 5,9 %. Провідні місця у структурі зазначеної патології посіли вроджена діафрагмальна кила (ВДК) - 67,0 %, кістозно-аденоматозні вади розвитку легенів (КАВРЛ) - 20,3 %. Загальна частка бронхогенних кіст, секвестрації легенів, гідротораксу, пухлин і кіст заднього межистіння дорівнювала 12,7 %. ВДК в 34,8 % випадків поєднувалась з іншою вродженою та спадковою патологією; найчастіше спостережено лівобічний дефект діафрагми. У разі КАВРЛ найчастіше (в 42,5 %) пренатально діагностовано III тип патології. Висновки: переважна більшість ВВР легенів, грудної клітки та діафрагми належить до групи вад, що коригуються, але супроводжуються інвалідністю. Прогноз за такої патології неоднозначний, потребує ретельного обстеження плода і новонародженого.

Обгрунтовано важливість проведення стандартизованого вимірювання легень і грудної клітки під час розширеної біометрії плода під час експертного ультразвукового дослідження. Описано методику вимірювання легень і грудної клітки плода, наведено нормативні показники 5-го, 50-го і 95-го процентилей цих розмірів у різні терміни вагітності.

Надано методологію визначення об'єму легенів плода під час тривимірного ультразвукового дослідження та нормативні показники для різних термінів вагітності.

Мета роботи - розробити методику діагностики й оцінки ступеня гіпоплазії легень у плода під час двовимірного ультразвукового дослідження. Ультразвукове дослідження проведено за допомогою діагностичного сканеру ACCUVIX V20EX-EXP. Вимірювання легень проведено в 300 плодів у терміни 12 - 37 тиж вагітності за умови нормального перебігу вагітності, нормального розвитку та відповідності розмірів гестаційному терміну. Патологічний розвиток виявлено у 12 плодів із лівобічною кістозно-аденоматозною вадою розвитку легень та у 21 плода з ізольованою лівобічною вродженою діафрагмальною килою. Вимірювання проведено за поперечного сканування грудної клітки на рівні клапанів серця (чотирикамерний зріз серця): визначено площу легень за методикою обведення їх контурів безперервною лінією (manual tracing). У плодів проаналізовано показники площі легені, контр-латеральної до сторони ураження. Оцінка розмірів контр-латеральної легені у плодів із кістозно-аденоматозною вадою розвитку легень показала, що гіпоплазія середнього ступеня була в 33,30 % випадків, у решти плодів спостерігалась гіпоплазія легкого ступеня (50,00 %) або нормальні розміри контр-латеральної легені; у разі лівобічної вродженої діафрагмальної килі відмічено більш виражене ураження контр-латеральної легені - тяжку гіпоплазію в 9,52 % і середньої тяжкості - в 57,14 % випадків. Висновки: відношення виміряної площі легені плода до нормативного показника не залежить від інших розмірів плода та терміну вагітності, тому запропоноване відношення може бути використане для визначення ступеня гіпоплазії легень за різноманітної патології, що супроводжується змінами основних розмірів плода. Використання наведеного методу надасть змогу під час експертного двовимірного УЗД покращити діагностику гіпоплазії легень у плода та визначити її ступінь, що надасть змогу оцінити прогноз життєздатності плода під час розробки тактики ведення вагітності та плану надання спеціалізованої допомоги новонародженому, а також удосконалити уніфіковану оцінку та наукову обробку даних пацієнтів, обстежених у різні терміни вагітності.

