Мета - вивчити вплив гіполіпідемічного препарату (аторвастатин) і вазоактивного засобу (Танакан) на когнітивні порушення, перебіг атеросклеротичного процесу та церебральну гемодинаміку у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію (ДЕ). У дослідженні взяли участь 45 хворих (24 жінки та 21 чоловік) віком від 41 до 60 років. ДЕ I стадії зафіксовано у 20 пацієнтів, ДЕ II стадії - у 25. У всіх хворих, за даними доплерографічного дослідження, діагностовано гемодинамічно незначущий стеноз внутрішньої сонної артерії. Хворих шляхом рандомізації розподілено на 3 групи. Пацієнти 1-ї групи одержували аторвастатин, 2-ї - Танакан, 3-ї - комплексну терапію аторвастатином і Танаканом. Застосування Танакану в поєднанні з аторвастатином у хворих на ДЕ вірогідно поліпшує когнітивні функції, психоемоційний стан і церебральну гемодинаміку, що сприяє уповільненню прогресування цереброваскулярної патології. Зроблено висновок, що поєднання Танакану з аторвастатином впливає на різні ланки патогенетичного процесу розвитку хронічної ішемії мозку та уповільнює його прогресування.

Визначено клінічну ефективность сертраліну під час лікування хворих на розсіяний склероз (PC) з депресивним синдромом. Клінічну ефективність сертраліну у дозі 50 - 100 мг/добу вивчено протягом 6 тижнів у хворих на PC з депресивним синдромом. Обстежено 27 хворих на PC з депресивним непсихотичним станом віком від 21 до 53 років. Оцінка тяжкості депресії та ефективності проведеної антидепресивної терапії грунтувалася на показниках шкали депресії Бека. Достовірне поліпшення стану хворих наставало досить швидко - через 2 тижні від початку застосування сертраліну. Результати повного курсу лікування сертраліном свідчать про достовірне поступове зниження вираженості депресивних симптомів. Застосування антидепресантів дає змогу поліпшити самопочуття та настрій хворих, що полегшує проведення терапевтичних заходів та поліпшує якість життя пацієнтів.

Проаналізовано патогенетичну роль ендотеліальної дисфункції. Описано процеси вільнорадикального окиснення ліпідів, порушення церебральної гемодинаміки, морфологічні особливості стінки ризикованих сегментів артерій у формуванні та перебігу цереброваскулярних порушень, зумовлених оклюзійно-стенотичними процесами прецеребральних артерій для покращання якості діагностики та розробки патогенетично обгрунтованих відновлювально-реабілітаційних комплексів лікування хворих після реконструктивних операцій на прецеребральних артеріях. Висвітлено патогенетичну роль ендотеліальної дисфункції у формуванні цереброваскулярних порушень, зумовлених оклюзійно-стенотичними процесами прецеребральних артерій. Встановлено залежність між клініко-патогенетичними варіантами перебігу цереброваскулярних порушень після хірургічної корекції та рівнем порушень перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантного захисту, ендотеліальної дисфункції, церебральної гемодинаміки. Досліджено клінічну ефективність комбінованої терапії у пацієнтів з різними варіантами цереброваскулярних порушень, зумовлених оклюзійно-стенотичними процесами прецеребральних артерій.

Незважаючи на багаторічні дослідження в галузі вертеброневрології, питання лікування неврологічних виявів у випадку поперекового остеохондрозу залишаються надзвичайно актуальними, насамперед через значну поширеність цього захворювання. Аналізуючи загальні принципи сучасного лікування зазначеної нозології, зроблено висновок про необхідність переважного використання кінезіотерапевтичних методів лікування і, насамперед, мануальної терапії. Перевагу слід віддавати "м'яким" методикам - точковому і сегментарному масажу, постізометричній та постреципрокній релаксації м'язів.

Обстежено 65 хворих з оклюзійними ураженнями магістральних артерій голови на тлі гіпоестрогенії. Вивчено зв'язок між показниками медіаторного обміну, функціональним станом ендотелію та ступенем цереброваскулярної недостатності.

Проведено катамнестичний аналіз результатів лікування 87-ми хворих із судинно-мозковою недостатністю, обумовленою оклюзійним атеросклерозом екстракраніальних відділів сонних артерій. Серед них 42 пацієнти одержали хірургічну корекцію з подальшим проведенням розробленої спеціальної програми реабілітації, 45-м пацієнтам проведено лише консервативну терапію. Термін катамнестичного нагляду склав 5 років. Аналіз одержаних даних свідчить, що комбінація хірургічного та консервативного лікування дає значний і довготривалий профілактичний та лікувальний ефект у хворих з даною патологією та має переваги перед суто консервативним лікуванням.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-52

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - дослідити вплив церебролізину на моторні та немоторні симптоми хвороби Паркінсона (ХП); встановити зв'язок між якістю життя пацієнтів із ХП та рівнем покращання рухових і когнітивних функцій під впливом церебролізину. В дослідженні взяли участь 35 пацієнтів з ідіопатичною ХП (17 жінок та 18 чоловіків) II стадії за класифікацією Хена - Яра. У всіх пацієнтів захворювання діагностували за критеріями United Kingdom Parkinsonіs Disease Society Brain Bank (UKPDRS) для ідіопатичної ХП з моторними та немоторними виявами. Церебролізин застосовували у дозі 20 мл на добу довенно впродовж 15 діб. Використовували оціночні шкали: уніфіковану шкалу оцінки ХП (UPDRS), MMSE, таблиці Шульте, шкалу депресії Бека, батарею тестів на лобну дисфункцію, шкалу оцінки якості життя (ЯЖ) (PDQ-39). Виявлено позитивні зміни загальної оцінки за UPDRS під впливом лікування хворих Церебролізином на фоні прийому протипаркінсонічних засобів. У пацієнтів покращились увага, рахунок, конструкційний праксис, темп сенсомоторних реакцій, знизився рівень астенії. Покращання моторних симптомів, когнітивних функцій та зменшення виявів депресії зумовило покращання ЯЖ та щоденної активності пацієнтів. Висновки: одержані результати доводять, що церебролізин - ефективний препарат у лікуванні виявів ХП. Під впливом препарату суттєво покращується ЯЖ хворих із ХП.