Індекс рубрикатора НБУВ: Р454.999

Рубрики:

Пластика інших тканин

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.44

Рубрики:

Прийоми та методи абдомінальної хірургії. Топографіча анатомія

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.4

Рубрики:

Хірургія ділянки живота (абдомінальна хірургія)

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р454.99

Рубрики:

Відновлювальна (пластична) хірургія

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.601.1 + Р413.601.1-4

Рубрики:

Хірургічне лікування панкреатиту

Панкреатити

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р454.99

Рубрики:

Відновлювальна (пластична) хірургія

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.14

Рубрики:

Неспецифічна хірургічна інфекція. Гнійна хірургія

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено історію хірургічного лікування косметичних дефектів молочних залоз, проаналізовано сучасні дані, традиційні способи їх хірургічного лікування, зазначено переваги та недоліки оперативних втручань у пацієнток з косметичним дефектом молочних залоз.

З урахуванням розроблених критеріїв та методики інтегративної оцінки проведено порівняльний аналіз ефективності хірургічного лікування гіпомастії для визначення оптимальної хірургічної тактики. У відділенні пластичної та реконструктивної хірургії Центральної міської клінічної лікарні Києва за період 2000 - 2007 рр. хірургічне лікування гіпомастії здійснено 87-ми пацієнткам: субгландулярне ендопротезування - 38-ми, субмаскулярне - 49-ти. До 2002 р. виконували субгландулярне ендопротезування (контрольна група), з 2002 до 2007 р. - субмаскулярне (досліджувана). Результати хірургічного лікування простежені в ранній та віддалений (через 3, 6, 12, 24 та 36 міс) післяопераційні періоди. Розроблені критерії та методика інтегративної оцінки результатів хірургічного лікування гіпомастії з урахуванням оцінки пацієнткою ефекту операції та наявного стану молочних залоз дали змогу проаналізувати ефективність різних методик оперативного втручання в динаміці післяопераційного періоду та визначити оптимальну хірургічну тактику, що сприяло зменшенню частки помилкового вибору методу операції на 47 %. У ранній післяопераційний період (до 3-х міс) субгландулярне ендопротезування забезпечує високий відсоток добрих результатів (88,6 %). Через 36 місяців частка становить 35,7 %.

У відділенні пластичної та реконструктивної хірургії Центральної міської клінічної лікарні м. Київ за період з 2000 до 2007 рр. прооперовано 139 пацієнток з косметичними дефектами молочних залоз, яких було розподілено на контрольну та досліджувану групи. До контрольної групи ввійшло 36 пацієнток, яким було виконано мамопластику класичними способами. До досліджуваної - 103, з них 61-й виконано мамопластику за розробленою методикою, 42-м - мамопластику з ендопротезуванням за розробленим способом. Результат мамопластики у віддалений період спостереження в групі пацієнток, прооперованих за розробленими методиками, був добрим у 90-та (87,4 %) випадках, задовільним - у 6-ти (5,8 %), незадовільним - у 7-ми (6,8 %). Висновки: додаткова фіксація шкірно-залозистого клаптя до великого грудного м'яза та його фасції під час хірургічного лікування косметичних дефектів молочних залоз сприяє поліпшенню результатів операції мамопластики (залежно від маси залози) на 8,6 % у ранній та на 56,8 % у віддалений післяопераційний період.

Проаналізовано результати оперативних втручань у 248-ми пацієнтів з післяопераційними вентральними грижами за період з 2000 до 2006 рр. Чоловіків було 77 (31 %), жінок - 171 (69 %). Вік хворих - від 23-х до 88-ми років. Пацієнти були розподілені на дві групи. Застосування безнатяжних методів пластики грижових воріт з використанням сітчастих алотрансплантатів у лікуванні пацієнтів з післяопераційними вентральними грижами забезпечує надійне закриття грижового дефекту, проте не запобігає виникненню ранніх післяопераційних ускладнень. Впровадження запропонованої схеми профілактичних заходів під час лікування пацієнтів з післяопераційними вентральними грижами дало змогу знизити кількість ускладнень післяопераційної рани з 16,0 до 5,6 %, внутрішніх органів - з 12,3 до 1,4 %.

  Скачати повний текст

Посібник містить два змістових модулі: перший - "Ургентна абдомінальна хірургія", другий - "Хірургічна гастроентерологія, проктологія та трансплантологія", до складу яких входять практичні заняття з питань хірургії гострого апендициту, гострого холециститу, гострого панкреатиту, гострої непрохідності кишок, гострого перитоніту, зовнішніх і внутрішніх гриж живота, ускладнень виразкової хвороби шлунка та дванадятипалої кишки, жовчнокам'яної хвороби, жовтяниці, хронічного панкреатиту, захворювання селезінки, тонкої та товстої кишок, промежини тощо. Під час розгляду кожної теми подано теоретичні відомості з клінічної анатомії та фізіології про відповідний орган, основні захворювання, їх систематику та клінічний перебіг, методи діагностики, тактику та методи лікування.

