Наведено результати вивчення впливу концентрації поживних речовин у раціонах та їх компонентного складу і поживності на молочну продуктивність. Надано пропозиції щодо організації повноцінної годівлі дійних корів, що гарантують виробництво рентабельного молока. Рівень інтенсифікації: річні удої молока 5 000 - 6 000 кг, витрата кормів на 1 кг молока з вмістом 3,9 % жиру та 3,15 % білка 0,76 корм. од.

Вісвітлено історію заснування та розвитку ветеринарної освіти на Полтавщині у XIX - XX століттях.

  Скачати повний текст

Зазначено, що на сьогодні для захворювання свиней, до якого причетні мікоплазми, частина авторів застосовують назви "ензоотична пневмонія свиней", "мікоплазменна пневмонія свиней", "мікоплазменна інфекція свиней", "індуковане мікоплазмами респіраторне захворювання" і "комплекс респіраторних захворювань свиней", а більшість із них - "мікоплазмоз свиней". Остання назва відображає етіологічну суть захворювання і, таким чином, націлює на розробку ефективних методів і засобів його діагностики, профілактики та боротьби з ним.

Індекс рубрикатора НБУВ: П821-21

Рубрики:

Біопрепарати ветеринарного призначення та їх виготовлення

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П821.21

Рубрики:

Вакцини ветеринарного призначення

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П821.21 + П873.273.925-8

Рубрики:

Вакцини ветеринарного призначення

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П821.21 + П873.273.925-8

Рубрики:

Вакцини ветеринарного призначення

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П821.21 + П873.325-8

Рубрики:

Вакцини ветеринарного призначення

Інфекційні хвороби, характерні для свиней

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)115

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено метод специфічної профілактики мікоплазмозу свиней в Україні. Результати численних досліджень показують, що в господарствах України збудниками мікоплазмозу свиней (МС) частіше всього є M. hyorhinis, M. agrinini, M. hyosynoviae і рідше M. hyopneumoniae та Acholeplasma (A.) laidlawii. Звідси виходить, що вакцини треба готувати з застосуванням штамів названих видів мікоплазм і ахолеплазми. Застосування вакцин з інактивованих збудників мають значно нижчу ефективність у порівнянні з неінактивованими вакцинами, які вводять у дихальні шляхи.

Наведено результати вивчення впливу на клінічні та фізіологічні показники курчат-бройлерів у період від 4- до 43-добового віку препаратів, виготовлених на основі РПБ, застосованих із кормом та водою. За період досліду курчата мали задовільний клінічний стан. Найбільш виражене вірогідне підвищення у порівнянні з контролем гемопоезу і рівнів гемоглобіну та приростів живої маси тіла у 43-добовому віці було у курочок на 303,9 г і півників - на 271 г після застосування лише одного препарату - РПНФ, що надає підстави рекомендувати його до випробування в умовах господарств у 1 - 2-кратних дозах як добавку до раціону годівлі курчат-бройлерів.

Приведений аналіз результатів пошуку методів приготування селективних поживних мікоплазменних середовищ (СПМС) за 120 років, виконаний науковцями декількох поколінь різних країн світу, зокрема й авторів цієї статті. Вперше мікоплазму - збудника контагіозної плевропневмонії великої рогатої худоби - виростили E. Nocard, E. R. Roux et al. (1898) у м'ясопептонному бульйоні (МПБ), що був у колодійному мішечку, вшитому в очеревинну порожнину кролика. Перші варіанти середовищ мали як основу МПБ чи бульйон Мартена і сироватку крові тварин, переважно коней. D. G. Edward (1947) запропонував добавляти в них ще і екстракт дріжджів. R. M. Chanock et al. (1962) в середовище ввели сироватку крові коней, екстракт дріжджів, лактальбумін гідролізат і ДНК. На ньому вони вперше виростили збудника атипової пневмонії людей - агента Ітона, який вважали вірусом. Це було могутнім стимулом подальшого вивчення властивостей мікоплазм і особливостей захворювань, до яких вони призводять - мікоплазмозів людей, тварин, птиці, рептилій, риб, членистоногих і рослин. Для їх діагностики запропоновано низку методів - від мікробіологічного (мікоплазмологічного, культурального) до генетичних і молекулярних на зразок полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Але базовим, "золотим стандартом" є лише мікоплазмологічний, решта - додатковими. Тільки з його допомогою можна одержати культури мікоплазм, вивчити їх біологічні властивості, виготовити з них діагностикуми та вакцини. На його виконання необхідно мати СПМС, які б забезпечували мікоплазми пластичним матеріалом і енергією, та знати умови для їх успішного культивування. Культуру M. penetrans ізолювали S. C. Lo et al. (1991, 1992) з проб сечі людини, зараженої вірусом імунодефіциту, через 29 років після ідентифікації агента Ітона. Це змусило думати, що на сьогодні хоч і вдалось культивували понад 200 видів класу Mollicutes, вони є лише частиною тієї кількості, які існують у природі. Тому пошуки їх у різних господарів треба продовжувати, але із застосуванням більш досконалих СПМС. Для цього випробувано їх декілька сотень і зроблено висновок - не вдається виготовити універсальне середовище для всіх описаних їх видів, бо вони мають різні потреби щодо живлення та умов культивування. Поки що неможливо було виростити in vitro фітоплазм, Haemobartonella і Eperythrozoon.

