Обстежено 20 хворих на рак гортані ІІІ, ІV стадій після ларингектомії з різними видами голосотвірних операцій, виконано електронейроміографію м'язів шийного відділу стравоходу. Виявлено залежність захисної функції голосовідновлювального шунта від біоелектричної активності м'язів стравоходу.

Обследованы 20 больных раком гортани ІІІ, ІV стадий после ларингэктомии с разными видами голосообразующих операций, произведена электронейромиография мышц шейного отдела пищевода. Определена зависимость защитной функции голосовосстановительного шунта от биоэлектрической активности мышц пищевода.

З метою визначення частоти та значущості проявів периферичної вегетативної недостатності (ПВН) у клінічній картині в пацієнтів з гострими запальними демієлінізуючими поліневропатіями (ГЗДП) проаналізовано 40 випадків зазначених захворювань (21 чоловік і 19 жінок віком від 16-ти до 72-х років). Для виявлення симптомів ПВН використано таблиці Біркмайєра - Вейна. Ці дані зіставлено з результатами докладних електронейроміографічних (ЕНМГ) досліджень. У 38-ми випадках клінічні прояви ГЗДП відповідали синдрому Гійєна - Барре, а в двох - синдрому Міллера - Фішера. Згідно з даними ЕНМГ у 18-ти чоловік (45 %) зміни відповідали переважно мієлінопатії, у 14-ти (35 %) - аксонопатії, а у восьми (20 %) відзначалося змішане ураження (мієліноаксонопатія). У сфері вегетативної регуляції виявлено такі порушення: ортостатичну гіпотензію - у 28-ми пацієнтів (70 %), тахікардію в стані спокою - у 24-х (60 %), гіпертензію в положенні лежачи - у 16-ти (40 %), гіпогідроз шкіри кінцівок - у 18-ти (45 %), диспептичні явища - у восьми (20 %) та нетримання сечі - у трьох (7,5 %). Прояви ПВН спостерігалися на ранній стадії захворювання та зберігалися протягом відновлення рухових функцій; вони найбільш виражені у випадках тяжкого перебігу поліневропатії. Тяжкість вегетативних порушень тісно корелювала зі ступенем дегенерації аксонів (за даними ЕНМГ). Проведене лікування (внутрішньовенне введення імуноглобуліну, плазмаферез, застосування вазоактивних і нейрометаболічних препаратів) не тільки зумовлювало покращання в руховій сфері, але й дозволяло знизити

вираженість симптомів ПВН. Таким чином, у випадках ГЗДП ураження охоплює як товсті мієлінізовані волокна периферичних нервів, так і значну частину тонких волокон, що забезпечують вегетативні функції. ПВН у пацієнтів з ГЗДП виявляється досить часто, і ступінь її вираженості корелює з тяжкістю перебігу хвороби та глибиною ураження периферичних нервів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.60-37 + Р601.112-3

Рубрики:

Пухлини шкіри та слизових оболонок

Вірусні дерматози

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Исследована проблема патогенеза, дифференциальной диагностики и лечения доброкачественных и предраковых гиперпластических процессов эндометрия.

Освещена работа центра хирургического лечения предынсультных состояний и реконструктивной ангионеврологии в ИНВХ. За последние три года, благодаря созданной скрининговой программе, обследовано 5 тысяч пациентов. Разработан алгоритм ведения этих больных в пред-, интра-, постоперационном периоде.

Наведено приклад допологової діагностики під час ультразвукового дослідження плода у II триместрі вагітності, який мав ознаки смертельної (IIA) форми недосконалого кісткоутворення. Під час огляду батьків помічено зовнішні ознаки дизембріогенезу у батька. Подальше вивчення дозволило зробити висновок про наявність родинної форми недосконалого кісткоутворення, коли батько мав легку (IV) форму захворювання, а у його дитини виявлено ознаки більш небезпечного типу цієї патології.

