Досліджено функціональний стан судин, печінки, нирок у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) II ступеня та пошуку ефективних шляхів потенціювання базової терапії. Обстежено 125 хворих на АГ II ступеня та 20 практично здорових осіб. Встановлено, що синдром судинного старіння у хворих на есенціальну АГ II ступеня, незважаючи на прийом сучасних антигіпертензивних препаратів I - II лінії, прогресує. У хворих з 5-річним анамнезом базової терапії в порівнянні з хворими з 3-річною тривалістю такого ж лікування достовірно погіршується ендотелійзалежна вазодилатація, зростають рівень ендотелінемії, товщина інтимо-медійного комплексу, індекс жорсткості аорти, пульсовий артеріальний тиск і пікова систолічна швидкість кровоплину. Доведено можливість гальмування прогресування уражень судин, печінки та нирок під впливом тіотриазоліну та глутаргіну, які таким чином потенціюють базову антигіпертензивну терапію.

Обследован 81 пациент с артериальной гипертензией II степени. В зависимости от проведенного лечения больные рандомизированы на 2 группы: первая (34 человека, 42 %) получала базовую антигипертензивную терапию, вторая (47 человек, 58 %) - базовую терапию в комбинации с тиотриазолином. Больные обследованы дважды: до и после 1,5 месяца лечения. Функциональное состояние печени оценено путем изучения активности органоспецифических ферментов печени (АлАТ, АсАТ), аргиназы, а также маркеров апоптоза (Apo-CD-95) и спектра белка сыворотки в полиакриламидном геле по методике М. Д. Василюка, С. М. Василюка (1998) с последующей компьютерной расшифровкой 25 - 27 фракций. После 1,5 месяца лечения у больных второй группы отмечено достоверное снижение лабораторных показателей гепатоцитолиза и апоптоза. Дополнение базовой терапии тиотриазолином положительно влияло на морфофункциональное состояние печени и усиливало терапевтической эффект стандартного лечения, что проявилось стабилизацией уровня АД, снижением дозы антигипертензивных препаратов, в сравнении с больными первой группы.

Изучен спектр фракций сывороточного белка диск-электрофореграммы в полиакриламидном геле у 56 больных артериальной гипертензией (АГ) II степени в динамике заболевания и проведенного лечения. Установлены нарушения белоксинтетической функции печени, что свидетельствует об изменениях ее функционального состояния; глубина этих изменений зависит от продолжительности АГ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030 + Р410.210.41

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Атеросклероз. Артеріосклероз

Шифр НБУВ: Ж73616 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описана технология плазменно-дугового напыления с подачей токоведущей распыляемой проволоки и механической обработкой каждого слоя многослойного покрытия вращающейся металлической щеткой. Даны примеры ее использования.

Изложены проблемы, возникшие при создании таблиц соответствия индексов ранее принятой во ВГБИЛ системы классификации индексам УДК, а также продемонстрированы результаты, которых удалось добиться в процессе данной работы.

Розглянуто проблеми предметизації, що виникли на другому етапі ретроспективної конверсії у ВДБІЛ. Описано процес авторитетного контролю предметних рубрик. Досліджено причини помилок, які мають місце у процесі розпізнавання предметних рубрик. Наведено стислий порівняльний аналіз предметних рубрик РНБ і ВДВІ.

Висвітлено актуальні питання викладання внутрішньої медицини студентам-іноземцям у вищому навчальному закладі на сучасному етапі. Наведено нові методики, зокрема, комп'ютерних мультимедійних відеосюжетів, 3D технологій та елементів візуальної діагностики, що сприяє поглибленому розумінню та ефективному засвоєнню теоретичних знань студентів, водночас демонстрація тематичного хворого з подальшим обговоренням проблеми шляхом діалогу між викладачем і студентом є найбільш ефективним методом засвоєння практичних навиків, які спрямовані на покращання навчального процесу.