С целью определения предикторов патологических состояний в плаценте и эндометрии женщин, прооперированных по поводу рака щитовидной железы, выполнили сравнительное исследование плацент и эндометрия женщин, которым проведено оперативное вмешательство в связи с наличием папиллярной карциномы (инкапсулированной), и эндометрия от женщин с доброкачественными опухолями матки (лейомиома). В исследовании использованы общегистологические методы, а также иммуногистохимический метод определения экспрессии с МКАТ Ki67 Clon MIB-1, р53 Clon DO-7, РЕА, Cytokeratin AE1/AE3, Vimentin Clone v9, рецепторов к эстрогенам и прогестерону. Установлены предикторы плацентарно-эндометриальных нарушений при онкопатологии у женщин: увеличение относительного объема экспрессии в плаценте и эндометрии пролиферативного маркера Ki-67 и онкомаркера p53, что приводит к нарушению процессов регенерации; дисхроноз показателей экспрессии рецепторов эстрогенов и прогестерона в эндометрии; наличие экспрессии РЭА у 25 % женщин основной группы как в эндометрии, так и в плаценте; наличие атипичной железистой гиперплазии, полипоза и микрополипоза эндометрия, которые имеют значение в развитии онкопатологии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.115

Рубрики:

Багатоплідна вагітність

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено порівняльний аналіз перебігу та закінчення двох вагітностей поспіль у подружньої пари з негативним HPA-1a-генотипом у дружини (HPA-1b/b) і гомозиготним позитивним HPA-1a-генотипом у чоловіка (HPA-1a/a) за даними клінічних, ультразвукових, патолого-гістологічних досліджень. Окреслено проблеми ведення вагітних у випадку алоімунного конфлікту за системою тромбоцитарних антигенів в Україні.

Наведено основні відомості про синдром П'єра Робена як рідкісну генетичну патологію з висвітленням специфічних діагностичних і клінічних аспектів. Обгрунтовано необхідність своєчасної пренатальної й постнатальної діагностики для визначення тяжкості стану плода, новонародженого та дитини з можливістю подальшого адекватного лікування. Описано два клінічні випадки: плода із синдромом П'єра Робена й пренатальними клонічними судомами, а також пацієнта 2 років із синдромом П'єра Робена й множинними структурними аномаліями центральної нервової системи. Визначено особливо небезпечні прояви патології, що призводять до летальних наслідків.

Мета роботи - розробити і удосконалити характер та об'єм пренатальної і ранньої постнатальної діагностики гастрошизису у плодів і новонароджених дітей. В ДУ "Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України" за 2006 - 2015 рр. пренатально обстежено 43 плоди з гастрошизисом. Під час пренатального обстеження плода з гастрошизисом, крім спеціалістів УЗД, обов'язково був присутній дитячий хірург. У 100 % оперованих новонароджених дітей з гастрошизисом діагноз установлено пренатально. Частота ранньої пренатальної діагностики гастрошизису (до 22 тижнів гестації) - 43,6 %, що потребує подальшого удосконалення. Висновки: основними критеріями пренатальної діагностики гастрошизису в плода є: локалізація і величина наскрізного дефекту передньої черевної стінки, характер евентрованих органів, їх стан та об'єм; об'єм черевної порожнини і ступінь вісцероабдомінальної диспропорції; виявлення асоційованих вад розвитку та захворювань; кількість навколоплідних вод; цитогенетичне дослідження з визначенням каріотипу плода. Алгоритм постнатальної діагностики гастрошизису та асоційованих вад розвитку і захворювань у новонароджених включає: УЗД органів черевної порожнини і заочеревинного простору; ехокардіографію і нейросонографію; оглядову рентгенографію органів грудної клітки і черевної порожнини, пасаж контрасту по шлунково-кишковому тракту, іригографію - при підозрі на кишкову непрохідність; консультацію невролога, а за необхідності - й інших спеціалістів.

