Розглянуто схему духовно-практичного освоєння світу через атрибути та модуси: добро (мораль), краса (мистецтво), істина (наука), солідарність (політика), справедливість (право), метафізика (філософія), трансцендентне (релігія), свобода, гармонія (практика), які працюють тільки в поєднанні. Запропоновано праксеологічний вимір світської духовності та "екологія думки", яка орієнтована на забуття суб'єктом активності всіх своїх негараздів і невдач, заздрощів і ненависті. Вона культивує необхідність мислити тільки "образами» успіху, любові та радості. Досліджено феномен віктимної поведінки особистості на рівні індивіда, як відхилення від норм безпечної поведінки. Вдосконалено через ставлення до духовності досліджено феномен втечі людини від свободи, зроблено внесок у дослідження світської духовності. Одержало подальший розвиток техногенна цивілізація є передумовою антропологічної кризи. Визначено ключові цінності духовності, світська духовність виступає базовою підставою ноосферно-інтегративної парадигми.

Розкрит генезис светского человека, общества, человечества (где светская духовность рассматривается как квинтєсенция мифологичной и религиозной духовности) и ее современный вариант - ноосферно-интегрированная парадигма, которая ориентирует человека придерживаться в своей жизнедеятельности принципов гармонии, рационального регулирования всех глобальных процессов и меры ответственности за жизнь на земле. Впервые рассмотрена базовая схема духовно-практического освоения мира, с использованием таких категорий и модусов как: добро (мораль), красота (искусство), истина (наука), солидарность (политика), справедливость (право), трансцендентность (религия), которые срабатывают только в содружестве.