Досліджено теоретичні аспекти реструктуризації як процесу реформування підприємств. Висвітлено принципи, діапазон і напрями, форми, види, ступінь і етапи цього процесу.

Визначено концепцію промислової політики на п'ятирічний період - перший етап довгострокової державної стратегії оновлення і розвитку промислового комплексу України. Висвітлено стан промислового потенціалу, визначено мету та завдання, подальші напрямки реформації промисловості, подолання негативних наслідків розвитку виробництва. Розглянуто організаційні перетворення в промисловості, шляхи активізації зовнішньоекономічної діяльності. Розкрито організаційно-економічний механізм реалізації концепції промислової політики. Проаналізовано економічні та соціальні напрямки комплексної реструктуризації промисловості України.

Изложена концепция промышленной политики на пятилетний период - первый этап долгострочной государственной стратегии обновления и развития промышленного комплекса Украины. Освещено состояние промышленного потенциала, определены цели и задачи, дальнейшие направления реформации промышленности, преодоления негативных последствий развития производства. Рассмотрены организационные преобразования в промышленности, пути активизации внешнеэкономической деятельности. Раскрыт организационно-экономический механизм реализации концепции промышленной политики. Проанализированы экономические и социальные направления комплексной реструктуризации промышленности Украины.

Розглянуто питання підвищення ефективності господарювання підприємств та виробничих комплексів за сучасних умов: аналіз та розробку механізму господарювання підприємств та виробничих комплексів стосовно періоду трансформації та розвитку національного ринку товарів і капіталів; обгрунтування підходів до формування моделей ефективної взаємодії елементів економічного механізму господарських комплексів регіону; визначення економічної стратегії розвитку паливно-енергетичного комплексу.

Рассмотрены вопросы повышения эффективности хозяйствования предприятий и производственных комплексов в современных условиях: анализ и разработка механизма хозяйствования предприятий и производственных комплексов в период трансформации и развития национального рынка товаров и капиталов; обоснование экономической стратегии развития топливно-энергетического комплекса.

Розглянуто проблеми технологічного розвитку вітчизняного промислового комплексу. Обгрунтовано можливості інноваційного оновлення техніко-технологічної бази виробництва на синергетичних засадах.

Рассмотрены проблемы технологического развития отечественного промышленного комплекса. Обоснованы возможности инновационного обновления технико-технологической базы производства на синергетических основах.

Викладено результати теоретичних і практичних досліджень щодо забезпечення підвищення ефективності виробничого потенціалу (ВП) промисловості. Встановлено можливості нарощування ВП, наведено шляхи та методи його ринкової трансформації. Розкрито економічні та правові аспекти функціонування різноманітних форм власності, розглянуто особливості формування та розвитку інвестиційної діяльності. Висвітлено методи підвищення економічної ефективності промислового виробництва, проаналізовано проблеми фінансового розвитку ВП, описано механізм обігу основного й оборотного капіталів.

Изложены результаты теоретических и практических исследований, касающиеся обеспечения повышения эффективности производственного потенциала (ПП) промышленности. Установлена возможность наращивания ПП, приведены пути и методы его рыночной трансформации. Раскрыты экономические и правовые аспекты функционирования разнообразных форм собственности, рассмотрены особенности формирования и развития инвестиционной деятельности. Освещены методы повышения экономической эффективности промышленного производства, проанализированы проблемы финансового развития ПП, описан механизм обращения основного и оборотного капиталов.

Охарактеризовано моніторинг інвестиційної привабливості економічно й екологічно депресивних регіонів. Визначено вплив фінансових посередників на забезпечення капіталізації підприємств України на макрорівні. Розкрито поняття людського капіталу як фактору соціальної орієнтації економіки регіону. Висвітлено проблеми регулювання страхового ринку України у сфері підтримки інвестиційних процесів підприємства. Обгрунтовано перспективи капіталізації ринків і відновлення вартості активів у посткризовий період. Розглянуто систему соціального партнерства в контексті розвитку інвестицій у людський капітал підприємства. Проведено аналіз інструментів стимулювання розвитку людського капіталу на промисловому підприємстві.

Визначено інституціональні чинники розвитку людського капіталу підприємств. Наведено науково-методичні підходи до вирішення проблеми підвищення ступеня керованості вугільною промисловістю України, концептуальний підхід до інтеграції науки, вищої освіти та виробництва. Розкрито аспекти капіталізації й інтеграції вуглевидобувних підприємств. Розглянуто питання прогнозування соціально-економічних наслідків видобутку сировини для виробництва будівельних матеріалів. Висвітлено проблеми застосування методів оцінювання фінансового стану на підприємствах різних галузей, основні методи оцінювання ефективності інвестиційних проектів на підприємствах за сучасних умов господарювання.