Мета роботи - розробити і удосконалити характер та об'єм пренатальної і ранньої постнатальної діагностики гастрошизису у плодів і новонароджених дітей. В ДУ "Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України" за 2006 - 2015 рр. пренатально обстежено 43 плоди з гастрошизисом. Під час пренатального обстеження плода з гастрошизисом, крім спеціалістів УЗД, обов'язково був присутній дитячий хірург. У 100 % оперованих новонароджених дітей з гастрошизисом діагноз установлено пренатально. Частота ранньої пренатальної діагностики гастрошизису (до 22 тижнів гестації) - 43,6 %, що потребує подальшого удосконалення. Висновки: основними критеріями пренатальної діагностики гастрошизису в плода є: локалізація і величина наскрізного дефекту передньої черевної стінки, характер евентрованих органів, їх стан та об'єм; об'єм черевної порожнини і ступінь вісцероабдомінальної диспропорції; виявлення асоційованих вад розвитку та захворювань; кількість навколоплідних вод; цитогенетичне дослідження з визначенням каріотипу плода. Алгоритм постнатальної діагностики гастрошизису та асоційованих вад розвитку і захворювань у новонароджених включає: УЗД органів черевної порожнини і заочеревинного простору; ехокардіографію і нейросонографію; оглядову рентгенографію органів грудної клітки і черевної порожнини, пасаж контрасту по шлунково-кишковому тракту, іригографію - при підозрі на кишкову непрохідність; консультацію невролога, а за необхідності - й інших спеціалістів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.216.412 + Р716.226.412

Рубрики:

Хвороби системи дихання у вагітних

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - проаналізувати результати комплексного пренатального обстеження вагітних жінок при вродженій діафрагмальній килі у плода; надати характеристику супутньої структурної та хромосомної патології; порівняти деякі клінічні показники залежно від наявності супутньої патології. Проведено ретроспективний аналіз даних ультразвукових та інвазивних досліджень 200 пацієнток із вродженою діафрагмальною килою у плода, які звернулися до відділення медицини плода у 2007 - 2018 рр. Середній термін первинного звертання пацієнток становив 27,37 +- 7,20 тиж., частка пацієнток, що вперше звернулися до 22 тиж. вагітності, дорівнювала 38,5 %. ізольована діафрагмальна кила спостерігалася в 73 % випадках, у поєднанні з іншою патологією - у 27 %. Серед супутньої патології у 87 % випадків визначалися вади розвитку інших органів та систем, в 11,1 % випадків - хромосомна патологія при множинних вадах розвитку, в 1 випадку - хромосомна патологія без ознак іншої структурної патології. Асоційована структурна патологія переважно представлена вродженими вадами серця, центральної нервової системи, сечостатевої та кістково'м'язової систем. За супутньої патології визначалися вірогідно менші середні терміни первинного звернення, ніж при ізольованій діафрагмальній килі (25,39 +- 6,8 проти 28,10 +- 7,2; р = 0,018), більша частота багатоводдя (ВШ 2,97; 95 % ДІ 1,52 - 5,78) та синдрому затримки розвитку плода (ВШ 3,54; 95 % ДІ 1,53 - 6,01). Висновки: середній термін первинного звернення пацієнток із вродженою діафрагмальною килою у плода є незадовільним для своєчасного повного обстеження та визначення плану ведення вагітності. Характер асоційованих структурних аномалій за відсутності хромосомної патології у плодів із діафрагмальною килою дає підстави підозрювати наявність іншої синдромальної патології, а це потребує застосування додаткових методів дослідження.

Кісти яєчників вважаються рідкісними у педіатричній практиці. Пухлини яєчників становлять 1 % від усіх пухлин у дітей. Статеві залози - друга за частотою локалізація тератоїдних пухлин у дітей після крижово-куприкової ділянки. Описано клінічний випадок гігантської тератоїдної кісти яєчника з компресією органів черевної порожнини та діафрагми у новонародженої дівчинки. Після радикального оперативного втручання настало одужання.

