Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.714.2-56

Рубрики:

Пухлини шийки матки

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено 175 карцином молочної залози, у тому числі 60 - з ендокринними клітинами (ЕК), які виявили за допомогою реакції Гримеліуса та АБС-методу (антитіла до хроморганіну А). Пухлини з ЕК розділили на три групи: 1 - з поодинокими ЕК, 2 - 20 - 50% ЕК, 3 - більш ніж 50% ЕК серед усіх пухлинних клітин. Проведено порівняльний аналіз клінічних особливостей (вік пацієнтів, об'єм пухлини, наявність метастазів) та віддалених результатів лікування хворих на рак молочної залози, в структурі якого були ЕК чи їх не було, - різниці в перебігу захворювання не виявлено. Найгірший прогноз захворювання можуть мати хворі на рак молочної залози, коли в пухлинi є 20 - 50% ЕК.

Метою даного дослідження було визначення в експерименті та клініці ефективності комбінації променевої терапії, флуороурацилу та гіпертермії на основі аналізу лікувального патоморфозу пухлин. Експеримент проведено на 50 щурах-самцях з карциномою Герена. Комбіноване лікування призначали 70 хворим на рак шийки матки (РШМ) або на рак тіла матки (РТМ). Сумарна вогнищева доза складала 25 - 30 Гр; перед кожним сеансом опромінення хворим вводили флуороурацил у дозі 250 мг, двічі на тиждень безпосередньо перед опроміненням проводили сеанс гіпертермії. Хірургічне втручання здійснювали після 2-тижневої перерви. Обсяг життєздатної паренхіми як експериментальних пухлин, так і РШМ після застосування полірадіомодифікації становив менше ніж 15 %, у порівнянні з таким (68,5 та 40,5 % відповідно) після проведення променевої терапії без модифікації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.48-43

Рубрики:

Пухлини опорно-рухової системи

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р453

Рубрики:

Операційний період. Помилки, небезпеки, ускладнення

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Внутрішньоартеріальну поліхіміотерапію (ВАПХТ) на першому етапі комбінованого лікування застосовано у 39-ти хворих на рак шийки матки (РШМ). Контрольну групу склали 19 хворих на РШМ, яким на першому етапі проведено курс внутрішньовенної ПХТ. Застосування ВАПХТ виявилось більш ефективним за безпосередніми результатами гістологічного та клінічного дослідження (особливо у хворих з ендоцервікальними формами РШМ), однак це не позначилося на загальних показниках п'яти-річної виживаності та безрецидивного перебігу.

Розроблено оптимальні режими кріодеструкції пухлини у хворих на рак молочної залози. Під час комплексного лікування хворих на рак молочної залози з проведенням кріохірургічного впливу не виявлено негативних змін їх клінічного стану у порівнянні з результатами лише хірургічного втручання, що підтверджується даними біохімічного дослідження вираженості інтоксикаційного синдрому. За даними морфологічних досліджень встановлено, що кріохірургічне втручання призводить до девіталізації пухлинної паренхіми, що створює суттєві перешкоди для дисемінації пухлини та метастазування.

Наведено результати комбінованого лікування 36 хворих на рак молочної залози II - IV стадій з використанням у схемах поліхіміотерапії (ПХТ) механохімічно модифікованого (МХМ) доксорубіцину (ДР), модифікацію якого здійснювали на мікровібромлині з інтенсивністю підводу механічної енергії 20 Вт/г. Встановлено, що використання МХМ ДР зумовлювало більшу регресію первинної пухлини та зменшення розмірів лімфовузлів і послаблювало побічні ефекти в найближчі дні після лікування у порівнянні з застосуванням немодифікованого ДР.

На підставі клініко-морфологічного аналізу результатів хірургічного лікування 387-ми хворих на первинно-локалізовану меланому шкіри визначено вирішальні прогностичні критерії прогресії хвороби, зокрема, індекс пухлинного ураження відвідних судин дерми та волосяних фолікулів, що корелює з розвитком метастазів і летальністю.

Доведено доцільність використання методу електронної мікроскопії для ультраструктурного аналізу лікувального патоморфозу раку молочної залози. Об'єктивізація результатів досягається завдяки інтегральному підходу в аналізі структурних змін клітин, мікросудин, сполучнотканинних структур пухлини з використанням напівкількісної (бальної) оцінки.