Мета роботи - описати випадок успішного лікування пацієнтки з тонко-товстокишковою інвагінацією, яка містила дивертикул Меккеля з пухлиною, та вторинним катаральним апендицитом. Пацієнтка В., 20 років, госпіталізована в хірургічне відділення Олександрівської клінічної лікарні м. Київ 20.05.2011 р. в ургентному порядку з клінікою гострого апендициту. Інтраопераційно верифіковано діагноз: "Гостра кишкова непрохідність. Тонко-товстокишкова інвагінація, яка містить дивертикул Меккеля з пухлиною. Вторинний катаральний апендицит". Виконано операцію: дезінвагінацію, клиноподібну резекцію тонкої кишки з дивертикулом Меккеля, апендектомію, санацію і дренування черевної порожнини. Ранній післяопераційний період перебігав без ускладнень, рана зажила первинним натягом. Патогістологічний висновок: аденоматозний поліп дивертикулу Меккеля, катаральний апендицит. Висновки: для верифікації тонко-товстокишкової інвагінації, що містить дивертикул Меккеля, в поєднанні з вторинним апендицитом необхідне повне інструментальне дослідження пацієнта (зокрема УЗД або комп'ютерна томографія органів черевної порожнини). У лікуванні методом вибору може бути дезінвагінація, клиноподібна резекція тонкої кишки з дивертикулом, апендектомія. Хірургічним доступом може бути розширений доступ McBurney, що дає змогу виконати оперативне втручання в повному обсязі і одержати задовільний косметичний ефект.

Описано випадок успішного хірургічного лікування пацієнтки віком 50 років з перфорацією дивертикула Меккеля риб'ячою кісткою та вторинним катаральним апендицитом. Хвору госпіталізовано в хірургічне відділення Олександрівської клінічної лікарні м. Київ з діагнозом "гострий апендицит", під час дообстеження іншої патології не виявлено. Інтраопераційно виявлено перфорацію дивертикула Меккеля риб'ячою кісткою, вторинний катаральний апендицит. Виконано клиноподібну резекцію тонкої кишки з видаленням дивертикула та відновленням цілісності тонкої кишки, апендектомію, санацію та дренування черевної порожнини. Пацієнтку оглянуто через місяць - здорова.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.4-99

Рубрики:

Хірургія ділянки живота (абдомінальна хірургія)

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Специфічність клінічних даних та загальнодоступних методів діагностики щодо верифікації, диференційної діагностики перфорації дивеотикулу дванадцятипалої кишки (ДПК) у поєднанні з мальротацією кишечника залишається вкрай низькою, особливо у дорослих. Більшість практичних лікарів мало поінформовані про можливі ускладнення цієї патології, особливості її клінічного перебігу, тому правильний діагноз при ускладнених формах установлюють у поодиноких випадках. Він належить до казуїстичних. Цим зумовлена значна частота діагностичних і тактичних помилок, які є причиною запізнілих оперативних втручань та високої післяопераційної летальності (8,3 - 18,0 %). Описано випадок успішного лікування пацієнтки 53 років з перфорацією, вертикулу ДПК у поєднанні з мальротацією кишечника, яка перебувала на лікуванні в хірургічному відділенні Олександрівської клінічної лікарні м. Києва. Виконано резекцію частини ДПК з дивертикулом та накладання тонко-тонкокишкового анастомозу за типом "кінець у кінець", апендектомію, санацію та дренування черевної порожнини.

Визначено якість життя (ЯЖ) транссексуалів-чоловіків та досліджено її динаміку після хірургічної корекції статі у проспективному дворічному дослідженні. До дослідження залучили 68 транссексуалів-чоловіків, яких спостерігали та оперували у відділенні пластичної і реконструктивної хірургії на базі кафедри хірургії N 4 Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця у період з 1998 до 2010 рр. Пацієнтів розподілено на три групи. Основну групу склали 68 транссексуалів-чоловіків (група Т), першу контрольну групу - 80 чоловіків (група Ч), другу контрольну групу - 80 жінок (група Ж). Пацієнтам групи Т виконували оперативне втручання з приводу корекції статі: екстирпацію матки з додатками та маскулінізувальну мамопластику (в один етап усім пацієнтам), неофалопластику (другим етапом у 11 пацієнтів). ЯЖ визначено за опитувальником SF-36. Після проведеної операції ЯЖ транссексуалів поліпшилася у порівнянні з вихідним рівнем за такими категоріями SF-36, як соціальне функціонування, рольове функціонування, зумовлене емоційним станом, психічне здоров'я. Значення показників ЯЖ у цій групі в післяопераційний період наблизилися до таких у чоловіків контрольної групи. При аналізі ЯЖ залежно від часу, який минув після оперативного втручання, статистично значущої різниці не виявлено.