Визначено сучасний стан і шляхи подальшого розвитку вітчизняної вугільної промисловості. Розглянуто реструктуризацію як інструмент підвищення конкурентоспроможності підприємства. Охарактеризовано інноваційну активність промислових підприємств за нестабільних умов розвитку. Висвітлено тенденції іноземного інвестування в Україну. Обгрунтовано сучасні проблеми капіталізації українських підприємств у контексті розвитку людського капіталу. Наведено оцінку економічного збитку життю та здоров'ю населення Донеччини, завданого забрудненням атмосферного повітря. Приділено увагу фінансовому забезпеченню процесу формування конкурентних переваг промисловим підприємством за умов кризи. Викладено основи побудови комунікаційної системи руху та регламентації потоку інформації промислового підприємства. Проведено системний аналіз процесів функціонування й управління туризмом.

На основі аналізу стану металургійного виробництва в Україні і в країнах - крупних виробниках чорних металів обгрунтовано сучасну парадигму розвитку вітчизняного гірничо-металургійного комплексу. Надано пропозиції щодо підвищення ефективності підприємств чорної металургії, зменшення їх залежності від стану зовнішніх ринків.

Запропоновано багатоаспектний підхід до вирішення основних проблем стратегічного розвитку національної економіки, регіонів і підприємств. Розглянуто питання у контексті сучасних концепцій і теорій стратегічного планування, прогнозування і управління національною економікою. Акцентовано увагу на необхідності інноваційно-інвестиційного підходу до розвитку економіки і ефективного використання основних виробничих ресурсів з метою підвищення рівня капіталізації промислових підприємств і сталого розвитку вітчизняної економіки.

Встановлено необхідність і доцільність оптимізації співвідношення інтелектуального потенціалу й інтелектуального капіталу, що передбачає націленість підприємва на максимальну реалізацію потенціалу, перетворення його на капітал за одночасного прискореного накопичення капіталу та потребує врахування даних процесів за розробки стратегії управління інтелектуальним капіталом підприємства. Досліджено та вдосконалено методичні підходи до реалізації корпоративної й індивідуальної мотивації формування та розвитку інтелектуального капіталу в поточному та довгостроковому періодах за розробки стратегії управління інтелектуальним капіталом підприємства. Обгрунтовано визначення показників рейтингового оцінювання інтелектуального капіталу підприємства, які відображають організаційний, процесний, людський, реляційний капітал, ураховують ступінь захищеності прав інтелектуальної власності, рівень менеджменту підприємства, кваліфікацію співробітників, бренд, клієнтську базу, що надає можливість охопити всі сфери діяльності на підприємстві. Розроблено методичний підхід до визначення стратегії управління інтелектуальним капіталом, що складається з побудованого алгоритму системи стратегічного управління інтелектуальним капіталом підприємства, форми контролю та звітності реалізації інтелектуального капіталу.

Проаналізовано причини системної соціально-економічної кризи в Україні, яка в 2014 - 2015 рр. переросла у форму збройного протистояння центральної влади та окремих міст і районів Донецької та Луганської областей. Збройний конфлікт набув форми громадянської війни. У його основі - конфлікт окремих олігархічних груп, а також насильницьке нав'язування населенню Південного Сходу України неприйнятної для нього ідеології радикальних сил і відвертого націоналізму. Показано втрати і руйнування, які отримали регіони Південного Сходу України і економіка в цілому. Обгрунтовано шляхи виходу з кризи і збройного конфлікту України та її окремих регіонів.

Дослідженнями встановлено недосконалість методів розрахунку ВВП, ВНД, пов'язані із включенням до них хрематистичних товарів та послуг, використанням оцінок за обмінним курсом валют і за ПКС, відсутністю об'єктивних методів оцінювання послуг. У результаті підгрунтя розрахунків ВВП та інвестицій достатньо умовне. Запропоновано наводити окремо показники реального сектору економіки, СГД, сфери послуг у незмінних цінах національних грошових одиницях та у натуральних показниках, а порівняння - у ВКВ за ПКС. Розглянуто моделі забезпечення ефективності інвестицій СГД на різних стадіях розвитку суспільства. Обгрунтовано наявність падаючих ринків в Україні, доведено доцільність використання проектного методу інвестування, використання поряд з виробничо-грошовою кредитно-емісійною моделі фінансування інвестиційних проектів підприємств реального сектору економіки.