Зазначено, що діагностика та лікування хворих з абдомінальним карциноматозом (АК) - одна з найскладніших проблем онкології. Наведено сучасні дані щодо діагностики, методів лікування та прогнозу первинної перитонеальної яєчникоподібної карциноми (ППЯК). Обговорено можливості диференціальної діагностики ППЯК та інших онкологічних і неонкологічних захворювань, які супроводжуються АК. Описано досвід проведення діагностики та лікування хворих з АК в Інституті онкології АМН України. На підставі даних літератури та практичного досвіду зроблено висновок, що подібне лікування слід проводити за умов спеціалізованих онкологічних центрів, де працюють висококваліфіковані фахівці. Особливо необхідним є термінове інтраопераційне цитологічне та гістологічне дослідження, яке має вирішальне значення для вибору адекватного лікування.

Для розрахунку гетерогенності цифрового оптичного зображення пухлин шкіри та їх кровопостачальних судин на базі принципів нелінійного аналізу (детермінованого хаосу) розроблено оригінальний метод відношення максимального та мінімального радіусів, адаптовано методи розрахунку рівнів яскравості по параметру енергія та фрактальної розмірності. Цифрове зображення меланом шкіри має більшу гетерогенність, ніж невуси на поверхні, в структурі тканин, кровоносних судин та клітин. Методи розрахунків на базі принципів нелінійного аналізу гетерогенності цифрового зображення меланоми шкіри на різних біоієрархічних рівнях можна додатково використовувати для її диференційної діагностики.

Механизмы возникновения стойкости к химиопрепаратам солидных опухолей у детей разнообразны, что обосновывает с прогностической и предикативной целью определение иммуногистохимических маркеров p53, c-erbB-2 (Her2neu), Bcl-2, P-glycoprotein (mdr1), CD34 еще при установлении морфологического диагноза.

При применении морфометрии рака молочной железы показано преимущество использования неоадъювантной лучевой терапии в режиме большого фракционирования дозы в сравнении с малым фракционированием дозы облучения.

Під час проведення внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії і внутрішньовенної хіміотерапії раку молочної залози (РМЗ) додаткове використання природного протипухлинного метаболіту - глюконату кальцію підсилює антибластомний хіміотерапевтичний вплив на РМЗ, сприяючи субтотальній девіталізації завдяки метаболічному пошкодженню ракових клітин за типом кальцієвої дегенерації (кальцинозу).

Злокачественные опухоли печени (ЗОП) являются одной из основных причин смертности в структуре онкологических заболеваний. Для дифференциальной морфологической диагностики первичных и метастатических опухолей печени необходимо иммунофенотипирование злокачественных клеток. Определение прогностических маркеров гепатоцеллюлярного рака (p53, bcl2, P-gp, VGFR, CD34, CD105, Methallotionein (MT)) является объективной основой для оценки течения болезни и определения индивидуальных схем лечения. Наиболее перспективным направлением распознавания злокачественных поражений печени является сочетание иммунофенотипирования с генетическими методами исследований.

Висвітлено особливості лікувального патоморфозу раку молочної залози у ході застосування на передопераційному етапі лікування методів селективної внутрішньоартеріальної та системної внутрішньовенної поліхіміотерапії. Особливу увагу приділено аналізу стану васкуляризації строми молочної залози як ключового фактора патогенезу та прогнозу хвороби.

Ключ. слова: рак шейки матки, лечебный патоморфоз, 5-фторурацил, капецитабин, лучевая терапия
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.714.2-52 + Р569.714.2-56

Рубрики:

Пухлини шийки матки

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.714.2-5

Рубрики:

Пухлини шийки матки

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено експресію молекулярних маркерів резистентності P-глікопротеїну (Pgp), глютатіон-S-трансферази (GST), металотіонеїнів (МТ), молекул адгезії E-кадгерину та муцину, білків p53, Bcl-2, рецепторів гормонів естрогену та прогестерону за допомогою імуногістохімічного методу в операційному матеріалі 45-ти хворих на рак молочної залози (РМЗ) з розповсюдженням пухлинного процесу (ПП) T2N0-1-2M0. Установлено, що набування пухлинними клітинами резистентного фенотипу корелює зі збільшенням злоякісного потенціалу РМЗ, з розвитком регіонарних метастазів у лімфатичних вузлах, що, в свою чергу, пов'язано зі зниженням виживаності хворих. Особливе значення для прогнозування несприятливого перебігу ПП у хворих на РМЗ має механізм, за яким формується резистентний фенотип. Серед маркерів резистентності, які є ключовими для різних механізмів резистентності - Pgp і GST - саме експресія останнього дозволяє достовірно прогнозувати несприятливий перебіг ПП. Прогностично вагомим маркером є експресія пухлинними клітинами МТ. Доведено, що у хворих на РМЗ у процесі формування фенотипу резистентності змінюється експресія молекул адгезії, рецепторів гормонів, білків-регуляторів клітинного циклу.