Розкрито проблему номінації реалій системи водного господарства в лексиці польської мови. Вперше проведено комплексний ономасіологічний аналіз, встановлено закономірності системної організації, визначено етапи формування, основні джерела, особливості функціонування у синхронії та діахронії водогосподарської лексики (ВГЛ) польської мови. Розглянуто словотвірні способи та моделі, за допомогою яких утворюється ВГЛ. Змодельовано спеціально орієнтовану мовну картину світу польського моряка кінця XX ст.

Наведено теоретичні відомості та практичні вправи з фонетики, орфографії, орфоепії, морфології польської мови у зіставленні зі спорідненою українською. Розглянуто правила вимови, написання та чергування голосних і приголосних звуків, великих і малих букв, іншомовних слів, а також основні граматичні категорії іменника, дієслова, прикметника, числівника, займенника, прислівника, розкрито граматичне значення службових частин мови - прийменника, сполучника, частки та вигука. Як оригінальні тексти для читання подано уривки з творів класиків польської літератури, зокрема, Я. Кохановського, А. Міцкевича, Е. Ожешко та Б. Пруса.

Изложены теоретические сведения и практические упражнения по фонетике, орфографии, орфоэпии, морфологии польского языка в сопоставлении с родственным украинским. Рассмотрены правила произношения и написания гласных и согласных звуков, больших и малых букв, иностранных слов, а также основные грамматические категории имени существительного, глагола, имени прилагательного, числительного, местоимения, наречия, раскрыто грамматическое значение служебных частей речи - предлога, союза, частицы и междометия. Как оригинальные тексты для чтения даны урывки из произведений классиков польськой литературы, в частности, Я. Кохановского, А. Мицкевича, Э. Ожешко и Б. Пруса.

Досліджено взаємозв'язок номінативних і когнітивних процесів у формуванні та функціонуванні субмови водного господарства польської мови на фоні інших слов'янських мов з погляду синхронії та діахронії. Встановлено культурно-історичні передумови виникнення та джерела вивчення номінативного інвентарю субмови водного господарства в польській мові. Проведено комплексний ономасіологічний аналіз водогосподарської лексики (ВГЛ), охарактеризовано основні етапи її становлення, виявлено кількісні й якісні зміни в складі дослідженої спеціальної лексики та причини, що впливали на цей номінативний масив упродовж століть. Визначено особливості системної організації ВГЛ за лексико-семантичними групами в межах тематичних груп, з огляду на її походження, парадигматичні відношення й особливості лексико-семантичних процесів на різних етапах її формування. Розглянуто способи утворення спеціальних слів, які позначають реалії водного господарства, виокремлено продуктивні та непродуктивні словотвірні моделі утворення. Проаналізовано шляхи формування лексики водного господарства польської мови, вплив на неї зовнішньо- і внутрішньомовних чинників у донаукову та наукову добу. Виявлено закономірні тенденції у формуванні та становленні ВГЛ, вперше змодельовано фахово-мовну картину світу польського моряка, визначено її ключові елементи.

Проаналізовано систему архітектоніки української мови в синхронному і діахронному висвітленні. Розкрито теоретичні засади дослідження інвективи в сучасному мовознавстві. Охарактеризовано типи семантичних змін в українських говірках півночі Молдови. Висвітлено деякі міркування про лексикалізацію морфем. Визначено актуальні напрями дослідження вербальної сугестії. Подано базові положення трансформаційної граматики в парадигмі нейролінгвістичного програмування. Здійснено класифікацію слоганів як елементів рекламного тексту. Досліджено вплив ЗМК на формування національної самоідентифікації.

У зв'язку з актуальністю ономасіологічних досліджень статтю присвячено характеристиці процесу номінації в тематичній групі слів, що позначають назви водних об'єктів в українській, російській і польській мовах. Вибір контрастних по відношенню до однорідних реалій мотиваційних ознак, що залежать від властивостей реалій навколишнього світу, впливає на мовну техніку, зумовлює формування загальних ономасіологічних моделей, узуалізацію номінаційних принципів у розглядуваній мікрогрупі.

Розглянуто систематизацію та аналіз ціннісних параметрів українських фразеологізмів з найменуваннями одягу та його деталей. Дослідженo ідіоматичні звороти, що відбивають фрагмент мовної картини світу, який інтерпретує довкілля, а також внутрішній світ людини в дзеркалі колективної свідомості. Фраземи з компонентами - назвами одягу - є синкретичними мовними знаками, оскільки одночасно позначають дескриптивні й аксіологічні смисли. Стереотипні оцінки, репрезентовані у розглянутих фразеологічних одиницях, виконують функцію своєрідних норм, еталонів лінгвокультурного простору.