Мета роботи - обгрунтування моделі управління фінансовим потенціалом підприємства за функціональним підходом, напрямів та механізмів її реалізації з урахуванням особливостей діяльності вітчизняних підприємств реального сектора економіки. Обгрунтовано актуальність модифікації моделі управління фінансовим потенціалом підприємства для забезпечення розвитку та відновлення виробничого потенціалу. Встановлено характер і напрямки взаємозв'язків між складовими економічного потенціалу підприємства згідно з функціональним підходом до його структуризації: фінансовим, виробничим, маркетинговим та операційним. Для забезпечення можливості урахування наявних і перспективних можливостей фінансування операційної та інвестиційної діяльності доведено доцільність визначення фінансового потенціалу підприємства як здатності фінансової служби підприємства створювати достатній обсяг ресурсів для забезпечення своєї операційної та інвестиційної діяльності за принципом їх збалансованості, ефективного використання. Визначено протиріччя у використанні поширеного методу інтегральних коефіцієнтів для оцінювання фінансового потенціалу підприємства, пов'язані із: неузгодженістю цілей зовнішніх і внутрішніх суб'єктів аналізу; відсутністю деталізації взаємозв'язків між активними та пасивними статтями звітності про фінансовий стан підприємств; складністю обгрунтування нормативних показників; недосконалістю та роз'єднаністю економічного та бухгалтерського підходів до управління фінансовими потенціалом і ресурсами підприємства. Обгрунтовано теоретичну модель управління фінансовим потенціалом підприємства, яка передбачає врахування факторів формування та використання потенціалу підприємства, а також структури потенціалу; визначає індикатори його використання та включає ієрархічні та мережеві моделі управління, методи управління й оцінювання потенціалу. Використання моделі сприятиме активізації всіх функціонально взаємопов'язаних складових економічного потенціалу підприємства.

Доведено доцільність відмови від виробничо-товарної та переходу до кредитно-емісійної моделі інвестування підприємств. Обгрунтовано парадигму інвестиційної активності підприємств в умовах звуження внутрішнього ринку, дефіциту матеріальних і фінансових ресурсів, недостатньої конкурентоспроможності промислових підприємств. Удосконалено механізми активізації інвестиційної діяльності підприємств, зокрема на основі проектного фінансування, формування довгих технологічних ланцюгів вертикально та горизонтально інтегрованих структур, включення до глобальних ланцюгів створення вартості. Запропоновано напрями економічної політики, які мають на меті вкладення інвестицій у відродження промисловості України.

Обгрунтовано, що відродження самодостатності економіки, промисловості потребує випереджаючого зростання національного машинобудування, у досконалення механізмів стимулювання розвитку, одним із яких є політика уряду у імпортозаміщенні шляхом локалізації виробництва. Розглянуто світовий досвід запровадження заходів з локалізації. Досліджено труднощі в провадження заходів з локалізації виробництва в Україні. Обгрунтовано доцільність впровадження заходів уряду щодо локалізації виробництва продукції галузі машинобудування в процесі державних закупівель. Визначено, що протекціоністську політику щодо розвитку промислового сектору, зокрема локалізацію виробництва в теперішній час практикують майже всі країни світу, в першу чергу - розвинені. Локалізація виробництва розглядається у науковому колі з двох протилежних позицій: як протекціоністський захід, який не сприяє економічному зростанню та заважає вільному руху товарів і капіталів; як захід уряду щодо підтримки розвитку національного товаровиробника. Проаналізовано проєкти змін до нормативно правової бази у політиці імпортозаміщення: Проєкт постанови Кабінету Міністрів "Деякі питання реалізації пілотного проекту зі здійснення закупівель техніки галузі машинобудування з підтвердженим ступенем локалізації виробництва" до 31 грудня 2021 р.; проєкт змін до Закону України "Про публічні закупівлі" щодо створення передумов для сталого розвитку та модернізації вітчизняної промисловості. Зважаючи на те, що Україна підписала ряд міжнародних договорів щодо вільної торгівлі, доведено, що слід більш детально визначити та обгрунтувати власні інтереси, захист національної і економічної безпеки, правомірність змін до закону та можливості їх впровадження в українське законодавство. Обгрунтовано гіпотезу про закріплення для України спеціального режиму на визначений термін та встановлення норм локалізації виробництва для державних закупівель.

Запропоновано бачення стратегічного майбутнього Донбасу як регіону високої технологічної культури, який має розвиватися на основі неоіндустріальної моделі модернізації шляхом упровадження новітніх вітчизняних і світових досягнень науки та техніки. Обгрунтовано необхідність розробки стратегічного курсу розбудови ідеології промислового розвитку Донецького регіону в умовах впливу зовнішніх та внутрішніх викликів і загроз. Це необхідно для відновлення промислового комплексу України, розвитку інтелектуального, наукового, виробничого і кадрового потенціалу регіону, досягнення високих якісних стандартів виробництва. Запропоновано напрями та механізми реалізації цієї ідеї шляхом застосування можливостей платформної економіки, інформаційно-комунікативних і цифрових технологій, що дозволяє значною мірою підвищити кількість потенційних учасників реалізації Стратегії, залучити додаткові ресурси, забезпечити конкурентність, прозорість, оперативність їх взаємодії та взаємовигідної співпраці. Розкрито базові умови, наявні інституційні можливості для реалізації Стратегії возз'єднання, відродження і розвитку Донецької та Луганської областей. Розглянуто інституційні умови - перезавантаження економіки Донбасу. Обгрунтовано пропозиції до Плану заходів для подолання перешкод та активізації дій щодо відродження Донбасу в політичній, соціальній та інформаційній сферах, питаннях реінтеграції та встановлення миру. Ключова позиція авторів полягає в такому: Донбас - це регіон, який здатен зберегти за собою роль індустріального центру України і розвиватися на засадах неоіндустріальної моделі шляхом упровадження новітніх технологій Індустрії 4.0, ІКТ, штучного інтелекту. Донбас - це територія потужного інноваційно-інвестиційного зростання, здатна забезпечити високу конкурентоспроможність економіки регіону й України загалом. Для цього необхідна реалізація стратегічного курсу України на розбудову промислового комплексу країни, розвиток конкурентоспроможності національної економіки та промислових регіонів.

