Досліджено хворих з неспецифічними захворюваннями легень, ускладнених легеневими кровотечами. Висвітлено питання організації та тактики рентгенендоваскулярної окклюзії, які знайшли своє вирішення в процесі клініко-ангіографічного аналізу даних втручань. У ході дослідження визначено показання до рентгенендоваскулярної оклюзії. Відповідно до розробленої в ході дослідження методики, ендоваскулярні втручання на бронхіальних артеріях після зупинки легеневої кровотечі дозволяють запобігти важким аспіраційним та ендоваскулярним ускладненням.

Исследованы больные с неспецифическими заболеваниями легких, осложненных легочным кровотечением. Освещены вопросы организации и тактики рентгенэндоваскулярной окклюзии, которые нашли свое решение в процессе клинико-ангиографического анализа данных вмешательств. В ходе исследования определены показания к рентгенэндоваскулярной окклюзии. Согласно разработанной методике, эндоваскулярные вмешательства на бронхиальных артериях после остановки легочного кровотечения позволяют избежать тяжелых аспирационных и эндоваскулярных осложнений.

На підставі аналізу результатів хірургічного лікування 152-х хворих на множинні хронічні виразки шлунка та дванадцятипалої кишки (МХВШ/ДК), на основі локалізації виразкових субстратів запропоновано класифікацію МХВШ/ДК. Проаналізовано причини ускладнень і летальності хірургічного лікування цієї категорії хворих.

На основании анализа результатов хирургического лечения 152-х больных множественными хроническими язвами желудка и двенадцатиперстной кишки (МХЯЖ/ДК), исходя из локализации, предложена классификация МХЯЖ/ДК. Проанализированы причины возникновения осложнений и летальности этой категории больных.

Проаналізовано результати лікування 124-х пацієнтів, оперованих з приводу низьких пухлин прямої кишки, обох статей у віці від 34 до 82 років. Хворі були розподілені на дві групи: основну (58 чол.) і порівняння (66 чол.). У хворих основної групи використовувалася розроблена схема передопераційної підготовки з урахуванням ризику виникнення септичних ускладнень. У пацієнтів групи порівняння застосовувалася традиційна схема підготовки до оперативних втручань. Комплексна програма послідовних профілактичних заходів дозволила істотно знизити ризик розвитку септичних післяопераційних ускладнень навіть за ускладненого перебігу раку прямої кишки та покращити безпосередні результати його хірургічного лікування за рахунок зменшення кількості гнійних післяопераційних ускладнень.

Проанализированы результаты лечения 124-х пациентов, оперированных по поводу низких опухолей прямой кишки, в возрасте от 34 до 82 лет. Больные были разделены на две группы: сравнения и основную. У больных основной группы использовалась разработанная схема предоперационной подготовки с учетом риска возникновения септических осложнений. У пациентов группы сравнения - традиционные схемы подготовки к оперативным вмешательствам. Разработанная комплексная программа последовательных профилактических мероприятий позволила существенно снизить риск развития септических послеоперационных осложнений даже при осложненном течении рака прямой кишки и улучшить непосредственные результаты его хирургического лечения за счет уменьшения количества гнойных послеоперационных осложнений.

Проаналізовано результати лікування 47-ми пацієнтів, що перенесли обструктивні та реконструктивно-відновлювальні операції на товстій кишці. Визначено, що дослідження моторної функції кишечника з використанням периферичної електрогастроентерографії має велике значення в об'єктивній оцінці функціонального стану шлунково-кишкового тракту. У клінічній практиці воно видається важливим для визначення характеру відновлення моторної функції післяопераційного періоду, що дозволяє підбирати стимулювальну терапію та індивідуально оцінювати її ефективність. Встановлено, що ендолімфатичне застосування 1% -го розчину серотоніну адипінату в кількості 10 мг на добу є найбільш патогенетично обгрунтованим і може сприяти покращенню результатів лікування хворих з післяопераційним парезом кишечника.

Проанализированы результаты лечения 47-ти пациентов, перенесших обструктивные и реконструктивно-восстановительные операции на толстой кишке. Определено, что исследование моторной функции кишечника с использованием периферической электрогастроэнтерографии имеет большое значение в объективной оценке функционального состояния желудочно-кишечного тракта. В клинической практике оно представляется важным для определения характера восстановления моторной функции послеоперационного периода, что позволяет подбирать стимулирующую терапию и индивидуально оценивать ее эффективность. Установлено, что эндолимфатическое применение 1%-го раствора серотонина адипината в количестве 10 мг в сутки является наиболее патогенетически обоснованным и может способствовать улучшению результатов лечения больных с послеоперационным парезом кишечника.

Розкрито роль стоматолога у виявленні симптомів грипу. Здійснено ретроспективний аналіз основних видів випинань твердих тканин та пульпи зуба. Увагу приділено сучасній діагностиці стоматологічних захворювань. Викладено деякі технічні аспекти хірургічного лікування травматичних ушкоджень печінки. Досліджено перебіг репаративних процесів кісткової тканини після остеосинтезу на тлі фонової патології та медикаментозної залежності. Розкрито сучасні особливості кесаревого розтину. Висвітлено сучасні методи лікування позаматкової вагітності. Охарактеризовано структурні зміни у нейронах кори головного мозку щурів за умов дозованого звуження черевної аорти. Обгрунтовано критерії оцінювання готовності фахівця фізичної реабілітації. Розкрито особливості програмування занять оздоровчою гімнастикою з жінками різного рівня фізичного стану. Проаналізовано зміни відносних площ структурних компонентів соматичних лімфатичних вузлів за хронічного опіоїдного впливу. Наведено відомості про вади товстої кишки у пренатальному періоді та новонароджених. Приділено увагу питанням топографії структур навколоочнояблукового простору у пренатальному періоді онтогенезу людини.