Наведено приклад ультразвукової діагностики (УЗД) та фетоскопічного підтвердження випадку синдрому русалки (sirenomelia, сиреномелія) перед перериванням на 12 тижні вагітності у пацієнтки з вилікуваною за допомогою допоміжних репродуктивних технологій через введення єдиного сперматозоїда безпосередньо до яйцеклітини первинною неплідністю. Синдром русалки є рідкісною летальною вадою розвитку, коли відбувається різного ступеню зрощення, викручування, атрофія чи гіпотрофія нижніх кінцівок, що поєднується з тяжкими урогенітальними аномаліями, які призводять до значного маловоддя у II триместрі. Наведений випадок є ще більш рідкісним і нетиповим з погляду на наявність у плода обох нирок з їх гідронефротичними змінами та значним збільшенням сечового міхура внаслідок атрезії сечовивідної протоки. Наразі другого такого випадку, описаного у доступній через Інтернет світовій медичній літературі, не знайдено. Головною метою поєднаних просівних досліджень I триместру, що виконуються від 11 тижнів 0 днів до 13 тижнів 6 днів, є оцінка особистих ризиків пацієнтки щодо хромосомних аномалій плода. Випадок доводить, що такі рідкісні смертельні вади розвитку зі значною точністю можуть бути визначені вже в I триместрі. Зазначено, що найкращим способом діагностики синдрому русалки є УЗД, здійснене саме в I триместрі вагітності під час поєднаного просівного дослідження.

З метою визначення інформативності ембріоскопії у випадку завмерлої у першому триместрі вагітності у 11-ти жінок з завмерлими вагітностями терміном до 12-ти тижнів перед інструментальним перериванням з подальшим каріотипуванням абортивного матеріалу (торочкова оболонка, chorion) проведено трансцервікальну ембріоскопію діагностичним гістероскопом. Задовільний ендоскопічний огляд зародків досягнуто в усіх випадках. Трансцервікальна ембріоскопія є інформативним способом дослідження, що дозволяє з задовільною якістю оглянути завмерлий зародок, порожнину матки, пуповину, оболонки плодового міхура; також цей діагностичний підхід більш доказовий у порівнянні з УЗД. Порушення розвитку зародка, аномалії розвитку пуповини у разі завмерлої вагітності спостерігають як у випадках хромосомних анеуплоїдій, так і за наявності звичайного каріотипу. Використання трансцервікальної ембріоскопії може бути корисним з точки зору точності діагностики і планування подальшої тактики ведення пацієнток з завмерлими в I триместрі вагітностями.

Проведен сравнительный анализ основных гистологических (гиперкератоз, паракератоз, акантоз, папилломатоз, выраженность дермального клеточного инфильтрата, сосудистая реакция) и иммуногистохимических (индекс пролиферации, наличие CD1a, CD4, CD8-позитивных лимфоцитов, экспрессия цитокератина 17) признаков доброкачественных эпителиальных новообразований кожи, обусловленных вирусом папилломы человека. Вышеуказанные признаки проанализированы в зависимости от длительности и характера течения папилломавирусной инфекции. Установлено, что при длительном течении процесса в образованиях увеличивается вирусная нагрузка и одновременно уменьшается интенсивность пролиферации и выраженность клеточного дермального инфильтрата. Данные изменения можно расценивать как признаки снижения местной реактивности.

Наведено порівняльні дані тривимірної трансвагінальної ультразвукової волюметрії, здійсненої в ранньому I триместрі (від 7 до 9 тижнів вагітності включно) при вагітностях після штучного запліднення через допоміжні репродуктивні технології, як зі звичайним перебігом, так і тих, що припинили свій розвиток. Показано діагностичну значимість одержаних даних.

Середні значення CRL, 3В GSV, FV та PV у жінок із вагітностями після ДРТ та із природними вагітностями (ПВ) суттєво не відрізнялись, але співвідношення PV/FV у групі після ДРТ було достовірно; у жінок із ускладненими ПВ відзначалось суттєве зменшення PV (3В PV та 3В PV/CRL були достовірно меншими), а також зменшення GSV і співвідношення GSV/CRL.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.54-5 + Р716.114

Рубрики:

Безпліддя. Стерилізація

Діагностика вагітності

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено питання підвищення ефективності гормонального лікування хворих на генітальний ендометріоз на підставі визначення індивідуальної чутливості до агоністів ганодотропін-рилізинг-гормонів, антигонадотропних, протестагенних, антиестрогенних, естроген-гестагених препаратів з урахуванням характеристики антиоксидантного статусу. На підставі динаміки зміни концентрації тіолових і дисульфідних груп у крові хворих на генітальний ендометріоз розроблено та застосовано спосіб визначення індивідуальної чутливості до гормональних препаратів (агоністів гонадотропін-релізинг-гормонів, антигонадотропних, прогестагенних, антиестрогенних, естроген-гестагенних препаратів). Запропоновано спосіб гормонотерапії ендометріозу з урахуванням індивідуальної чутливості. Проведено порівняльну оцінку клінічної ефективності гормонотерапії за генітального ендометріозу, проведеної з і без визначення індивідуальної чутливості до гормональних препаратів. На підставі цитологічного дослідження еутопічного ендометрію з характеристикою апоптозу розроблено об'єктивні критерії контролю ефективності гормонального лікування ендометріозу.

