На підставі комплексного наукового аналізу сучасного стану і економіко-правового забезпечення інститутів земельних відносин в Україні та їх трансформації в процесі земельної реформи концептуально висвітлено пріоритетні напрямки розвитку сучасних форм господарювання. Висвітлено теоретичні засади й описано економіко-правові механізми реалізації платності землекористування для різних форм власності на землю. Наведено пропозиції щодо удосконалення інституціонального управління земельними ресурсами з метою забезпечення ефективного й екологічно безпечного їх використання та функціонування як економічної категорії ринкової економіки, розширення форм організації сільськогосподарського виробництва в регіонах. Визначено і методологічно обгрунтовано пріоритетні напрями вдосконалення інституціональної бази землекористування з позицій сучасних уявлень про земельні відносини (власність на землю, плату за землю, охорону земель), наведено наукові рекомендації щодо механізму їх практичної реалізації, створення умов для підвищення ефективності й економіко-екологічного значення оптимізації використання та відтворення земельно-ресурсного потенціалу України.

На основании комплексного научного анализа современного состояния и экономико-правового обеспечения институтов земельных отношений в Украине и их трансформации в процессе земельной реформы концептуально освещены приоритетные направления развития современных форм хозяйствования. Изложены теоретические основы и предложены экономико-правовые механизмы реализации платности землепользования для различных форм собственности на землю. Предложено усовершенствовать институциональное управление земельными ресурсами с целью обеспечения эффективного экологически безопасного их использования и функционирования как экономической категории рыночной экономики, расширения форм организации сельскохозяйственного производства в регионах. Определены и методологически обоснованы приоритетные направления усовершенствования институциональной базы землепользования с современных позиций о земельных отношениях (собственность на землю, плата за землю, охрана земель), приведены научные рекомендации по механизму их практической реализации, созданию условий для повышения эффективности и экономико-экологического значения оптимизации использования и воспроизводства земельно-ресурсного потенциала Украины.

Розглянуто питання методології визначення економічного простору як інструменту впорядкування цілісної господарчої системи України. Розроблено факторні моделі природно-ресурсного, соціального, економічного, інституціонального простору розвитку продуктивних сил на регіональному та територіальному рівнях. Висвітлено проблеми формування громадського соціально орієнтованого суспільства, в якому територіальний розвиток набуває пріоритетного значення.

Рассмотрены вопросы методологии определения экономического пространства как инструмента организации целостной хозяйственного системы Украины. Разработаны факторные модели природно-ресурсного, социального, экономического, институционального пространства развития продуктивных сил на региональном и территориальном уровнях. Освещены проблемы формирования общественного социально ориентированного общества, в котором территориальное развитие приобретает приоритетное значение.

Висвітлено методологічні та теоретико-методичні проблеми управління інноваційним підприємництвом екологічного спрямування (ІПЕС), визначено передумови інноваційного екологічно спрямованого розвитку вітчизняної економіки. Здійснено моделювання екологізації інноваційного розвитку. Проаналізовано вплив стабілізаційних рішень на індикатори економічної безпеки. Визначено перспективи розвитку екологічно спрямованого підприємництва. Розкрито теоретико-методичні засади удосконалення механізму управління ІПЕС, прикладні аспекти управління ІПЕС.

Освещены методологические и теоретико-методические проблемы управления инновационным предпринимательством экологической направленности (ИПЭН), определены предпосылки инновационного экологически направленного развития отечественной экономики. Осуществлено моделирование экологизации инновационного развития. Проанализировано влияние стабилизационных решений на индикаторы экономической безопасности. Определены перспективы развития экологически направленного предпринимательства. Раскрыты теоретико-методические основы усовершенствования механизма управления ИПЭН, прикладные аспекты управления ИПЭН.

Висвітлено теоретико-методологічні та практичні аспекти формування та реалізації вітчизняної фінансової політики. З урахуванням світового досвіду проведення ефективної податкової політики, проаналізовано наявні проблеми та визначено напрями реформування податкової системи України. Розглянуто теоретичні основи формування бюджетної політики, принципи розподілу та збалансованості бюджетних доходів і видатків, проблемні питання місцевих бюджетів. Увагу приділено особливостям формування ефективної боргової політики та сучасному стану фінансової безпеки України.