Мета роботи - представити особливості пренатальної ультразвукової візуалізації при різних варіантах вролженою діафрагмальної кили (ВДК) серед пацієнтів відділення медицини плода, надати характеристику найбільш частим типовим варіантам. Проведено ретроспективний аналіз даних ультразвукових досліджень 200 пацієнток з ВДК у плода, які звернулись до відділення медицини плода в 2007 - 2018 рр. Лівобічна кила визначалась в 86 %, правобічна - в 12 %, центральна - в 1 %, та двобічна в 1 % випадків. При правобічній ВДК найбільш чисельною (91, 6 %) була група плодів, у яких в грудній клітці (ГК) визначалась печінка та петлі кишечника. При лівобічній килі найбільш чисельними була група плодів з візуалізацією в ГК кишечнику, шлунку та печінки (+/- селезінка) - 52,3 %, на другому місці - з візуалізацією кишечнику та шлунку (+/- селезінка) - 18,0 %, на третьому місці - з візуалізацією в ГК лише кишечнику - 15,7 %. Висновки: виявлено високу варіабельність варіантів герніації органів черевної порожнини в грудну клітку, особливо при лівобічній діафрагмальній килі; принаймні в половині випадків лівобічній діафрагмальній килі мав місце варіант тяжкої патології.

Мета дослідження - представити особливості пренатальної ультразвукової візуалізації за гастрошизису, надати характеристику найбільш частим типовим варіантам і характерним змінам ультразвукової картини в динаміці вагітності. Проведено ретроспективний аналіз даних 275 ультразвукових досліджень 152 пацієнток з гастрошизисом у плода, які звернулись до відділення медицини плода в 2007 - 2018 рр. Наведено найбільш типові характерні зміни клінічної ультразвукової картини за гастрошизису у плода: гастромегалія, дистопія шлунку, розширення інтраабдомінальних та евентрованих петель кишечника, затримка росту плода, зміна кількості навколоплодових вод. Визначено достовірне зростання частоти розширення інтраабдомінальних та евентрованих петель кишечника, гастромегалії та дистопії шлунку, затримки росту плода, маловоддя та багатоводдя під час оглядів в III триместрі. Висновки: продемонстровані суттєві зміни ультразвукової клінічної картини зумовлюють важливість пренатальної диспансеризації та повторних оглядів в динаміці вагітності за гастрошизису у плода.

Мета роботи - проаналізувати результати комплексного пренатального обстеження вагітних жінок групи високого ризику при гастрошизисі у плода. Проведено ретроспективний аналіз даних ультразвукових та цитогенетичних досліджень 152 плодів із гастрошизисом у відділенні медицини плода за 2007 - 2018 рр. Середній вік вагітних дорівнював 22,6 +- 4,35 року (діапазон - 15 - 35 років), 73,68 % жінок належали до вікової групи до 25 років. Середній термін первинного звернення вагітних жінок із гастрошизисом у плода до відділення медицини плода становив 23,8 +- 7,0 тиж., частка пацієнтів, що вперше звернулися до 22 тиж. вагітності, дорівнювала 53,3 %. ізольований гастрошизис, без вад розвитку інших систем і органів, діагностувався у 87,5 % плодів. Супутня патологія відмічалася у 12,5 % випадків: вади розвитку серця, сечостатевої системи, кісткової-м'язової системи, шлунково-кишкового тракту, розщеплення верхньої губи і щелепи, пахова грижа. Каріотип плода визначався у 83 (54,6 %) випадках. Затримка росту спостерігалася у 40,1 % плодів із гастрошизисом, багатоводдя - у 8,6 %, маловоддя - у 18,4 %. Антенатальна загибель плода діагностувалася в 3 (1,97 %) випадках у I триместрі. Висновки: середній термін первинного звернення пацієнток із гастрошизисом у плода є незадовільним для своєчасного повного обстеження, спостереження в динаміці та визначення плану ведення вагітності. Найбільш поширеним ускладненням у плодів із гастрошизисом є затримка росту та маловоддя. Частота супутньої структурної патології плодів із гастрошизисом є низькою, при цьому можлива більш пізня маніфестація вад розвитку.