Мета роботи - оцінити результати комплексного лікування гострого некротичного панкреатиту (ГНП) середньої тяжкості та тяжкого в ранній фазі захворювання із застосуванням розробленої методики апаратного мембранного плазмаферезу. У дослідження було залучено 117 (74 (63,2 %) чоловіків і 43 (36,8 %) жінки), хворих на ГП середньої тяжкості та тяжкий згідно з класифікацією Атланта (2012), які проходили лікування на базах кафедри хірургії № 4 Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця (Олександрівська клінічна лікарня м. Київ та Київська міська клінічна лікарня № 9) у період 2009 - 2012 рр. включно. Плазмаферез проводили за розробленою методикою. В ранній фазі ГНП (на 7 - 8-му добу) оцінювали частоту ферментативного перитоніту, шлунково-кишкових кровотеч, ексудативного плевриту, цитратних реакцій, скупчень рідини у сальниковій сумці, парапанкреатичній клітковині та заочеревинному просторі. У кінці ранньої фази ГНП у пацієнтів частіше відзначали такі ускладнення: ферментативний перитоніт - у 53-х (45,3 %), ексудативний плеврит - у 63 (53,8 %), динамічну кишкову непрохідність - у 56 (47,9 %), гострі нагромадження рідини - в усіх хворих. Гострі нагромадження рідини переважно локалізувалися у сальниковій сумці (у 55-ти (47 %) хворих) та позаочеревинно (у 54-х (46,2 %)), у 37-ми (31,6 %) хворих вони виникали в декількох ділянках. Померли в ранню фазу 8 (6,8 %) хворих. Висновки: у хворих з ГНП середньої тяжкості та тяжким, які одерижували комплексну терапію із застосуванням плазмаферезу за розробленою методикою, найчастішими ускладненнями в ранню фазу захворювання були ферментативний перитоніт (45,3 %), ексудативний плеврит (53,8 %), динамічна кишкова непрохідність (47,9 %), гострі нагромадження рідини в сальниковій сумці (47 %) та позаочеревинно (46,2 %), у 31,6 % випадків вони виникали в декількох ділянках. Летальність у ранню фазу становила 6,8 %. Захворювання регресувало у 37-ми (31,6 %) хворих.

Мета роботи - встановити причини незадовільних результатів лікування пацієнтів з паховими грижами (ПГ) та розробити рекомендації щодо профілактики ускладнень і поліпшення результатів лікування в таких хворих. У 2003 - 2017 рр. прооперовано 1661 пацієнта з ПГ, з них 1477 (88,9 %) чоловіків, 184 (11,1 %) жінки віком від 16 до 98 років. Використовували класифікацію ПГ Nyhus (1993). Первинні грижі спостерігали в 1429 (86 %) випадках, рецидивні - в 232 (14 %). З приводу защемлення прооперовано 131 (7,9 %) пацієнта. Пластику пахового каналу власними тканинами проводили за методами Bassini, Girard - Спасокукоцького, Shouldice та Постемпського, алопластику - за Lichtenstein, Gilbert, RutkovіRobbins. За білатеральних прямих ПГ застосовували пластику за Stoppa. Пахові грижі I типу виявлено у 73 (4,4 %) пацієнтів, II типу - у 415 (25,0 %), IIIA типу - у 619 (37,3 %), IIIB типу - у 228 (13,7 %), IIIC типу - у 75 (4,5 %), IV типу - у 252 (15,1 %), ковзні грижі - у 254 (15,3 %) випадках. У 94 (5,5 %) пацієнтів діагностовано білатеральні ПГ. У 67 хворих оперативні втручання виконали одномоментно, у 25 - у два етапи. Оцінку результатів лікування проводили шляхом порівняння інтраопераційних, ранніх та пізніх післяопераційних ускладнень і триваласті стаціонарного лікування. Висновки: у разі проведення герніопластики застосування сітчастих трансплантатів має переваги: частота ускладнень за автопластик становила 16,8 %, за алопластик - 6,6 %. Незадовільні віддалені результати лікування спричинені неправильним вибором способу пластики пахового каналу (6 %) і технічними помилками під час операції (1,6 %). Для поліпшення результатів лікування слід застосовувати індивідуальний підхід до вибору способу пластики пахового каналу.