Освещены теоретико-методологические и практические аспекты формирования и реализации отечественной финансовой политики. С учетом мирового опыта проведения эффективной налоговой политики, проанализированы существующие проблемы и определены направления реформирования налоговой системы Украины. Рассмотрены теоретические основы формирования бюджетной политики, принципы распределения и сбалансированности бюджетьных доходов и расходов, проблемные вопросы местных бюджетов. Уделено внимание особенностям формирования эффективной долговой политики и современному состоянию финансовой безопасности Украины.

Розкрито теоретичні основи аналізу геополітичних сценаріїв розвитку, концептуальні засади сценарного аналізу, метасистемні особливості формування геоекономічного простору розвитку. Визначено геоекономічні виміри світової фінансової кризи, економічні виміри глобальних енергетичних ресурсів, ресурсну складову перспективних геоекономічних позицій пострадянських країн. Висвітлено актуальні геополітичні перспективи економіки США, зони вільної торгівлі ЄС, геоекономіку Китаю, економічний потенціал Японії, трансформаційні зрушення в економіці Росії. Проаналізовано стратегічні напрями реалізації національних економічних інтересів, розкрито геоекономічний аспект енергетичної безпеки України, економічні й інституційні пріоритети України за умов кризи та в посткризовий період.

Раскрыты теоретические основы анализа геополитических сценариев развития, концептуальные основы сценарного анализа, метасистемные особенности формирования геоэкономического пространства развития. Определены геоэкономические измерения мирового финансового кризиса, экономические измерения глобальных энергетических ресурсов, ресурсная составляющая перспективных геоэкономических позиций постсоветских стран. Освещены актуальные геополитические перспективы экономики США, зоны свободной торговли ЕС, геоэкономика Китая, экономический потенциал Японии, трансформационные сдвиги в экономике России. Проанализированы стратегические направления реализации национальных экономических интересов, раскрыты геоэкономический аспект энергетической безопасности Украины, экономические и институционные приоритеты Украины в условиях кризиса и в посткризисный период.

Висвітлено наукові підходи до формування рентної політики в Україні, зокрема в природно-ресурсній сфері. Розкрито теоретичні засади утворення природно-ресурсної ренти, структуровано її змістовне наповнення та систематизовано за різними критеріальними ознаками. На підставі секторального аналізу рентоносних природно-ресурсних сфер виявлено специфіку їх рентоутворення й особливості реалізації рентної політики в країні, обгрунтовано шляхи та засоби її вдосконалення.

Освещены научные подходы к формированию рентной политики в Украине, в частности в природно-ресурсной сфере. Раскрыты теоретические основы образования природно-ресурсной ренты, структурировано ее содержательное наполнение и систематизировано по разным критериальным признакам. На основе секторального анализа рентоносных природно-ресурсных сфер выявлены спефика ее рентообразования и особенности реализации рентной политики в стране, обоснованы пути и средства ее усовершенствования.

Розглянуто питання формування інституціонального середовища сталого землекористування за сучасних умов. Висвітлено методологічні аспекти розвитку земельних відносин у територіальних землегосподарських системах. Проаналізовано еколого-економічні проблеми формування систем раціонального землекористування на регіональному рівні, проблеми протипаводкового захисту територій. Описано економічний механізм підвищення ефективності використання землі в сільському господарстві. Охарактеризовано систему землеустрою як головну інформаційну та регуляторну функцію управління земельними ресурсами. Висвітлено концепцію земельної політики щодо еколого-економічного розвитку землекористування в Україні.

Рассмотрены вопросы формирования институциональной среды устойчивого землепользования в современных условиях. Освещены методологические аспекты развития земельных отношений в территориальных землехозяйственных системах. Проанализированы эколого-экономические проблемы формирования систем рационального землепользования на региональном уровне, проблемы противопаводковой защиты территорий. Описан экономический механизм повышения эффективности использования земли в сельском хозяйстве. Охарактеризована система землеустройства как главная информационная и регуляторная функция управления земельными ресурсами. Представлена концепция земельной политики по эколого-экономическому развитию землепользования в Украине.

Розглянуто проблемні питання сталого розвитку в контексті саміту "Ріо+20". Зроблено акцент на необхідності їх вирішення з позицій забезпечення добробуту простої людини, визначено системні положення щодо перетворення національного господарства України у стійку суспільну цілісність, здатну ефективно самовідтворюватися. Обгрунтовано необхідність формування для цього оновленої філософії сталого розвитку, викладено концептуальні положення встановлення економічних пріоритетів.