Розглянуто орієнтальну лексику в "Кримських сонетах" Адама Міцкевича як стилістично маркований засіб, що відображає специфіку і неповторність орієнтального світобачення. Образні засоби, зокрема метафори, порівняння, гіперболи, характерні для поетики персидської та арабської мов, посилюють зв'язок сонетів з іншомовною культурою. Міцкевич в руслі романтичного напряму по-новаторському представляє неоднорідність культур Заходу і Сходу, відтворює в сонетах побачений ним колорит життя мусульманського населення Криму.

Розглянуто термінологію української мови, що відбиває сучасний стан і поняттєвий апарат галузей парфумерії і косметики. Розвиток парфумерно-косметичної термінології знаходиться в тісній кореляції з референтною сферою, в підсистемі взаємозалежних і взаємопов'язаних між собою мовних елементів. Походження, специфіка і розвиток парфумерно-косметичної термінології в українській мові викликають зацікавлення вчених і зумовлюють актуальність обраної теми. Мета дослідження - аналіз генези парфумерно-косметичної термінології сучасної української мови. Зібраний матеріал свідчить, що у складі термінології парфумерії та косметики питомі за походженням терміни становлять лише 5, 6 % від зібраних лексем (без урахування похідних слів). З індоєвропейського лексичного фонду успадковано слова вода, сіль, з праслов'янської мови - духи, мило, віск. Унаслідок контактів між східнослов'янськими мовами та власного розвитку української мови виникли такі номінації, як піна, свічка, пробник, освітлювач,білила та ін. Запозичення домінують у корпусі термінології косметичних і парфумерних засобів української мови (вони становлять 45, 6 % від загального числа досліджених нами термінів), що можна пояснити загальнотермінологічною тенденцією до інтернаціоналізації фахової лексики та міжнародним характером парфумерно-косметичної індустрії. Прямі або опосередковані етимологічні запозичення з грецької (аромат, крем), латинської (гель, концентрат), французької (помада, одеколон), англійської мов (спрей, коректор, тонік) зазнають на грунті приймаючої української мови фонетичної, лексико-семантичної, граматичної адаптації.

Викладено відомості для вивчення сучасної польської мови на початковому рівні. Узагальнено досвід викладання польської мови студентам-філологам. Розглянуто графіку й орфоепію, а також питання фонетики, класифікації та чергування голосних і приголосних звуків, особливості наголосу, орфографічні правила. Охарактеризовано самостійні та службові частини мови, синтаксичні особливості польської мови. Вміщено польсько-український словник слів і словосполучень.

Уперше представлено видання, що містить близько 500 лексем, що належать до польської культурно-маркованої лексики. Це слова та словосполучення (безеквівалентна, фонова та конотативна лексика, слова-символи), пов’язані з історією, культурою, літературою, традиціями, побутом, релігійними святами та обрядами поляків, з героями польських казок та легенд, художніх творів. Лексику розміщено за алфавітним принципом і перекладено на українську мову. Особливу увагу приділено правильному розумінню польських лексичних одиниць носіями української мови для їх подальшого засвоєння, що сприятиме формуванню та розвитку комунікативної компетенції в галузі польської мови.

Дослідження присвячено вивченню системи координат реальної мовної особистості. Мета роботи - аналіз багаторівневої системи координат реальної мовної особистості на матеріалі сучасного художнього дискурсу. Предмет нашого дослідження становить дослідження мовного образу польської письменниці Ольги Токарчук, лауреатки Нобелівської премії за 2018 р., об'єктом є текст роману "Bieguni" / "Бігуни". Основними методами дослідження є контекстуальний і семантичний, а також дефініційний аналіз. У результаті проведеної роботи встановлено, що ключова ідея (подорож у вигляді транзитного проїзду з однієї країни в іншу через проміжні території) осмислюється О. Токарчук як психологічний феномен, що змушує людину рухатися, переміщатися. Осілий спосіб життя полегшує моральному злу нападати на людей, і тому єдиним порятунком у цій ситуації є "життя в дорозі", постійне переміщення з місця на місце. У романі відтворено особливий тип мисленнєвої діяльності та рівня інтелекту, темперамент, характер, ступінь емоційного напруження, чуттєвість, інтуїцію та ерудицію польської письменниці, які вражають глобальною персоніфікацією, перехресними асоціаціями, дивними й парадоксальними метафорами, афоризмами, лексичними та синтаксичними повторами тощо. Висновки: лінгвістичний аналіз системи координат мовної особистості у романі "Бігуни" дав змогу встановити, що Ольга Токарчук належить до лінгвокреативної творчої елітарної особистості, про що свідчать соціальні й індивідуальні параметри на когнітивному, вербально-семантичному, прагматичному, ціннісному, культурологічному й особистісному рівнях. Спостерігаємо концептуальну перевагу непроцесуальних характеристик і вербальне переважання процесуальних відмінностей. Перспективи вбачаємо у подальшій розробці методів вивчення реальної мовної особистості, зафіксованої в художніх текстах, і характеристиці мовних параметрів гендерної ідентичності.