Розроблено нові діагностичні критерії для хворих на рецидивуючу неврогенну аміотрофію. На підставі ретельного обстеження і лікування 60-ти хворих на рецидивуючу неврогенну аміотрофію різного віку й етіології уточнено клінічну картину, удосконалено діагностичні критерії за допомогою ЕМГ-дослідження неврогенної аміотрофії. Визначено характер неврогенних порушень у разі больових синдромів плечового сплетіння (мієлінопатія, аксонопатія, змішана форма) та імунологічних змін. Запропоновано диференційну терапію, яка містить в собі ацилізин, дексаметазон, метаболічні препарати (мілдронат, АТФ-лонг, L-карнітин) та імуномодулятори (спленін), статистично доведено її ефективність.

Розроблено методику лікування папіломавірусної інфекції шкіри (ПВІ). На підставі аналізу особливостей клінічного перебігу, епідеміологічних даних, показників місцевого клітинного імунітету (експресія CD4+, CD8+, T-лімфоцитів), загального клітинного імунітету (CD4+, CD8+, CD20+, T-лімфоцитів), інтенсивності вірусного навантаження та проліферативної активності епідермісу визначено чотири клінічні варіанти перебігу ПВІ. Запропоновано патогенетично обгрунтовану схему лікування, яка включає ексцизію ПВІ методом радіохвильової хірургії в комбінації з внутрішньоосередковими та/або внутрішньом'язовими ін'єкціями 12,5 % розчином циклоферону, що забезпечує зниження відсотку рецидивів у віддаленому періоді на 49,6 % та підвищення відсотку хворих з повною ремісією на 15,5 %.

Цель работы - выявить изменения периферической нервной системы при помощи электронейромиографии у больных хроническим панкреатитом (ХП) и установить корреляционные связи между биохимическими и электрофизиологическими показателями. Проведено комплексное клинико-неврологическое и электронейромиографическое обследование 20 больных ХП. Средний возраст пациентов составил 50 лет. Диагноз ХП устанавливал врач-гастроэнтеролог. В контрольную группу вошли 20 здоровых лиц. У 90 % больных ХП выявлены клинические признаки полиневропатии. При проведении электронейромиографии у всех обследованных пациентов с высоким уровнем достоверности обнаружено снижение средних показателей амплитуды М-ответа, скорости проведения возбуждения и увеличение длительности резидуальной латентности. Выявлена сильная корреляционная зависимость между уровнем глюкозы и амилазы в крови и электрофизиологическими показателями. Выводы: клинические проявления полиневропатии имеют место у 90 % больных ХП. При проведении электронейромиографии у всех обследованных пациентов выявлено поражение периферических нервов с формированием смешанной аксонально-демиелинизирующей формы полиневропатии.

Показано досвід організації короткого тематичного навчального курсу з дерматоскопії для лікарів - спеціалістів дерматовенерологів, проблеми та особливості викладання, які виникають у процесі набуття відповідних знань та умінь.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р62-52 + Р281.7/9

Рубрики:

Невропатологія

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.54-5 + Р716.11 с

Рубрики:

Безпліддя. Стерилізація

Вагітність

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучен клинико-эпидемиологический профиль пациентов с активными проявлениями папилломавирусной инфекции (ПВИ) с целью уточнения возможных пусковых факторов патологического процесса на коже. Установлено, что развитию активных проявлений ПВИ способствуют как общие факторы (стресс, дисгормональные состояния, иммуно-супрессия), так и местные (воспалительная реакция вследствие попытки деструкции бородавок). Деструктивные методы лечения ПВИ (криодеструкция, химическая деструкция), не обеспечивающие одномоментное полное удаление пораженной ткани, чаще сопровождаются рецидивами по сравнению с деструкцией физическими методами.