З метою вивчення впливу ліпідознижувальної терапії на перебіг атеросклеротичного процесу в коронарних артеріях обстежено 30 осіб, які перебували на лікуванні в Івано-Франківському обласному клінічному кардіологічному диспансері (ОККД). Пацієнтів було рандомізовано на три підгрупи згідно з оцінкою ризику серцево-судинних подій за рівнем показника індексації коронарного кальцію, а також сформовано контрольну групу із 10 осіб. Визначено концентрацію загального холестерину (ЗХС), триацилгліцеролів (ТГ)-холестерину ліпопротеїнів високої та низької щільності (ХС ЛПВЩ та ХС ЛПНЩ), а також індекс коронарного кальцію. Всім хворим призначали розувастатин у дозі 20 мг одноразово щовечора всередину протягом чотирьох тижнів. Після проходження пацієнтами повного курсу терапії дослідження повторювалося. При цьому встановлено, що на фоні зниження рівнів ЗХС, ТГ, ХС та ЛПНЩ, підвищення рівня неатерогенної фракції ХС ЛПВЩ спостережено приріст показника індексації коронарного кальцію.

Наведено методику проведення засідання міжкафедрального студентського наукового гуртка з внутрішньої медицини для студентів IV - VI курсів у вищому навчальному медичному закладі. Засідання наукового гуртка з внутрішньої медицини за типом майстер-класу уможливлює безпосередню участь студента в пізнавальному процесі, дозволяє аналізувати основні моменти належної лікарської практики, сприяє поглибленому розумінню та ефективному засвоєнню теоретичних знань студентів. Демонстрація тематичного хворого та технології виконання функціональних методів обстеження з подальшим обговоренням діагнозу за типом діалогу між викладачем - керівником майстер-класу і студентом є найбільш ефективним методом засвоєння практичних навиків, необхідних для майбутньої належної лікарської практики.

Узагальнено актуальні питання викладання внутрішньої медицини у ВНЗ на сучасному етапі. Наведені засоби підвищують якісну успішність студентів, оскільки вона є провідною вимогою навчального процесу. Впровадження до педагогічного процесу принципів Болонської системи показало, що якісне навчання грунтується на: об'єктивному оцінюванні на кожному практичному занятті вихідного та прикінцевого рівня знань студентів, поетапному проведенні підсумкового модуля, прозорості оцінювання, заздалегідь підготовленого до участі в практичному занятті, та підсумковому модулі тематичного хворого.

Обстежено 57 хворих (114 очей) на есенціальну артеріальну гіпертензію (АГ) II ступеня з відкритокутовою глаукомою з метою виявлення причинно-наслідкових зв'язків між судинними ураженнями у разі АГ та розвитком глаукоми, встановлення ролі антигіпертензивного лікування у прогресуванні глаукоматозного процесу. Відзначено, що найбільш частими клінічними ознаками комбінації гіпертензії з глаукомою є запаморочення, серцебиття, тахікардія, шум у вухах, головний біль, задишка, зниження працездатності, швидка втома, мерехтіння комах перед очима, відчуття напруження в очах. Зазначені симптоми спостерігають у хворих з тривалістю гіпертензії довше 5-ти років та з гіпертензивними церебральними кризами в анамнезі. Поєднання гіпертензивної хвороби та відкритокутової глаукоми супроводжується підвищенням рівня ендотелінемії і розвитком "over dipper" - профілю гіпертензії, за якого потенціюються симптоми глаукоми і прогресує втрата зорової функції. Такі зміни, які часто призводять до значної втрати зору або й сліпоти, спостережено у 41,7 % хворих з давністю гіпертензії понад 5-ти років та кризовим її перебігом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-3 + Р410.140.41

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Склероз коронарних судин

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-3

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено літературні дані про вроджені синдроми в кардіології. Розглянуто питання стосовно вроджених синдромів, а саме, синдрому подовженого інтервалу QT, синдрому Марфана, синдрому Бругада, WPW-синдрому, а також синдромів некомпактності лівого шлуночка, Кавасакі. Наведено діагностичні критерії та диференційну діагностику подібних за клінічною картиною хвороб і синдромів. Зазначено основні підходи до медикаментозного та хірургічного лікування серцево-судинних ускладнень. Розглянуто патологічні стани, які створюють коморбідність і мульгиморбідність щодо основного захворювання, що вимагає розмежування та уточнення ролі цих станів у перебігу поєднаної патології.