Мета роботи - розглянути процес вторинної номінації в лінгвістичній термінології польської мови середньопольської (ХVI ст. - 80-ті рр. XVIII ст.) та новопольської (80-ті рр. XVIII ст. - поч. ХХ ст.) доби, на які припали її зародження та становлення. Об'єктом дослідження є терміноодиниці, що позначають поняття в галузі мовознавства, зафіксовані в лексикографічній і методичній літературі середньопольської й новопольської доби. Предмет дослідження - особливості вторинної номінації як універсального динамічного термінотворчого процесу в системі лінгвістичної термінології польської мови. Застосовано загальнонаукові та спеціальні лінгвістичні методи. Завдяки індукції та дедукції, аналізу й синтезу вдалося здійснити теоретичні узагальнення, систематизацію зафіксованого лінгвістичного матеріалу. Описовий і компаративний методи використано для пояснення семантичної будови спеціальних лексем, їхнього походження та функціювання. Компонентний аналіз залучено для виявлення загальних компонентів значення терміноодиниць, утворених шляхом вторинної номінації. У процесі дослідження дійшли висновку, що найпродуктивнішим типом вторинної номінації була термінологізація. Серед термінологізованих лексем виокремлюємо назви граматичних категорій, які утворювали ядро досліджуваної термінології й слугували формуванню похідних номінацій. Процес вторинної номінації виступає як результат розвитку терміносистеми лінгвістики в польській мові, зумовлений реалізацією когнітивної функції мови, узагальненням наукового досвіду й поглибленням знань про мовознавчі поняття. Перспективу дослідження вбачаємо в порівняльному вивченні семантичних процесів у лінгвістичних термінологіях польської та інших слов'янських мов.

Розглянуто фрагмент явища духовної культури слов'янських народів - зимовий цикл календарної обрядовості поляків та його представлення в семантиці обрядової фразеології, архаїчну основу якої становлять міфологічні уявлення, заборони, повір'я давніх слов'ян. Мета роботи - об'єктивація символічного значення ритуально-святкової календарної обрядності у фразеології польської мови, що віддзеркалює язичницькі та християнські вірування наших предків. Встановлено, що, незважаючи на вагомий ступінь еволюційних перетворень, обряди зберігають у польській культурі генетично споріднену міфологічну семантику та елементи архаїчних структур (зокрема, цикл зимових звичаїв поєднує поминальний характер і перехід до формування нової реальності), а з погляду мовного вираження вони представлені фразеологічними єдностями, зрощеннями, словосполученнями, пареміями. Дослідження показує, що польський національний календар тісно пов'язаний із католицьким, що зумовлює вживання у фразеологічних одиницях християнської лексики (trabienie na adwent; rozga Mikolaja; obchodzic wigilie; boze drzewko; dzielic sie (lamac) oplatkiem; stajenka betlejemska; Kto sie zaleca w adwencie, bedzie mial zone na swieta. W wigilie Jedrzeja swietego ujrzymy oblubienca swojego. wiкty Mikoіaj wilkom pyski na kіуdki zamyka.). Семантика обрядової фразеології польської мови підтверджує загальну архаїчну основу в різних способах її вираження, відмінності спостерігаємо в назвах символічних дій та ритуальних предметів. Перспективи дослідження вбачаємо в подальшому вивченні календарної обрядовості у фразеології слов'янських мов.

Збірник 1 Міжнародної науково-практичної конференції «Сло¬в’янські читання» містить матеріали, що стосуються актуальних пи¬тань славістики, зокрема історії та сучасного стану слов’янських мов і літератур, стилістики, культури та фольклору, проблем міжкультурної комунікації, перекладу й методики викладання слов’янських мов

Збірник укладено за матеріалами науково-практичного семінару кафедри загального та слов 'янського мовознавства Одеського національного універси¬тету імені І. І. Мечникова, який відбувся 16.09.2021 р. Він містить публікації з проблем онлайн-навчання філологічних дисциплін, що відбивають різні аспекти методики викладання та педагогічний досвід викладачів. Тексти статей відо¬бражають погляди авторів.