Досліджено особливості клінічного перебігу та ефективність комплексного лікування захворювань пародонта у хворих на шизофренію. Вивчено особливості розвитку цих захворювань у даного контингенту хворих з використанням цитологобактеріологічних, морфологічних і функціональних досліджень. Опрацьовано комплекс лікувально-профілактичних заходів із використанням патогенетично обгрунтованої місцевої фармакотерапії генералізованого пародонтиту. Наведено практичні рекомендації надання стоматологічної допомоги психічно хворим людям. Одержано достовірно позитивні результати лікування генералізованого пародонтиту з використанням опрацьованих комплексних лікувально-профілактичних схем.

Застосовано препарати "Стоматофіт" і "Стоматофіт А" у комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит другого ступеня тяжкості. За допомогою індексів РМА, АРI та Loe-Silness відзначено значно кращі результати лікування симптоматичного гінгівіту в порівнянні із групою, де використовували загальноприйняті методи лікування.

Наведено результати дослідження фізико-хімічних властивостей ротової рідини у хворих на шизофренію: швидкості слиновиділення, в'язкості, буферної здатності і pH. Встановлено залежність цих показників від тривалості захворювання та проведено порівняння з відповідними показниками в психічно здорових осіб.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р645.090-3 + Р661.2-4

Рубрики:

Шизофренія

Хвороби порожнини рота

Шифр НБУВ: Ж15068 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Надано літературний огляд праць, присвячених вивченню взаємозв'язку порушень стану центральної нервової системи та виникненню і перебігу захворювань пародонта. Висвітлено сучасні та базові експериментальні і клінічні дослідження тривалого періоду, які беззаперечно доводять несприятливий вплив патології центральної нервової системи на стан тканин пародонта.

Проведено дослідження вмісту пародонтальних кишень за допомогю цитологічного і мікробіологічного методу у хворих на генералізований пародонтит за шизофренії. Виявлено специфіку мікробного пейзажу та клітинного вмісту. Матеріали дослідження використано як критерії ефективності місцевої фармакотерапії запальних процесів пародонта на фоні шизофренії.

Патогенетично обгрунтовано і опрацьовано схеми лікування та профілактики дистрофічно-запальних захворювань пародонта у хворих на шизофренію. Ефективність запропонованого методу лікування генералізованого пародонтиту підтверджено скороченням термінів лікування, подовженням періоду клінічної стабілізації та нормалізації показників клінічних та параклінічних досліджень у пацієнтів, пролікованих розпрацьованим методом, у найближчі та віддалені терміни після лікування.

В осіб із шизофренією захворювання пародонта поширеніші, уражають молодші вікові групи, ступінь їх тяжкості та динаміка прогресування зумовленні тривалістю основного захворювання. Це вказує на необхідність розроблення індивідуальних схем комплексного лікування та профілактики стоматологічних захворювань для цих хворих, ураховуючи перебіг і тривалість супутнього психічного захворювання.

Представлено огляд літератури про сучасні погляди на етіологію та патогенез запальних захворювань пародонта, їх зв'язок із патологією сечовидільної системи, а також результати власних досліджень із вивчення впливу сечокам'яної хвороби на стан тканин пародонта.

Мета роботи - вказати на важливість систематичної самоосвітньої роботи у процесі безперервного підвищення професійної компетентності лікаря-стоматолога. Обговорено актуальні питання сучасної післядипломної освіти лікарів-стоматологів: самоосвіта та безперервний професійний розвиток. Розглянуто різні аспекти самоосвіти лікаря, що є важливою складовою частиною післядипломного навчання протягом усієї професійної діяльності, а також визначено мету й основні форми самоосвіти лікаря-стоматолога. Висновки: сучасні вимоги до лікаря-стоматолога на перше місце ставлять систематичну самостійну роботу в удосконаленні теоретичних знань і практичних вмінь, безперервний процес самоосвіти та поглиблення вмінь лікаря-стоматолога за умов стрімкого прогресу новітніх медичних технологій є запорукою його високої професійної компетентності в діагностиці та лікуванні стоматологічних захворювань.

Розглянуто суть поняття електронного контенту та його значення в дистанційному навчанні лікаря-стоматолога на етапі безперервної професійної освіти. Проаналізовано можливості, які сьогодні надають викладачам та слухачам курсів післядипломної освіти електронні засоби навчання. Мета роботи - розкрити роль електронного навчального контенту та ефективність Інтернет-технологій у процесі дистанційної післядипломної освіти лікарів-стоматологів. Висновки: сучасний електронний навчальний контент є основним засобом, що забезпечує високу ефективність дистанційного процесу навчання в післядипломній освіті лікаря-стоматолога, надає змогу вирішувати освітні завдання на більш високому рівні та відкриває набагато більші можливості для засвоєння лікарями-стоматологами матеріалу завдяки своїм інноваційним якостям.