Приведений аналіз результатів пошуку методів приготування селективних поживних мікоплазменних середовищ (СПМС) за 120 років, виконаний науковцями декількох поколінь різних країн світу, зокрема й авторів цієї статті. Вперше мікоплазму - збудника контагіозної плевропневмонії великої рогатої худоби - виростили E. Nocard, E. R. Roux et al. (1898) у м'ясопептонному бульйоні (МПБ), що був у колодійному мішечку, вшитому в очеревинну порожнину кролика. Перші варіанти середовищ мали як основу МПБ чи бульйон Мартена і сироватку крові тварин, переважно коней. D. G. Edward (1947) запропонував добавляти в них ще і екстракт дріжджів. R. M. Chanock et al. (1962) в середовище ввели сироватку крові коней, екстракт дріжджів, лактальбумін гідролізат і ДНК. На ньому вони вперше виростили збудника атипової пневмонії людей - агента Ітона, який вважали вірусом. Це було могутнім стимулом подальшого вивчення властивостей мікоплазм і особливостей захворювань, до яких вони призводять - мікоплазмозів людей, тварин, птиці, рептилій, риб, членистоногих і рослин. Для їх діагностики запропоновано низку методів - від мікробіологічного (мікоплазмологічного, культурального) до генетичних і молекулярних на зразок полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Але базовим, "золотим стандартом" є лише мікоплазмологічний, решта - додатковими. Тільки з його допомогою можна одержати культури мікоплазм, вивчити їх біологічні властивості, виготовити з них діагностикуми та вакцини. На його виконання необхідно мати СПМС, які б забезпечували мікоплазми пластичним матеріалом і енергією, та знати умови для їх успішного культивування. Культуру M. penetrans ізолювали S. C. Lo et al. (1991, 1992) з проб сечі людини, зараженої вірусом імунодефіциту, через 29 років після ідентифікації агента Ітона. Це змусило думати, що на сьогодні хоч і вдалось культивували понад 200 видів класу Mollicutes, вони є лише частиною тієї кількості, які існують у природі. Тому пошуки їх у різних господарів треба продовжувати, але із застосуванням більш досконалих СПМС. Для цього випробувано їх декілька сотень і зроблено висновок - не вдається виготовити універсальне середовище для всіх описаних їх видів, бо вони мають різні потреби щодо живлення та умов культивування. Поки що неможливо було виростити in vitro фітоплазм, Haemobartonella і Eperythrozoon.

Java-анотації є потужною частиною мови програмування, але здебільшого їх використовують зазвичай користувачі деякої логіки, а не автори анотацій. Наприклад, не важко знайти вихідний код Java, який містить анотацію @Override, оброблену компілятором Java, анотацію @Autowired, яка використовується фреймворком Spring, або анотацію Entity, що застосовується фреймворком Hibernate, але рідко можна побачити анотації, написані користувачем. Незважаючи на те, що користувацькі анотації є аспектом мови Java, яку не дуже часто використовують, вони можуть бути доволі корисним ресурсом під час розроблення коду, який приємно читати і водночас лаконічно досягати своїх цілей, оскільки це роблять такі фреймовки, як Spring або Hibernate.