Обсуждено применение антиэкотоксического средства "Модифилан" для лечения тиреоидной патологии. Приведен состав препарата, его терапевтические эффекты, отмечены выраженные общеоздоровительные эффекты. Суммированы данные клинического изучения препарата "Модифилан" у 46-ти больных с диффузным и узловым зобом. Полученные результаты исследования (уменьшение размеров щитовидной железы и узлов) позволяют рекомендовать модифилан в комплексном лечении данной тиреоидной патологии.

Отмечено, что возможности диагностики тиреоидной патологии расширяются при совместном использовании УЗИ и эходоплерографии. Исследования проводились с использованием цветной эходоплерографии у 91-го пациента с аутоиммунным тиреоидитом - гипертрофическая и атрофическая формы в эу- и гипотиреоидной фазе и 103-х больных диффузным токсическим зобом. Полученные результаты показали достоверное увеличение индекса резистентности у больных аутоиммунным тиреоидитом, таким образом, данный показатель может быть его диагностическим критерием и прогностическим критерием по развитию гипотиреоза. Изучены количественные показатели кровотока и проведен анализ изменений кровотока в щитовидной железе в процессе лечения диффузного токсического зоба, оценена коррелятивная связь между изменением параметров кровотока в щитовидной железе и ее функциональным состоянием, доказана целесообразность использования цветной эходоплерографии в диагностике диффузного токсического зоба, разработана схема прогнозирования тяжелого течения болезни на основании эходоплерографических показателей.

В експерименті на щурах-самцях викликано стрептозотоциновий цукровий діабет. Наведено динаміку морфологічних змін центрального ядра задніх горбиків середнього мозку.

Досліджено питання підвищення ефективності діагностики дифузного токсичного зоба, його рецидиву. Удосконалено контроль за ефективністю лікування хворих на дифузний токсичний зоб. Розроблено нову схему прогнозування важкого перебігу хвороби з використанням еходоплерографічних показників і методику виявлення за допомогою кольорової еходоплерографії хворих зі схильністю до рецидиву дифузного токсичного зоба. Встановлено, що кольорова еходоплерографія може використовуватися в комплексній неінвазивній діагностиці дифузного токсичного зоба. Доведено, що швидкість кровотоку в щитовидній залозі прямо пропорційна вмісту тиреоїдних гормонів, індекси опору - зворотно пропорційні вмісту тиреотропіну в плазмі крові. На підставі наявності високих показників прогностичного коефіцієнта (в межах від +20 до +100) збільшено дозу тиреостатиків і тривалість антитиреоїдної терапії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.12-52

Рубрики:

Хвороби щитовидної залози

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Клиническое руководство по гипопаратиреозу Европейского общества эндокринологов одобрено Европейским конгрессом эндокринологов (май 2015 г.) и было опубликовано в European Journal of Endocrinology в июне 2015 г. Рекомендован скрининг на гипопаратиреоз всем пациентам, у которых была операция в области шеи. При наличии гипокальциемии и низкого уровня паратгормона необходимо провести обследование на хронический гипопаратиреоз.

Первичная надпочечниковая недостаточность (ПНН, болезнь Аддисона) - курабельное заболевание, остающееся потенциально смертельным. ПНН нередко выявляется уже в состоянии надпочечникового криза, при этом своевременная неотложная терапия может предотвратить летальный исход. Для минимизации риска возникновения как надпочечниковых кризов, так и побочных эффектов заместительной терапии при данной патологии чрезвычайно важны индивидуализация схемы лечения (оптимальными являются препараты гидрокортизона в сочетании с флудрокортизоном), выявление сопутствующих аутоиммунных заболеваний, обучение пациентов умению как корректировать ежедневную терапию, так и делать себе инъекции глюкокортикоидов при появлении умеренно выраженных сопутствующих заболеваний. Продолжительность жизни пациентов, получающих адекватную терапию и находящихся под регулярным наблюдением, не отличается от среднестатистической.

Даны рекомендации по диагностике узлов щитовидной железы: приведены УЗИ-критерии доброкачественности и различной степени злокачественности узлов, показания для тонкоигольной аспирационной биопсии, названы диагностические категории риска малигнизации тиреоидных узлов, стратификация риска высокодифференцированных тиреоидных карцином (модификация 2015 г.). Приведен алгоритм мониторинга эффективности лечения пациентов с высокодифференцированной папиллярной тиреоидной карциномой, а также интерпретация клинического ответа и реклассификация при терапии высокодифференцированных тиреоидных карцином с помощью метода тиреоидэктомии и абляции радиоактивным йодом.

Представлены актуальные данные о влиянии наличия аутоантител на тактику ведения аутоиммунных заболеваний: аутоиммунного тиреоидита, сахарного диабета, состояния носительства антитиреоидных и диабетассоциированных аутоантител, приведен алгоритм ведения беременных с наличием антител к тиреопероксидазе за 2016 г., подходы к оценке иммунного статуса у больных сахарным диабетом с наличием дефицита витамина D, описано влияние коррекции D-дефицита на иммунный статус при сочетанной эндокринной патологии.

Статья посвящена влиянию гормонов щитовидной железы на углеводный обмен. Влияние тиреоидных гормонов на углеводный обмен зависит от преморбидного статуса, наследуемой предрасположенности к инсулинорезистентности и других факторов. Многим пациентам с сахарным диабетом приходится корректировать потребность в инсулине при развитии тиреотоксикоза или гипотиреоза. Своевременная коррекция нарушений функции щитовидной железы приводит к восстановлению метаболических изменений.

