На основі порівняльного вивчення психічних розладів у структурі клімактеричного синдрому та інволюційних психозів у жінок виявлено зміни в системі перекисного окислення ліпідів - антиоксидантного захисту (ПОЛ - АОЗ) і обміні біогенних амінів (БА). Кореляційний аналіз показав залежність між активністю систем ПОЛ - АОЗ і обміном БА при інволюційних психозах у жінок. Отримані дані вказують на складний патогенез останніх і значну роль біохімічних порушень у їх виникненні.

Розглянуто ранній дитячий аутизм (РДА) у контексті ранньої діагностики та різноманітних методів терапевтичного впливу. Наведено методи клініки, терапії РДА, критерії постановки діагнозу данного захворювання. Висвітлено теорії походження РДА.

Рассмотрен ранний детский аутизм (РДА) в контексте ранней диагностики и разнообразных методов терапевтического влияния. Приведены методы клиники, терапии РДА, критерии постановки диагноза данного заболевания. Освещены теории происхождения РДА.

Сделана попытка анализа феномена "помаранчевой" революции с точки зрения глубинной психологии (психодинамической модели). Проведен также клинико-психопатологический анализ всех случаев госпитализации в Киевскую городскую клиническую психоневрологическую больницу №1 участников массовых акций протеста с различными формами психической патологии.

Вивчено клініку та патогенез інволюційних психічних розладів у жінок. У обстежених хворих з межовими (в структурі клімактеричного та посткастраційного синдромів) і психотичними (інволюційна депресія та параноїд) формами психічної патології виявлено широкий спектр психопатологічних порушень, але базовим симптомом був тривожно-депресивний афект. Показано взаємодію біологічних і соціально-психологічних факторів і механізмів генезу, структурування та динаміки вказаних форм психічної патології. На основі методології системного аналізу встановлено, що континуум фізіологічний - патологічний клімактерій - інволюційні психози можна розглядати як різні ланки єдиного патологічного процесу. Теоретично обгрунтовано і практично підтверджено дані стосовно терапевтичної ефективності замісної гормональної терапії та психотерапії, а також антидепресанта стаблон, особливо у випадку інволюційної психопатології межового рівня, що дозволило рекомендувати їх для лікування та профілактики вказаних розладів.

Висвітлено історію розвитку та теоретичні засади психіатрії. Розглянуто етіологію, патогенез, класифікацію та типи перебігу психічних розладів. Розкрито особливості обстеження психічно хворих. Подано інформацію про основні психопатологічні синдроми, розлади мислення й інтелекту, епілепсію, трансмісивні сонгіоформні енцефалопатії, психічні розлади у разі черепно-мозкової травми. Наведено принципи та методи лікування шизофренії, афективних розладів, наркологічних захворювань, психогеній, розладів особистості, психічних розладів дитячого та підліткового віку. Увагу приділено питанням невідкладної психіатричної допомоги, екологічної психіатрії, а також медико-соціальної, військової та судово-психіатричної експертизи.

Особистісна оцінка соматизованих розладів здійснювалася за допомогою Міннесотського багатопрофільного особистісного опитувальника та проводилась шляхом детального аналізу базисних і додаткових шкал 101-го пацієнта. Виявлено тенденцію переважання профілів особистості за шизоїдним, іпохондричним, істеричним і імпульсивним типами. Порівняльний аналіз результатів базисних шкал СМІЛ у хворих із соматизованим розладом і контрольної групи показав наявність у них патології характеру. Присутні різноманітні механізми формування хвороби, включаючи конверсію і ресоматизацію.

На основі патопсихологічного (тест фрустраційної толерантності Розенцвейга та ММРІ) обстеження 26 жінок із проявами клімактеричного, 12 - посткастраційного синдромів і 25 - з інволюційними психозами показано зниження фрустраційної толерантності у всіх групах хворих щодо контрольної групи (10 жінок з фізіологічним перебігом клімактерію). За допомогою ММРІ виявлено домінування у хворих з інволюційною депресією тривожного афекту, що важливо з точки зору диференціальної діагностики вказаних станів і МДП із пізнім дебютом.

Наведено результати вивчення на 116 нефіксованих трупах та 24 ізольованих макропрепаратах передньобічної стінки живота дорослих людей фасціальних вузлів черевної стінки шляхом препарування та виготовлення горизонтальних зрізів після попереднього їх заморожування. Неоднакова фіксація складових фасціальних вузлів черевної стінки лежить в основі особливого механізму їх взаємодії під час скорочення м'язів живота, названого "парасольковим".

Доведено ефективність індивідуальної когнітивно-поведінкової та групової клієнт-центрованої (за К.Роджерсом) психотерапії 56 жінок з межовими нервово-психічними порушеннями в структурі клімактеричного синдрому. У процесі індивідуальної психотерапії хворі отримували навички ідентифікувати негативне мислення та розвивати нові, більш гнучкі поведінкові стратегії. Групова психотерапія сприяла усвідомленню пацієнтами основних психологічних механізмів формування хворобливих розладів, змінам самооцінки, внутрішньої картини хвороби, що, у підсумку, супроводжувалось зниженням тривоги й інших патологічних проявів.

Значний вплив на розвиток нейроендокринних і метаболічних порушень у хворих на параноїдну шизофренію має нейролептична терапія. Відомо, що атипові нейролептики здатні викликати інсулінорезистентність, порушення вуглеводевого обміну і, як наслідок, сприяють розвитку цукрового діабету 2 типу. За даними літератури, терапія шизофренії атиповими нейролептиками часто призводить до метаболічних змін, здебільшого до підвищення маси тіла, яка може бути вираженою настільки, що суттєво знижує якість життя хворих, призводить до стигматизації і, як наслідок, погіршення якості дотримання медичних рекомендацій та відміни препаратів. Вважають, що зазначені препарати стимулюють апетит і спричиняють інсулінорезистентність. Складно оцінювати ризик порушення вуглеводневого обміну у хворих на шизофренію під час їх лікування різними атиповими нейролептиками. Складним і невирішеним є питання корекції вказаних порушень нейролептичної терапії хворих на шизофренію. В літературі є багато відомостей стосовно ефективності корекції індексу маси тіла антидіабетичними препаратами, такими як амантадин, нізатідін, ребоксин, сібутрамін, метформін. Метформін завдяки більшій ефективності став більш поширеним. Короткі терміни лікування (до 10 тиж) показали сумнівну ефективність метформіну. Метформін надає позитивний метаболічний ефект в динаміці лікування хворих на шизофренію у разі тривалого застосування атипових нейролептиків і може бути запропонований як препарат вибору для корекції вуглеводневого обміну у пацієнтів з параноїдною шизофренією.

На основі системного аналізу розглянуто сучасну модель психіки людини в нормі і патології та її викладання у медичному ВНЗ. Йдеться про інтеграцію біологічного та соціально-психологічного рівнів, які розглядаються як складові системи психічної адаптації.

Розглянуто діагностику, а також способи психологічної і педагогічної корекції дітей із дефіцитом уваги з гіперактивністю та особливості спілкування. Подано рекомендації, як навчити дитину правильно вирішувати проблеми, концентрувати увагу, переборювати соціальні негаразди.

На підставі психодинамічного аналізу психологічного здоров'я української нації показано межовий рівень організації суспільства на даному етапі його історичного розвитку.

Розглянуто інволюційні психічні розлади у жінок як психосоматичну проблему. Інволюцію описано як біологічний процес, в основі якого лежить старіння центральної нервової системи, у тому числі - відповідальних за регуляцію репродуктивної системи гіпоталамічних структур головного мозку, а також старіння яєчників, в результаті чого гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникова система переходить в режим патологічного функціонування. Значний вплив на функціональний стан нейроендокринної системи емоційного стресу передбачає роль особистісних механізмів реагування на старіння і розвиток психічної патології. Саме інтеграція біологічного та психодинамічного підходів дозволяє найбільш системно характеризувати проблему.

На базі системного аналізу розглянуто сучасну модель психіки людини в нормі і патології та її викладання у медичному ВНЗ. Наголошено на неадекватності протиставлення різних методологічних підходів, які однобічно вивчають психіку людини. На сучасному етапі розвитку психіатрії найбільш адекватним є підхід, який розглядає людину як багатовимірну систему. Найбільш повне розуміння людської психіки можливе на основі інтеграції різних моделей, особливо біологічної та соціально-психологічної.

Проблему депресій розглянуто як одну з ключових не тільки в психіатрії, але і в загальній медицині. Описано основні прояви афективної патології та надано їх класифікацію (МКХ-10).

Проведено вивчення історичного аспекту психосоматичних розладів. Починаючи з античної медицини, виділено дві групи симптомів: істеричні та іпохондричні. Значний внесок у розуміння психосоматики зробили вчені психодинамічного напрямку. До непсихоаналітично орієнтованих патогенетичних концепцій останніх десятиліть відносять три наступні: теорію навчання та нейробіологічну модель. У традиціях російської психологічної школи вирішення питання об'єктивації тілесного досвіду здійснюється в межах концепції внутрішньої картини хвороби. В 1962 р. був описаний соматизований розлад, який одержав назву синдрому Бріке (Briquet), але досі базова особистісна предиспозиція його розглядається переважно тільки в межах істеричної структури особистості.

На підставі аналізу літератури показано зв'язок між естрогенним дефіцитом у жінок в постменопаузі і когнітивними порушеннями. Детально описано механізми виникнення останніх. Аналіз даних літератури вказує на те, що вивчення когнітивного дефіциту в пері- та постменопаузі у жінок, а також ефективність замісної гормонотерапії в цих випадках є актуальною проблемою сучасної психіатрії. Очевидно мова іде про те, що замісна гормонотерапія може покращувати лише окремі, а не усі когнітивні функції.

Дослідження психоемоційного стану 122 пацієнтів з суцільнолитими незнімними конструкціями та 99 - частковими знімними протезами показало, що негативний емоційний настрій пацієнтів у ході самооцінки стоматологічного статусу після ортопедичного лікування, за даними шкіряно-гальванічної реакції, ще більше погіршувався: у разі незнімного протезування у жінок - на 22,33 % та чоловіків - на 19,08 %, а в разі часткового знімного у жінок - на 33,76 % та чоловіків - 31,44 %. Це свідчило про незадоволеність одержаною допомогою та підтверджувалося збільшенням рівня реактивної тривожності: за незнімного протезування у жінок - на 20,53 % та чоловіків - на 21,45 %, а за часткового знімного у жінок - на 41,24 % та чоловіків - 40,23 %. Отже, для з'ясування задоволеності одержаним ортопедичним лікуванням поряд з традиційними методиками психоемоційного аналізу потрібно використовувати спеціально розроблені анкети з питаннями стоматологічного профілю, що дозволить правильно вибрати тактику ефективної реабілітації хворого. Комплексний аналіз змін показників психоемоційного стану пацієнта до і після ортопедичного лікування може слугувати одним із критеріїв оцінки його ефективності, а значить і якості.

Описано основні групи антидепресантів та їх застосування у загальномедичній практиці. Наведено схему ведення хворих на депресивні розлади з можливими ускладненнями та показано тактику лікаря у цих випадках.