Надано систематизований огляд літератури з питання про кальцифікацію коронарних артерій та клапанного апарату серця, описано її молекулярні механізми та клінічні наслідки у пацієнтів. Грунтуючись на молекулярних теоріях виникнення кальцифікації коронарних артерій, підтверджено припущення про можливу індукцію широко застосовуваним в кардіологічній практиці антикоагулянтом-антагоністом вітаміну К варфарином процесу депозиції кальцію в стінці коронарних судин. Розглянуто можливі способи зупинки прогресування кальцифікації та потенційні чинники її регресу, що дозволяє розглядати коронарну кальцифікацію як оборотний процес, з власними активаторами та інгібіторами. Наведено найновіші погляди на комплексне лікування хворих із коронарною кальцифікацією. Запропоновано альтернативні стратегії антикоагулянтної терапїї у хворих із кальцифікацією коронарних артерій.

Обстежено 120 хворих на артеріальну гіпертензію II ступеня, що тривало одержували лікування препаратами першої лінії. Хворих рандомізовано на 2 групи залежно від тривалості антигіпертензивної терапії. Хворі 1-ї групи одержували антигіпертензивні засоби впродовж 3-ох років, а 2-ої - довше 5-ти років. Залежно від одержаного лікування в обох групах виділено по 2 підгрупи - базової терапії (БТ) і базової терапії в поєднанні з глутаргіном (БТ+Г). Хворих обстежено двічі: до лікування та через 1,5 місяця лікування. Функціональний стан печінки вивчено шляхом визначення активності органоспецифічних ферментів печінки, аргінази, а також маркерів апоптозу та спектра сироваткового білка в поліакриламідному гелі за методикою М. Д. Василюка, С. М.Василюка (1998). Після лікування у хворих групи БТ+Г відзначено достовірне зниження лабораторних ознак гепатоцитолізу та апоптозу. Доповнення до БТ глутаргіну позитивно впливало на морфофункціональний стан печінки, що посилювало терапевтичний ефект стандартного лікування та проявилось стійкою стабілізацією рівня артеріального тиску, що дозволяє зменшення дози антигіпертензивних засобів у порівнянні з хворими групи БТ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлено, що синдром судинного старіння у хворих на есенціальну АГ II ступеня, незважаючи на прийом сучасних антигіпертензивних препаратів I лінії, прогресує. У хворих із 5-річним анамнезом базової терапії, у порівнянні з хворими з 3-річною тривалістю такого ж лікування, достовірно погіршується ендотелійзалежна вазодилатація, зростають рівень ендотелінемії, товщина інтимо-медійного комплексу, індекс жорсткості аорти, пульсовий артеріальний тиск та пікова систолічна швидкість кровоплину. Доведено можливість гальмування прогресування уражень судин, печінки і нирок під впливом тіотриазоліну та глутаргіну, які таким чином потенціюють базову антигіпертензивну терапію.

Обстежено 90 хворих на нейроциркуляторну дистонію (НЦД) з кардіальним і астеноневротичним синдромами середнього ступеня тяжкості. За допомогою клінічних та лабораторно-інструментальних методів дослідження вивчено вплив нового вітчизняного препарату Кардапан на клінічний перебіг НЦД. Встановлено, що застосування Кардапану позитивно впливає на нервово-психічну активність пацієнтів, долає відчуття тривоги, напруження, нормалізує сон, попереджує біль голови та підвищує працездатність хворих. Терапевтична ефективність Кардапану складає 88,9 % проти 71,1 % у контрольній групі. Препарат Кардапан рекомендується для лікування хворих на НЦД.