З давніх-давен проблема суспільного поділу праці займає центральне місце в наукових працях видатних філософів і економістів. Різні аспекти поділу праці описані у роботах Платона, Ксенофонта, Аристотеля, У. Петті, А. Сміта, К. Маркса, Й. Шумпетера, Вебера М. та сучасних вчених-економістів. Доведено, що розподіл праці є визначальним чинником економіки, її ефективності, технічного прогресу. Детально та системно проблема розглянута у працях А. Сміта, К. Маркса, Дж. Кейнса та наших сучасників. Однак це стосувалося докапіталістичних та капіталістичних виробництв, де головна роль у праці належала праці фізичній, заснованій на використанні сил природи та створених людиною машин, механізмів, комплексів. Використовуючи методи системного аналізу, діалектики, концепції трьох сил розвитку проблема досліджена в статті, що анотується. Доведено, що в умовах III ПР, V-VI ТУ центральне місце у суспільному поділі праці займає вертикальне його поглиблення, поділ та синтез розумової, інтелектуальної праці. Показано, що поділ праці притаманний усім виробництвам усіх суспільно-економічних формацій, товарного та нетоварного виробництва, ринкових та неринкових відносин. Ступінь поділу праці на необмежених ринках обмежена технічними, науковими, технологічними можливостями суб'єктів господарювання, а на обмежених ринках - їх обсягом та ємністю. Викладено авторське бачення рушійних сил та умов обмеження (прискорення) поділу праці (переважно розумового, інтелектуального) в умовах інклюзивного, наглядового капіталізму (постіндустріального, гіперіндустріального), моделей нового господарського устрою. Наведено характеристики сучасного капіталістичного виробництва, його особливості та характерні фактори розвитку. Розглянуто моделі управління сучасних корпорацій, у тому числі структури дворівневої колаборативної ієрархії, екоплатформ. Доведено необхідність дотримання у сучасному управлінні закономірностей і те, що керуюча система має бути якісно вищою і складнішою за систему керовану. Цьому сприяють раціональні структури та форми поділу праці, у тому числі праці розумової, наукової, управлінської та їх кооперація, зміна напрямів інформаційних потоків з вертикально спадаючих на горизонтальні і вертикально-висхідні.

Виходячи із посилу, що домінантою прогресу суспільства, економіки, промисловості, суб'єктів господарювання є духовність, цінності, розглянуто тріаду чинників розвитку (Всесвітній Розум - Людство - Природа), їх діалектичні зв'язки. Доведено, що розвиток суспільства відбувається відповідно до концепції трьох сил розвитку, тріалектики, а людина, суспільство є духовно-біосоціальними суб'єктами за своєю природою і в суспільних науках, в економічних науках вони є одночасно суб'єктами і об'єктами дослідження. Розглянуто капіталістичну духовно-соціально-економічну формацію (ДСЕФ) виходячи із сучасного рівня розвитку суспільних наук. Відмічено її позитивні сторони, недоліки, інтеграційні тенденції ДСЕФ капіталізму відносно попередніх та сучасних формацій. Показані напрями розвитку економічної науки, ступінь її об'єктивності, теорії та моделі розвитку економічної науки і реальної економіки. Доведено, що економічна наука виконує дві функції: діагностичну та прогнозну; їх залежність від стану правлячих класів, еліт, кланів. Надано авторську оцінку діючих моделей розвитку економіки, промисловості, суб'єктів господарювання, економічної науки. Обгрунтовано доцільність розвитку вітчизняної економіки за конвергентною моделлю "народного капіталізму", "народної економіки". Викладено пропозиції щодовідродження промисловості країни, суб'єктів господарювання, які грунтуються, виходячи із показників та даних аудиту промисловості базового року, дорожньої карти, суб'єктів фінансування інвестицій, джерел фінансування, механізмів реалізації. Ряд положень мають дискусійний характер та потребують подальших досліджень.