Зроблено спробу розкрити ідеологію сталого розвитку в діалектичному поєднанні питань філософії та теоретичних аспектів із сучасними поглядами на шляхи економічного розвитку суспільства. Розглянуто ідентичність як джерело цілісності держави, наведено духовну концепцію сталого рорзвитку. Акцентовано на концепті гармонізації відносин людини з природою. Висвітлено системні ознаки сталого розвитку, наведено його проективно-діяльнісну модель. Подано тлумачення екологічно конкурентного суспільства, розкрито принципи та критерії процесу екологізації. Наведено просторове визначення сталого розвитку та охарактеризовано механізм управління ним. Значну увагу приділено питанням економіки сталого розвитку, капіталізації природних ресурсів, особливостям корпоратизації сталого розвитку та інституалізації природоресурсних відносин.

Визначено сучасні тенденції розвитку відносин власності на земельні ресурси та проведено ретроспективний аналіз земельної реформи в Україні. Розроблено концептуальну модель механізмів розвитку земельних відносин в контексті збалансованого використання, охорони та відтворення земельних ресурсів як складової просторового соціально-економічного розвитку. Встановлено причини виникнення еколого-економічних проблем у сфері землекористування та запропоновано засоби їх розв'язання. Для цього визначено структуру механізмів розвитку земельних відносин, спрямовану на їх вдосконалення, з метою обгрунтування конкретних інструментів для формування системи збалансованого використання та відтворення земельних ресурсів. Доведено необхідність впровадження інноваційних форм управління відносинами щодо землекористування у зв'язку з екологічними обмеженнями стосовно використання земельних ресурсів.

В контексті стратегічного концепту сталого розвитку з позицій комплексної методології розглянуто інституціоналізацію природно-ресурсних відносин в процесі побудови системи високоефективного корпоративного природокористування на основі інноваційних форм управління природними ресурсами. Запропоновано економіко-організаційні механізми перспективного розвитку природно-ресурсних відносин за умов сучасної ринкової економіки. Розкрито особливості корпоратизації відносин у сфері використання лісових, земельних, водних ресурсів і надрокористування. Увагу приділено особливостям оцінювання природних ресурсів. Охарактеризовано інноваційні форми управління природно-ресурсними відносинами.

Розкрито сутність цивілізаційного прогресу на засадах людиноцентричності соціуму, економіки та екології. Головною передумовою і водночас результатом успішного розвитку визначено справедливість щодо сучасних та майбутніх поколінь. Зазначено, що процеси людського розвитку в Україні відповідають глобальним трендам і спрямовані на досягнення вищих соціо-гуманітарних цілей держави. Визначено умови досягнення усталеності людського розвитку. Запропоновано шляхи подолання негативних чинників формування та використання природних, економічних та соціальних ресурсів, вирівнювання доступності ресурсів для різних верств та соціальних шарів населення, створення надійних інституційних механізмів передбачення системних загроз та ризиків, попередження або пом'якшення наслідків їх реалізації.

Висвітлено особливості реалізації механізмів державного управління сталим розвитком регіонів України. Розглянуто проблеми інвестування у процеси відтворення основних засобів залізниць України. Викладено концептуальні засади відтворення територіальних економічних систем за умов фінансової економіки. Запропоновано напрями вдосконалення інвестиційно-інноваційної діяльності у сфері природокористування. Розкрито роль системи охорони здоров'я у забезпеченні сталого розвитку України. Висвітлено теоретичні аспекти дослідження соціогуманітарного потенціалу України. Наведено концептуальні підходи до вдосконалення організаційно-економічного механізму регулювання природокористування. Розкрито теоретичні основи дослідження економічної сутності підприємств харчової промисловості. Проаналізовано соціально-економічні проблеми молоді в контексті забезпечення стійкого розвитку.

Приділено увагу капіталізації територіальних активів у системі національної економіки. Висвітлено концептуальні положення капіталізації природних ресурсів. Проаналізовано структуру фінансових механізмів управління природними ресурсами. Розглянуто інституційні питання капіталізації природних ресурсів.