Сделан обзор докладов, представленных в рамках мероприятия из цикла "Эндокринологические коллегии", состоявшегося 23 ноября 2016 года в г. Киев, Украина.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.771

Рубрики:

Вітаміни

Шифр НБУВ: Ж101004 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - вивчення внутрішньониркової гемодинаміки та фільтраційно-екскреторної функції з використанням динамічної реносцинтиграфії у хворих із сечокам'яною хворобою (СКХ) єдиної нирки на тлі цукрового діабету (ЦД) 2-го типу. Обстежено 62 пацієнти з єдиною ниркою, що залишилась після нефректомії, які були розподілені на 3 групи: перша група - 21 пацієнт з нефролітіазом єдиної нирки та супутнім ЦД 2-го типу; друга група - 23 пацієнти з нефролітіазом єдиної нирки; третя група - 18 пацієнтів зі "здоровою" єдиною ниркою, що залишилась після нефректомії. Пацієнтам проводили біохімічні дослідження крові (рівень креатиніну, сечовини) та динамічну реносцинтиграфію. У хворих з єдиною ниркою при виникненні СКХ діагностується нирково-венна гіпертензія, збільшується внутрішньоклубочковий тиск, формується гіперфільтрація та гіперсекреція. За наявності ЦД і його ускладнень поступово підвищується периферичний судинний опір у нирці зі зниженням фільтраційно-екскреторної функції. Висновки: при умовній компенсації ниркової функції за біохімічними показниками крові у хворих на нефролітіаз єдиної нирки при динамічній нефросцинтиграфії виявляються значні негативні зміни внутрішньониркового кровотоку та фільтраційно-екскреторної функції нирки, особливо у пацієнтів із ЦД 2-го типу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415е(4УКР)л0

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описано випадок стійкого зниження рівня глюкози крові у пацієнтки після панкреатектомії. Розглянуто основні можливі причини синдрому гіпоглікемії в даному випадку, методи диференціальної діагностики.

Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) - поширена ендокринна патологія з поліморфною етіологією, патогенезом і фенотиповими проявами, що чинить негативний вплив не лише на репродуктивну функцію, а й на стан вуглеводного, ліпідного обміну, функцію серцево-судинної системи, психічне здоров'я і підвищує ризик деяких онкопатологій протягом усього життя жінки та її потомства. Діагноз СПКЯ встановлюється за наявності щонайменше двох із трьох критеріїв: клінічна/біохімічна гіперандрогенія, оліго-/ановуляція, полікістозний морфотип яєчників за даними УЗД. При цьому обов'язковим є виключення інших причин гіперандрогенії й ановуляції. Жінки з СПКЯ як з надлишковою вагою/ожирінням, так і без них мають значно підвищений ризик порушень вуглеводного обміну і дисліпідемії вже в репродуктивному віці, що призводить до розвитку цукрового діабету 2-го типу та серцево-судинної захворюваності в пери- і менопаузальному віці. Взаємопов'язані явища гіперандрогенії та інсулінорезистентності є основними причинами високих ризиків розвитку з віком кардіометаболічних ускладнень при СПКЯ. СПКЯ належить до факторів ризику розвитку цукрового діабету 2-го типу, що обумовлює доцільність скринінгу на наявність порушень вуглеводного обміну всіх жінок з цим синдромом незалежно від індексу маси тіла. Діагностика інсулінорезистентності при СПКЯ в клінічній практиці може бути пов'язана з певними труднощами. Сучасні лабораторні дослідження забезпечують можливість діагностики всіх етапів розвитку порушень вуглеводного обміну - від інсулінорезистентності до предіабету/цукрового діабету, а також моніторинг ефективності застосовуваних втручань (модифікація способу життя, медикаментозна терапія). Сучасний менеджмент СПКЯ вимагає від гінеколога не лише корекції репродуктивних розладів, а й профілактики метаболічних ризиків та коморбідності протягом всього життя жінки, починаючи від моменту встановлення діагнозу СПКЯ. Медична лабораторія "ДІЛА" для скринінгу кардіометаболічних ускладнень СПКЯ пропонує наступні тести: проінсулін інтактний, індекс HOMA, глюкозотолерантний тест із 75 г глюкози, глікований гемоглобін, визначення ліпідного профілю.

Розглянуто на сучасному рівні етіологію, патогенез, клініку, діагностику та лікування основних ендокринних захворювань. Істотно перероблено матеріали з питань цукрового діабету, захворювань щитоподібної залози, історії розвитку ендокринології. Значно розширено знання про роль гормонів ендокринних залоз у регуляції функцій забезпечення життєдіяльності людини. Наведено основні принципи ендокринології, захворювання гіпоталамо-гіпофізарної системи, щитоподібної, прищитоподібних, надниркових і статевих залоз, хвороби обміну речовин, ендокринні пухлини органів травлення та хірургічне лікування ендокринних захворювань. Особливу увагу приділено питанню цукрового діабету та його ускладнень.

Одним з основних завдань повторної операції є виявлення та запобігання пошкодженню зворотного гортанного нерва. Періопераційне діагностичне оцінювання повторно оперованого пацієнта часто потребує спеціалізованої рентгенологічної та ендокринної експертизи. До того ж, ухвалення рішення щодо оптимального ведення персистуючого або рецидивуючого захворювання часто потребує участі не лише тиреоїдного хірурга та ендокринолога, а й членів групи ядерної медицини, радіаційної онкології та медичної онкології у міждисциплінарних умовах.