Цель работы - анализ научной литературы для изучения и обобщения данных о современных взглядах на лечение генерализованного пародонтита (ГП) у лиц с тяжелыми общесоматическими заболеваниями. Дистрофически-воспалительные заболевания тканей пародонта - полиэтиологические заболевания, течение которых взаимосвязано с патологическими процессами, возникающими вследствие нарушения функционирования важнейших систем организма. Комплексный подход к лечению заболеваний пародонта, предусматривающий совместно с локальной терапией диагностику и своевременное лечение соматической патологии, является важным условием достижения положительных результатов. Представлены современные научные исследования общих патогенетически важных для ГП и соматических заболеваний изменений (болезни сердечно-сосудистой, дыхательной, эндокринной, нервной систем, заболеваний ЖКТ), что позволяет составить более четкое представление о сущности генеза заболеваний пародонта и разработать эффективные лечебно-профилактические мероприятия. Выводы: продолжительность общесоматического заболевания увеличивает частоту и распространенность ГП у людей разного возраста, осложняет течение со склонностью к прогрессированию. Этот факт требует особого подхода к лечению ГП у пациентов с учетом патогенеза, особенностей течения и лечения фонового заболевания.

При лікуванні захворювань пародонта для досягнення стабілізації патологічного процесу та ліквідації його на ранніх стадіях велике значення має проведення своєчасної комплексної терапії. Враховуючи це, розробка більш ефективних методів медикаментозного лікування представляє значний практичний і теоретичний інтерес. У комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту (ГП) у хворих на сечокам'яну хворобу використано нову методику на основі розробленої стоматологічної плівки. За допомогою клінічних методів дослідження та індексної оцінки підтверджено ефективність цього методу. Мета роботи - оптимізація місцевої фармакотерапії в комплексному лікуванні ГП на тлі сечокам'яної хвороби з використанням стоматологічної плівки. Лікування ГП II ступеня тяжкості проводили у 85 пацієнтів із супутньою сечокам'ямою хворобою (44 пацієнти склали основну групу із застосуванням опрацьованої авторами стоматологічної плівки та 41 пацієнт - контрольну групу, де лікування проводили за загальноприйнятими методами) згідно з протоколом пародонтологічного лікування. Для об'єктивізації стану тканин пародонта у пацієнтів використовували клінічні дані та індексні оцінки. Ефективність запропонованого методу лікування ГП підтверджено скороченням термінів лікування, подовженням періоду клінічної стабілізації та нормалізації показників клінічних і параклінічних досліджень у пацієнтів, пролікованих за розпрацьованим методом у найближчі та віддалені терміни після лікування. Висновок: клінічна оцінка розробленого медикаментозного засобу свідчить про значний позитивний ефект його застосування при лікуванні ГП. Добрий терапевтичний ефект застосування стоматологічної плівки зумовлений ранозагоювальною, протизапальною, антимікробною, протинабряковою та місцевознеболювальною діаного даного препарату.

Проблема критеріїв доцільного вибору методів лікування захворювань пародонту в їх окресленні для конкретних клінічних випадків, із врахуванням системного статусу пацієнтів та умов реальної практики залишається відкритою. Тому і надалі актуальним постає аналіз призначення альтернативних лікувальних моделей ведення хворих на генералізований пародонтит (ГП). Мета дослідження - обгрунтування клінічної ефективності використання озонотерапії в комплексному лікуванні ГП в хворих із ускладненою виразковою хворобою дванадцятипалої кишки. Комплексне лікування ГП запропонованим методом ступінчастої терапії проведено 53 хворим із виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, ускладненою кровотечею (32 хворих) та перфорацією (21 хворий). Озонування дистильованої води проводили в апараті Еконіка Бозон-КСВ (Україна). Озоновану воду використовували впродовж 3 годин після її приготування. Концентрація озону у воді становила 4 мг/л. Курс озонотерапії в середньому становив 10 днів. Для цитоморфологічного дослідження ефективності проведеного лікування забирали ексфоліативний матеріал із пародонтальних кишень, після їх промивання ізотонічним розчином хлориду натрію. Препарати фарбували за методом Папенгейма. Мікроскопію виконували в імерсійній системі за допомогою окулярів - 10 (або - 20) і об'єктиву - 40. Цитологічним дослідженням виявлено зміни морфологічних ознак цитограм: патогенна мікрофлора кількісно зменшується вже до 3-го дня озонотерапії або зовсім зникала до 5-го дня в окремих пацієнтів, особливо з II, I та початковим ступенями тяжкості ГП; кількість нейтрофілів залишалася незмінною, особливо у пацієнтів із II і III ступенями, проте переважали незмінені нейтрофіли; в одного з пацієнтів на третю добу появлялись моноцити на фоні зменшеної кількості мікрофлори, включно з амебами. На 5-ий день мікрофлора практично зникла, амеб не виявлено. Поява моноцитів свідчила про активацію захисних механізмів організму. Висновки: розроблена схема комплексного лікування ГП з використання озонотерапії забезпечує достовірне покращення клінічних показників ефективності лікування. Отримані результати цитологічного дослідження свідчили про позитивний вплив озонотерапії на перебіг ГП в хворих на фоні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки.