Основну увагу приділено грунтовному аналізу найзначнішому естетико-психологічному та літературознавчому трактату "Із секретів поетичної творчості" Івана Франка, доля якого у радянському франкознавстві складалася неоднозначно. Досліджено його естетичні, філософсько-психологічні, критико-літературознавчі статті та наукові розвідки, численне листування, зокрема, з М.Драгомановим, О.Рошкевич, У.Кравченко, О.Коваленком та багатьма іншими, які розглядали проблему креативності. Розроблено основні критерії творчого процесу, так як його розумів український естетик, та розкрито суть, наукову значимість і вагомість Франкових естетико-психологічних пошуків у сфері художньої творчості та теоретичних узагальнень щодо її природи. Виявлено новизну та встановлено самоцінність наукового доробку І.Франка для України та усієї європейської естетичної традиції загалом.

У контексті філософської, естетико-психологічної проблематики проаналізовано українську модель теоретичного дискурсу кінця XIX - початку XX ст. Приділено увагу проблемам мистецтва, художньої творчості, особистості митця, особливостям поняттєво-категоріального забезпечення естетичних і психологічних досліджень. Актуалізовано наукові традиції України в аспекті персоніфікованого досвіду О. Потебні, Д. Овсянико-Куликовського, І. Франка, Ю. Охоровича, М. Євшана. Естетичні засади культуротворчого процесу студійовано на матеріалі утворення українських видавництв, періодичної преси та мистецьких гуртків, що яскраво відображали чисельні літературні та художні тенденції на межі століть.

Зроблено порівняльний аналіз визначальних факторів успіху/успішності на матеріалі української та зарубіжної психології. Окреслено сутність фундаментального поняття "Я-концепції" в гуманістичній психології. Узагальнено результати експерименту, які доводять, що успіх - це здатність окремих особистостей бачити усі варіанти вирішення проблеми й уміти вибирати оптимальний, прислухаючись до інтуїції; виокремлено базові умови реалізації персоналізованого "сценарію" успішних людей. Запропоновано формулу успіху, за якою домагання особистості помножені на її внутрішні ресурси та поділені на вік, - актуалізують досягнення успіху. Визначено критерії якості людського життя: ступінь свободи в реалізації власних життєвих цілей; рівень особистісної захищеності, впевненість, безпека; можливість жити власним життям, а не нав'язаним. Відзначено актуальність проблеми ідеальної моделі такого життєвого устрою індивіда, послідовна реалізація якої сприятиме його успіху. Названо оптимальні складники, за умови дієвості яких феномен самореалізації особистості, її успішність стануть реально можливими: самоосвіта, самовиховання, самоорганізація, природовідповідність, працездатність, схильність до навчання протягом життя, інтелект, креативність, спроможність вийти за межі запропонованих ситуацій і постійна готовність до змін, "розширена, мобільна свідомість", суттєві вольові якості, моральність, стресостійкість.

Сделан сравнительный анализ определяющих факторов успеха/успеваемости на материале украинской и зарубежной психологии. Раскрыта сущность фундаментального понятия "Я-концепция" в гуманистической психологии. Обобщены результаты эксперимента, которые доказывают, что успех - это способность отдельных личностей видеть все варианты решения проблемы и уметь выбирать оптимальный, прислушиваясь к интуиции; выделены базовые условия реализации персонализированного "сценария" успешных людей. Предложено формулу успеха, по которой притязания личности, помноженные на ее внутренние ресурсы и разделенные на возраст, - актуализируют достижение успеха. Определены критерии качества человеческой жизни: степень свободы в реализации собственных жизненных целей, уровень личностной защищенности, уверенность, безопасность, возможность жить собственной жизнью, а не навязанным. Отмечена актуальность проблемы идеальной модели такого жизненного уклада индивида, последовательная реализация которой приведет его к успеху. Названы оптимальные составляющие, при условии действенности которых, феномен самореализации личности, ее успешность станут реально возможными: самообразование, самовоспитание, самоорганизация, природосоответствие, работоспособность, склонность к обучению на протяжении жизни, интеллект, креативность, способность выйти за пределы предложенных ситуаций и постоянная готовность к изменениям, "расширенное, мобильное сознание", существенные волевые качества, нравственность, стрессоустойчивость.

Defining components of success based on Ukrainian and foreign psychology in the context of comparative analysis are considered in the article.

Проведено естетико-психологічний аналіз наукових концепцій та ідей в аспекті теоретичного дискурсу України досліджуваного періоду. Естетичні та психологічні теорії та напрямки досліджено в контексті художньо-творчої проблематики в контексті сучасної наукової парадигми. Увагу приділено проблемам мистецтва, креативної діяльності, особистості митця, особливостям поняттєво-категоріального забезпечення естетичних і психологічних досліджень, а також свідомим і неусвідомлюваним чинникам творення, професійній майстерності суб'єкта творчого процесу. Актуалізовано наукові традиції теоретичних шкіл України відповідно до регіональних факторів впливу та специфіки соціально-політичного та культурного становища нації наприкінці XIX - на початку XX ст. В аспекті персоніфікованого досвіду досліджено теоретичну спадщину П. Енгельмейера, М. Євшана, В. Зеньковського, Б. Лезіна, О. Новицького, Д. Овсянико-Куликовського, Ю. Охоровича, О. Потебні, К. Твардовського, Г. Челпанова. Естетичні засади культуротворчого процесу розглянуто на матеріалі утворення українських видавництв, мистецьких гуртків, періодичної преси, що відбивали чисельні літературні та художні тенденції зламу віків.

В контексті проблем політико-психологічної комунікації досліджено структуру, засоби та основні способи трансляції інформації, чинники взаємодії політичної влади із суспільством. Студіюються поняття "політична легітимність", "електоральна комунікація", "електронна демократія", розглянуто концепцію політичної підтримки. З точки зору політичної психології впроваджується ідея психологічної парадигми мислення в нових умовах сучасних загроз і викликів. Значну увагу приділено феномену політичної влади, що позиціонується автором як різновид психологічного впливу, і звідси - комунікаційному процесу взаємодії "керуючих" і "керованих", інформаційному обміну між ними.

Науково обгрунтовано поняття "гуманітарні технології" в контексті особливостей сучасного політичного буття. Інтенсивні темпи розширення інформаційного простору фокусують увагу на продуктах інформаційної індустрії та її впливах на масову свідомість. Логічною тому постає класифікація гуманітарних технологій як окремої науково-прикладної галузі управління нематеріальними ресурсами. Одним з її різновидів визнано виборчі технології. Політичну діяльність і державну політику розглянуто як цілісну систему розгалужених зв'язків між усіма суб'єктами політики. Феномен влади структуровано за її основними типами, функціями і соціальною базою. Проаналізовано такі засадничі дефініції політичної влади, як "легальність" і "легітимність". Як стале розуміння державної політики і політичної влади виокремлено сукупність їх основних норм і принципів у процесі реалізації державної влади.