В контексті сталого розвитку сфери природокористування України розглянуто теоретико-методологічні засади та критерії класифікації комплексної економічної оцінки природних ресурсів як основи капіталізації природно-ресурсної сфери. Розкрито особливості механізмів формування та використання затратного та рентного підходів до економічної оцінки компонентів природно-ресурсного потенціалу, екологічних і соціальних чинників як нематеріальних активів, залучення їх до економічних ринкових відносин. Зазначено, що важливою складовою економічної політики в галузі природокористування є плата за використання природних ресурсів, яка покликана створювати економічні умови для прискореного розвитку ринкових відносин у цій сфері, стимулювати комплексне раціональне природокористування, забезпечення сталого та достатнього фінансування робіт з охорони та відтворення природно-ресурсного потенціалу, у тому числі ресурсного.

З позицій системної методології досліджено сутність, функції та механізми управління природними ресурсами як складової просторового соціально-економічного розвитку країни. Визначено напрями формування регуляторних механізмів природокористування, запропоновано модель управління природними ресурсами за сучасних умов господарювання з метою їх сталого використання, відтворення та охорони як природно-ресурсної бази просторового соціально-економічного розвитку. Зазначено, що модернізація системи управління природними ресурсами передбачає створення високоефективної інфраструктури повноцінного залучення природних ресурсів у господарський процес через капіталізацію ресурсів, включаючи фінансову складову, пов'язану з корпоративними формими управління природкористуванням. На практиці модернізацію системи управління природними ресурсами слід запроваджувати через механізми корпоративної соціалізації й екологічної відповідальності.

Розкрито сутнісні ознаки простору сталого розвитку в сучасному постнекласичному світі. Обгрунтовано напрями формування національної парадигми сталого розвитку за рахунок активізації відтворювальних процесів територіальних економічних систем.

Розглянуто теоретико-методологічні засади капіталізації природних ресурсів (ПР), розкрито системні підходи до фінансово орієнтованого управління ПР, визначено ключові ознаки їх капіталізації. Показано напрями використання фінансових важелів підвищення рівня капіталізації ПР, особливості капіталізації мінеральних ресурсів. Розкрито інституціональні передумови капіталізації ПР як із загальних структурних позицій визначення відповідних інститутів, так і окремих складових, які включають земельні, водні та лісові ресурси. Визначено принципи формування інфраструктури капіталізації ПР, інфраструктурне проектне забезпечення капіталізації та особливості інфраструктурного забезпечення капіталізації земельних, водних і лісових ресурсів. Обгрунтовано напрями прибуткового використання ПР в Україні, запропоновано механізми управління капіталізацією ПР.

Проаналізовано три підходи щодо оцінення наслідків сучасної світової економічної кризи: фінансовий, економічний і соціально-гуманітарний. Віддаючи перевагу останньому, послідовно доведено залежність фінансової та економічної систем від культурних традицій, моральних установок корінного населення будь-якої держави, несумісність бізнесової поведінки великих корпорацій із традиційним світоглядом, що не встигає еволюціонувати одночасно з високими технологіями. Комбінація онтологічного, феноменологічного і гносеологічного підходів забезпечить багатовимірний метасистемний погляд на проблему кризи і дасть можливість реалістично оцінити її причини, сучасний стан, а також виробити адекватні заходи її подолання. Саме від правильного визначення причин нинішньої глобальної кризи залежатиме формування оптимальної економічної парадигми, що врахує реалії просторової нерівномірності розвитку економіки, не руйнуючи специфіку еволюції окремих етносоціальних утворень.

Наведено основні риси національного концепту сталого розвитку, що базується на розкритті специфіки формування суспільних відносин, що визначають диференційовані по території країни форми господарювання. Показано, що їх стійке функціонування забезпечується тільки в тому випадку, коли опирається на традиційні для народу духовні, культурологічні і психологічні основи. Виявлено, що для обгрунтування ефективного управління стійким розвитком необхідно використовувати сучасні уявлення про людину й суспільство, відбиті, зокрема, у філософії постмодернізму. Стратегія подальшою стійкого розвитку пов'язується з механізмами корпоратизації економічного простору й капіталізацією природних ресурсів. Розкрито загальні риси технології капіталізації природних ресурсів, що забезпечують відтворення гармонійного довкілля.